Справа № 247/3935/13-а
2-а/247/89/13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2013 р. Торезький міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Фролової Л.Д.,
при секретарях Покусаєвій О.М., Тереховій Є.Г.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів ОСОБА_2 міської ради,
виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тореза справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Сервіс” до ОСОБА_2 міської ради Донецької області, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та визнання нечинним рішення ОСОБА_2 міської ради від 02 серпня 2013 року № VI/29-934, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням ОСОБА_2 міської ради Донецької області від 30 червня 2004 року № ІУ/19-417 «Про передачу земельних ділянок в користування» земельна ділянка площею 0,4686 га була передана позивачеві в оренду на 49 років. Однак, рішенням ОСОБА_2 міської ради від 19 лютого 2013 року № ІУ/25-803 «О признании утративши силу п.п. 1.2 решения Торезского городского совета от 30 июня 2004 года № ІУ/19-417» воно визнане таким, що втратило чинність.
На пленарному засіданні міської ради 02 серпня 2013 року було прийняте рішення ОСОБА_2 міської ради Донецької області № ІУ/29-934 «О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803». Позивач вказує, що всі зазначені рішенні стосуються прав ТОВ «Скіф-Сервіс». Вважає, що рішення відповідача від 02 серпня 2013 року та від 19 лютого 2013 року направлені на порушення права позивача щодо користування виділеною в оренду земельною ділянкою 0,4686 га.
Позивач вважає рішення відповідача від 02 серпня 2013 року № ІУ/29-934 «О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803» недійсним, протиправним та незаконним як таке, що прийняте з порушенням вимог законодавства. В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що проект рішення не був оприлюднений, підготовка прийняття рішення проводилася без відома та участі позивача як заінтересованої особи, оголошення про проведення 02 серпня 2013 року пленарного засідання міської ради було оприлюднене в офіційному друкованому органі міськради – газеті «Горняк», проте у переліку питань порядку денного оскаржуване рішення відсутнє, на офіційному веб-сайті міської ради проект рішення у період з 02 серпня 2013 року по 05 серпня 2013 року опублікований не був. До того ж, як вказує позивач, рішення від 02 серпня 2013 року, що оскаржується, передбачає зміни до рішення міськради від 19 лютого 2013 року № ІУ/25-803, під час того, як ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 27 лютого 2013 року по справі № 247/975/13-а, дія цього рішення відповідача була зупинена.
Після доповнення та уточнення позовних вимог, позивач остаточно просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 міської ради Донецької області щодо неопрелюднення проекту рішення від 02 серпня 2013 року № УІ/29-934 «О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803»;
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача по підготовці рішення від 02 серпня 2013 року № УІ/29-934 «О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803» без участі ТОВ «Скіф-Сервіс»;
- визнати незаконними дії вії відповідача щодо прийняття рішення від 02 серпня 2013 року № УІ/29-934 «О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803» під час зупинення дії змінюваного рішення ухвалою суду від 27 лютого 2013 року;
- визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради від 02 серпня 2013 року № УІ/29-934 «О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803» з дня прийняття рішення – 02 серпня 2013 року.
Вислухавши представників позивача та відповідачів, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв’язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов’язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).
До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59).
Згідно Рішення (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов’язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб’єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Однак, керуючись зазначеними правами, суб’єктом владних повноважень при внесенні змін до рішення ОСОБА_2 міської ради допущене порушення вимог чинного законодавства.
Судовим розглядом встановлене, що ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 27 лютого 2013 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» про забезпечення позову – зупинено дію рішення ОСОБА_2 міської ради від 19.02.2013 року №VІ/25-803 про втрату чинності п.п.1.2 рішення ОСОБА_2 міської ради від 30.06.2004 року № ІV/19-417 «Про надання земельних ділянок в користування» до набрання законної сили постанови по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» до ОСОБА_2 міської ради Донецької області, ОСОБА_2 міського голови ОСОБА_5 про визнання незаконними та протиправними дії, бездіяльність та рішення, зобов’язання вчинити певні дії (а.с.107-110 ).
Копія вищевказаної ухвали була направлена для виконання до ОСОБА_2 міської ради Донецької області та Відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Донецької області, що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.
Суд зазначає, що зупинення дії акту — це тимчасовий правовий захід, форма юридичного обмеження: неостаточне переривання його темпоральної дії, яке обумовлюється певними обставинами і застосовується шляхом прийняття відповідного рішення уповноваженим органом або посадовою особою.
Оскільки, судовим рішенням у формі ухвали, була зупинена дія рішення ОСОБА_2 міської ради від 19.02.2013 року №VІ/25-803, остання не могла вносити до нього уточнення та зміни. Зміна акту як засіб підвищення його якості (уточнення його приписів, надання їм іншої редакції чи доопрацювання окремих частин) може бути після закінчення дії ухвали суду про призупинення рішення ради.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправ-ність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказуван-ня правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій протиправними та визнання нечинним рішення ОСОБА_2 міської ради так як відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів суду що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, із якою ці повноваження надані та діяв обґрунтовано.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Сервіс” до ОСОБА_2 міської ради Донецької області, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та визнання нечинним рішення ОСОБА_2 міської ради від 02 серпня 2013 року № VI/29-934, - задовольнити.
Визнати дії ОСОБА_2 міської ради Донецької області по прийняттю рішення від 02 серпня 2013 року № VI/29-934 “О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803”, -протиправними.
Визнати нечинним рішення ОСОБА_2 міської ради від 02 серпня 2013 року № VI/29-934 “О внесении изменений в решение Торезского городского совета от 19 февраля 2013 года № ІУ/25-803” з дня прийняття рішення – з 02 серпня 2013 року.
Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України в м. Торезі Донецької області стягнути з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Сервіс” судові витрати у сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку ОСОБА_2 міської ради Донецької області.
Постанова ухвалена в нарадчій кімнаті 09 грудня 2013 року, в судовому засіданні проголошено її вступну та резолютивну частини.
Повний текст постанови виготовлений 13 грудня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л. Д. Фролова