Справа № 513/870/13-ц
Провадження № 2/513/379/13
Саратський районний суд Одеської області
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2013 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
судді Смірнової І.О.
при секретарі Коноваленко Т.М.
за участю адвоката ОСОБА_1
у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Сарата,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою
Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК",
з викликом третьої особи представника ТОВ “Нет – Центр” м . Одеса
до
ОСОБА_2
про
відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що згідно наказу Публічного акціонерного товариства “АКТАБАНК” № 1545-К від 17.10.2011 року, відповідач був прийнятий на посаду інкасатора сектора перевезення валютних цінностей та інкасації коштів відділення № 8 “Одеського регіонального Управління” ПАТ “АКТАБАНК”. Таким чином між позивачем та відповідачем виникли трудові відношення.
Згідно розділу 3 положення про сектор перевезення валютних цінностей та інкасації коштів відділення № 8 “Одеського регіонального Управління” ПАТ “АКТАБАНК”, затвердженого протоколом правління ПАТ “АКТАБАНК” № 26 від 28.05.2012 року, однією з основних цілей сектору є забезпечення збереження ввірених працівникам сектору коштів та інших цінностей під час їх перевезення.
17 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
18.01.2013 року при здійсненні інкасації торгівельної виручки клієнта ТОВ “Нет-Центр”, магазин “Дискавері”, розташований в м. Одеса вулиця Академіка Заболотного, 52, за договором про інкасацію коштів № В08-0086/Т/І від 27.09.2012 року, відповідач як інкасатор отримав від касира магазину опломбовану сумку за № 85/3 з готівковими коштами у сумі 7000 гривень.
Згідно глави 5 інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 14 лютого 2007 року N 45, під час інкасації коштів використовуються явочна картка і супровідна відомість до сумки з готівкою або супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями, визначені в положенні.
Факт отримання відповідачем зазначеної сумки з грошовими коштами підтверджується явочною карткою № 173 на січень 2013 року і копією супровідної відомості до сумки з готівкою від 18.01.2013 року, в яких стоять підписи відповідача та відбитки печаток.
В порушення положення про сектор перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, своїх службових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, щодо інкасації торгівельної виручки клієнтів банку, її збереження та доставка валютних цінностей до кас клієнтів, відповідач не забезпечив зберігання та доставку сумки за № 85/3 з готівковими грошовими коштами у сумі 7000 гривень до установи банку відповідача для їх подальшого зарахування на поточний рахунок клієнта ТОВ “Нет-Центр”.
Дані обставини були з'ясовані позивачем після отримання від клієнта ТОВ “Нет – Центр” письмової вимоги №1803 від 18.03.2013 року про повернення грошових коштів у сумі 7000 гривень.
Згідно п.6.1 договору про інкасацію коштів № В08-0086/Т/І від 27.09.2012 року, банк несе відповідальність перед замовником за цілісність сумки з виручкою з часу прийняття її в установленому порядку інкасатором банку від відповідальної особи замовника і до часу її передачі касиру банку.
Враховуючи зазначені обставини позивач задовольнив вимогу ТОВ “Нет-Центр” та 04.04.2013 року вніс на рахунок клієнта грошові кошти у сумі 7000 гривень.
Відповідно до ст. 130 кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників грунтуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством.
Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх службових обов'язків, з вини відповідача були втрачені грошові кошти клієнта ТОВ “Нет-Центр” у сумі 7000 гривень, які в подальшому були внесені позивачем на рахунок ТОВ “Нет – Центр”, у зв'язку з чим позивачу спричинена матеріальна шкода на зазначену суму.
На підставі вищесказаного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства “АКТАБАНК” суму спричиненої шкоди у розмірі 7000 гривень, а також витрати пов'язані з розглядом справи.
Справа слухалася неодноразово.
У даному судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Представник третьої особи ТОВ “Нет – Центр” ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності, позов підтримав, пояснивши суду, що 18.01.2013 року їх магазин здавав виручку інкасатору позивача у сумі 7000 гривень, на що вони надали докази позивачу і позивач перерахував вказану суму на їх рахунок.
Відповідач позов не визнав, пояснивши суду, що 18.01.2013 року грошові кошти у сумі 7000 гривень в магазині “Дискавері”, розташований в м. Одеса вулиця Академіка Заболотного, 52, не отримував. На прохання представників банку, у даному магазині, виправив документи про отримання виручки у магазині за 16.01.2013 року.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 просив суд відмовити у задоволенні позову до відповідача тому, що позивач не довів провини відповідача у недостачі 7000 гривень. Якщо така недостача мала місце, то не зрозуміло чому разом з відповідачем не відповідають інші особи, які виїджали разом з ним до даного магазину і також є матеріально – відповідальними особами.
Заслухавши сторони, відповідача його представника, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Між сторонами склалися правовідносини, які пов’язані з відшкодуванням матеріальної шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками, тому необхідно керуватися Кодексом законів про працю України.
Згідно до ст.ст. 130, 134,135-1 Кодекса законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними противоправними діями (бездіяльністю) працівника. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст. 135 – 1 цього Кодексу, укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для іншіх цілей…
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 року “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (із змінами та доповненнями) встановлюється, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими, згідно зі ст. 135-1 КЗпП, може бути укладено такий договір та чи був він укладений.
Як видно з наказу № 1545 – К від 17 жовтня 2011 року, копії трудової книжки, відповідач був прийнятий на посаду інкасатора сектора перевезення валютних цінностей та інкасації коштів відділення № 8 “Одеського регонального Управління” ПАТ “АКТАБАНК” з 17.10.2011 року (а.с. 6, 19). На підставі чого, з ним з 17.10.2011 року був заключений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.16).
