Справа №1-121\
2008 року
ПОСТАНОВА
05 грудня 2008 року
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.
з участю секретаря с\з Лозінської Т.О.
прокурора Нагірняка Б.М.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
підсудноїОСОБА_3, законного представника підсудної ОСОБА_4
потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль
кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, освіта середня, неодруженої, раніше не судимої, в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.185 ч.1, ст.185 ч.3 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Органами досудового слідства підсудна ОСОБА_3обвинувачується у тім, що в березні 2006 року, знаходячись по запрошенню в приміщенні будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6, де у неї виник намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, таємно викрала золоті сережки, вагою 5,39 г., вартістю 671 грн, які належали ОСОБА_6, спричинивши матеріальну шкоду на суму 671 грн. Крім того, ОСОБА_3обвинувачується в тім, що в період часу з 01.05.2006 року по 09.05.2006 року через незачинені вхідні двері з тильної сторони будинку поАДРЕСА_3, який належить ОСОБА_5, проникла всередину будинку, звідки таємно, з корисливих спонукань скоїла крадіжку двох золотих кілець, а саме: обручки, вагою 4,75 г., вартістю 570 гривень та перстня, вагою 8,81 г., вартістю 1057,2 грн., спричинивши матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 1627,2 грн. Крмі цього, підсудна обвинувачується у тім, що продовжуючи свою злочинну діяльність приблизно 29.05.2006 року аналогічним способом повторно проникла в будинок ОСОБА_5, звідки таємно, з корисливих спонукань скоїла крадіжку грошей в сумі 860 гривень, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій. Всього матеріальні збитки, заподіяніОСОБА_5 складають 2487,2 грн.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 винною себе в скоєнні даних злочинів не визнала і пояснила, що ніяких сережок у ОСОБА_6вона не брала, донька потерпілої мені їх сама подарувала за те,що вона ходила їй міняти фальшиві гроші. А через деякий часОСОБА_8 сказала, щоб вона їй віддала сережки, однак, сережок не було, та як вона їх здала в магазин золотих виробів, що розташований біля магазина ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно за 150-170 гривень. Також пояснила, що обручальне кільце їй давОСОБА_9, щоб вона його здала, а де він його взяв, вона його не запитувала. Обручку здавала разом з ОСОБА_9 в той самий магазин. В будинок до ОСОБА_5 не заходила і нічого в неї не брала. Свідок ОСОБА_14її оговорила, так як вона з нею була в неприязних стосунках,ОСОБА_9 теж оговорив, так як обручку дав їй він.
Із показань потерпілої ОСОБА_5 встановлено, що крадіжку грошей в сумі 860 гривень та золотих кілець, а саме: обручки та перстня вона виявила 01.06.2006 року, коли почула про крадіжку золотого виробу у сусідки ОСОБА_24. Хто скоїв крадіжку, вона не знає, лише роблячи висновок, вона вважає, що це зробила ОСОБА_3В її будинок ніхто не заходив. Вхід в будинок з тильної сторони - закритий. Коли вона дізналася про те, що ОСОБА_3в школі пропонувала купити в неї золоті вироби, зрозуміла, що злоті вироби із її будинку вкрала саме ОСОБА_3
Із показань потерпілої ОСОБА_7встановлено, що крадіжку золотих виробів з її будинку вона виявила 03.06.2006 року, після того, як почула про крадіжку золотих виробів та грошей у ОСОБА_24 таОСОБА_5. Працівникам міліції, які були в них того дня, вона сказала, що крадіжку могла скоїти ОСОБА_3, оскільки вона раніше приходила до них додому. Її донькаОСОБА_8 пішла до школи і встановила, що ОСОБА_3пропонувала купити в неї золоті сережки, схожі на їхні, ОСОБА_14 за 20 гривень. Коли допитали ОСОБА_14, то та сказала, що ОСОБА_3послала СМС повідомлення, в якому було сказано, щоб казати, що сережки круглі. ОСОБА_3зізналась працівникам міліції, що вона їх взяла. Вага викрадених золотих сережок становила 5,5 грама.
