ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Єд.н. 763/7745/13-к

1-кп/763/407/13

УХВАЛА

Іменем України

04 грудня 2013 року м. Севастополь

Гагарінський районній суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді Щербакова В.В., при секретарі Новосьолової Ю.С.,

за участю прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя ОСОБА_1, обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, захисника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, росіянки, маючої середньо - спеціальну освіту, тимчасово не працюючої, розлученої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 21, кв. 616, раніше не судимої.

у вчиненні злочину передбаченого ст.124 КК України, суд

ВСТАНОВИВ

05.10.2013 року в період часу з 21 годин 00 хвилин до 21 години 15 хвилин ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні спальної кімнати кв. 616 б. 21 по вул. Колобова в місті Севастополі, в ході конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, у той час, коли ОСОБА_3 знаходився у положенні напівсидячи на ОСОБА_2, яка лежала на підлозі та душив руками останню, при цьому наносив удари коліном правої ноги у область грудної клітини зліва ОСОБА_2, остання знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, захищаючись від нападу ОСОБА_5, який також знаходився в стані алкогольного сп'яніння, побоюючись за своє життя і здоров'я, в ході раптово виниклого наміру, перевищивши межі необхідної оборони, взяла з тумбочки кухонний ніж, та умисно нанесла ним ОСОБА_3 три колючо - ріжучі удари в область правої та лівої грудної клітини, а також черевної порожнини в результаті чого, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2077 від 25.10.2013 року ОСОБА_2 заподіяла потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото - різаного поранення лівої половини грудної клітини з пошкодженням тканин нижньої частки лівої легені, проникаючого колото - різаного поранення правої половини грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів, проникаючого колото – різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тканин лівої частки печінки і передньої стінки шлунка, які згідно з п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою провину визнав в повному обсязі та показала, що 05.10.2013 року вона разом з ОСОБА_5 почали зустрічати її день народження. В подальшому з ОСОБА_5 у них виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків, в результаті чого він став її бити та душити. Вона побоювавсь за своє життя схопила ніж та нанесла потерпілому біля трьох ударів по тулубу. В подальшому вона викликала скору допомогу. На даний час у них з ОСОБА_5 дружні відносини. Він до неї будь яких претензій не має. Щиро розкаюється в скоєному.

Відповідно до ст.349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорювались.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду справи, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місцю, способу скоєння злочину, форми умислу.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено їм положення ст. 349 ч.3 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 винна у скоєнні умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у разі перевищення між необхідної оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ст..46 КК України в зв’язку з примиренням. Претензій матеріального характеру потерпілий до ОСОБА_2 не має.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримав клопотання та просила звільнити її від кримінальної відповідальності в зв’язку з примиренням з потерпілим.

Прокурор та захисник не заперечував проти задоволення клопотання потерпілого.

Заслухавши учасників судового провадження та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинувачена підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження - закриттю, виходячи з наступного.

Згідно ст.285 ч.1 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 44 КК України та ст. 286 ч.1 КПК України визначено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється судом.

Згідно ст. 288 ч.3 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст.46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

В абз. 5 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України.

Відповідно до п. 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК) є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Обвинувачена ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ст. 124 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до злочинів невеликої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, примирилася з потерпілим, останній не має претензій матеріального та морального характеру, за місцем проживання характеризується позитивно, проти звільнення її від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 46 КК України, не заперечує.

З урахуванням роз'яснень, що викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно якої, свідченням примирення обвинуваченого з потерпілим, є акт прощення особи в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, повне відшкодування шкоди, суд вважає можливим звільнити обвинувачену ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України відповідно до ст. 46 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст. 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.124 КК України у зв’язку з примиренням з потерпілим.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України – закрити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя через Гагарінський районний суд міста Севастополя протягом 7 днів після її проголошення.

Головуючий по справі

Суддя В.В.Щербаков