Справа № 22ц-1915/2006 р.                        Головуючий у першій інстанції

Гордійко Ю.Г.

Категорія - цивільна        Доповідач - Ішутко В.М.

УХВАЛА

Іменем       України

12 грудня 2006 року                                                                       м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:        Скрипки А.А.

суддів:                   Ішутко В.М.,            Заболотного В.М.

при секретарі:       Куксі М.В.

з участю: представника ВАТ „Будіндустрія" - Мельникова Д.О., позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Будіндустрія" на рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 17 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Будіндустрія" про визнання незаконним наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, -

встановив:

Рішенням Новозаводського районного суду М.Чернігова від 17 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнаний наказ НОМЕР_1 ВАТ „Будіндустрія" про звільнення позивача з роботи у зв"язку з втратою довір"я незаконним, змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1, визнано його звільненим за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) з 17.07.2006 року, зобов"язано відповідача внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 про причину звільнення, стягнуто з ВАТ „Будіндустрія" на користь позивача 500 грн. моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено.

Суд прийшов до висновку про те, що наказ про звільнення є незаконним, т.я. був виданий у період відпустки, а відповідач не надав допустимих доказів про винні дії позивача, які б давали підстави для звільнення його за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП.

ОСОБА_1 не був працівником, який безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності. Також, суд вважає, що позивач довів наявність домовленості між ним і адміністрацією про звільнення за угодою сторін, що підтверджено написом директора Федь В.А. на заяві про звільнення. Стягнення середнього заробітку на користь позивача не підлягає, оскільки останній не надав суду доказів, що неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало його працевлаштуванню.

Незаконним наказом про звільнення позивачу заподіяна моральна шкода в розмірі 500 грн., яка полягає в його моральних стражданнях та вимагається від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В апеляційній скарзі ВАТ „Будіндустрія" просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. Доводи зводяться до того, що відповідач надав суду достатньо доказів того, що позивач, обіймаючи керівну посаду, не дотримався загальновідомих та загальновживаних людських принципів чесного у сумлінного виконання трудових обов"язків, пов"язаних, зокрема з ціновою політикою ВАТ „Будіндустрія", тому відверто втратив до себе довіру з боку власника.

Суд, задовольняючи позов ОСОБА_1, не взяв до уваги і не дав належної оцінки доказам несумлінної поведінки позивача за період обіймання посади ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому рішення суду є не мотивованим і не містить жодного обгрунтування та посилання на надані суду докази, що суперечать Постанові ПВСУ від 29.12.2976 р. „Про судове рішення".

Жоден доказ на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди не досліджувалось судом в ході судового розгляду, що є грубим порушенням ЦПК України.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

По справі встановлено, 12.05.2005 року позивач був прийнятий на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, з червня 2005 року по 09.06.2006 року включно працював ІНФОРМАЦІЯ_2. 09.10.2006 року рішенням наглядової ради був усунутий від виконання обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_2, і приступив до виконання попередніх обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 12.06.2006 року перебував у відпустці, під час якої, 16.06.2006 року подав заяву про розірвання трудового договору з 14.07.2006 року за згодою сторін. Ця заява була підписана директором ВАТ „Будіндустрія" Федь В.А., тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про зміну формулювання причин звільнення з роботи, визнавши незаконним наказ про звільнення з роботи за ст.41.п.2 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.41 п.2 КЗпП України, звільнення з підстав втрати довір"я, суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір"я ( зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір"я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов"язані з їх роботою. ( Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 із наступними змінами).

Суд обґрунтовано зазначив, що відповідачем не надано доказів, що позивач виконував обов'язків по обслуговуванню товарно - матеріальних цінностей, що з ним укладався договір про матеріальну відповідальність. Він не здійснював приймання грошових та матеріальних цінностей під звіт, на схов, зберігання, не відпускав їх на продаж, тобто не був матеріально відповідальною особою, а тому і не вчинив дії, які давали б підстави для втрати до нього довіри.

Стягнення на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500 грн., відповідає принципам розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, обіймаючи керівну посаду, не дотримався загальновідомих та загальновживаних людських принципів чесного у сумлінного виконання трудових обов'язків, пов"язаних, зокрема з ціновою політикою ВАТ „Будіндустрія", тому втратив до себе довіру з боку власника, не заслуговують на увагу, оскільки позивач не є особою, яка може бути звільнена з роботи за ст.41.п.2 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущені процесуальні порушення, не знайшли свого підтвердження при перевірки справи в апеляційному порядку.

За таких підстав, коли рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ВАТ „Будіндустрія" - відхилити, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 жовтня 2006 року -залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.