_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/6615/13-ц

Провадження № 2/520/3911/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Брайловської А.І.;

при секретарі - Непомнющого М.М., Шивцової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за уточненим позовом Комунального закладу «Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №97 І-ІІ ступенів " до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2, третя особа Відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради "про виселення з приміщень спеціальної школи без надання іншого житлового приміщення",

ВСТАНОВИВ:

27.05.2013 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки, в якому з урахуванням уточнень від 20.11.2013 року просить суд: визнати недійсним договір про тимчасове мешкання в приміщеннях спеціальної школи інтернату, який було укладено 01 листопада 2007 року між Одеською школою-інтернатом №97, в особі директора Кованди Анатолія Андрійовича та ОСОБА_1, виселити ОСОБА_1 та її малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з займаного ними приміщення, яке належить Комунальному закладу "Одеська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат №97 І-ІІ ступенів" без надання іншого житлового приміщення та стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу "Одеська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат №97 І-ІІ ступенів" судові витрати.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що колишній директор Комунального закладу «Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №97 І-ІІ ступенів» перевищив свої повноваження, уклавши без погодження з управлінням освіти і наукової діяльності облдержадміністрації та управлінням обласної ради з майнових відносин та пункту 4.4.5 Статуту комунального закладу, договір про тимчасове мешкання від 01 листопада 2007 року з ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що договір не був узгоджений в установленому порядку та враховуючи ту обставину, що відповідачка є власницею квартири у місті Києві, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання з'явився, просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка та її представник у судове засідання з'явилися, уточнені позовні вимоги не визнавали, посилаючись на те, що відповідачка є матір'ю-одиночкою та не має у власності у м. Одесі нерухомого майна.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явилася, надала заяву, відповідно до якої просила суд розглядати справу за її відсутності, розгляд справи залишила на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

05 вересня 2007 року ОСОБА_1 наказом №75-к по Одеській школі-інтернату №97 зарахована на посаду вихователя з 01 вересня 2007 року.

01 листопада 2007 року між Одеською щколою-інтернатом №97, в особі директора Кованди Анатолія Андрійовича та ОСОБА_1 було укладено договір про тимчасове мешкання в приміщеннях спеціальної школи інтернату.

Згідно до п.1.1 означеного Договору ОСОБА_1було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 11 кв.м., однак на теперішній час відповідач по справі займає в спальному корпусі, визначеному в технічному паспорті, який виготовлений КП «ОМБТІ та РОН» від 04.04.2008 року, літ. «Б», приміщення: 1-площею 10,2 кв.м., 2- площею 11,4 кв.м., 7-площею 8,00 кв.м., 8-площею 6,5 кв.м., 9-площею 10,8 кв.м.

З 09 травня 2011 року ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною -ОСОБА_2 до досягнення нею 3-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

В зазначених приміщеннях спального корпусу ОСОБА_1 проживає разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вищевказані приміщення знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.. 411 Батареї, 2

Крім того, судом встановлено, що спальні корпуси належать до спільної власності територіальних громад, селищ, міст області та управління ними здійснює обласна рада. Відповідно до п. 3.4. Статуту комунального закладу "Одеська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат № 97І-П ступенів для дітей зі зниженим слухом", якій затверджений заступником голови обласної державної адміністрації та який зареєстрований 17 березня 2006 року, майно Закладу не може бути передано в оренду, безоплатне користування, заставу та інше без згоди Власника. Також відповідно до п. 3.2 Статуту майно Закладу складають матеріальні та не матеріальні активи, основні фонди та оборотні активи, а також інші цінності, вартість яких відображена на його самостійному балансі.

Також, в ході судових засідань встановлено, що колишній директор Кованди А.А. без додержання вимог пункту 4.4.5 Статуту комунального закладу "Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 97 І-ІІ ступенів для дітей зі зниженим слухом" уклав договір про тимчасове мешкання з ОСОБА_1 без згоди власника майна.

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Також відповідно до п. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Означені вимоги закону, при укладені договору про тимчасове мешкання, дотриманні не були.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно до ч. 2 п. 2 ст 207 ЦК України правочин якій вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ч. З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнана судом недійсним.

Враховуючи викладене, у суду є всі підстави для визнання договору про тимчасове мешкання від 01 листопада 2007 року недійсним.

Крім того, відповідно до відповіді директору КЗ «Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №97» від Управління обласної ради з майнових відносин встановлено, що договір від 01.11.2007 року укладений між директором шкоди-інтернатом та ОСОБА_1 Управлінням обласної ради з майнових відносин не погоджувався.

В зв'язку з тим що на теперішній час виникла необхідність використання приміщення, яке займає ОСОБА_1, у навчально-виховному та коррекційному процесі та керуючись вимогами "Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу", "Санітарних правил влаштування, обладнання, утримання та режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку" ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося звільнити займане нею приміщення, про що свідчать листи-попередження від 13.03.2012 р. б/н; від 17.04.2012 р. б/н.; від 19.07.2012 р.; від 03.08.2012 р. б/н; від 28.09.2012 р.; від 13.01.2013 р.; від 18.02.2013 р.; від 1.04.2013 р.

Крім того, в ході судових засідань було встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Таким чином, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів, які б надавали право відповідачці проживати у займаному приміщені та враховуючи наявність у неї нерухомого майна, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині виселення ОСОБА_1 з неповнолітньою дитиною з займаного приміщення.

Частиною 1 статті З ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 8 ЦПК України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 759,761,793 ЦК України, 208, 212,215,218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Уточнений позов Комунального закладу "Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №97 І-ІІ ступенів" до ОСОБА_1,яка діє в своїх інтересах та в інтресах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2, третя особа Відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради "про виселення з приміщень спеціальної школи без надання іншого житлового приміщення" - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір про тимчасове мешкання в приміщеннях спеціальної школи інтернату, який було укладено 01 листопада 2007 року між Одеською школою-інтернатом №97, в особі директора Кованди Анатолія Андрійовича та ОСОБА_1

Виселити ОСОБА_1 та її малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з займаного ними приміщення, яке належить Комунальному закладу "Одеська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат №97 І-ІІ ступенів" без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу "Одеська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат №97 І-ІІ ступенів" судовий збір у розмірі 114,70 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Брайловська А. І.