Із показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_3часто приходила до неї. Коли в сусідки викрали золоті вироби, то їй повідомили, що бачили золоті сережки у вигляді ромба вОСОБА_3, які вона продавала за 20 гривень. Сережки у вигляді ромба пропали і у них вдома. Вона їх не носила, вони лежали в столі, дома. Гроші міняти ОСОБА_3 ніколи не давала.
Із показань свідка ОСОБА_9 встановлено, що він знайомий із підсудною ОСОБА_3 Вони проживали по-сусідству на квартирі, ніяких золотих виробів він в неї не бачив, і нікуди з нею не ходив, ніякого золота не здавав. Він лише чув, що по сусідству були скоєні крадіжки, хтось до будинку заліз через квартирку. Потім ОСОБА_3почала говорити, що це він заліз доОСОБА_5 в будинок. Але він цього не робив. Також чув, що в ОСОБА_3бачили два кільця -одне золоте, друге срібне, але він особисто не бачив, за сережки нічого не знає. Також пояснив, що ОСОБА_3йому давала два рази гроші по 5 гривень, в неї було багато грошей.
Із показань свідка ОСОБА_10 встановлено, що він працює оперуповноваженим карного розшуку Ямпілсьького РВ УМВС, в червні 2008 року ним в присутності начальника СКР ОСОБА_11 та начальника служби у справах дітей Ямпільської РДА ОСОБА_12 було відібрано пояснення у ОСОБА_3, яка зізналася в тому, що вона викрала пару золотих сережок в будинку своєї сусідки ОСОБА_6. Викрадені сережки через декілька днів після крадіжки вона збула в магазинІНФОРМАЦІЯ_2.
Свідки ОСОБА_11та ОСОБА_12 в ході досудового слідства дали аналогічні показання, які оголошені судом ( а.с.8, а.с. 15 Т.2).
Із показань свідка ОСОБА_13, даних в ході досудового слідства та оголошених судом (а.с. 20 Т.1) встановлено, що приблизно в березні місяці 2006 року до неї підійшла ОСОБА_3 та повідомила, що у неї є золоті сережки і вона хоче їх продати та при цьому показала їх, при цьому спочатку говорила, що це мамині, а через деякий час вона сказала, що ці сережки їй подарував чи то її хлопець, чи то бабка із села, а також те, що мама про них нічого не знає. В тому ж місяці ОСОБА_3принесла ті сережки до школи і ОСОБА_13 Бачила, як та пропонувала дані сережки однокласниці Брухальській Валентині, щоб та купила їх за 30 гривень, а потім скинула ціну спочатку на 25, а потім на 20 гривень. ОСОБА_14спочатку погодилась, а потім відмовилась, щоб не мати лишніх проблем. Після цього ОСОБА_3попросила ОСОБА_13, щоб та пішла з нею в ювелірний магазин, щоб здати ті сережки. Спочатку вони пішли в автомагазин, де є відділ „Золото”. Продавець взяла сережки, подивилась на них, але сказала, що купувати їх не буде, а візьме лише в тому разі, коли ОСОБА_3прийде з мамою або батьком. Після цього вони пішли в інший ювелірний магазин, а саме: розташований по вул. Леніна біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_3. Зайшовши туди ОСОБА_3запропонувала продавцю купити в неї сережки. Останній їх оглянув і зважив. Вони мали вагу приблизно 3,5 г. Продавець за сережки давОСОБА_3157 (сто п'ятдесят сім) гривень. Після цього ОСОБА_3та ОСОБА_13 пішли в магазин „Наталі”, де ОСОБА_3купила собі корпус до свого мобільного телефона. Коли вони повертались додому, то ОСОБА_3пообіцяла пригостити ОСОБА_13 кавою, але в зв'язку з тим, що дуже поспішала, сказала, що зробить це на слідуючий день. Через деякий час, приблизно в травні місяці ОСОБА_3 похвалилась ОСОБА_13, що знову здавала золото в ювелірний магазин. Після того приблизно через тиждень ОСОБА_3знову попросила ОСОБА_13 піти з нею в ювелірний магазин, щоб здати золото. Продавець прийняв золото та заплатив за золоте кільце 91 гривню. Після цього ОСОБА_3та ОСОБА_13 пішли до школи. Протягом декількох днів ОСОБА_3витрачала виручені гроші на поповнення рахунку мобільного телефона, покупку різних речей в магазині і т.д. Після того ОСОБА_13 з ОСОБА_3 більше не зустрічалась.
