Справа 174/667/13-ц
п/с 2/174/403/2013
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2013 р. м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Ілюшик І.А.
при секретарі Заіка А.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за завдану майнову та моральну шкоду, заподіяних внаслідок ушкодження транспортного засобу,-
В С Т А Н О В И В:
12.07.2013 року ОСОБА_3 звернулася з суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування завданої їй майнової шкоди внаслідок пошкодження належного їй на праві власності автомобіля в результаті ДТП, скоєного з вини відповідача, грошові кошти в сумі 58214 грн. 80 коп., з яких 55324 грн. 80 коп. – розмір шкоди, пов’язаної з ушкодженням автомобіля, 1890 грн. – витрати на послуги евакуатора. Також просила стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.
В обґрунтування позову посилалась на те, що їй на праві особистої власності належить автомобіль марки «Chevrolet Aveo», 2008 року випуску, державний реєстраційни номер НОМЕР_1, який нею було передано відповідачу з правом користування та експлуатації без визначення строку його повернення. 21.05.2013 року, близько 02 год. 00 хвл. відповідач керуючи належним їй автомобілем, в районі 18 км. автодороги південний об’їзд м. Дніпропетровська, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого не впорвся з керуванням, з’їхав з автодороги, допустив його перекотування, після чого належний їй автомобіль отримав механічні ушкодження. Пошкодженням даного автомобіля їй було завдано майнову шкоду в розмірі 55324 грн. 80 коп. також вона зазнала додаткових витрат в розмірі 1890 грн. – витрати на послуги евакуатора. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що автомобіль пошкоджено і він не придатний для подальшого використання за призначенням, вона має потребу у власному автомобілі, оскільки є інвалідом третьої групи. Тепер вона позбавлена можливості користувати автомобілем, було порушено її життєвий уклад та звичне їй дозвілля. В зв’язку з погіршенням стану здоров’я вона змушена звертатися до лікарів та проходити лікування. Завдану їй моральну шкоду оцінює в 40 000 грн. На підставі викладеного просила позов задовольнити.
В процесі судового розгляду представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог в якій вказано, що 26.10.2013 року залишки автомобіля продано на металобрухт за 1383 грн. 75 коп. З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позовні вимоги уточнені з врахуванням того, що після відшкодування шкоди автомобіль неможливо передати відповідачу, тому позивач зменшує на цю суму розмір матеріальної шкоди (а.с. 80, 81).
Позивач в судове засідання не з’явилася, подала заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності, за участі її представника (а.с. 33).
Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги, з урахуванням внесених змін, та його обґрунтування підтримав в повному обсязі, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив задовольнити. Додатково суду пояснив, що позивач є інвалідом третьої групи, після ДТП, в якому було пошкоджено належний їй автомобіль, вона перенесла стрес, нервувалася і подальше погіршення свого здоров’я пов’язує з цим. Також пояснив, що транспортний засіб фізично знищено і з цим позивач погоджується, його знято обліку та продано на металобрухт позивачем.
Відповідач в судове засідання з’явився, позов визнав частково, а саме в частині розміру шкоди, пов’язаної з ушкодженням автомобіля в сумі 55324 грн. 80 коп. З розміром витрат, понесених позивачем на проведення експертного дослідження в сумі 1000 грн. погодився, клопотання про проведення експертизи не заявляв. Щодо оплати позивачем послуг евакуатора пояснив, що з вказаною позивачем суммою не згоден, оскільки евакуацію пошкодженого автомобіля оплачував його батько. Однак в процесі судового розгляду від допиту свідка відмовився і в письмовій заяві, поданій ним в судовому засіданні, з розміром вказаних вират погодився (а.с. 84). Також відповідач в судовому засіданні посилався на те, що позивач не мала права здавати на металобрухт пошкоджений автомобіль, а зобов’язана була передати його йому після відшкодування шкоди, однак будь-яких клопотань в зв’язку з цим суду не заявляв.
На підставі положень ст. 158 ЦПКУ суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу на праві особистої власності належить автомобіль марки «Chevrolet Aveo», 2008 року випуску, державний реєстраційни номер НОМЕР_1, який нею було передано відповідачу з правом користування та експлуатації без визначення строку його повернення.
21.05.2013 року, близько 02 год. 00 хвл. відповідач керуючи належним їй автомобілем, в районі 18 км. автодороги південний об’їзд м. Дніпропетровська, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого не впорвся з керуванням, з’їхав з автодороги, допустив його перекотування, після чого належний їй автомобіль «Chevrolet Aveo», 2008 року випуску, державний реєстраційни номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження.
