Справа № 22-3037-2006р.           Головуючий у 1-й інстанції: Павелко І.Л.

Категорія: 19                               Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2006 року      Колегія суддів судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого -Полежая В.Д.,

суддів                          - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,

при секретарі - Шевченко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 3 жовтня 2006 року у справі за його позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ді­лової репутації та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:                                                                                                У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_2. Посилався на те, що у березні 2006 року відповідач вчинив щодо нього завідомо неправдивий донос (наклеп) до Управління по боротьбі з організованою злочинністю у Кіровоградській області про те, що, начебто він, займаючи посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 „Кіровоградський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" вимагав від ОСОБА_2 хабара за сприяння у його підприємницькій діяльності, що стало підставою для проведення працівниками УБОЗу оперативно-пошукових заходів, внаслідок яких він був затриманий на своєму робочому місці, примусово доставлений до УБОЗу, де тривалий час провадився його допит. Факти, викладені відповідачем у заяві до УБОЗу не підтвердились, але внаслідок дій ОСОБА_2 були принижені його честь і гідність, а також ділова репутація серед членів трудового колективу, що завдало йому тяжких душевних страждань.

З цих підстав просив суд зобов'язати відповідача старостувати перед трудовим колективом підприємства відомості, викладені ним в заяві до УБОЗу, публічно вибачитись перед ним та стягнути 5000 гривень у відшко­дування завданої моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду М.Кіровограда від 3 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування цього рішення і про ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог через порушення судом 1-ї інстанції норм цивільно-процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначається про неповне з"ясування обставин справи, неналежну оцінку наданих ним доказам, незастосування п.2ч.2 ст.1167 ЦК України, неповне вирішення всіх його позовних вимог.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, заперечення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду 1-ї інстанції - залишенню без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що зверне­ння відповідача до правоохоронних органів з метою припинення щодо нього протиправних дій з боку ОСОБА_1 не можна вважати поширенням неправдивих відомостей, які порочать честь, гідність та принижують ділову репутацію останнього, навіть у разі непідтвердження цих фактів у результаті їх перевірки у встановленому порядку компетентними органами.

Така позиція суду 1-ї інстанції грунтується на належному встанов­ленні фактичних обставин справи, правильному визначенні характеру право­відносин між сторонами та вірному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ст. ст. 297,299, 275, 276,277, 280 ЦК України кожен має право на повагу до його честі га гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Така особа має право звернутися до суду з позовом про захист гідності та честі, а також своєї ділової репутації. Захист особистого немайно-вого права здійснюється способами, встановленими главою З ЦК України. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Як видно з матеріалів справи і встановлено судом, підставою для звернення позивача до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої внаслідок порушення його особистих немайнових прав, стало звернення ОСОБА_2 до правоохоронного органу (УБОЗ у Кіровоградській обл..) із заявою про вчинення ним (позивачем) злочину - вимагання хабара за сприяння у здійсненні підприємницької діяльності, що, на думку позивача, є завідомим наклепом, і що не знайшло свого підтвердження під час перевірки зазначеної заяви правоохоронними органами. Саме внаслідок цього звернен­ня сталися вимушені негативні зміни у житті ОСОБА_1, про які він за­значив у позовній заяві, і які спричинили йому тяжкі душевні страждання з приводу приниження його гідності, честі та ділової репутації.

Відповідно до роз"яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990р.( з наст. змінам и і доповн.) „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", звернення особи до правоохорон­них органів за захистом своїх прав, порушених іншою особою, а також пока­зання свідків на попередньому слідстві не можуть розглядатись як поширен­ня неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

З обставин справи видно, що за заявою відповідача до правовоохо-ронного органу провадились певні оперативно-розшукові заходи щодо позивача. Постановою слідчого прокуратури М.Кіровограда в порушенні кримінальної справи по матеріалам перевірки заяви ОСОБА_2 відмов­лено за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.. 368 КК України (п.2 ст.6 КПК України).

Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність" встановлені гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Відповідно до ч.8 ст.9 цього Закону у випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердились, - право­охоронний орган, який здійснював такі заходи ( в данному випадку МВС Ук­раїни) зобов'язаний невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі. Саме про таку відповідальність йдеться у п.З ч.2 ст.1167, ст..1176 ЦК України. Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду встановлено Законом України від 1.12.1994 року ( з наст зм. і доп.).

Відповідач до кримінальної відповідальності за ст.ст. 383, 384 КК України ( за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або за завідомо неправдиве показання) не притягувався. Докази про те, що таке звернення мало місце з метою приниження честі, гідності і ділової репутації позивача, відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушень судом 1 -ї інстанції норм цивільно-процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження. Рішення суду є законним і обгрунтованим, підстав для його скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303, 304, 307-311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 3 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.