Із показань свідка ОСОБА_14, даних в ході досудового слідства та оголошених судом (а.с. 23 Т.1) встановлено, що приблизно в лютому-березні 2006 року до неї підійшли ОСОБА_3, вірніше передала під час уроку записку, в якій була пропозиція придбати в неї золоті сережки за 20 гривень. На перерві ОСОБА_14підійшла до ОСОБА_3і вона показалі їй дані сережки. Роздивляючись їх ОСОБА_14 побачила, що вони були виготовлені у формі ромба з візерунком у вигляді полосок, який він точно був вона не пам'ятає, бо це було давно. Також ОСОБА_14зрозуміла, що дані сережки були золоті, так як на них стояли проби. Купити дані сережки вона відмовилась, тому що підозрювала, що вони можуть бути крадені. Того ж дні після уроків ОСОБА_14зустріла ОСОБА_3 і та сказала, що коли вона здала сережки в ювелірний магазин, то виручила приблизно 150 чи 160 гривень. Через деякий час, а саме 9 травня цього року ОСОБА_14 разом з ОСОБА_25 гуляла містом і вони зустріли там ОСОБА_3 з її подругою ІНФОРМАЦІЯ_4. При цьому ОСОБА_3почала хвалитись, що бабуся подарувала їй золоті кільця і показала їм престень, яка мала форму квадратного поля із вкрапленими в ньому камінчиками білого кольору. Також ОСОБА_3показала ОСОБА_14 та ОСОБА_25 обручку і сказала при цьому, що в неї ще було кільце, але вона його здала, а також додала, щоб ми про це нікому нічого не говорили. Приблизно 20 травня на мобільний телефон ОСОБА_14 прийшло SMS-повідомлення, в якому йшлося: „Валя - це ОСОБА_3, якщо хтось буде питати тебе за золото, яке я тобі показувала, то скажи, що ти нічого не знаєш, я тобі дам за це 15 гривень». Також ОСОБА_25 казала ОСОБА_14, що ОСОБА_3казала їй, що знайшла 800 гривень, а також, що вона позичила її матері 200 гривень. Після цього ОСОБА_14з ОСОБА_3 більше не спілкувалась
Із показань свідка ОСОБА_15, даних в ході досудового слідства та оголошених судом (а.с. 68 Т.1) встановлено, що 09.05.2006 року вона відпочивала в місті з ОСОБА_3, яка говорила, що бабка подарувала їй два кольца, які вона бажає здати. Вона зайшла в магазин “Золоті вироби” і вийшла звідти з грішми. Вона сказала, що одне кольцо здала, а інше не буде. І вона бачила, що обручальне кольцо було широке, а інше було виготовлене у вигляді перстня, але який він мав вигляд ОСОБА_15Точно не пам'ятає так як не роздивлялась його і особливої уваги цьому не приділяла. Після цього ОСОБА_3піднялась з лавочки та ввійшла в ювелірний магазин, який знаходився поруч. ОСОБА_15та ОСОБА_26 З нею не заходили. Приблизно через 5 хвилин ОСОБА_3вийшла з магазину і вони пішли гуляти далі. Проходячи містом вони зайшли в кафе „Міраж”, де ОСОБА_3 пригостила всіх напоями та інше на суму приблизно в 20 гривень. Після цього вони пішли до фонтана, трохи там посиділи, а потім ОСОБА_15З ОСОБА_26 пішли до Дністра, а ОСОБА_3пішла в іншому напрямку і того дня ОСОБА_15 білше її не бачила.
Свідок ОСОБА_15 дала аналогічні показання показанням ОСОБА_15(а.с.74 т.1).
