Справа № 22ас-464-2006 р.                            Головуючий у 1 інстанції - Письменний О.А.

Категорія 14,21                                                  Доповідач - Суровицька Л.В.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської

області у складі:                 Головуючої судді:   Авраменко Т.М.

Суддів:                      Суровицької Л.В.,

Гайсюка О.В. При секретарі:       Савченко Н.В.

За участю позивача ОСОБА_1, представника Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограді - Воронюк Є.Ю., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського райсуду м. Кіровограда від 24 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неаконними дій щодо припинення виплати пенсії.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати пенсії.

Зазначала, що 23 листопада 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді їй була призначена пенсія за вислугою років. Однак 2 липня 2006 року на її адресу надійшло розпорядження відповідача про припинення виплати пенсії з 1 серпня 2006 року. Вважає таке розпорядження незаконним та безпідставним.

Просила суд вказані дії відповідача визнати незаконними та зобов»язати скасувати розпорядження про припинення виплати пенсії.

Рішенням Ленінського районного суду    м. Кіровограда від 24 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.

 В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримала доводи апеляційної скарги і пояснила, що їй працівники фонду не повідомили навіть про причину припинення виплати пенсії.

Представник УПФУ в м. Кіровограді заперечила проти доводів апеляційної скарги і пояснила, що при перевірці пенсійної справи позивачки було виявлено, що у неї відсутній пільговий стаж.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню та ухваленню нового рішення із наступних підстав.

Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на пенсію за вислугу років, оскільки не була безпосередньо зайнята на польових геологорозвідувальних роботах. З таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до п.6 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних , пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних,   гідрологічних,   лісовпорядних   і   розвідувальних   роботах:   жінки   -   після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховуються за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді 23 листопада 2005 року ОСОБА_1 було вперше призначено пенсію за вислугу років (а.с.3,4).

Розпорядженням відділу пенсійного забезпечення УПФУ в м. Кіровограді від 11 липня 2006 року виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п.6 ст.55 Закону припинено з 1 серпня 2006 року у зв»язку з тим, що роботи, які виконувала позивач, не відповідають переліку видів робіт, які виконувала безпосередньо в польових умовах (а.с.5).

Відділ пенсійного забезпечення дійшов до висновку, що заявниця є працівником, який сприяв виконанню геологорозвідвальних робіт, а тому відповідно до Листа Мінсоцзахисту та Держкомгеології України від 14.04.1994 р. №10-1/42, права на призначення пенсії за вислугу років не має.

Однак, відповідно до роз»яснення Міністерства праці та соіального захисту населення України, а також Державного комітету України по геології і використанню надр від 15.04.1994 р. № 01-3/310-02-2 необхідною умовою права на пенсію за вислугу років є виконання геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних робіт у польових умовах. Критерієм зайнятості працівників у польових умовах є факт одержання ними польового забезпечення або надбавки, яка виплачувалась з 1980 року працівникам при щоденному їх виїзді на об»єкти польових робіт, віддалені на значній відстані від місця базування.

           Згідно запису в трудовій книжці, уточнюючих довідок про пільговий стаж ОСОБА_1 працювала в ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 5 серпня 1977 року  по 14  січня   1982  року  у  Єнисейському  районі  Красноярського  краю,  місцевості прирівненій до районів Крайньої Півночі і отримувала за час роботи цілорічно доплату по районному коефіцієнту у розмірі 1,30, північну надбавку і польове забезпечення. В період з 17 березня 1982 року по 01 січня 1988 року працювала в ІНФОРМАЦІЯ_2 міністерства геології СРСР ( на даний час казенне підприємство «Кіровгеологія») на посадах ІНФОРМАЦІЯ_3,  ІНФОРМАЦІЯ_4,  ІНФОРМАЦІЯ_5 планово-економічного відділу і була безпосередньо зайнята на польових геологорозвідувальних і пошукових роботах повний робочий день протягом п»яти років 9 місяців та 14 днів.(а.с.25-27, 50,51).

На час звернення позивачки до УПФУ в м. Кіровограді з заявою про призначення пенсії, вона досягла віку 50 років та мала стаж, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до п.б ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин розпорядження відділу пенсійного забезпечення УПФУ в м. Кіровограді від 11 липня 2006 року про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, є незаконним.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, відповідно до п.З ч.1 ст.202 КАС України це є підставою для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними, тому адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

На підставі п.6 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 195,196, п.З ч.1 ст. 198, п.З ч.1 с.202, ч.2 ст 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 жовтня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити.

Визнати розпорядження відділу пенсійного забезпечення Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді від 11 липня 2006 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 серпня 2006 року, незаконним.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 серпня 2006 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в  -касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання нею законної сили.