З посадової інструкції інкасатора перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, положення про сектор перевезення валютних цінностей та інкасації коштів відділення № 8 видно, що відповідач є відповідальним за доставку валютних цінностей та інкасації коштів до кас клієнтів банку та інших банківських установ; інкасацію торгівельної виручки клієнтів банку, а також клієнтів інших банківських установ ( а.с. 7-8, 9-15).
Між позивачем та Товариством з обмеженої відповідальностю “НЕТ – ЦЕНТР” з 27.09.2012 року існує договір про інкасацію коштів, про що свідчить копія договору за № В08-0086/Т/I та копія графіку заїзду інкасаторів ПАТ “АКТАБАНК” до клієнтів ТОВ “НЕТ – ЦЕНТРУ” (а.с.20-21, 22).
Згідно копії явочної картки за січень 2013 року інкасатори позивача отримали в магазині “Дискавери” 16.01.2013 року та 18.01.2013 року по 7000 гривень (а.с. 23-24,25).
Свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили у судовому засіданні, що 18.01.2013 року, приїджали разом з відповідачем за виручкою у магазин “Дискавери”. Відповідач заходив до магазину з інкасаторною сумкою і виходив з нею. Інкасатор відповідає і перевіряє правильність заповнення всіх необхідних документів при прийомі коштів і перевіряє пломбу. Відповідач не казав їм, що з’їздили даремно, виручки немає. Якщо б не було необхідності отримати виручку в магазині, охоронець не виходив б з відповідачем до магазину. Інкасаторні сумки з виручкою вони після інкасації здавали у касу банку, де реєструвались сумки з коштами, пусті сумки не реєстрували.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що 07.03.2013 року ним продзвонили з “НЕТ – ЦЕНТРУ” і сказали, що немає надходження грошей у сумі 7000 гривень за 18.01.2013 року. У зв’язку з чим, в банку було проведено службове розслідування і встановлено, що відповідач отримав 18.01.2013 року гроші в даному магазині у сумі 7000 гривень, але вони на прийом до банку не поступили. Всі документи за вказану дату були підписані відповідачем. Скоріш всього сумка за № 85/3 була здана як пуста, а журнал даних сумок став вестись тільки з 21.01.2013 року. Інкасатор перевіряє явочну картку і правильність її заповнення, він зобов’язаний вимогати правільного заповнення явочної картки. При службовому розслідуванні відповідач визнав, що недобросовісно поставився до своїх обов’язків.
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що 16.01.2013 року отримав виручку у магазині “Дискавери” у сумі 7000 гривень, перевірив правильність заповнення всіх документів і пломбу. Дані кошти здав належним чином у касу позивача. До нього ніяких претензій по заповненню документів, коштів не було. Інкасатор відповідає за правильність заповнення всіх необхідних документів при отриманні коштів, всі підписи и пломбу.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що працював 18.01.2013 року у магазині “Дискавери” директором і касиром. Він здавав виручку у сумі 7000 гривень інкасатору і заповняв всі необхідні документи, пломбував інкасаторну сумку. Претензій з боку інкасатора до нього не було.
У зв’язку з чим, суд не може прийняти до уваги ствердження відповідача, що він заходив до магазину не за виручкою, а виправити невірно заповненні документи свідком ОСОБА_10 за 16.01.2013 року. Також суд не може приймати до уваги ствердження відповідача, що виручку йому здавала у той час дівчина, т.я. на оригіналі явочної картки стоять підписи свідка ОСОБА_10 та відповідача (а.с. 123,124,125,126 ).
Згідно наданих представником “НЕТ – ЦЕНТРУ” копій фіскальних чеків за 16 та 18 січня 2013 року, виручка у сумі 7000 гривень здавалася інкасаторам і про отримання даних коштів магазином свідчать чеки на придбання товарів (а.с. 127,128,129,130 ).
Крім того, суд не може прийняти до уваги ствердження представника відповідача, що за дану матеріальну шкоду повинні відповідати всі працівники позивача, які знаходились з ним 18.01.2013 року при отриманні та здачи коштів до каси позивача. У судовому засіданні встановлено, що відповідач прийняв, поставив свою підпис о прийомі 7000 гривень виручки, перевіривши правільність заповнення документів і пломбу на інкасаторній сумці. Із відео, наданного відповідачем видно, що він заходив до магазину для прийому виручки, заходив і виходив з інкасаторною сумкою. Інші працівники банку, які знаходились з ним в машині, перевірили пломбу на інкасаторній сумці та документ з підписом відповідача, він їм не говорив про виправлення документів і відсутність виручки.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд вважає доведеним, що позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, оскільки в результаті винних противоправних дій відповідача, позивач 04.04.2013 року перерахував недостачу у сумі 7000 гривень на рахунок ТОВ "НЕТ - ЦЕНТРУ", про що свідчить копія меморіального ордеру (а.с. 27). Тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев’ять) гривень 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 3-8, 10, 60, 88, 212 - 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 130, 134-136 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками",
суд
В И Р І ШИВ:
позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КМ № 284025, виданий Саратским РВ УМВС України в Одеській області, 12 січня 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публичного акціонерного товариства "АКТАБАНК", к/р 32002105800 в Управлінні НБУ в Дніпропетровської області, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35863708 - 7000 (сім тисяч ) гривень та сплачений судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев’ять) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Саратський районний суд.
Суддя І. О. Смірнова