Із показань свідка ОСОБА_16 даних в ході досудового слідства та оголошених судом (а.с. 122 Т.1) встановлено, її мати ОСОБА_17 є приватним підприємцем та здійснює торгівлю золотими виробами у відділі „Золото”, який розташований в автомагазині по АДРЕСА_4. Приблизно в березні-квітні цього року ОСОБА_16 заходила до своєї матері у відділ „Золото”, бо часто там буває. Вони сиділи та розмовляли, коли в магазин зайшли двоє дівчаток років 14-16. Хто вони були такі ОСОБА_16 не знає та ніколи їх не бачила. Після цього одна з них витягла золоті сережки та запитала, чи не може ОСОБА_17 прийняти їх. Які то були сережки ОСОБА_16 не пам'ятає, бо це було давно. Після цього її мати сказала, що нічого приймати не буде і нехай вони прийдуть з батьками. Після цього ті дівчатка пішли і ОСОБА_16 більше ніколи їх не бачила.
Із показань свідка ОСОБА_18, даних в ході досудового слідства та оголошених судом (а.с. 123 Т.1) встановлено, що він є приватним підприємцем і має у власності магазин „Ювелірні вироби”, розміщений по АДРЕСА_5. Приблизно в кінці червня, коли його магазин знаходився ще поруч з магазином ІНФОРМАЦІЯ_3, до нього заходили працівники міліції з якоюсь дівчиною та запитували мене чи не здавала вона до нього в магазин золоті вироби. Але ОСОБА_18 ту дівчину бачив вперше в житті, тому не міг приймати в неї золото. Крім того, він веде журнал, де записується все прийняте від громадян золото і запису про те, що золото здавала ОСОБА_3 немає. Також від неповнолітніх ОСОБА_18 золото не приймає, а якщо громадяни приносять золото, то я вимагає показати паспорт.
В кінці судового слідства, адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання про направлення даної справи для проведення додаткового слідства, в зв”язку із суттєвою неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунена в ході судового слідства та порушення вимог КПК України під час збирання доказів в кримінальній справі, просив задовольнити заявлене клопотання.
Підсудна та її законний представник підтримали заявлене клопотання.
Прокурор, потерпілі та адвокат ОСОБА_2 заперечували проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на те, що в справі достатньо доказів для визнання підсудної винною та притягнення її до відповідальності.
Заслухавши показання підсудної, потерпілих, допитаних свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення, а кримінальна справа - направленню прокурору Ямпільського району для проведення додаткового досудового розслідування, оскільки органами слідства допущена неповнота та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні.
Так, у Постанові про порушення кримінальної справи про крадіжку у ОСОБА_6, золотих сережок (а.с. 1). номер житлового будинку зазначено як № 201, однак, в Постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку погосподарський номер житлового будинку потерпілої ОСОБА_6, зазначений як НОМЕР_1. В матеріалах справи, том-2 арк. №14, № 14а є довідки вартості станом на 2006 рік золотих виробів, які видані СПД ОСОБА_18 На підставі даних Довідок досудове слідство встановило вартість викрадених золотих виробів у потерпілих ОСОБА_6, та ОСОБА_5 Однак, такі довідки не можуть бути належними доказами по справі, оскільки вони дані не державною або юридичною установою, а суб'єктом підприємницької діяльності. Досудовим слідством має бути визначена ціна викраденого у потерпілих золота відповідно до встановлених державних офіційних курсів цін в банківських чи інших установах України, а не довідка приватного підприємця, який на власний розсуд визначає ціни. У довідках вартості золотих виробів не вказано, яким законодавчим чи нормативно-правовим актом керувався приватний підприємець ОСОБА_18, вказуючи вартість 1-го грама золота в розмірі 120 грн. Досудовим слідством також не встановлено, в якому стані було золото на момент його можливого викрадення у потерпілих. Досудовим слідством не встановлено, чи золоті вироби потерпілих були придатними для носіння. Досудове слідство при оцінці викраденого золота брало за основу вартість як нового виготовленого виробу золота. Як встановлено із матеріалів справи та показань потерпілих, викрадені у них золоті вироби були придбані багато років тому і відповідно носилось, тобто зношувалось і втрачало свою цінність а тому має оцінюватись як лом - кольоровий металобрухт і відповідно визначено їх вартість. При цьому досудовим слідством не вжито заходів для проведення товарознавчої експертизи за даними цінників золотих виробів, з урахуванням коефіцієнту інфляції, проценту зносу, точного часу придбання вказаних золотих виробів, оскільки вказані вироби були придбані давно. Досудовим слідством ці обставини не досліджувались, хоча дані обставини мають важливе значення для всебічного, повного і об'єктивного розслідування кримінальної справи, мають значення для кваліфікації злочину і для встановлення завданої потерпілим шкоди.