Вказане підтверджується довідками ДАІ, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 4, 5, 17, 75), викладено в позовні заяві та відповідачем в судовому засіданні не заперечувалося.
Пошкодженням даного автомобіля позивачу було завдано майнову шкоду в розмірі 55324 грн. 80 коп., що підтверджується висновком експертного дослідження автотоварознавця по визначенню майнової шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу № 0051/06 від 06.06.2013 року (а.с. 38-60) Розмір вказаної шкоди відповідачем не заперечується.
Згідно чеку № 22 від 17.06.2013 року, акту прийому-передачі виконаних робіт
№ 134 від 17.06.2013 року, акту виконаних робіт № 26 від 21.05.2013 року за надання послуг евакуатора для транспортування автомобіля «Chevrolet Aveo» сплачено 1890 грн. (а.с. 13, 14, 16). Рахунок-фактура № 26 від 21.05.2013 року не містить підпису особи, яка його виписала, однак сплата вказаної суми позивачем підтверджується іншими матеріалами справи та відповідачем не заперечується (а.с. 15).
Як вбачається з акту прийому-передачі послуг та товарного чеку № 51 від 06.06.2013 року, вартість проведеня експертного дослідження «Chevrolet Aveo», державний реєстраційни номер НОМЕР_1 становить 1000 грн. (а.с. 36, 37).
Згідно копій медичної картки позивача, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, позивач зверталась до лікаря 29.05.2013 року (ДТП сталося 21.05.2013 року) в зв’язку зі стресом, а 12.06.2013 року в зв’язку з раптовим погіршенням здоров’я.
Згідно довідки МСЕК ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням (а.с. 20).
З акту прийому–передачі від 26.10.2013 року вбачається, що позивачем передано ТОВ «Приватсервісбуд» залишки легкового автомобіля «Шевроле», згідно квитанції прибуткового касового ордеру № 8 від 26.10.2013 року позивач отримала 1383 грн (а.с. 82, 83).
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно положень ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частини четвертої ст. 23 ЦКУ прямо вказує на те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана із розміром цього відшкодування.
Згідно роз’яснення, викладеного в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Оскільки відповідач у справі свою вину у вчиненні ДТП, в результат якого було пошкоджено автомобіль, належний позивачу, не заперечував, будь-яких клопотань щодо витребування судом додаткових доказів та призначення експертизи не заявляв, подав заяву про часткове визнання позову (а.с. 84), враховуючи об’єктивну неможливість вирішити питання про передачу пошкодженого транспортного засобу відповідачу після відшкодування збитків в зв’язку з його реалізацією позивачем, суд вважає за необхідне стягути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 53 941 грн. 05 коп., яка визначена на підставі висновку автотоварознавчого дослідження, з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог в цій частині (55324 грн. 80 коп. – 1383 грн. 75 коп.).
У розмір відшкодування повинно бути включено також 1890 грн. сплачені за послуги евакуатора, оскільки ця сума відноситься до прямого збитку внаслідок пошкодження автомобіля, оплачені позивачем, що підтверджується актами приймання-переддачі та товариним чеком, оригінали яких долучено до матеріалів справи.
Розглядаючи справу у рамках обґрунтування моральної шкоди, викладеного у позовній заяві і виходячи із того, що належний позивачу транспортний засіб фізично знищено, позивач була позбавлена права на користування транспортним засобом, внаслідок його пошкодження в ДТП, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, застосовуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає, що сума у 3 000 гр. буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку отримала позивач внаслідок ушкодження належного їй майна.
Виходячи з положень ст.ст. 79, 84, ч. 1 ст. 88 ЦПКУ, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», стягненню з відповідача на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору (а.с. 1), витрат на правову допомогу 200 грн. (а.с. 21, 34, 35) та витрат на послуги спеціаліста автотоварознавця в загально розмірі – 1544 грн. 01 коп., що підтверджується залученими до справи квитанціями про їх оплату.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 174, 209, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за завдану майнову та моральну шкоду, заподіяних внаслідок ушкодження транспортного засобу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, і/к № НОМЕР_2, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 53941 грн. 05 коп. та 1890 грн. – витрати на послуги евакуатора.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, і/к № НОМЕР_2, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_5, в
м. Вільногірську, Дніпропетровської області, в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, і/к № НОМЕР_2, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_5, в
м. Вільногірську, Дніпропетровської області судові витрати в сумі 1544 грн. 01 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Вільногірського міського суду ОСОБА_4