Очна ставка між ОСОБА_3, та ОСОБА_14, (а.с. 34) проведена з порушенням вимог ст. 45 КПК України, тобто з грубим порушенням права на захист обвинуваченої ОСОБА_3, - без захисника ОСОБА_19
Досудовим слідством у потерпілих було проведено виїмку речових доказів - цінників золотих виробів. Але досудове слідство не встановило, чи саме ці цінники були від золотих виробів викрадених у потерпілих, адже на цінниках не вказано назви золотого виробу, а лише вказано суму виробу, пробу та вагу. При цьому досудовим слідством за вказаними даними в цінниках не встановлено назву золотого виробу та не вжито будь-яких заходів для з'ясування цих обставин.
В ході досудового слідства свідок ОСОБА_18, року вказав, що ОСОБА_3не приходила до нього в магазин і ніякого золота йому не здавала. Однак досудове слідство в порушення вимог ст.ст. 172, 173 КПК України не провело очних ставок між ОСОБА_3, та ОСОБА_18, між ОСОБА_18, та іншими свідками, які вказують, що чули чи бачили як ОСОБА_3 здавала золоті вироби саме в його магазині. Таким чином, досудовим слідством не усунено суперечностей в показаннях. Крім цього, в порушення ст.174 КПК України слідчим не пред'явлено ОСОБА_18 для впізнання обвинуваченій та іншим свідкам, які посилаються на те, що саме в його магазині обвинувачена здавала золоті вироби якомусь чоловікові.
Досудове слідство належним чином не встановило місце збуту викрадених у потерпілих золотих виробів, не прийняло ніяких мір для розшуку краденого. Досудове слідство на підставі ст.ст. 177, 178 КПК України не провело обшук чи виїмку у магазині де працює ОСОБА_18, на предмет виявлення та вилучення краденого золота, чи огляд місця події, а також зошита, на який у своїх показаннях посилається ОСОБА_18 Досудовим слідством не прийнято жодних мір для встановлення можливого місцезнаходження крадених золотих виробів.
Крім цього, досудовим слідством не встановлено та не допитано осіб, на які у своїх показаннях посилаються свідки ОСОБА_14та ОСОБА_16 Зокрема, свідок Шрамко показала, що до її матері ОСОБА_17 в магазин приходила якась дівчина з метою здати золоті вироби, Однак, досудовим слідством не встановлено та не допитано ОСОБА_17, в порушення ст.174 КПК України не проведено пред'явлення обвинуваченої для впізнання свідкові ОСОБА_16 та її матері ОСОБА_17 з метою встановити, чи дійсно обвинувачена намагалася реалізувати золото чи будь-яка інша особа. Не з'ясовано у цих осіб, чи показувала їм ОСОБА_3 золоті вироби і які саме.
Слідчий під час проведення досудового слідства в порушення вимог ст.ст. 172, 173 КПК України не провів очні ставки між ОСОБА_3, та свідком ОСОБА_8, між ОСОБА_3, та свідком ОСОБА_9 А., між ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_18, між свідком ОСОБА_13, та свідком ОСОБА_18, між свідком ОСОБА_9 А.. та свідком ОСОБА_18, з метою усунення суперечностей в їх показаннях та перевірки їх показань показаннями інших осіб.
В порушення вимог ст.190 КПК України з метою виявлення слідів злочину під час огляду місць події в домоволодіннях потерпілих (а.с.3, а.с. 54-55 т.1) не вжито заходів для зняття можливих відбитків пальців рук з метою подальшого дактилоскопічного дослідження, не залучено як речові докази вилучені в домоволодінні ОСОБА_5 коробочки, в яких, за словами потерпілої, зберігалися золоті вироби, не вжито заходів для зняття можливих відбитків пальців рук з вказаних коробочок з метою подальшого дактилоскопічного дослідження та ідентифікації особи за відбитками.
Крім цього, як встановлено із матеріалів справи (а.с.1,50, 58, 66 том.1, а.с.5 том 2) кримінальну справу прийнято до провадження слідчих ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та прокурора району (а.с.3 том 2), однак, деякі слідчі дії проводили інші особи, які в порушення вимог ст.ст.113, 114 КПК України не мали повноважень на їх здійснення і в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази в підтвердження їх повноважень. Зокрема, огляди місць події (а.с.3, а.с. 54-55 т.1) були проведені о\у ОСОБА_10 та інспектором-кінологом ОСОБА_23, допит потерпілої ОСОБА_5 (а.с.62) - слідчим прокуратури ОСОБА_24 М.В. Із рапорту ст. о\у ОСОБА_11(а.с.119 т.1) встановлено, що ним на виконання доручення слідчого було проведено заходів щодо розшуку викрадених золотих виробів, однак, в порушення ст.114 КПК України, ОСОБА_11не мав повноважень на вчинення таких дій, оскільки в Дорученні слідчого (а.с.118 т.1) не вказано, що саме ОСОБА_11доручалося здійснення вказаних заходів.
Досудовим слідством в порядку ст.187-1 КПК України не вжито заходів для зняття та дослідження інформації з каналів зв'язку. Зокрема, як пояснила свідок ОСОБА_14, на її мобільний телефон надійшло СМС - повідомлення відОСОБА_3 із інформацією про золоті вироби. Однак, органами досудового слідства таку інформацію не перевірено, а саме - не встановлено чи дійсно було надіслано таке повідомлення, з якого телефону та з яким текстом.
Досудовим слідством в порушення вимог ст. 64 КПК України не було з'ясовано даних про особу обвинуваченої - стан загального розвитку неповнолітньої обвинуваченоїОСОБА_3, не з'ясовано ставлення останньої до праці, поведінки в побуті, умови життя та виховання (дані про сім»ю, побутове оточення), не з'ясовано обставин, що могли негативно впливали на її виховання. Досудовим слідством в порушення вимог ст. 433 КПК України з метою з'ясування вищенаведених обставин, не допитано жодного свідка як законного представника неповнолітнього, представника служби та міліції у справах неповнолітніх, представників школи, де навчалась ОСОБА_3, (класного керівника, директора школи та інших вчителів), не встановлено та не допитано жодного свідка, який проживає по-сусідству із ОСОБА_3, не допитано родичів останньої з зазначених обставин.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» встановивши під час судового розгляду справи, що органи досудового слідства належним чином не виконали вимог ст.433 КПК України щодо обов'язку повно і всебічно з'ясувати перелічені в цій статті обставини, суд залежно від конкретних обставин справи своєю постановою (ухвалою) повертає справу на додаткове розслідування (с.281 КПК).
З урахуванням всього викладеного, суд вважає, що при проведенні досудового слідства по справі допущено таку неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, зокрема - порушено право обвинуваченої на захист при проведенні слідчої дії, не здійснено тих заходів, які можуть бути здійснені виключно слідчими та оперативно-розшуковими діями (огляд місця події, розшук краденого, пред'явлення для впізнання, очні ставки, зняття відбитків пальців рук, зняття інформації із каналів зв'язку), здійснено ряд слідчих дій особами, які не мали відповідних повноважень на їх здійснення, не виконано вимог ст.ст.64, 433 КПК України. Відповідно до ст.281 КПК повернення справи на додаткове розслідування допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. А тому суд має достатні підстави для задоволення заявленого клопотання та направлення справи на додаткове розслідування.
Керуючись ст.281 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання адвоката ОСОБА_1 про направлення справи на додаткове розслідування - задовольнити.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ст.185 ч.1, ст.185 ч.3 КК України направити прокурору Ямпільського району для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу постанови в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом семи діб з моменту її проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА