№ справа:122/5381/2012Головуючий суду першої інстанції:Двірник Надія Вікторівна

№ провадження:11/190/983/13Доповідач суду апеляційної інстанції:

_________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Рижової І.В.,

Суддів -Мельник Т.О., Балахонова Б.Л.,

за участю прокурора захисників засуджених потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_11., ОСОБА_9 та захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 15 травня 2013 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Молочне Красногвардійського району АР Крим, громадянина України, несудимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за п. "е" ст.93 КК України 1960 року до 10 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 123 КК України 1960 року до одного року виправних робіт та звільнено від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; за ч. 2 ст.194 КК України 2001 року до 5 років позбавлення волі та звільнено від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; за ст. 257 КК України 2001 року до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. За скоєння злочинів, передбачених ст. 255, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року виправдано за відсутністю складу злочину, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Краматорськ, громадянина України, несудимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, засуджено за ч. 2 ст. 17, п. "a", "i" ст. 93 КК України 1960 року до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч п. "а", "е", "з", "i" ст. 93 КК України 1960 року до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст.257 КК України 2001 року до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі та звільненого від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України 2001 року шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. За ст. 255 КК України 2001 року виправдано за відсутністю складу злочину, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт Фороса АР Крим, громадянина України, несудимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, засуджено за п. "а", "г", "е" ст. 93 КК України 1960 року до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст. 257 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. За ч. 2 ст. 17, п. "а", п. "е" ст. 93 КК України 1960 року, за ч. 1 ст. 263, ст. 255 КК України 2001 року виправдано за відсутністю складу злочину; за п. "в", "з" ст. 93 КК України 1960 року виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Воронезької області Російської Федерації, громадянина України, несудимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_4, засуджено за ч. 2 ст. 17, п. "ж", "i" ст. 93 КК України 1960 року до 9 років позбавлення волі; за п. "г", "ж", "i" ст. 93 КК України 1960 року до 13 років позбавлення волі; за ст. 257 КК України 2001 року до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. За ст. 255, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року виправдано за відсутністю складу злочину, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Сімферополь, громадянина України, у силу ст. 89 КК України не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_5, засуджено за ч.2 ст.17 - п.п. "а", "і" ст.93 КК України 1960 року до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст. 257 КК України 2001 року до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. За ст. 255 КК України 2001 року, виправдано за відсутністю складу злочину, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Сімферополя, громадянина України, у силу ст. 89 КК України не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_6, засуджено за ч.2 ст.17, п.п. "а", "і" ст.93 КК України 1960 року до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст. 257 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, призначеного вироком Залізничного районного суду м.Сімферополя від 17 квітня 2001 року, остаточно призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. За ст. 255 КК України 2001 року виправдано за відсутністю складу злочину. Цим же вироком засуджено ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно якого вирок не оскаржено.

На відшкодування матеріальних збитків стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_20 на користь СП "Акктусит" 132212 грн. 46 коп. На відшкодування моральної шкоди стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_20 на користь ОСОБА_17 200000 грн.; з ОСОБА_11. на користь ОСОБА_21 100000 грн.

Стягнуто судові витрати з ОСОБА_9 - 2776 грн. 10 коп.; з ОСОБА_20 - 2776 грн. 10 коп.; з ОСОБА_12 - 1501 грн. 63 коп.

Вирішено питання з речовими доказами.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно до вироку наприкінці 1980-х - початку 1990-х років на території АР Крим особа, відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю, організувала під своїм керівництвом велику банду, що налічувала кілька сотень людей, що включала в себе ряд дрібних злочинних угруповань, які є по своїй суті також бандами, які очолювали інші невстановлені досудовим слідством особи.

Метою створення банди було здійснення нападів на підприємців та інших громадян з метою скоєння низки злочинів, у тому числі тяжких та особливо тяжких.

У цей період часу вказана особа, реалізуючі злочинний намір, спрямований на створення банди, запропонувала увійти до її складу особам, що вели злочинний спосіб життя, щодо яких справу припинено у зв'язку зі смертю. Вони прийняли цю пропозицію і залучили до банди інших осіб, які знаходяться у розшуку, а також осіб, відносно яких відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю.

Всі учасники банди не знали повного її складу, однак кожному пересічному члену банди були відомі керівники самої банди і її структурних підрозділів.

З метою розширення кількості членів банди для скоєння низки злочинів, у тому числі тяжких та особливо тяжких, які вимагали більшої кількості учасників, а також для можливості здійснення контролю за комерційними структурами, що полягало у поборах з підприємців за здійснення їх нібито охорони від посягань інших угруповань, які діяли на території АР Крим, зазначені особи вербували до складу банди інших осіб.

При цьому керівники банди, відносно яких відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю, які мали спільний умисел на створення банди, почали формувати під своїм керівництвом власні злочинні групи, які були невід'ємною частиною банди під керівництвом особи, у відношенні якої справу припинено у зв'язку зі смертю.

У зазначений період часу особа, відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю, залучила до діяльності банди іншу особу, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю. Останній, переслідуючи мету особистого збагачення, прийняв пропозицію та вступив до складу банди. Будучи членом банди, особа, відносно якої відмовлено у порушені справи у зв'язку зі смертю, залучила до участі у діяльності банди іншу особу, відносно якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю, та інших невстановлених слідством осіб.

У свою чергу залучені до банди особи, виконуючи вказівки керівників банди про збільшення її чисельності, приступили до вербування нових членів.

Таким чином, у кінці 1980-х початку 1990-х років особа, відносно якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю, організувала озброєну банду, яка включала у себе ряд дрібних злочинних угруповань, які є по своїй суті також бандами.

Основним видом діяльності банди на той період було вимагання у підприємців коштів за здійснення, нібито їх охорони від посягань інших злочинних угруповань, які діяли на території АР Крим.

Створена банда та її структурні підрозділи володіли стійкістю, ієрархічністю, суворою підпорядкованістю рядових її членів керівникові банди і керівникам її підрозділів, загальновизнаними правилами поведінки, що проявлялося у організованості, тісному зв'язку всіх її членів в злочинної діяльності, як безпосередньо у момент скоєння злочинів, так і після них. Подальше формування банди здійснювалося за принципом земляцтва, коли в ту чи іншу групу входили вихідці з одного регіону, або за принципом тривалих особистих відносин, у тому числі у зв'язку з спільної навчанням, проживанням в одному населеному пункті.

Нові учасники банди залучалися із знайомих членів банди, з числа осіб, що вели злочинний спосіб життя і схильних до скоєння злочинів, а також серед осіб, що зазнали матеріальних труднощів.

Особи, які відчували матеріальні труднощі, отримавши таку пропозицію, або відразу вступали до складу банди, або їм спочатку надавалося житло, робота, матеріальні засоби для існування, здійснювалося їх знайомство з членами банди, які розповідали їм про порядок діяльності у банді, перспективи збагачення, і т.п. Потім таких осіб залучали до вчинення будь-яких злочинів, після чого вони ставали дійсними членами банди і, боячись розправи або викриття, продовжували перебувати у її складі і вчиняти злочини.

З метою закріплення членів банди існували фінансові стимулятори і перспективи зростання в ієрархії злочинної організації - банди. Членам банди виплачувалося щомісячне грошове утримання за участь у банді в розмірі від декількох сотень до кількох тисяч доларів США, що значно перевищувало заробітні плати робітників і службовців, зайнятих у промисловості та сільському господарстві. Розмір грошового утримання залежав від займаного у ієрархії банди місця: чим вище місце, тим вище і розмір щомісячного грошового утримання.

Крім того, найбільш активні члени банди заохочувалися керівниками банди шляхом призначення на вищі посади керівників вже діючих структурних підрозділів банди, або доручали їм сформувати свою угрупування у складі банди. Для забезпечення фінансової діяльності такого угруповання керівниками банди також визначалася сфера відповідальності такий угруповання: будь-яка територія або об'єкт фінансової діяльності. Тим самим рядовий член банди мав певну перспективу отримання більшого матеріальної прибутку від своєї злочинної діяльності, в залежності від займаного в ієрархії банди місця.

Фінансування банди здійснювалося за рахунок щомісячних відрахувань коштів її структурними підрозділами в загальну касу - так званий "общак", у розмірі 30% від отриманого прибутку угруповання. Решта прибутку угрупування розподілялася її керівником між іншими членами і носила або постійний характер - щомісячне грошове утримання, або розмір винагороди залежав від суми здобутих злочинним шляхом коштів.

Всередині банди існувала чітка конспірація, що виражалася в тому, що особи, що входили до її складу, називали один одного за прізвиськами, виключаючи звернення один до одного за дійсними даними. Зважаючи на це, члени одного злочинного угруповання не знали повних анкетних даних один одного. Деякі прізвиська були похідними від прізвища тієї чи іншої особи, деякі були пов'язані із зовнішністю людини, деякі - присвоювалися виходячи з яких-небудь інших факторів, у тому числі місця народження або відбування покарання в місцях позбавлення волі. У деяких випадках, коли члени банди не мали кличок, їх називали тільки по іменах.

Зокрема, у ОСОБА_10. було прізвисько "ОСОБА_10", ОСОБА_11 - "ОСОБА_11", ОСОБА_14 - "ОСОБА_14", ОСОБА_13 - "ОСОБА_13", ОСОБА_12 - "ОСОБА_12".

Глибина конспірації, що мала місце в банді, виявлялася також у використанні чітко обумовлених кодових слів і чисел для позначення місць зустрічей її членів, які були відомі кожному члену банди.

У середині 1991 року між бандою особи, щодо якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю, і конкуруючим злочинним угрупованням "ІНФОРМАЦІЯ_8", що діяла на території АР Крим, на ґрунті розподілу сфер впливу і особистих неприязних відносин між їх керівниками, виник збройний конфлікт, у ході якого був убитий керівник банди. Після його вбивства очолювана ним банда розпалася на декілька окремих добре організованих і озброєних банд, одну з яких, найбільш велику та найбільш організовану, очолила інша особа, відносно якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.. 202-214), і банда отримала назву "ІНФОРМАЦІЯ_8".

Банда будувалася за принципом територіальності, а також по напрямку діяльності того або іншого угруповання, що входить до її складу. У більшості населених пунктів АР Крим діяв структурний підрозділ банди або її окремі представники.

У ряді випадків у складі банди створювалися групи спеціального призначення, діяльність яких зводилася до здійснення вбивств та інших тяжких злочинів.

Так, у ході збройного протистояння банди під керівництвом особи, щодо якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.202-214), із злочинними угрупуваннями особи, щодо якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201), та іншим злочинним угрупованням, названим "богданівські", була створена група на чолі з особою, щодо якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), в яку увійшли ряд осіб, як з його групи, так і з інших груп, метою яких було фізичне усунення зазначених членів злочинних угруповань.

Крім того, кожен лідер банди мав ряд наближених осіб, які підкорялися безпосередньо тільки йому, не входили до складу будь-якого структурного підрозділу банди і виконували функції особистої охорони або виконували особливі розпорядження лідера банди, у тому числі про скоєння злочинів особисто або у складі груп з числа членів будь-якого злочинного формування банди.

З метою полегшення вчинення злочинів члени банди з моменту її створення і впродовж всієї її діяльності, вживали заходів для її озброєності. Членами банди самостійно при невстановлених слідством обставинах купувалася вогнепальна та інша невстановлена слідством зброя та боєприпаси до неї, які використовувалася ними в ході здійснення своєї злочинної діяльності. Крім того, особа, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201), маючи зв'язки у Російській Федерації і Вірменії, через невстановлених слідством осіб організувала поставки невстановленої слідством вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, що частково було передано у користування членам банди, а частково заховано у невстановлених слідством місцях для його подальшого використання у ході здійснення злочинів.

Про наявність у розпорядженні банди зброї та бойових припасів до неї, а також про те, що члени банди - виконавці злочинів будуть забезпечені ним для здійснення того чи іншого злочину, було відомо кожному члену банди.

Зброя банди зберігалася у ряді місць, у тому числі і невстановлених слідством. Керівниками банди були призначені відповідальні за зберігання і видачу зброї членам банди, як невстановлені у ході досудового слідства особи, так і особи, відносно яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 45 а.с.197-198).

На озброєнні банди була велика кількість вогнепальної і холодної зброї, вибухові пристрої, гранатомети РПГ і гранатометні постріли до них, автоматична стрілецька зброя, снайперські гвинтівки "СВД" і "Бур", ручні гранати, вибухові речовини: тол, тротил, пластіт, патрони до існуючої зброї, а також необхідне обладнання для створення вибухових пристроїв. Ця зброя купувалася для загальних потреб банди, видавалася для здійснення того чи іншого злочину, після чого або залишалася на місці скоєння злочину або поверталася назад на місце складування.

Зокрема, в арсеналі банди був 40-мм-й ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В НОМЕР_1, 1990 року випуску, і штатний бойової припас до нього - надкалиберна ручна кумулятивна граната ПГ-7 ВЛ, що мала у своєму спорядженні вибухову речовину підвищеної потужності "ОКФОЛ" вагою 730 гр., що використовувалися при скоєнні замаху на диверсію; автомат АКМ калібру 7,62 мм НОМЕР_2, 1966 року випуску, і автомат АК-74 калібру 5,45 мм НОМЕР_3, 1986 року випуску, які використовувалися при здійсненні вбивства ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25

Членами банди ОСОБА_26. і ОСОБА_27 та іншими особами при умисному знищенні шляхом підриву міжнародного торгового центру СП "Акктусит" використовувалися два невстановлених слідством саморобних вибухових пристрої типу підривного заряду.

Членом банди ОСОБА_12 та іншими особами при здійсненні вбивства ОСОБА_28 і ОСОБА_29 і замаху на вбивство ОСОБА_30 використовувався пістолет ТТ калібру 7,62 мм з патронами зразка 1930-1933 р.р. і револьвер Сміт-Вессон.38 спеціального калібру з відповідними боєприпасами до них.

Прагнучи максимально приховати свою злочинну діяльність і підтримати згуртованість серед членів банди, її керівники встановили місця зборів - сходів, які відбувалися в офісах підконтрольних їм фірм або у інших місцях, які вони контролювали.

Місця зборів банди були розташовані у м. Сімферополі: бар "Калігула", ресторан "Калинка" в смт ГРЕС, ресторан "Океан", ресторан "Едем", бар "У Олексія", офіси фірм "Русь" і "Сата", база ФК "Таврія" у сел. Поштове Бахчисарайського району, бар "Салгир" у сел. Гвардійське Сімферопольського району на вул. Леніна, буд. 5, санаторій СКОК "Ай-Даніль", розташований у м. Ялті.

Для зв'язку між членами банди використовувалися мобільні і, у виняткових випадках, стаціонарні телефони, пейджери, таксофони. При цьому в мобільних телефонах через невеликі проміжки часу змінювалися картки операторів мобільного зв'язку з метою уникнути постановки телефону на контроль співробітниками правоохоронних органів.

Всередині банди існувала жорстка дисципліна, яка передбачала покарання за будь-яку провину члена банди, пониження керівника структурного підрозділу до рядового члена банди або фізичне знищення члена банди.

Дотримуючись суворої конспірації і жорсткої дисципліни, всі питання злочинної діяльності банди і здійснюваних нею нападів, обговорювалися серед керівників банди та керівників структурних підрозділів, які визначали об'єкти для нападу, їх час і місце, розробляли і погоджували плани скоєння цих злочинів. Рядові члени банди не брали участь в обговоренні таких питань, прийняті рішення до них доводилися їх керівниками безпосередньо перед здійсненням того або іншого злочину, або, коли була потрібна певна підготовка, за деякий час до його скоєння.

Визначивши об'єкт для нападу, члени банди завчасно за розпорядженням керівника банди або керівника структурного підрозділу, на який покладали вчинення злочину, вивчали уклад життя потерпілого, маршрути і способи його пересування, фізичні дані, оцінюючи можливість вчинення опору, а також збирали інші дані про його особу, використовуючи можливості ведення прихованого спостереження за потерпілими. З урахуванням зібраних даних про потерпілого, план вчинення злочину відносно нього деталізувався керівниками банди, після чого визначався остаточний час і місце скоєння злочину і остаточний склад його учасників, які могли входити, як в один структурний підрозділ банди, так і в різні її підрозділи.

Після вбивства в червні 1994 року організатора банди (т. 45 л.д. 202-214) її очолили інші особи, однак банда не припинила скоєння злочинів, її склад до цього часу був практично повністю сформований, і в подальшому, в ході здійснення її злочинної діяльності, відбувалася лише її структуризація і реорганізація.

У період з кінця 1980-х по 1993 рік особами, щодо яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с. 202-214, т.34 а.с. 186-199) в діяльність банди були залучені ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10. У період з 1993 по 1995 рік особою, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), в її діяльність були залучені ОСОБА_9 і ОСОБА_20

Керуючись корисливими мотивами і бажанням особистого збагачення злочинним шляхом, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10., усвідомлюючи факт існування організованою раніше злочинної групи і її озброєність, добровільно увійшли до складу банди.

Члени банди усвідомлювали, що дії кожного з них є невід'ємною складовою частиною дій банди при здійсненні конкретних злочинів. Крім того, в процесі вчинення злочинів учасники банди з урахуванням соціального положення, психологічних якостей та фізичних можливостей кожного виконували конкретні спеціалізовані ролі, розподіляли між собою майно, здобуте злочинним шляхом.

Зокрема ОСОБА_11 і ряду інших членів банди згідно заздалегідь розподілених функцій були відведені ролі, пов'язані з безпосереднім виконанням вбивств.

ОСОБА_9, ОСОБА_27 та інші особи, будучи членами банди, залучалися до скоєння злочинів, пов'язаних з залякуванням потерпілих, проведення вибухів будинків, установ і фізичною розправою над потерпілими. Інші члени банди виконували функції, пов'язані зі збором інформації про потерпілого, наданням виконавцям злочинів зброї, засобів зв'язку, конспіративних квартир, автотранспорту, вимаганням грошей від підприємців.

Для вчинення злочинів членами банди використовувалася формений одяг працівників міліції, проблискові маячки, портативні радіостанції, наручники й інші спеціальні засоби. Зазначені предмети перебували у невстановленому слідством місці, були власністю всій банди і видавалися її членам для скоєння злочинів, після чого поверталися ними назад. З метою контролю за видачею і прийняттям зазначених речей у банді були призначені певні особи, невстановлені в ході досудового слідства.

Для мобільності банди її членами використовувалися різні типи і марки автомобілів, як з числа належних членам банди, так і автомобілі, які купувалися для здійснення того чи іншого злочину, після чого кидалися або знищувалися.

Так, ОСОБА_11 у ході своєї злочинної діяльності використав невстановлені автомобілі ВАЗ 2109 світлого кольору і ВАЗ 2108 білого кольору, а ОСОБА_9 і ОСОБА_20 використовували у ході злочинної діяльності автомобілі "BMW Альпіна" темно-синього кольору, "ВАЗ 21013" червоного кольору. Крім того, зазначені й інші члени банди також використовували інші автомобілі, невстановлені у ході досудового слідства.

У ряді випадків автомобілі надавали учасники злочинів, які не входили до складу банди. Так, невстановлені у ході досудового слідства особи надавали у розпорядження банди автомобіль "BMW Альпіна" темно-синього кольору, "ВАЗ 21013" червоного кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_4, а також інші транспортні засоби. Перераховані автомобілі використовувалися для транспортування членів банди до місця скоєння злочинів, а також з місць подій, незаконного позбавлення волі потерпілих, доставки зброї, грошових коштів, здійснення іншої діяльності банди.

Учасники банди, використовуючи свої корумповані зв'язки у системі правоохоронних органів, через невстановлених слідством осіб отримували спеціальні талони, що дають право проїзду на автотранспорті без догляду.

Напади у складі озброєної банди вчинялись аж до 1999 року (вчинення замаху на вбивство ОСОБА_31), і саме існування банди фактично тривало до затримання правоохоронними органами учасників цієї банди у 2006 -2009 роках.

Банда, керована особами, щодо яких справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201, 202-214), а також особами, щодо яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 45 а.с. 197-198), до складу якої входили ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 скоїли злочини при наступних обставинах:

Умисне вбивство ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_23 і ОСОБА_32 в складі озброєної банди

В середині 1991 року між бандою під керівництвом особи, у відношенні якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201), і конкуруючим злочинним угрупованням "ІНФОРМАЦІЯ_8", що діяла на території АР Крим, на ґрунті розподілу сфер впливу і особистих неприязних відносин між їх керівниками виник збройний конфлікт, у ході якого була вбита особа, яка керувала цією бандою, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201).

Після вбивства зазначеного керівника банди, очолювана ним банда розпалася на декілька окремих добре організованих і озброєних злочинних угруповань - банд, одну з яких, найбільш велику та найбільш організовану, очолила особа, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 л.д. 202-214). Ця банда отримала назву "ІНФОРМАЦІЯ_8". Крім зазначеної особи керівниками цієї банди стали також особи, відносно яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с.186-199, т. 45 а.с.197-198).

Інше організоване озброєне злочинне угруповання - банду, що відокремилася, очолила особа, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201).

Згодом між бандою "ІНФОРМАЦІЯ_8" і іншою бандою на ґрунті розподілу сфер впливу і особистих неприязних відносин між їх керівниками виник збройний конфлікт. Для нейтралізації протиборства керівниками банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", особою, відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 л.д. 202-214), і особами, щодо яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с.186-199, т. 45 а.с.197-198), було прийнято рішення про фізичне усунення лідера злочинного угруповання ОСОБА_33

Реалізуючи злочинний намір, спрямований на вбивство ОСОБА_33, зазначені лідери банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" ознайомили з цим рішенням членів їх банди і дали вказівку особі, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з його розшуком (т. 45 а.с.197-198), і особі, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126) вивчити уклад життя ОСОБА_33 і його сім'ї, маршрути і способи його пересування, звички, наявність і кількість охоронців шляхом прихованого спостереження за ОСОБА_33, членами його сім'ї, охороною і наближеними до нього особами з числа його злочинного угруповання, прослуховування його телефонних переговорів із зазначеними особами, після чого розробити план здійснення вбивства ОСОБА_33 і підшукати виконавців для вчинення цього злочину.

Виконуючи наказ лідерів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", вказані особи встановили спостереження за ОСОБА_33, членами його сім'ї, охороною і наближеними до нього особами і продовжували постійно здійснювати контроль за ним протягом тривалого часу.

Для безпосереднього виконання вбивства ОСОБА_33 лідерами структурних ланок злочинного угруповання банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" були направлені в підпорядкування особи, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), члени злочинного угрупування - банди "ІНФОРМАЦІЯ_8": ОСОБА_11, особи, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, т. 45 а.с.199-201, а.с.202-2124), а також особа, відносно якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з його розшуком (т. 45 а.с. 197-198).

Зазначені особи - безпосередні виконавці злочину, виконуючи наказ лідерів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", переслідували мету утвердження у злочинному угрупованні, що припускало отримання ними додаткових матеріальних благ від злочинної діяльності і свідчить про їх корисливі наміри.

За вказівкою лідерів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" для здійснення вбивства ОСОБА_33 особа, відносно якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з його розшуком (т. 45 а.с.197-198), при невстановлених слідством обставинах придбала і потім надала у розпорядження особи, щодо якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), вогнепальну зброю: автомат АКМ калібру 7,62 мм НОМЕР_2, 1966 року випуску, автомат АК-74 калібру 5,45 мм НОМЕР_3, 1986 року випуску, невстановлений слідством автомат, і необхідні бойові припаси до них; а також для забезпечення зв'язку під час підготовки і здійснення зазначеного злочину - невстановлені слідством портативні радіостанції.

Зібравши необхідну інформацію відносно ОСОБА_33, особа, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), розробила план здійснення його вбивства, згідно якого виконавці вбивства повинні були з виданої ним для вчинення злочину вищевказаної вогнепальної зброї розстріляти автомобіль, в якому буде знаходитись ОСОБА_33, і всіх інших в ньому людей. Цей план вчинення злочину був узгоджений з керівниками банди, деталізований ними і схвалений, після чого вони визначили час і місце скоєння злочину і його виконавців.

Згідно вказівки керівників банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" скоєння вбивства ОСОБА_33 було доручено ОСОБА_11 та особам, щодо яких відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, а.с. 127-149)

Керівництво діями зазначених виконавців вбивства було доручено особі, що розробила план здійснення вбивства ОСОБА_33 і відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126).

Виконуючи вказівки лідерів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", зазначена особа ознайомила з розробленим планом скоєння вбивства ОСОБА_33 ОСОБА_11. та інших виконавців запланованого злочину.

Згідно із планом вчинення злочину особа, відносно якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.127-149), повинна була стежити за навколишнім середовищем і за пересуванням автомобіля ОСОБА_33 Для координації дій виконавців вбивства здійснювався зв'язок за допомогою радіостанції з особою, яка керувала вчиненням вбивства і відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), і забезпечити прикриття ОСОБА_11. та особи, у відношенні якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99), під час здійснення ними вбивства ОСОБА_33 і інших осіб.

12 липня 1995 року приблизно об 11 годині 30 хвилині члени банди "ІНФОРМАЦІЯ_8": ОСОБА_11 та особи, відносно яких відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, а.с.100-126, а.с.127-149), діючи спільно на виконання загального злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_33 та осіб, які під час вчинення злочину будуть перебувати з ним, маючи при собі зазначену вогнепальну зброю, зайняли свої позиції на ділянці постійного маршруту пересування ОСОБА_33 на автотранспорті на ділянці шляху від вул. Гоголя до вул. Москальова у м. Сімферополі.

Особа, що керувала вчиненням вбивства і відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), використовуючи невстановлений слідством автомобіль, стежила за пересуванням автомобіля ОСОБА_33 - ВАЗ-21093 з державним реєстраційним номером НОМЕР_5 і по радіостанції повідомляла співучасникам вбивства про його наближення до ділянки, де ОСОБА_33 очікували озброєні автоматами члени банди: ОСОБА_11 та особи, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 л.д. 76-99 л.д. 127-149).

12 липня 1995 року близько 12 години члени банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" ОСОБА_11 та особи, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, а.с.127-149), перебуваючи на ділянці дороги, що веде від південного мосту до б. № 2 на вул. Москальова у м. Сімферополі, отримавши відповідну команду від особи, що керував вчиненням вбивства і відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), будучи впевненими, що в автомобілі ВАЗ-21093 з державним реєстраційним номером НОМЕР_5 знаходиться ОСОБА_33 і супроводжуючі його особи, з вогнепальної зброї: автомата АКМ калібру 7,62 мм, НОМЕР_2, 1966 року випуску, і автомата АК-74 калібру 5,45 мм НОМЕР_3, 1986 року випуску, розстріляли вищевказаний автомобіль і осіб, що знаходились в ньому.

У результаті спільних навмисних дій ОСОБА_11. та осіб, відносно яких відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99 а.с.100-126 а.с.127-149), були вбиті ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, смерть яких настала від численних вогнепальних поранень.

Ралізувати злочинний намір, спрямований на здійснення вбивства ОСОБА_33, зазначеним членам банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" не вдалося з незалежної від їх волі об'єктивної причини, оскільки ОСОБА_33 в автомобілі у момент вчинення нападу не перебував.

Умисне вбивство ОСОБА_28 і ОСОБА_29 і замах

на умисне вбивство ОСОБА_34 в складі озброєної банди

На початку жовтня 1997 року лідерами банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" з метою помсти за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_35 було прийнято рішення вбити ОСОБА_28 Вчинення зазначеного злочину було доручено члену банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" ОСОБА_12 і іншому члену банди - невстановленій слідством особі, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження (т.34 а.с. 176-179).

У зазначений час ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа у відповідності з отриманою вказівкою про скоєння вбивства ОСОБА_28, розробили план скоєння злочину, визначивши спосіб, час і місце вчинення вбивства - фізичного знищення ОСОБА_28 шляхом заподіяння вогнепальних поранень у вечірній або нічний час доби у дворі за місцем його проживання.

Виконуючи дії, спрямовані на підготовку до скоєння злочину, ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа за невстановлених слідством обставин отримали із арсеналу злочинної організації - банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" вогнепальну зброю: невстановлений слідством пістолет "ТТ" калібру 7,62 мм і револьвер калібру 38 "Сміт-Вессон", а так само бойові припаси до них. На протязі декількох наступних днів ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа неодноразово здійснювали виїзди у АДРЕСА_7, де встановили місце проживання ОСОБА_28, з'ясували навколишнє оточення у районі будинку, в якому проживав ОСОБА_28, детально спланували задумане вбивство і намітили шляхи відходу після його вчинення.

10 жовтня 1997року ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа, маючи умисел на вбивство ОСОБА_28, маючи при собі вищевказане вогнепальну зброю, прибувши у двір багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_7, де, діючи відповідно до розробленого плану, стали очікувати приїзду ОСОБА_28 із м. Сімферополя.

11 жовтня 1997 року близько 04 години ОСОБА_34, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 червоного кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_6, приїхав у двір будинку АДРЕСА_7. Разом з ОСОБА_34 з автомобіля вийшли ОСОБА_28 і ОСОБА_29, які прослідували до під'їзду № 2 зазначеного будинку і зупинилися біля входу.

ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа, побачивши, що разом з ОСОБА_28 знаходяться сторонні особи, і бажаючи виконати вказівку лідерів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" про заподіяння смерті ОСОБА_28, вирішили одночасно здійснити також вбивство осіб, що супроводжували його, а саме незнайомих їм ОСОБА_34 і ОСОБА_29 Прийнявши рішення скоїти вбивство трьох осіб, ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа переслідували так само мету приховати сліди вбивства ОСОБА_28 шляхом фізичного усунення свідків вбивства - ОСОБА_34 і ОСОБА_29

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа, діючи спільно та злагоджено, одночасно підійшли до під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_7, де стояли ОСОБА_28, ОСОБА_29 і ОСОБА_34, після чого з близької відстані здійснили з невстановленого слідством пістолета Токарєва "ТТ" калібру 7,62 мм і револьвера 38 калібру "Сміт-Вессон" серію пострілів у ОСОБА_28, ОСОБА_34 і ОСОБА_29

В цей же час ОСОБА_34, скориставшись тим, що ОСОБА_12, стріляючи в нього з вогнепальної зброї, всупереч своїй волі промахнувся, рятуючи своє життя, забіг до найближчого під'їзду, де сховався від нападників.

ОСОБА_28 і ОСОБА_29 не встигли надати будь-якого опору або сховатися від злочинних дій нападників, внаслідок чого отримали вогнепальні поранення, від яких наступила смерть.

Смерть ОСОБА_28 настала від множинних вогнепальних кульових поранень голови і грудної клітини, що призвели до переломів кісток склепіння та основи черепа, размозженням речовини головного мозку, пошкодження нижньої долі правої легені, правого і лівого передсердь, верхньої частки лівої легені.

Смерть ОСОБА_29 настала у результаті вогнепального кульового проникаючого наскрізного поранення голови з пошкодженням кісток основи та склепіння черепа, правої скроневої частки головного мозку з крововиливом під його оболонки у короткий проміжок часу.

Скоївши вбивство ОСОБА_28 і ОСОБА_29, підсудний ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа, будучи впевненими, що в результаті заподіяних вогнепальних поранень настала смерть ОСОБА_28 і ОСОБА_29, зникли з місця скоєння злочину.

Підсудний ОСОБА_12 і невстановлена слідством особа не змогли реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_34, з об'єктивних причин, не залежних від їх волі, оскільки ОСОБА_12, стріляючи в останнього з вогнепальної зброї, всупереч своїй волі промахнувся, а ОСОБА_34, рятуючи своє життя, забіг до найближчого під'їзду, де сховався від нападників.

Незаконне позбавлення волі і умисне вбивство ОСОБА_36, вчинені в складі озброєної банди

У 1995 році між президентом ФК "Динамо" (місто Саки) ОСОБА_36 і керівництвом ФК "Таврія" (місто Сімферополь) виник конфлікт з приводу передачі з ФК "Динамо" у ФК "Таврія" двох гравців. Оскільки ОСОБА_36 відмовлявся без компенсації передавати футболістів його команди, керівництвом банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", яка контролювала діяльність ФК "Таврія", було прийнято рішення застосувати до ОСОБА_36 насильство з метою спонукання його до виконання вимог членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" з приводу передачі зазначених гравців.

З метою реалізації зазначеного злочинного наміру керівниками банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" було дано вказівку керівнику силового підрозділу банди - особі, щодо якої справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), виділити людей з його групи для силового впливу на ОСОБА_36 з метою його спонукання виконати зазначені вимоги членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", при цьому допускалося застосування до потерпілого будь-якого насильства, аж до заподіяння йому смерті.

Реалізуючи умисел банди, спрямований на заподіяння ОСОБА_36 тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості, у тому числі смерті, з метою спонукання його до передачі в ФК "Таврія" футболістів особа, щодо якої справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), вирішив залучити до виконання даного злочину рядових членів банди: ОСОБА_9, ОСОБА_20 та інших осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та осіб, що перебувають у розшуку (т. 45 а.с. 197-198).

Продовжуючи свою злочинну діяльність, члени банди, щодо яких відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 54-75, 100-126), зустрілися з зазначеними особами та довели до них вказівки керівників банди. ОСОБА_9, ОСОБА_20 і інші особи, залучені до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с. 197-198), бажаючи зарекомендувати себе серед членів банди з позитивною боку, дали згоду на вчинення нападу.

Керівники банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" довели до них через осіб, щодо яких відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 54-75, 100-126), розроблений ними план його вчинення, який передбачав викрадення учасниками нападу ОСОБА_36, після чого вони повинні були вивезти його у лісову зону, де побити, заподіявши йому, тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості або смерть, повідомили всі відомі їм відомості про потерпілого, а також те, що 2 серпня 1995 року ОСОБА_36 буде на футбольному матчі, що проходить на стадіоні "Локомотив", розташованому на вул. Пушкіна, 46 у м.Сімферополі.

Для здійснення зазначеного злочину ОСОБА_9, ОСОБА_20, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та особи, що знаходяться у розшуку (т. 45 а.с.197-198), використовували невстановлений у ході досудового слідства автомобіль "BMW Альпіна" темно-синього кольору і невстановлений у ході досудового слідства автомобіль "ВАЗ-21013" червоного кольору, з державним реєстраційним номером НОМЕР_4.

2 серпня 1995 року ОСОБА_9, ОСОБА_20, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с.197-198), на зазначених автомобілях прибули до стадіону "Локомотив" у м. Сімферополі і проїхали за ОСОБА_36, проте не змогли реалізувати злочинний умисел членів банди, оскільки потерпілий перебував серед групи інших осіб, що відлякало підсудних та інших нападників.

3 серпня 1995 року, бажаючи достовірно встановити місце знаходження ОСОБА_36 і переконатися у можливості безкарно вчинити на нього напад, ОСОБА_37, ОСОБА_20, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та особи, що знаходяться у розшуку (т. 45 а.с. 197-198), прибули до с. Фрунзенське Сакського району АР Крим, де оглянули місцевість, прилеглу до будинку потерпілого і залишили для спостереження за ОСОБА_36 осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), а інші виїхали у м.Сімферополь.

4 серпня 1995 року близько 06 години ОСОБА_37, ОСОБА_20, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться у розшуку ( т. 45 а.с. 197-198), прибули до будинку АДРЕСА_8, в якому проживав ОСОБА_36, щоб здійснити його захоплення і незаконно позбавити потерпілого свободи.

У той же день близько 8 години, побачивши потерпілого ОСОБА_36, який вийшов з вказаного будинку, особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), відповідно до плану вчинення злочину, подала сигнал фарами автомобіля "ВАЗ-21013" червоного кольору, з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 для початку нападу. Коли потерпілий наблизився до автомобіля "BMW Альпіна", ОСОБА_9, ОСОБА_20, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та особи, які знаходяться в розшуку (т. 45 а.с. 197-198), діючи узгоджено і відповідно до розробленого плану вчинення злочину, підійшли до ОСОБА_36 і, схопивши його за руки і завдаючи при цьому удари руками у різні частини тіла потерпілого, насильно посадили його в автомобіль "BMW Альпіна", незаконно позбавивши його волі, після чого насильно вивезли у придорожню лісосмугу за межами населеного пункту.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_37, ОСОБА_20, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та особи, що знаходяться у розшуку (т. 45 а.с. 197-198), реалізуючи злочинний умисел, узгоджений з керівниками банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", виштовхнули потерпілого з автомобіля і байдуже ставлячись до наслідків своїх дій, діючи з особливою жорстокістю, спільно і одночасно стали наносити ОСОБА_36 удари руками і ногами у різні частини тіла, у тому числі в область життєво важливих органів, завдаючи при цьому потерпілому особливі фізичні страждання, у результаті чого потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми голови, грудей, живота; множинних синців, саден обличчя ; крововиливів у м'які покриви голови, множинних двосторонніх переломів ребер з ушкодженням пристеночной плеври і тканини обох легенів, перелому грудини, множинних крововиливах у брижі тонкого кишечника, околопочечную клітковину правої нирки, купол діафрагми, подкапсульних розривів печінки з розвитком важкого травматичного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Під час побиття ОСОБА_9, ОСОБА_20, іншими особами, залученими до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), і особами, які перебувають у розшуку (т. 45 а.с. 197-198), інша особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), відповідно до відведеної йому злочинної ролі спостерігав за навколишнім оточенням з метою попередити співучасників у разі появи в районі місця скоєння злочину сторонніх осіб.

Потерпілий ОСОБА_36, усвідомлюючи, що нападники мають намір його вбити, прикинувся мертвим, після чого ОСОБА_9, ОСОБА_20, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с. 197-198), впевнившись, що у результаті їхніх спільних дій настала смерть ОСОБА_36, з метою приховування слідів злочину прикрили його гілками дерев і зникли з місця скоєння злочину.

4 серпня 1995 року о 16.00 години, незважаючи на те, що згодом ОСОБА_36 була надана необхідна медична допомога, він від отриманих ним за вказаних вище обставин тілесних ушкоджень помер в Центральній районній клінічній лікарні м. Саки.

Умисне пошкодження та знищення чужого майна - міжнародного торгового центру "Акктусит", вчинене у складі озброєної банди

У березні 1996 року лідер банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", щодо якого кримінальну справу виділено у окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), з невстановлених слідством мотивів, спільно з іншими членами даної банди вирішили здійснити руйнування шляхом вибуху і підпалу будівлі міжнародного торгового центру "Акктусит", розташованого за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, буд 207. Підготовку, підбір учасників та безпосереднє вчинення даного злочину зазначена особа доручила особі, щодо якої кримінальну справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), яка доручила виконання цього завдання активному члену банди, який притягнутий до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), а також членам банди ОСОБА_9 і ОСОБА_20

У березні 1996 року, виконуючи завдання керівника банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", щодо якого кримінальну справу виділено у окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), ОСОБА_20, ОСОБА_37 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), при невстановлених обставинах незаконно отримали від невстановленої слідством особи два невстановлених слідством саморобних вибухових пристрої для використання при підриві і підпалі будівлі міжнародного торгового центру "Акктусит". На період підготовки до вчинення запланованого злочину ОСОБА_20 сховав саморобні вибухові пристрої у обладнаній схованці під штабелем дощок неподалік від будинку № 16 на вул. Червоноармійській у м. Сімферополі.

23 березня 1996 року особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), отримавши від керівника банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", щодо якого кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), вказівку про необхідність підірвання і підпалу міжнародного торгового центру "Акктусит", повідомив про це членам банди ОСОБА_9 ОСОБА_20 у той же вечір.

23 березня 1996, у вечірній час ОСОБА_37, ОСОБА_20 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), діючи спільно, на виконання зазначеного злочинного умислу і відповідно до підготовленого плану вчинення злочину, взявши зі схованки заздалегідь приготовані вибухові пристрої, на невстановленому слідством автомобілі прибули до будівлі № 207 на пр. Перемоги у м.Сімферополі, де розташовувався міжнародний торговий центр "Акктусіт". Перебуваючи в безпосередній близькості від об'єкта злочинного посягання, ОСОБА_37, ОСОБА_20 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), відповідно до плану здійснення злочину і досягнутим розподілом ролей, розділилися на дві групи, одна з яких - ОСОБА_9 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), попрямували встановлювати саморобний вибуховий пристрій до тильної сторони будівлі міжнародного торгового центру "Акктусіт", а ОСОБА_20 став встановлювати саморобний вибуховий пристрій біля вхідних дверей зазначеної будівлі. Завершивши установку вибухових пристроїв і приготування до їх підриву, діючи спільно та злагоджено, відповідно до загального плану вчинення злочину, спрямованого на знищення чужого майна шляхом вибуху і підпалу, ОСОБА_20, ОСОБА_37 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), одночасно запалили вогнепровідні шнури вибухових пристроїв, після чого повернулися до свого автомобіля і зникли з місця скоєного злочину.

23 березня 1996 року о 20годині 50 хвилині у результаті зазначених злочинних дій членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" ОСОБА_9, ОСОБА_20 і особи, залученої до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), біля будівлі міжнародного торгового центру "Акктусит" сталися вибухи двох невстановлених слідством саморобних вибухових пристроїв, які потягли за собою часткове пошкодження будівлі і виникнення в ньому пожежі.

У результаті прямого впливу руйнуючої сили вибухів і виниклої пожежі були пошкоджені і знищені: центральна рекламна вивіска, інформаційні щити, вітринне скло у кількості 2 штук, лампи денного світла у кількості 14 штук, світильники у кількості 10 штук, постери в рамках у кількості 12 штук, гіпсові декоративні форми у кількості 4 штук, вітраж, імпортні замки у кількості 3 штук, віконні блоки з алюмінію у кількості 16 штук, двері у кількості 2 штук, віконний блок, дверні коробки у кількості 3 штук, алюмінієві вітражі, дверні алюмінієві блоки у кількості 2 штук, обшивка стін з декоративного алюмінію, шибки у кількості 2 штук, профільований метал, балка несучої конструкції, пожежний щит, металеві панелі з утеплювачем, плита перекриття, прапори у кількості 5 штук, врізні замки у кількості 5 штук, пожежно -охоронна сигналізація, чим власнику зазначеного майна СП "Акктусит", було завдано матеріальної шкоди у особливо великому розмірі на загальну суму 13221245400 карбованців, що на день розгляду справи становить 132212 грн. 46 коп.

Замах на умисне вбивство ОСОБА_31, вчинений у складі озброєної банди

У липні 1999 року лідерами банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", щодо яких кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), з корисливих мотивів, з метою усунення подальшої можливості пред'явлення ОСОБА_31 претензій з приводу оренди суб'єктами, підконтрольними вказаному злочинному формуванню, приміщення кінотеатру "ІНФОРМАЦІЯ_12" у м. Алушті, було прийнято рішення фізично знищити, тобто вбити ОСОБА_31

Вчинення зазначеного злочину було доручено активним членам банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" ОСОБА_13, ОСОБА_14 і невстановленій слідством особі.

ОСОБА_13, ОСОБА_14 і невстановлена слідством особа, відповідно до вказівок лідерів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", розробили план скоєння злочину, визначивши спосіб, час і місце скоєння вбивства, а саме фізичне знищення ОСОБА_31 шляхом побиття і заподіяння численних тілесних ушкоджень у нічний час у районі місця проживання останнього. Зазначений план скоєння злочину ОСОБА_14, ОСОБА_13 і їх невстановлений співучасник погодили з лідерами банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" - особами, матеріали відносно яких виділено у окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199).

Реалізуючи злочинний умисел, 17.07.1999 року у вечірній час ОСОБА_14, ОСОБА_13 і невстановлена слідством особа, діючи у складі організованої злочинної групи - банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" і за вказівкою лідерів даної банди, з метою здійснення вбивства ОСОБА_31, із користі, відповідно до раніше розробленого плану, прибули у район проживання ОСОБА_31, а саме до будинку АДРЕСА_9, де останній припаркував належний йому автомобіль "БМВ 730", д.н. НОМЕР_7. Прибувши на вказане місце і встановивши факт перебування там автомобіля ОСОБА_31, ОСОБА_14, ОСОБА_13 і невстановлена слідством особа стали очікувати виходу ОСОБА_31 до свого автомобіля.

Приблизно у проміжок часу з 22 години 25 хвилини до 22 години 40хвилини 17.07.1999 року ОСОБА_31 вийшов із дому, підійшов до свого автомобілю, де, звернувши увагу на те, що переднє ліве колесо спущене, нахилився до нього. У цей час ОСОБА_14, ОСОБА_13 і невстановлена слідством особа, реалізуючи спільний злочинний умисел банди, спрямований на вчинення вбивства ОСОБА_31, діючи спільно і злагоджено, почали наносити ОСОБА_31 у різні частини тіла, в тому числі і в життєво важливі органи, удари руками, ногами і невстановленими слідством тупими предметами. У результаті побиття ОСОБА_31 були заподіяні тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми у формі забиття головного мозку важкого ступеня з размозженням правої скроневої частки, вдавленого осколкового перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа, забитих ран голови, саден обличчя, голови, синців особи, крововиливів у білкову оболонку обох очних яблук - які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2415 від 13.08.1999 р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя і здоров'я у момент заподіяння, і у вигляді саден кінцівок, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я. Після цього ОСОБА_13, ОСОБА_14 і невстановлена особа, будучи впевненими, що у результаті їх спільних злочинних дій настала смерть ОСОБА_31, тобто вважаючи, що вони виконали всі необхідні для досягнення злочинного умислу дії, зникли з місця скоєння злочину.

У зв'язку з наданням необхідної медичної допомоги потерпілий ОСОБА_31 залишився живий, тобто ОСОБА_13, ОСОБА_14 і невстановлена особа не досягли своєї злочинної мети з об'єктивних причин, що не залежалі від їх волі.

Замах на вбивство ОСОБА_15, вчинений у складі озброєної банди

З метою легалізації доходів, отриманих від здійснення злочинної діяльності, членами банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" було створено низку підприємств, які реєструвалися як на самих членів банди, так і на інших осіб. При цьому частина прибутку від діяльності таких підприємств у розмірі 30% передавалася у загальну касу банди - "общак".

Зокрема, 15.04.1993 року у виконавчому комітеті Сімферопольської міської ради було зареєстровано ТОВ "Фірма" Русь", яке у тому числі здійснювало діяльність продовольчого ринку в районі залізничного вокзалу м.Сімферополя, де контролерами на неофіційній основі працювали особи, які входили до банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", або активно з нею співпрацювали.

Наприкінці 1996 року у керівництва банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" з'явилися дані про недоплату грошей у загальну касу банди, так званий "общак", з боку деяких членів банди, у тому числі ОСОБА_10, які здійснювали контроль за діяльністю торгівельних підприємств у районі залізничного вокзалу в м.Сімферополі, що входили у вказане підприємство "Русь".

З метою перевірки даної інформації особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), доручив своєму наближеному по діяльності банди особі, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), разом з членами підпорядкованого йому злочинного угруповання у складі банди розібратися у ситуації, що склалася, і покарати винних, що передбачало здійснити їх вбивство з метою залякування інших членів банди, а відповідно, і недопущення ними подібних дій.

Особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265)., виконуючи вказівки керівника банди, приступила до проведення перевірки діяльності ринку в районі залізничного вокзалу м. Сімферополя. ОСОБА_10. з метою уникнення покарання з боку особи, притягнутої до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), за використання ним у своїх особистих цілях

грошових коштів, які повинні були передаватися у загальну касу банди, заявив, що винним у ненадходження у "общак" грошових коштів нібито є ОСОБА_15, що мав кличку "ОСОБА_15".

Тоді особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т.35 а.с. 1-265), виконуючи вказівку керівника банди (особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком т. 34 а.с. 186-199) про покарання винних у недоплаті коштів у загальну касу банди, що передбачало вбивство такої особи, вирішив убити ОСОБА_15 і тим самим показати іншим членам банди про наслідки присвоювання собі грошових коштів, які повинні були йти на забезпечення діяльності банди.

З цією метою особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), 25.12.1996 року приблизно о 10 годині зібрав у приміщенні склотарного пункту, розташованого на вул.Будьоного у м.Сімферополі, всіх контролерів вказаного ринку, а також прибув туди сам разом з підлеглими іншими членами банди. Попередньо особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), запропонувала ОСОБА_10 реабілітуватися перед керівництвом банди і допомогти йому у вбивстві ОСОБА_15 ОСОБА_10., не бажаючи, щоб особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), дізналася справжні причини недоплат у загальну касу банди, погодився з пропозицією останнього. При цьому ОСОБА_10. виходив із корисних мотивів. Коли приблизно о 10годині 15 хвилині у вказане місце прибув ОСОБА_15, ОСОБА_10., маючи загальний з особою, притягнутою до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та іншими членами банди умисел, спрямований на вбивство потерпілого, діючи взаємоузгоджено, схопив ОСОБА_15 за руки і став утримувати його. У цей час особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), діючи умисно з метою протиправного позбавлення життя (вбивства) ОСОБА_15, став наносити йому ножем удари в область життєво важливих органів, заподіявши потерпілому сім проникаючих колото- різаних поранень.

У результаті отриманих пошкоджень ОСОБА_15 втратив свідомість і впав на підлогу, після чого ОСОБА_10. відпустив потерпілого.

Незважаючи на те, що ОСОБА_15 були заподіяні зазначені тілесні ушкодження, особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), з метою позбавлення життя потерпілого мав намір продовжити нанесення йому тілесних ушкоджень, проте ОСОБА_38 припинив бійку, чим не дозволив довести до кінця спільний особи, притягнутої до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), ОСОБА_10 та інших членів банди умисел, спрямований на вбивство потерпілого, з причин, що від них не залежали.

У той час, поки відбувалася бійка між ОСОБА_38 особою, притягнутою до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), невстановлені слідством особи винесли ОСОБА_15 з приміщення склотарного пункту і відвезли з місця події, через що не вдалося вчинити вбивство ОСОБА_15.

Умисне вбивство ОСОБА_38, вчинене у складі озброєної банди

З огляду на те, що ОСОБА_38 завадив особі, притягнутої до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), скоїти вбивство ОСОБА_15, а, відповідно, не дав йому виконати вказівку керівника банди - особи, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), про вбивство осіб, які привласнюють кошти, призначені для передачі у спільну касу злочинної організації "ІНФОРМАЦІЯ_8", у так званий "общак", особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), вирішила убити ОСОБА_38, тим самим помститися йому за його вчинок і продемонструвати іншим членам банди, що будь-яка незгода з його рішенням та рішенням інших керівників банди, буде каратися смертю. Про свої злочинні наміри особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), доповіла керівникам банди - особам, матеріали відносно яких виділено у окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), які схвалили таке рішення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_38, особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), якій керівниками банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" були дані повноваження розібратися з причинами недовнесення грошових коштів у загальну касу банди, наказала усім особам, які працювали під прикриттям банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" на ринку біля залізничного вокзалу м.Сімферополя, прибути у кафе "Іскра", розташоване у кінотеатрі "Іскра" м. Сімферополя. Крім того, особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), дала вказівку ОСОБА_10. під обманним приводом примирення викликати у кафе "Іскра" ОСОБА_38, де того повинні вбити.

ОСОБА_10., рухомий бажанням відзначитися перед особою, притягнутою до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та керівниками банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" - особами, матеріали відносно яких виділено у окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), а також приховати від них факт використання призначених для передачі у спільну касу банди грошових коштів у особистих цілях, діючи із користі, прийняв пропозицію особи, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), вступивши тим самим з ним та іншими членами банди у злочинну змову, спрямовану на вбивство ОСОБА_38

Реалізуючи злочинний умисел банди, спрямований на вбивство ОСОБА_38, 28.12.1996 року ОСОБА_10. у ранковий час, зателефонувавши на домашній телефон ОСОБА_38, згідно розробленого плану вчинення злочину, запросив його на зустріч у кафе "Іскра" на 12 годину, повідомивши при цьому завідомо неправдиву інформацію про мету такої зустрічі. ОСОБА_38, будучи введеним ОСОБА_10. в оману щодо справжніх причин зустрічі у зазначеному кафе, погодився з пропозицією ОСОБА_10

28.12.1996 року приблизно о 12 годині ОСОБА_38, прибув до кафе "Іскра", де у цей час знаходилися особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), а також члени злочинного угруповання у складі банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", невстановлені у ході досудового слідства особи.

Коли ОСОБА_38 зайшов у вказане кафе, ці особи, діючи взаємоузгоджено один з одним, відповідно до загального злочинного наміру членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", схопили потерпілого, зв'язали йому руки і ноги невстановленими слідством предметами з метою недопущення надання їм опору, тим самим незаконно позбавили його волі, заподіявши при цьому циркулярні синці у нижній третині передпліч і у нижній третині гомілок.

Надалі, діючи згідно вказівок особи, притягнутої до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265)., з особливою жорстокістю, бажаючи заподіяти незаконно позбавленому волі ОСОБА_38 особливі фізичні страждання, діючи взаємо узгоджено один з одним, переслідуючи єдину мету, спрямовану на протиправне позбавлення життя потерпілого, стали наносити йому удари ножами у область сідниць і правого стегна, заподіявши при цьому ОСОБА_38 24 колото-різаних рани глибиною 12-15 см, що призвели до зовнішньої кровотечі, розвитку недокрів'я і геморрагічного шоку, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, нанесення колото-різаних поранень супроводжувалося нанесенням ОСОБА_38 ударів ногами і руками у область голови, тіла, у результаті якого потерпілому була заподіяні закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під тверду і м'які оболонки обох півкуль головного мозку і півкулі мозочка; суцільний синець у лінії зліва, на спинці і крилах носа; рани на спинці носа, на слизовій губ, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; закритий перелом 8 ребра по переднє-пахвовій лінії зліва, який, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості; синці: на тильній поверхні правої кисті, правого ліктьового суглоба на передній поверхні грудної клітки справа, лівому плечі і передпліччі, на зовнішньо-боковій поверхні грудної клітини зліва, тазу зліва, правому стегні, правому колінному суглобі, лівої гомілки; садна: на правому ліктьовому суглобі по зовнішньо-боковій поверхні грудної клітини зліва, тазу зліва, у області гребеня клубової кістки справа, лівої гомілки, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вважаючи, що ОСОБА_38 заподіяно достатню кількість тілесних ушкоджень для наступу його смерті, бажаючи продовжити фізичні страждання потерпілого, особа, притягнута до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), наказала невстановленим слідством членам своєї банди, які брали участь у заподіянні ОСОБА_38 зазначених тілесних ушкоджень, вивезти потерпілого з кафе і викинути в холодну пору року при температурі повітря -10оС на вулицю.

Виконуючи вказівки особи, притягнутої до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), невстановлені слідством члени банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", що входили до її підрозділу, керованого особою, притягнутою до кримінальної відповідальності у окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), на невстановленому слідством автомобілі вивезли ОСОБА_38 з бару "Іскра" і викинули поблизу котельні птахокомбінату на вул.Залізничній, 13, у м.Сімферополі, після чого з місця подій зникли.

Незважаючи на те, що ОСОБА_38 згодом був доставлений у міську клінічну лікарню № 6 м. Сімферополя, і йому була надана медична допомога, від отриманих ним за вказаних вище обставин тілесних ушкоджень, потерпілий помер о 08 годині ІНФОРМАЦІЯ_9.

У частині виправдання засуджених вирок не оскаржується.

У апеляції захисник засудженого ОСОБА_13 ОСОБА_3 просить вирок відносно ОСОБА_13 скасувати, кримінальну справу закрити. Свої доводи мотивує тим, що з пред'явленого ОСОБА_13 обвинувачення не вбачається, які конкретно дії саме ОСОБА_13 вчиняв у складі банди, в чому саме полягає його участь у ній.

Звертає увагу, що згідно постанові про притягання до кримінальної відповідальності ОСОБА_13 був залучений до банди з 1991 по 1993р., проте у 1991 році ОСОБА_13 був учнем дев'ятого класу, тому його участь у банді сумнівна, більш того залишилося невідомим, з яких причин ОСОБА_13 залучався до банди впродовж двох років, згідно до протоколів обшуків у ОСОБА_13 не було виявлено зброї, боєприпасів, підроблених документів і інших заборонених предметів, матеріалами справи не встановлено, що він отримував яку-небудь винагороду від керівної ланки банди. Потерпілі ОСОБА_16, ОСОБА_31, свідки ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, та ОСОБА_42 у судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_13 до складу банди не входив.

В основу доказів провини ОСОБА_13 у скоєнні злочину відносно ОСОБА_31 суд приводить суперечливі свідчення потерпілого та свідків, при цьому потерпілий у судовому засіданні не впізнав ОСОБА_13, як особу, яка скоїла відносно нього напад.

Вважає, що навіть, якщо припустити, що ОСОБА_13 брав участь у нападі на ОСОБА_31, то його дії необхідно кваліфікувати саме за ч.1 ст.101 КК України 1960р., оскільки, якби у нападаючих був намір на вбивство, то за обставин, вказаних в обвинуваченні, у них не було жодних перешкод довести свій намір до кінця. При цьому в даному випадку відповідно до ст.48 КК України скінчився строк давності притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності.

Посилається, що ОСОБА_13 був затриманий 29.11.1999р., звільнений з-під варти у залі суду 17.04.2001р., проте засудженому зазначений термін знаходження під вартою не зарахований.

У апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_13 просить вирок відносно нього скасувати кримінальну справу закрити, звільнивши його з-під варти у залі суду. Свої доводи мотивує тим, що потерпілий ОСОБА_31 не пізнав його, як особу, яка скоїла на нього напад.

У вироку не відображенні свідчення ряду свідків та не дана їм оцінка, а саме: свідченням засудженого ОСОБА_14, де він стверджував, що ОСОБА_13 не було на місці здійснення нападу на ОСОБА_31, не вказані свідчення свідка ОСОБА_43, який пояснив, що під час їх зустрічі з ОСОБА_31, останній не називав прізвище ОСОБА_13, як особи, яка напала на нього (т.58 а.с. 83), не вказані свідчення потерпілої ОСОБА_44, яка пояснила, що ОСОБА_13 до складу жодної банди не входив, при цьому суд посилається на свідчення свідка ОСОБА_45, якому було відомо з чуток, що ОСОБА_13 входив до складу угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8».

На думку апелянта, свідчення свідків ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_41, ОСОБА_48. не доводять його винуватість у інкримінованих йому злочинах.

Роблячи висновок, що злочин відносно ОСОБА_31 здійснений з корисливих мотивів, суд не приводить жодного доказу, підтверджуючого даний висновок. Не досліджені свідчення свідка ОСОБА_49, яка є директором КП «Алушта-кіно» і пояснила, що ніколи не підписувала договір з ЧП «Форос» або ОСОБА_50, а також не було договору про оренду з підприємством «Арзамас». Більш того, на численні запити про виїмку документів не було пред'явлено жодного позову ОСОБА_31 до КП «Алушта-кіно» (т.23 а.с. 161-172).

Посилається, що потерпілий ОСОБА_31 у судовому засіданні впізнав ОСОБА_14 та ОСОБА_20, як осіб, які скоїли на нього напад, при цьому його не впізнав, проте суд у вироку необґрунтовано вказав, що потерпілий пізнав і його теж.

У апеляції захисник засудженого ОСОБА_11 ОСОБА_5 просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11. виправдати. Свої доводи мотивує тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_11 входив до складу банди та наявності у нього зброї. У судовому засіданні свідок Карасев пояснив, що ОСОБА_11 не знав про вміст сумки, яку він приніс, проте суд не вказав даних свідчень у вироку, а вказав, що ОСОБА_11 здійснене незаконне поводження зі зброєю.

Посилається, що ні в ході досудового слідства, ні в суді не здобуто доказів про наявність у ОСОБА_11 автомобілів ВАЗ 2109 світлого кольору і ВАЗ 2108 білого кольору, які він, нібито, використовував у своїй злочинній діяльності.

Більш того, висновок про участь ОСОБА_11. у банді ґрунтується виключно на суперечливих свідченнях ОСОБА_51, ОСОБА_41, ОСОБА_52 та ОСОБА_53, які ними ж спростовані у суді.

Звертає увагу, що у вироку вказане, що у ході досудового слідства свідок ОСОБА_52 впізнав за фотознімками членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», при цьому суд послався на т.31 а.с.32, проте матеріали справи взагалі не містять протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання ОСОБА_52

Вважає, що свідчення свідка ОСОБА_54 не можуть бути доказом, оскільки у справі відсутній оригінал протоколу його допиту, а в судовому засіданні свідок не підтвердив свідчення, дані на досудовому слідстві. Свідок ОСОБА_55 у судовому засіданні також відмовився від свідчень на досудовому слідстві, у яких указував про участь ОСОБА_11 у банді «ІНФОРМАЦІЯ_8», проте суд не дав цьому оцінки у вироку, також залишилися не усуненими суперечності у свідченнях ОСОБА_41, ОСОБА_51.

Звертає увагу на те, що, не дивлячись на відсутність у матеріалах кримінальної справи доказів, підтверджуючих провину ОСОБА_11 у здійсненні вбивства ОСОБА_22, ОСОБА_32, ОСОБА_25, ОСОБА_23, кваліфікація самої події злочину неправильна, оскільки при кваліфікації дій за ст. 257 КК України додатково кваліфікувати дії за п. «а», «е» ст. 93 КК України 1960 року не потрібно, дії необхідно кваліфікувати лише за п. «г» ст. 93 КК України 1960 р. і ст.257 КК України 2001р.

Суд необґрунтовано послався у вироку, як на доказ, на протокол пред'явлення ОСОБА_56 фотознімків для впізнання, оскільки вказана слідча дія проведена з грубими порушеннями ст. 174 КПК України, більш того суд відмовив у виклику у судове засідання понятих ОСОБА_57 і ОСОБА_58 (т.5 а.с.108-109). У судовому засіданні свідок ОСОБА_97 відмовився від свідчень, даних на досудовому слідстві, проте суд у вироку не врахував цього.

Крім того, суд не дав належної оцінки свідченням свідків ОСОБА_59 і ОСОБА_60, необґрунтовано у порушення ст.ст. 292-1, 306 КПК України оголосив свідчення свідків ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 і ОСОБА_64

На думку апелянта, на невинуватість засудженого ОСОБА_11 вказує й той факт, що у матеріалах справи відсутній відеозапис до протоколу відтворення обстановки і обставин події, при його проведенні були відсутні поняті, які згідно з отриманими даними у цей час знаходилися на заняттях, а вказана слідча дія проводилася за часом одночасно з додатковим допитом у якості обвинуваченого ОСОБА_11, що виключає факт проведення одної з зазначеної слідчої дії.

У апеляції засуджений ОСОБА_11 просить вирок відносно нього скасувати, а його виправдати. Свої доводи мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а докази у справі мають істотні суперечності.

На думку апелянта, у матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі його винуватість у скоєні замаху на умисне вбивство ОСОБА_65, умисне вбивство ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_32 та ОСОБА_25 Єдиним доказом є показання свідка ОСОБА_59, яка бачила одного із злочинців і докладно його описала. При цьому суд першої інстанції не врахував свідчення свідків ОСОБА_60, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, які узгоджуються між собою, суперечать свідченням свідка ОСОБА_59, спростовуючи тим самим висновки суду. У матеріалах справи відсутні свідчення свідка ОСОБА_41, у яких він би указував на участь у скоєнні вказаного злочину ОСОБА_11.

Посилається, що впізнання осіб за фотознімками свідком ОСОБА_56 проведено з порушенням вимог ст. 174 КПК України, а суд необґрунтовано відмовив у виклику до судового засідання понятих, вказаних у протоколі даної слідчої дії.

Не можуть служити доказом його провини свідчення свідка ОСОБА_51, оскільки у судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області він пояснив, що ОСОБА_11 вбивство дружини ОСОБА_33 і її охоронців не вчиняв, а протоколи допитів на досудовому слідстві він підписав під тиском співробітників міліції. Так само не є доказом свідчення свідка ОСОБА_72, оскільки у них є істотні суперечності.

На досудовому і судовому слідстві не здобуто доказів, чи дійсно особа, відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку із смертю (т.34 а.с.100-126), організувала групу, кому із засуджених вона пропонувала організуватися у злочинне угрупування.

Необґрунтованість висновків суду підтверджується відсутністю у матеріалах справи відеозапису відтворення обстановки і обставин події, що підтверджується відповідями прокуратури АР Крим. Більш того, до матеріалів справи долучені дані, підтверджуючі, що поняті не могли бути присутніми при проведенні відтворення обстановки та обставин події, оскільки у той момент знаходилися на заняттях.

Щодо інкримінованої йому участі у банді, стверджує, що обвинувачення обґрунтоване лише суперечливими свідченнями ОСОБА_51, ОСОБА_41, ОСОБА_73 та ОСОБА_53, при цьому свідчення свідків ОСОБА_54 і ОСОБА_55, які стверджували, що він не входив до складу банди, судом не прийняті до уваги.

Звертає увагу на неправильну, на його думку, кваліфікацію ст. 257 КК України на ст.69 КК України.

У апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_10. просить вирок відносно нього скасувати, його виправдати. Свої доводи мотивує тим, що за епізодом замаху на умисне вбивство ОСОБА_15, вчинене у складі озброєної банди, потерпілий ОСОБА_15 у суді пояснив, що був вимушений звести наклеп на ОСОБА_10 під тиском співробітників міліції, при цьому суд допустив некоректну поведінку по відношенню до потерпілого.

При допиті свідка ОСОБА_74 суд не прийняв до уваги той факт, що свідок знаходився у стані алкогольного сп'яніння, більш того свідок пояснив, що підтверджує свідчення, які він давав у судовому засіданні Київського районного суду м. Сімферополя, не дивлячись на це суд оголосив свідчення свідка, дані у ході досудового слідства і закінчив допит.

Стверджує, що його не ознайомлено з аудіозаписом судових засідань за участю вказаних осіб, а при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи він виявив відсутність звукозапису до протоколу судового засідання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_75 пояснив, що свідчення на досудовому слідстві, які оголосили, він не надавав, протокол не перечитував, оскільки довіряв слідчому, підпис у протоколі належить йому. Показання свідка ОСОБА_45 у вироку вказані вибірково та їм не дана об'єктивна оцінка.

Вважає, що суд помилково прийшов до висновку про його участь в озброєній банді. У вироку суд вказав, що згідно свідченням свідка ОСОБА_76 підприємство «Електрон» було підконтрольне угрупуванню «ІНФОРМАЦІЯ_8», представником якого був ОСОБА_10., але вказаний свідок таких свідчень у суді не давав. Свідок ОСОБА_77 так само пояснив, що ОСОБА_10 йому знайомий, як представник «громади Афганістану», а не як член угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8».

На думку апелянта, кримінальна справа відносно нього порушена незаконно, а обвинувачення ґрунтується на неприпустимих і неналежним чином отриманих доказах.

У апеляції захисник засудженого ОСОБА_10 ОСОБА_19 просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_10. Свої доводи мотивує тим, що суд необґрунтовано оголосив свідчення потерпілого ОСОБА_15, оскільки потерпілий знаходився у судовому засіданні, надавав свідчення і пояснив, що на досудовому слідстві був вимушений обмовити ОСОБА_10 під тиском працівників міліції. Допит ОСОБА_15 на досудовому слідстві у якості свідка проведений з порушеннями КПК, оскільки був проведений до порушення кримінальної справи, без попередження про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Посилається, що у вироку суд не дав оцінки свідченням свідка ОСОБА_74, свідчення свідка ОСОБА_45 оцінив необ'єктивно. У вироку не дана оцінка свідченням свідка ОСОБА_46, які він давав у судовому засіданні, а лише вказані його свідчення на досудовому слідстві.

Суд самостійно та необґрунтовано зробив висновок про те, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_15, є проникаючими, при цьому в матеріалах справи таких даних немає.

Указує, що обвинувачення за епізодом умисного вбивства ОСОБА_38 та участь у здійсненні бандою нападу на ОСОБА_38 28.12.1996р. не конкретизовано, не встановлені всі обставини злочину. Не встановлена роль та участь кожного учасника злочину, не ухвалено рішення відносно осіб, які брали участь у скоєнні злочину, не усунені суперечності у показаннях свідків. Свідчення свідків ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, а також ОСОБА_81 не можуть бути доказами у справі, оскільки вказані особи не були очевидцями скоєного злочину.

Щодо участі засудженого ОСОБА_10 у банді, захисник вважає, що обвинувачення і в цій частині не доведено, більш того дії за ст. 257 КК України кваліфіковані невірно.

Суд першої інстанції необґрунтовано віднісся критично до свідчень свідків ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84 про те, що на момент інкримінованих ОСОБА_10 злочинів він знаходився у м. Києві.

У апеляції засуджений ОСОБА_9 просить вирок змінити, перекваліфіковувати його дії з п. «е» ст.93 КК України 1960р. на іншу статтю КК України 1960 р. та звільнити від покарання на підставі ст. 48 КК України 1960р. та на підставі ст. 49 КК України 2001р. Свої доводи мотивує неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Посилається, що його дії неправильно кваліфіковані, оскільки наміру на вбивство ОСОБА_36 у нього не було, участі в нанесенні йому тілесних ушкоджень він не приймав, йому необхідно було лише привезти потерпілого, що підтверджується свідченнями інших фігурантів у справі.

У матеріалах справи відсутні докази того, що намір осіб, які скоїли напад на потерпілого був направлений саме на умисне вбивство, а не на спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

Посилається, що після 23 березня 1996 року він жодною діяльністю, пов'язаною з безпосередньою участю у нападах, підготовці до них або в забезпеченні умов існування самої банди, не приймав, більш того, з об'єктивних причин, пов'язаних із станом здоров'я, фізично не міг приймати участь у банді, також ніхто з учасників банди не згадує про його участь у ній після 1996 року.

У доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_9 просить призначити йому більш м'яке покарання. Свої доводи мотивує тим, що у справі відсутні докази його винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ст. 257 КК України. При призначенні покарання суд повною мірою не врахував його стан здоров'я, те, що він є інвалідом другої групи, а також не враховано порушення його права на захист.

У апеляції захисник засудженого ОСОБА_14 ОСОБА_7 просить вирок скасувати, ОСОБА_14 виправдати. Свої доводи мотивує тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_14 був активним учасником банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», наявності у нього зброї, відсутні дані про те, хто з так званих лідерів «ІНФОРМАЦІЯ_8» давав вказівки ОСОБА_14 усунути ОСОБА_31, відсутні документи, підтверджуючі наявність судових суперечок щодо кінотеатру «ІНФОРМАЦІЯ_12».

Посилається, що суд необґрунтовано у якості доказу провини ОСОБА_14 у вироку послався на суперечливі свідчення свідка ОСОБА_41 і потерпілого ОСОБА_31, дані у ході досудового слідства, при цьому не врахував, що вказані особи у судовому засіданні відмовилися від даних раніше свідчень. Свідчення свідків ОСОБА_85 і ОСОБА_86 є доказом наявності у потерпілого ОСОБА_31 тілесних ушкоджень, проте у них відсутні дані про те, що напад на потерпілого зробив саме ОСОБА_14.

Звертає увагу, що свідчення ОСОБА_14 про мотив і обставини спричинення ОСОБА_31 тілесних ушкоджень і відсутності наміру на його вбивство підтверджується й свідченнями самого потерпілого ОСОБА_31.

Свідчення свідка ОСОБА_46 не можуть бути допустимими, оскільки свідок стверджував, що при замаху на ОСОБА_15 25.12.1996р. у стеклотарному пункті був присутній ОСОБА_14, проте ОСОБА_14 у цей час знаходився під вартою у СІЗО.

У апеляції захисник засудженого ОСОБА_12 ОСОБА_6 просить вирок відносно його підзахисного скасувати, кримінальну справу за відсутністю події злочину закрити. Свої доводи мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на суперечливих доказах.

Судом не дана оцінка тій обставині, що на момент інкримінованого Потокіну злочину він знаходився у Оренбургській області, що підтверджується, як свідченнями свідків так і письмовими доказами. При цьому в основу обвинувачення суд поклав свідчення потерпілого ОСОБА_34 та свідків ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93., ОСОБА_41, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, які ОСОБА_12 не знають, на місці злочину його не бачили, при впізнанні на нього не вказували. Крім того впізнання потерпілим ОСОБА_28 проводилося з грубими порушеннями КПК.

У апеляції засуджений ОСОБА_12 просить вирок скасувати, кримінальну справу відносно нього закрити за відсутністю події злочину, посилаючись на доводи, аналогічні тим, що у апеляції свого захисника ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, прокурора та потерпілих, які просили вирок залишити без зміни, засуджених та їх захисників, які просили задовольнити їх апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Винуватість засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_9 ОСОБА_11., ОСОБА_12 та ОСОБА_14 у скоєнні інкримінованих їм злочинів при обставинах, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна правова оцінка. Дії засуджених вірно кваліфіковані, а саме ОСОБА_9 за п. "е" ст.93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 123 КК України 1960 року, за ч. 2 ст.194 КК України 2001 року, за ст. 257 КК України 2001р., ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 17, п. "a", "i" ст. 93 КК України 1960 року, за ч п. "а", "е", "з", "i" ст. 93 КК України 1960 року, за ст.257 КК України 2001 року, за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року, ОСОБА_11. за п. "а", "г", "е" ст. 93 КК України 1960 року, за ст. 257 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 17, п. "ж", "i" ст. 93 КК України 1960 року, за п. "г", "ж", "i" ст. 93 КК України 1960 року, за ст. 257 КК України 2001 року, ОСОБА_13 за ч.2 ст.17 - п.п. "а", "і" ст.93 КК України 1960 року, за ст. 257 КК України 2001 року, ОСОБА_14 за ч.2 ст.17, п.п. "а", "і" ст.93 КК України 1960 року за ст. 257 КК України.

Провина ОСОБА_11. за епізодом умисного вбивства ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_32 і ОСОБА_25 у складі озброєної банди підтверджується наступними доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_59, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, з яких вбачається, що 12 липня 1995 року приблизно о 12 годині вона перебувала на своєму робочому місці - на посаді оператора поста централізації МВ-2 залізничної станції "Сімферополь" і почула постріли, що доносилися з боку південного ("горбатого") мосту на вул. Москальова у м.Сімферополі. Через десять хвилин вона побачила чоловіка, який втік з того боку, звідки перед цим були чутні постріли. У цього чоловіка під джинсовою курткою вона побачила автомат. Чоловік був звичайної слов'янської зовнішності, без будь-яких особливих прикмет, без шрамів, вусів, зріст точно визначити не може, оскільки дивилась на нього згори, середньої статури. (т.5 а.с. 73-81, т. 50 а.с.106);

- свідченнями ОСОБА_97, як у судовому засідання, так і у ході досудового слідства, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, з яких вбачається, що приблизно о 12 годині 12 липня 1995 року він знаходився на вантажному дворі станції Сімферополь на вул.Москальова, почувши автоматні черги, вибіг на вулицю і вздовж залізничного полотна побіг у бік "горбатого" (південного) мосту на вул.Москалева, звідки доносилися постріли. По дорозі зі сторони, де лунали постріли, він зустрів двох молодих хлопців, віком 20-25 років, які спускалися стежкою від південного мосту та будівлі "Дорресторанов". На запитання : "Чи не бачили вони, що відбувається, і хто стріляв?", - хлопці відповіли негативно і пішли через залізничне полотно у бік вул. Калініна у м.Сімферополі, а він піднявся по стежці до будівлі "Дорресторанов" і спустився по дорозі до товарного двору. По дорозі він бачив багато відстріляних гільз. Біля воріт товарного двору стояв автомобіль з численними кульовими отворами по лівій стороні, у машині знаходилося чотири убиті людини. Крім того, свідок пояснив, що при пред'явленні під час досудового слідства фотознімків, він у числі інших осіб упізнав ОСОБА_11., як одного із хлопців, з якими він випадково зустрівся, оглядаючи місцевість, звідки чув звуки автоматних черг, проте на даний час у судовому засіданні він з точністю не може упізнати ОСОБА_11, оскільки пройшло багато часу та він боїться когось обмовити. (т. 5 а.с. 106-109, т. 58 а.с.54 зворот.);

- оголошеними у порядку ст. 306 КПК України свідченнями ОСОБА_98, згідно до яких 12 липня 1995 року, приблизно о 12 годині вона перебувала у бухгалтерії на вул.Москальова у м. Сімферополі і чула звуки пострілів - автоматних черг, які доносилися з боку південного ("горбатого") мосту на вул. Москальова у м.Сімферополі. Вона вийшла подивитися, що сталося, а коли поверталася, то виявила у сміттєвому відрі трикотажну шапочку і рукавички, яких там до цього не було (т. 50 а.с.109);

- свідченнями ОСОБА_99, який пояснив, що 12 липня 1995 року приблизно о 12 годині він знаходився у районі вул. Москальова у м. Сімферополі і чув звуки пострілів - автоматних черг, які доносилися з боку південного ("горбатого") мосту на вул.Москальова у м.Сімферополі. Тоді він звернув увагу, що ніяких автомобілів на дорозі у цей час не було при зазвичай завантаженої автомобільним рухом дорозі на вул.Москальова. Також не було ніяких легкових автомобілів ні на майданчику для автомобілів автобази, де стояв бензовоз, що заправляв машини, не біля неї. Через 10 хвилин після пострілів він побачив розстріляну машину (т.58 а.с.63);

- показаннями свідка ОСОБА_41, даними на досудовому слідстві і підтвердженими у судовому засіданні Київського районного суду м.Сімферополя, оголошеними у порядку ст.306 КПК України, який пояснив, що ОСОБА_11 був членом банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» з 1994 року і виконував доручення її керівників у складі групи, яка помстилася за вбивство ОСОБА_100. Йому відомо, що одним з виконавців вбивства ОСОБА_22 був ОСОБА_101. Зброя для вбивства ОСОБА_33 членам банди видавав ОСОБА_102. Самого ОСОБА_11. він знає з 1994 року як рядового бійця банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», раніше він входив до Алуштинської групи банди, після цього перейшов під керівництво ОСОБА_103.

У вбивстві керівника банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» - ОСОБА_100 всі бандити обвинувачували ОСОБА_65, внаслідок чого керівники банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» хотіли йому помститися. Про підготовку до скоєння вбивства ОСОБА_33 йому відомо, оскільки всі ці заходи та підготовка вбивства обговорювалися членами злочинної організації - банди «ІНФОРМАЦІЯ_8».

Керівниками банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" було прийнято рішення скоїти вбивство ОСОБА_33 З цією метою була створена група «кілерів» під керівництвом ОСОБА_103 Основним завданням цієї групи було фізичне усунення ОСОБА_33, також членам цієї групи доручалося вчинення інших вбивств. У цю групу ОСОБА_103 входили ОСОБА_11, ОСОБА_101, ОСОБА_72, ОСОБА_104, ОСОБА_51, ОСОБА_105, ОСОБА_106, "ОСОБА_107" з Рівного. Вони були рядовими виконавцями. Ці особи були розміщені на різних квартирах і їм виплачувалися грошові кошти - «заробітна плата». ОСОБА_102 постачав їм зброю для вбивства ОСОБА_33, він за вказівкою ОСОБА_108 привіз цій групі кілька автоматів. Базувалися вони у фірмі "Сата". Цю ланку було створено для ліквідації ОСОБА_33 Потім ця група розпалася після вбивства ОСОБА_103 У 1995 році до нього додому приїхали ОСОБА_108. з ОСОБА_102 та ОСОБА_103

За вказівкою ОСОБА_108 ОСОБА_102 та ОСОБА_103 з метою прослуховування телефонних розмов ОСОБА_33 перебували за місцем його проживання (ОСОБА_41), оскільки його будинок розташовувався неподалік від будинку ОСОБА_33 Дані особи привезли до нього додому співробітника АТС на ім'я ОСОБА_109 або ОСОБА_110, він щось зробив з його телефоном, після чого ОСОБА_102 та ОСОБА_103 прослуховували телефонні розмови ОСОБА_33 та його сім'ї. У 1995 році, після того, як було скоєно замах на вбивство ОСОБА_33, але фактично була вбита його дружина, ОСОБА_111 у розмові сказав йому, що ОСОБА_103, ймовірно, з головою не дружить, замість ОСОБА_33 вбили його дружину на горбатому мосту. Більше ОСОБА_111 нічого йому не розповідав. У 1999 році у розмові з ОСОБА_101, коли той був поранений і лікувався вдома, він сказав, що не знає, що йому робити, так як його хочуть усунути, оскільки він брав участь у багатьох злочинах, у тому числі вбивстві дружини ОСОБА_33. Про обставини скоєння 12.07.1995 р. замаху на вбивство ОСОБА_33 і вбивства ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_23 і ОСОБА_32 біля мосту на вул.Москальова у м.Сімферополі, та участь у цьому вбивстві ОСОБА_103, ОСОБА_101, ОСОБА_106 і ОСОБА_11. йому стало відомо зі слів ОСОБА_101, а також від самого ОСОБА_11. при очній ставці з ним, на якій ОСОБА_11 сам зізнався у тому, що брав участь у цьому злочині (т.13 а.с. 248-249, т.31 а.с.80, т.34 а.с.76-79, т.53 а.с.31-36);

- протоколом очної ставки ОСОБА_41 з ОСОБА_11, з якого вбачається, що ОСОБА_41 давав аналогічні пояснення, а ОСОБА_11 зізнався у скоєні інкримінованого йому злочину (т.31 а.с.68-89);

- показаннями свідка ОСОБА_51, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який пояснив, що коли він працював водієм у ОСОБА_41, йому стало відомо, що ОСОБА_22 та її охоронців вбили за вказівкою ОСОБА_103. ОСОБА_11 входив до угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", виконував роль вбивці. Коли він у 1995 році приїхав у м.Сімферополь, йому від ОСОБА_103 і ОСОБА_112 стало відомо про вчинення вбивства ОСОБА_22 і її охоронців. Проїжджаючи "горбатий" міст на вул. Москальова у м. Сімферополі, ОСОБА_103 і ОСОБА_112 розповіли йому, що за вказівкою ОСОБА_103 на даному мосту влітку 1995 року було скоєно замах на ОСОБА_65, і при цьому була вбита ОСОБА_22 і троє охоронців (ОСОБА_25, ОСОБА_23 та ОСОБА_32). Зі слів ОСОБА_103, при підготовці цього злочину членами банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" здійснювалося спостереження за ОСОБА_65, встановлювалися адреси його місцезнаходження, маршрути проходження і т.п. Влітку 1995 року, коли автомобіль ОСОБА_33 прямував через «горбатий» міст на вул.Москалева у м.Сімферополі, інформацію про пересування автомобіля ОСОБА_33 вони передавали один одному по рації, а ОСОБА_101 і ОСОБА_11 очікували даний автомобіль біля мосту на вул.Москалева. При появі його на дорозі, ОСОБА_101 і ОСОБА_11 розстріляли його і людей в ньому з автоматів, після чого перестрибнули через паркан і попрямували на залізничний вокзал м.Сімферополя. Потім виявилося, що ОСОБА_33 у даному автомобілі не було, а вбиті за вказаних обставин були дружина ОСОБА_33 - ОСОБА_22 і троє охоронців (ОСОБА_25, ОСОБА_23 та ОСОБА_32 (т. 31 а.с.90-110, т.53 а.с.21-22);

- аналогічними свідченнями свідка ОСОБА_51 у ході очної ставки з ОСОБА_11 (т. 31 а.с.222-224);

- показаннями свідка ОСОБА_72, оголошеними в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що у 1995 році до нього додому приїхав ОСОБА_101 і показав газетну замітку про вбивство ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_23 і ОСОБА_32, після чого розповів про скоєння даного злочину. Зі слів ОСОБА_101 йому стало відомо, що вчинення даного злочину підготували і організували ОСОБА_103 та ОСОБА_112, за вказівкою когось із керівників банди "ІНФОРМАЦІЯ_8". Вчинення цього вбивства було доручено ОСОБА_101 та ОСОБА_11, для цього їм були видані бронежилети, рації, автомати. За вказівкою ОСОБА_103 та ОСОБА_112, ОСОБА_101 і ОСОБА_11 перебували за залізничним переїздом і очікували сигналу по рації, коли буде їхати автомобіль ОСОБА_33 Коли ОСОБА_103 або ОСОБА_112 по рації передали їм, що вказаний автомобіль наближається, ОСОБА_101 і ОСОБА_11 розстріляли його і людей у ньому, після чого зникли з місця скоєння злочину. При цьому вони повинні були вбити ОСОБА_65, але його у машині не виявилося, а були вбиті ОСОБА_22 і троє охоронців (ОСОБА_25, ОСОБА_23 та ОСОБА_32 (т. 31 а.с.111-119, 225-227);

- оголошеними у порядку ст. 306 КПК України показаннями ОСОБА_113 та ОСОБА_114 у судовому засіданні у Київському районному суді м.Сімферополя, які пояснили, що приймали участь у якості понятих під час відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_11. Показали, що останній добровільно давав показання, жодного примусу відносно нього не було (т. 52 а.с.116, 128);

- протоколами пред'явлення ОСОБА_56 фотознімків для впізнання, в яких зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_11. і ОСОБА_101, як осіб, з якими він зустрівся 12 липня 1995 біля стежки, що веде від будівлі "Дорресторанов" до залізничних колій, під час огляду ним місцевості, з якою він почув звуки автоматних черг (т. 5 а.с.106-108);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події, в якому зафіксовані свідчення ОСОБА_11., який пояснив у ході досудового слідства, за яких обставин ОСОБА_103 і ОСОБА_112 доручили йому брати участь у замаху на вбивство ОСОБА_33 і вбивстві ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_23 і ОСОБА_32, а також описав свої дії, а також дії ОСОБА_112 і ОСОБА_103 12 липня 1995 (т. 31 а.с.202-213).

Участь ОСОБА_11 в озброєній банді та здійсненому нею нападу, крім зазначених вище доказів, підтверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_115, даними у судовому засіданні Київського районного суду м.Сімферополя та на досудовому слідстві, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, з яких вбачається, що у 1996-1997 роках він був водієм ОСОБА_103 Він часто возив його до офісу фірми "Сата" і бачив, що з ним неодноразово спілкувалися ОСОБА_11 і ОСОБА_101 Відносини між ОСОБА_103 та ОСОБА_11 були як у начальника з підлеглим. ОСОБА_11 взагалі поводив себе зухвало, як би почувався дуже впевнено через те, що є членом банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т. 31 а.с.53-55). У ході досудового слідства свідок ОСОБА_116 за фотознімками упізнав ОСОБА_103, "ОСОБА_11" - ОСОБА_11, "ОСОБА_101" - ОСОБА_101, "ОСОБА_106" - ОСОБА_106, ОСОБА_117, як членів злочинної організації - банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т. 31 а.с. 56-65. Т.51 а.с. 24);

- показаннями свідка ОСОБА_52, оголошеними у судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що в 1997 році він познайомився з ОСОБА_103, який повідомив йому, що він від сім'ї "ІНФОРМАЦІЯ_8", дав йому автомашину ВАЗ-2109 і сказав, що він працюватиме в них водієм. На цій машині він возив ОСОБА_103, ОСОБА_106 по кличці "ОСОБА_106", ОСОБА_107. ОСОБА_103 був старшим серед інших і називався "ОСОБА_103". У нього у підпорядкуванні були ОСОБА_106, "ОСОБА_107", ОСОБА_53, ОСОБА_118, ОСОБА_119., ОСОБА_54 Самими довіреними були ОСОБА_104, "ОСОБА_110", ОСОБА_120, ОСОБА_101 і ОСОБА_11. До ОСОБА_103 ще відносились ОСОБА_121 за призьвіськом "ОСОБА_121" зі своєю командою (т. 31 а.с.27-31). У ході досудового слідства свідок ОСОБА_52 упізнав за фотознімками членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8": "ОСОБА_11" - ОСОБА_11., "ОСОБА_101" - ОСОБА_101, "ОСОБА_107 ", ОСОБА_117 (т.31 а.с. 32);

- показаннями свідка ОСОБА_54 даними як у судовому засіданні, так й у ході досудового слідства, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, з яких вбачається, що восени 1994 - на початку 1995 року "ОСОБА_107 ", ОСОБА_103 і "ОСОБА_106" (ОСОБА_106) наказали йому та ОСОБА_122 приїхати до офісу фірми "Сата". "ОСОБА_107" сказав їм - ОСОБА_54 і ОСОБА_122, що вони їздитимуть на автомашині і возитимуть їх людей, що вони і робили. ОСОБА_103 був авторитетом в угрупованні "ІНФОРМАЦІЯ_8" і йому підкорялися "ОСОБА_106" (ОСОБА_106), ОСОБА_107, ОСОБА_120, ОСОБА_123, "ОСОБА_101" (ОСОБА_101), ОСОБА_11 та інші. У 1998 році ОСОБА_103 вигнали з сім'ї "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т. 31 а.с.33-36, т.58 а.с.86);

- оголошеними у судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК показаннями свідка ОСОБА_124 про те, що приблизно у 1996-1997 роках він працював водієм у ОСОБА_107, якого часто возив до офісу фірми "Сата", де тоді збиралися багато авторитетів злочинного світу. У процесі, коли він працював у ОСОБА_107, той говорив про себе, що належить до злочинного угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". Біля офісу "Сата" він часто бачив ОСОБА_103, ОСОБА_106, хлопця з кличкою " ОСОБА_120", "ОСОБА_125", хлопця на ім'я ОСОБА_11, хлопця по імені ОСОБА_101 (ОСОБА_101), хлопця на ім'я ОСОБА_126. Він знав їх тільки візуально під тими іменами і кличками, за якими вони зверталися один до одного. За положенням ОСОБА_103 був вище перелічених осіб. Коли вони з ОСОБА_122 зрозуміли, що працюють на бандитів, то вирішили закінчити працювати на них. Потім їх зазначені особи запросили для розмови прийти у сауну, розташовану десь у районі вул.Ген.Васильєва, на якийсь промисловій території. Там знаходилися особи за призьвиськами " ОСОБА_120", "ОСОБА_125", ОСОБА_107, ОСОБА_11, ОСОБА_101, "ОСОБА_126", були ще інші - незнайомі йому особи. Вони висловили претензії йому і ОСОБА_122 з приводу їх відходу від роботи, претензії і загрози, що з угрупування "ІНФОРМАЦІЯ_8" просто так не йдуть, йдуть тільки "ногами вперед". Після цього їх побили. Били їх всі зазначені особи, били довго, потім вони якось вибралися з сауни. При пред'явленні для впізнання свідок ОСОБА_53 серед фотознімків інших осіб впевнено упізнав ОСОБА_103, "ОСОБА_11" - ОСОБА_11, "ОСОБА_101" - ОСОБА_101, "ОСОБА_106" - ОСОБА_106, ОСОБА_117, як членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8". (Т. 31 а.с. 37-49);

- оголошеними у судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК показаннями свідка ОСОБА_127 про те, що у 1996-1997 роках він працював у фірмі «Сата» водієм. Він погодився і у подальшому в основному возив ОСОБА_103 і ОСОБА_112, а також членів їх сімей. На цій фірмі також водіями працювали ОСОБА_124 і ОСОБА_115 Через деякий час він зрозумів, що ОСОБА_103 і ОСОБА_112 - це не комерсанти, а члени злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8», у зв'язку з чим він та ОСОБА_124 вирішили припинити працювати на них: ігнорували їхні виклики, не виходили працювати. Проте за таку поведінку їх дуже побили ОСОБА_103, ОСОБА_112, та інши члени угрупування (т.31 а.с. 51 -52).

Винуватість ОСОБА_12 у замаху на вбивство ОСОБА_34, вбивстві ОСОБА_28, ОСОБА_29, вчинені у складі озброєної банди, підтверджується:

- свідченнями потерпілого ОСОБА_34, який пояснив, що ОСОБА_28 був його братом. Незадовго до смерті він розповів йому, що він побився з чоловіком на прізвище ОСОБА_35 і через це можуть бути проблеми. У ніч з 10 на 11 жовтня 1997 року він перебував у диско-барі "Каліфорнія", де працював дисжокеєм. Близько третьої години він разом з ОСОБА_128, ОСОБА_89, ОСОБА_28 поїхали додому на машині брата - ВАЗ 21099 червоного кольору. Близько 03 годині 20 хвилині вони заїхали у двір будинку, в якому вони проживали, поставили машину на майданчику, розташованому перед будинком, і зупинилися біля другого під'їзду будинку, де знаходиться квартира, у якій проживали вони з братом. Приблизно через хвилину після того, як ОСОБА_89 зайшов до під їзду, з проходу між будинками АДРЕСА_7 і № 31 вийшли дві людини і підійшли до них. Вони в цей час стояли втрьох трикутником. При цьому один із чоловіків сказав "Привіт, пацани" (як він пізніше дізнався - ОСОБА_12), підійшовши до них практично впритул, він йшов перший із них, витягнув з правої кишені куртки пістолет "ТТ" і направив в область його груді. Намагаючись сховатися від нього, ОСОБА_30 розвернувся, щоб втекти у під'їзд і відразу ж почув постріл у свій бік. Кулі, випущені ОСОБА_12 у його груди, пробили тільки одягнену на ньому куртку. Оскільки ОСОБА_12 не влучив у нього з пістолету, він зумів забігти до під'їзду будинку і почув більше десяти пострілів, після яких пролунали ще три окремих постріли. Після того, як він зайшов у свою квартиру, він вийшов на балкон і почув внизу чиїсь хрипи. Побоюючись повторного нападу, він переліз по балкону у сусідську квартиру, звідки спустився у двір, де побачив ОСОБА_29, лежачого на тому ж місці, де він стояв до події. Трохи далі лежав його брат - ОСОБА_28 у крові. Він вирішив одразу ж відвезти їх до лікарні, для чого перетягнув брата і ОСОБА_29 у машину і відвіз їх до лікарні ім. Семашка. Після цього він поїхав до своєї подруги - ОСОБА_88, де залишився до ранку. Оскільки його одяг (куртка і футболка) були у крові, він їх зняв та ОСОБА_88 їх випрала. Коли він роздягався, то виявив, що у нього на куртці і футболці є по два отвори, що утворилися від пострілу у нього. Обличчя обох чоловіків він дуже добре роздивився, оскільки у дворі був включений потужний прожектор, а самі хлопці були від нього на відстані витягнутої руки. Їх обличчя він запам'ятав на все життя і згодом упізнав їх, серед яких підсудний ОСОБА_12, як на фотографіях, так і наживо, а інший - це ОСОБА_129, якого він знав і раніше, до вбивства брата та друга. Спочатку в 1997 році і до 2006 року боявся розповідати слідству, хто саме скоїв замах на його життя і вбив його брата та ОСОБА_29, побоюючись розправи з боку осіб, які вбили його брата і друга. Потім часи змінилися і він точно вказує на них, як на осіб, які вчинили злочин (т.58 а.с.52);

- показаннями потерпілого ОСОБА_87 у судовому засіданні, згідно до яких він є батьком ОСОБА_28 і ОСОБА_34 11 жовтня 1997, коли він був на роботі, хтось повідомив йому про те, що його сина - ОСОБА_28 вбили. Після вбивства його сина ОСОБА_28 другий його син - ОСОБА_34 докладно розповів йому про обставини вбивства, описав ОСОБА_12 і другого нападника - ОСОБА_129, але правдивих показань працівникам міліції спочатку не давав, оскільки побоювався розправи з боку нападників. Намагаючись врятувати ОСОБА_34, він та дружина відправили його жити у Київську область, де він проживав протягом півтора року. Доповнив також, що ліхтар (прожектор) був прикріплений на другому поверсі будинку і добре освітлював майданчик, на якому стався злочин. Куртку з кулевими отворами, яка була на сині ОСОБА_34, він бачив безпосередньо (т.58 а.с.52);

- свідченнями ОСОБА_88, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, у яких вона показала, що у 1997 році вона підтримувала відносини з ОСОБА_34 Після вбивства свого брата ОСОБА_34 виїхав з міста Сімферополя і тривалий час проживав у м. Києві 11 жовтня 1997 вранці ОСОБА_34 прийшов до неї додому і з його слів вона зрозуміла, що у нього стріляли. Одягнений був ОСОБА_34 у джинси синього кольору, коротку шкіряну куртку коричневого кольору, футболку білого кольору, на ногах у нього були кросівки біло-чорно кольору. Весь одяг був у крові. ОСОБА_34 тут же переодягнувся у чистий одяг. Її мати замочила і випрала футболку і брюки ОСОБА_34 у ванній. Так само вони з нею затерли плями крові на його куртці і бачили пошкодження на одязі ОСОБА_34, а саме на футболці два невеликі отвори і на куртці на тому ж рівні, що і пошкодження на футболці. Згодом ОСОБА_34 розповів їй, що вночі 11 жовтня 1997 двоє хлопців підійшли до нього, його брата і ОСОБА_29, коли вони під'їхали до під'їзду свого будинку, і почали у них стріляти. Стріляли у нього першого, але не влучили;

- свідченнями ОСОБА_89 у судовому засіданні, який підтвердив показання, данні на досудовому слідстві та пояснив, що вночі 11 жовтня 1997 він, ОСОБА_29, ОСОБА_34 і ОСОБА_87, на автомобілі останнього приїхали додому у с. Залісся. Вони заїхали у двір багатоповерхового будинку, вийшли з машини, ОСОБА_29, ОСОБА_28 і ОСОБА_34 закурили і попрямували до свого під'їзду, а він попрямував у бік під'їзду свого будинку. У свою квартиру він заліз через балкон, після чого почув постріли на вулиці, але не звернув на них уваги. Через деякий час він виглянув на вулицю і побачив, як ОСОБА_34 затягував свого пораненого брата до машини, після чого він вийшов у двір і допоміг затягнути в автомобіль пораненого ОСОБА_29, після чого ОСОБА_34, сівши за кермо автомобіля, поїхав. За кілька днів до вбивства ОСОБА_28 і ОСОБА_29 він і ОСОБА_29 стояли між будинком АДРЕСА_11 та АДРЕСА_7, до них під'їхав автомобіль ВАЗ-2109 червоного кольору, в якому знаходилось двоє чоловіків, один з яких сидів за кермом, а другий на пасажирському сидінні. Хлопець, який сидів на пасажирському сидінні автомобіля, звернувся до них і запитав, де їм можна знайти хлопця на ім'я ОСОБА_130, який їздив на ВАЗ-21099 червоного кольору, а також де він живе. Вони відповіли, що такого хлопця вони не знають. Одного із хлопців ОСОБА_89 впізнав як ОСОБА_129, зовнішність іншого, який був в автомобілі, описав (витягнуте худе обличчя), проте заявив, що впізнати не зможе ( т. 20 а.с. 97-113, т.58 а.с.57);

- показаннями свідка ОСОБА_90, дослідженими судом у порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що 11 жовтня 1997 року він, а також його брат ОСОБА_91 приблизно о 03 годині 45 хвилині, проходячи між будинком АДРЕСА_7 та будинком АДРЕСА_11 побачили біля входу у підвал будинку АДРЕСА_7 двох молодих людей, які запитали закурити. ОСОБА_91 дістав сигарету і передав одному з них, у цей час запалив сірник і поніс її до обличчя одного з молодих людей, одночасно запитав у них, звідки вони, на що той хлопець, на якого ОСОБА_90 світил, відповів, щоб він не світив їм в обличчя, а також відповів, що вони місцеві. ОСОБА_90 звернув увагу на те, що на голові хлопця, до якого вони зверталися, була надіта бейсболка, як йому здалося зеленого кольору, з написом "США". Молоді люди були середньої статури, один з них був вище ростом ніж інший (т. 20 а.с. 119-122, 124-129);

- показаннями свідка ОСОБА_92 у судовому засіданні з яких вбачається, що у ніч з 10 на 11 жовтня 1997 року прогулювався по селищу Залісся, де до нього звернувся незнайомий чоловік і попросив закурити, він пошукав у себе у кишенях, а коли обернувся, то побачив, що той кудись зник. Як він зрозумів, людина вийшла з проходу, утвореного між будинками АДРЕСА_7 і АДРЕСА_11, а коли він забарився у пошуках сигарет і сірників у кишенях, чоловік пішов назад у прохід між будинками (т.58 а.с.60);

- оголошеними у порядку ст. 306 КПК України свідченнями ОСОБА_41 з яких вбачається, що ОСОБА_12 він знав за прізвиськом «ОСОБА_12», і знає, що він був членом угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8», а саме водієм ОСОБА_94, який був одним з керівників банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" та був братом ОСОБА_100 (т.31 а.с. 87);

- свідченнями ОСОБА_94, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який підтвердив той факт, що у нього працював ОСОБА_12 (т. 21 а.с.190);

- показаннями свідка ОСОБА_131, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, згідно до яких у 2002 році під час його роботи на посаді оперуповноваженого карного розшуку Центрального РВ м. Сімферополя був затриманий ОСОБА_132, який розповів про те, що у жовтні 1997 року до нього додому приїхав ОСОБА_129 на прізвисько "ОСОБА_129", при собі у нього був пістолет "ТТ", і попросив ОСОБА_132 приготувати для нього наркотик. Він приготував наркотик, і вони разом вжили його, після чого ОСОБА_129 розповів, що вони удвох з ОСОБА_12 на прізвисько "ОСОБА_12" щойно застрелили у с. Залісся ОСОБА_28 і ще когось, хто був з ним. Так само ОСОБА_129 розповів, що напередодні вбивства був конфлікт на дискотеці «Каліфорнія» у будинку кіно м.Сімферополя між ОСОБА_35 і ОСОБА_28 Після цього конфлікту ОСОБА_102 і ОСОБА_28, які були друзями і перебували в одному угрупованні, на турбазі "Таврія" порізали ОСОБА_35, після чого останній тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні. Про це стало відомо керівникам угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", які прийняли рішення помститися за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_35. Як він зрозумів з розповіді ОСОБА_132, рішення помститися за ОСОБА_35 виконали ОСОБА_129. і його знайомий ОСОБА_12 на прізвисько "ОСОБА_12" (т. 20, а.с. 206, т.51 а.с. 39);

- протоколом пред'явлення для впізнання особи, у ході якого потерпілий ОСОБА_34 впізнав ОСОБА_129., як особу, яка вчинила відносно нього, ОСОБА_28 і ОСОБА_29 злочин (т. 20 а.с. 36-37);

- протоколом пред'явлення для впізнання особи, в ході якого потерпілий ОСОБА_34 впізнав підсудного ОСОБА_12, як одну з осіб, які вчинили вбивство ОСОБА_28 і ОСОБА_29 і вчинили замах на його вбивство (т. 20 а.с. 49-50);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_34, де зафіксовані показання потерпілого, який пояснив, за яких обставин було скоєно вбивство ОСОБА_28 і ОСОБА_29 і замах на його вбивство (т. 20 а.с. 53-61);

- протоколом пред'явлення для впізнання особи, у ході якого потерпілий ОСОБА_34 впізнав підсудного ОСОБА_12, як одну з осіб, які вчинили вбивство ОСОБА_28 і ОСОБА_29 і вчинили замах на його вбивство (т. 20 а.с. 65);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_34 і ОСОБА_12, у ході якої потерпілий підтвердив свої свідчення, викриваючи ОСОБА_12 у скоєнні вбивства ОСОБА_28 і ОСОБА_29 та замаху на його вбивство (т. 20 а.с. 66-69);

- протоколом пред'явлення для впізнання особи, у ході якого свідок ОСОБА_90 упізнав ОСОБА_129., як особу, яка вночі 11 жовтня 1997 знаходилося у с. Залісся та просила закурити (т. 20 а.с. 130);

- протоколом пред'явлення для впізнання особи, у ході якого ОСОБА_92 пояснив, що ОСОБА_12 схожий на особу, яка вночі 11 жовтня 1997 знаходилася у с. Залісся Сімферопольського району (т. 20 а.с.173).

Винність ОСОБА_9 і ОСОБА_20 у незаконному позбавленні волі і скоєнні умисного вбивства ОСОБА_133 у складі озброєної банди підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_17, яка пояснила, що її чоловік - ОСОБА_36 до серпня 1995 року створив команду ФК "Динамо" м. Саки, куди увійшли провідні гравці АР Крим, і яка увійшла у другу лігу футбольного чемпіонату України. У зв'язку з цим на гравців його команди стали звертати увагу керівники інших команд, у тому числі і команди "Таврія" м.Сімферополя. ОСОБА_36 розповів їй, що керівники клубу "Таврія" вимагають від нього передачі у ФК "Таврія" провідних гравців команди - ОСОБА_145 і ОСОБА_140 на умовах, які не влаштовували ОСОБА_36 У зв'язку з цим керівництво ФК "Таврія" його неодноразово викликало у м. Сімферополь, де вимагало від нього віддати цих гравців і при цьому погрожувало йому. У середині липня 1995 року ОСОБА_36 повернувся після однієї з таких розмов і був сильно засмучений. Він повідомив, що гравців таки заберуть і побоювався за безпеку своєї сім'ї. 4 серпня 1995 близько восьмої години, ОСОБА_36 пішов на роботу. Перебуваючи у квартирі, через дві-три хвилини після уходу чоловіка, вона почула шум з вулиці і, вийшовши на балкон, побачила, що у бік траси рухається автомобіль темного кольору з номерним знаком НОМЕР_8. На проїжджій частині біля будинку № 4 по пров. Східний с.Фрунзе лежали аркуші паперу. Вона зрозуміла, що щось трапилося і відразу ж вибігла на вулицю, де до неї підбіг водій і сказав, що ОСОБА_36 насильно заштовхали у машину і відвезли. Через деякий час ОСОБА_36 привезли додому. Він був сильно побитий і розповів їй, що його вивезли з селища і по дорозі били у автомобілі, а потім у лісопосмузі. Його били шість або сім чоловік, завдаючи удари руками, ногами, стрибали на ньому, намагаючись вбити. Коли він зрозумів це, то прикинувся мертвим, бандити закидали його гілками і поїхали. Після того, як він залишився один, він добрався до траси, де його підібрав якийсь водій і довіз додому (т.58 а.с.52 зворот);

- свідченнями ОСОБА_121, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, згідно до яких влітку 1995 року ОСОБА_103 попросив його, братів ОСОБА_134, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_40, ОСОБА_135 поговорити або побити чи налякати раніше незнайомого ОСОБА_36, який проживав у с.Фрунзе Сакського району. Для цього він і ОСОБА_135 виїхали на автомобілі останнього ВАЗ 2101 у с. Фрунзе і ночували у автомобілі біля будинку ОСОБА_36 Наступного дня на автомобілі БМВ приїхали брати ОСОБА_134, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_40, і коли ОСОБА_36 вийшов на вулицю, долаючи його опір і проти його волі заштовхали потерпілого до автомобілю. Весь цей час ОСОБА_9 перебував у автомобілі. Після цього обидва автомобілі переїхали у лісосмугу за межами селища, де брати ОСОБА_134 побили ОСОБА_36, у тому числі палкою. Крім них ніхто ОСОБА_36 не бив. Раніше на досудовому слідстві ОСОБА_121 під час допиту показував, що ОСОБА_103 через ОСОБА_135 дав їм наказ поїхати і налякати якогось чоловіка, про це він сказав саме братам ОСОБА_134, а він, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_40, ОСОБА_135 повинні були підстрахувати, виступити у якості підтримки. Як тоді зрозумів ОСОБА_121 - брати ОСОБА_134 повинні були побити ОСОБА_36, а вони повинні були бути присутніми при цьому (т.11 а.с. 39, т.53 а.с. 23-24);

- показаннями ОСОБА_135, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, з яких вбачається, що влітку 1995 року він на прохання свого брата ОСОБА_103 поїхав до ОСОБА_136 за прізвиськом "ОСОБА_136", який попросив його відвезти ОСОБА_9, ОСОБА_20 і ОСОБА_121 у с.Фрунзе Сакського району для залякування раніше незнайомого ОСОБА_36, з яким повинні були поговорити брати ОСОБА_134. Під час розмови з ОСОБА_36 вони повинні були кілька разів вдарити його, щоб показати серйозність своїх намірів. Виконуючи це доручення, він і ОСОБА_121 виїхали на його автомобілі ВАЗ 2101 у с. Фрунзе і ночували у автомобілі біля будинку ОСОБА_36 Наступного дня на автомобілі БМВ приїхали брати ОСОБА_134, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_40 Хто заштовхав ОСОБА_36 до автомобілю, і хто витягав його звідти, він не бачив. ОСОБА_36 він не бив. (т.11 а.с.47-49, т.53 а.с. 26);

- показаннями свідка ОСОБА_137 згідно до яких він у 1995 році працював у Сакській лікарні завідувачем хірургічного відділення. У його посадові обов'язки входило надання медичної допомоги хворим, проведення операцій хірургічним хворим. У той час в лікарню поступив ОСОБА_36 з важкими травмами, множинними ушкодженнями голови, грудної клітини. Яким чином проводилася операція хворому ОСОБА_36 і хто з лікарів оперував його, він не пам'ятає. Також він не може згадати, що говорив ОСОБА_36 з приводу отриманих травм. У лікарні ОСОБА_36 помер. На тілі ОСОБА_36 в нижній частині грудної клітини був слід, схожий на відбиток від кросівка або протектора автомашини, а з урахуванням множинних травм на тілі, він у той час прийшов до висновку про те, що на ОСОБА_36 наїхала автомашина. На теперішній час він не може впевнено відповісти, від чого саме був цей слід: взуття або автомашини (т. 58 а.с.75);

- свідченнями ОСОБА_138 у судовому засіданні з яких вбачається, що з 1989 року він працював на посаді завідувача відділенням анестезіології Сакського територіального медичного управління. Влітку 1995 року у приймальне відділення травматологічного відділення Сакської лікарні привезли ОСОБА_36 з поєднаною травмою грудної та черевної порожнини, на тулубі був слід протектора або від кросівка або від автомобіля, як від наїзду колесом. В нього були розриви внутрішніх органів. ОСОБА_36 перебував у свідомості і міг адекватно реагувати на події, давати пояснення і повідомляти про те, що трапилося з ним. Він перебував у стані травматичного шоку, стан був дуже тяжкий, проте це не перешкоджало йому розмовляти і перебувати у свідомості. Отримані ним травми стали причиною смерті. Приблизно через годину після операції ОСОБА_36 вже не розмовляв, і помер у лікарні. (т.58 а.с.69 зворот);

- свідченнями ОСОБА_139, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, про те, що 3 серпня 1995 ОСОБА_36 розповів йому, що 1 або 2 серпня 1995 з ним спілкувалися представники футбольного клубу "Таврія" і вимагали від ОСОБА_36 безоплатної передачі із команди "Динамо-Саки" в команду "Таврія" шести гравців: ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144. ОСОБА_145. ОСОБА_36 відмовився віддавати цих гравців футбольному клубу "Таврія" безкоштовно, після чого представники футбольного клубу "Таврія" сказали, що його все одно змусять віддати цих гравців. Наступного дня вранці він дізнався від сусідки, що ОСОБА_36 був викрадений, і його кудись відвезли з селища. У подальшому він дізнався, що ОСОБА_36 був доставлений у лікарню, де помер. Він забирав ОСОБА_36 з моргу і був вражений, наскільки побите було його тіло, а особливо його вразив слід на тілі, як від протектора машини. Не помітити цей слід або сплутати його з чимось було неможливим (т. 50 а.с.75-78, т.8 а.с.225);

- свідченнями свідка ОСОБА_40 оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, що в 1994-1996 роках він спілкувався з членами злочинного угруповання ОСОБА_103 і ОСОБА_136, у яких бачив різну зброю: пістолет, снайперську гвинтівку "Бур", і які йому повідомили про наявність снайперської гвинтівки СВД. Влітку 1995 ОСОБА_103 пообіцяв убити членів його сім'ї, якщо він не поїде у с. Фрунзе Сакського району разом з групою хлопців з метою "доглянути за ними". Він вимушено погодився на це і рано вранці 4 серпня 1995р. разом з ОСОБА_121, ОСОБА_20, ОСОБА_135., ОСОБА_37 і братами ОСОБА_134 приїхав у село Фрунзенское на автомобілі БМВ і автомобілі Жигулі. Конкретної мети цієї поїздки він не знав. Упевнений, що ОСОБА_37, ОСОБА_135 і ОСОБА_20 також не знали мети їхньої поїздки. Про це знали тільки ОСОБА_20 і ОСОБА_134, які їздили з ними на їх машині БМВ. Приїхавши у с. Фрунзенское, вони зупинилися біля будинку ОСОБА_36. Він знаходився у БМВ, де на передньому сидінні сиділи ОСОБА_134 та ОСОБА_146, а на задньому разом з ним ОСОБА_9 і ОСОБА_20 ОСОБА_121 і ОСОБА_135 сиділи в машині ВАЗ ОСОБА_135. Близько 08 годині, повз машини, де вони сиділи, проходив ОСОБА_36. ОСОБА_134 наказав посадити його до автомобілю. Він вийшов з БМВ і запропонував ОСОБА_36 поїхати з ними, але коли той відмовився, з машини вийшов ОСОБА_146 і заштовхнув ОСОБА_36 на заднє сидіння БМВ. Більше з машини ніхто не виходив і ОСОБА_36 не чіпав. Як тільки ОСОБА_36 опинилася в автомобілі, БМВ відразу ж рушила і виїхала з селища. ОСОБА_36 у машині став битися, заважав вести автомобіль, із-за чого брати ОСОБА_134 розсердилися, зупинилися біля лісосмуги, витягли ОСОБА_36 з автомобіля і почали бити руками, ногами і палицею. У цей час під'їхала машина, в якій були ОСОБА_135 і ОСОБА_121. Останній вискочив з машини і наказав припинити побиття. Після цього всі сіли в автомобілі і поїхали у м. Сімферополь, залишивши ОСОБА_36 лежати у лісосмузі.

Стверджував, що бачив, як ОСОБА_37, ОСОБА_121, брати ОСОБА_134 наносили удари кулаками ОСОБА_36, а ОСОБА_20 стояв у стороні. Крім того пояснював, що ОСОБА_121, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_136 були членами злочинного угруповування «ІНФОРМАЦІЯ_8», а ОСОБА_37 та ОСОБА_20 увійшли до злочинного угрупування "ІНФОРМАЦІЯ_8" у 1995 році, при цьому ОСОБА_20 і ОСОБА_121 були спочатку рядовими членами банди, а незабаром піднялися до бригадирів. Під час пред'явлення фотознімків для впізнання 27.12.2007 року ОСОБА_40 упізнав ОСОБА_20 та ОСОБА_9, як членів злочинного угрупування "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т. 10 а.с.22-33, 55-58, 41-47 73-96, т.53 а.с.17);

- оголошеними у порядку ст. 306 КПК України свідченнями ОСОБА_147 та ОСОБА_148, які бачили, що 04.08.1995р. до ОСОБА_36 під'їхав темно-синій БМВ, з якого вискочило троє чоловіків, заламали ОСОБА_36 руки, при цьому ОСОБА_36 щось кричав і лаявся, затягли його до автомобілю та поїхали ( т.9 а.с. 54-55, 89-90);

- протоколами очних ставок між ОСОБА_9 і ОСОБА_121, ОСОБА_40 і ОСОБА_149, ОСОБА_40 і ОСОБА_9, ОСОБА_121 і ОСОБА_149, у яких містяться свідчення про участь ОСОБА_9 і ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованого їм злочину (т. 11 а.с.37-41, 47-49, 53-57, 58-61);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю ОСОБА_9, у якому зафіксовані показання засудженого, який пояснив на місцевості, за яких обставин було скоєно вбивство ОСОБА_36 (Т. 11 а.с. 62-74);

- показаннями засудженого ОСОБА_9 у ході досудового слідства, оголошеними у порядку ст. 301 КПК України про те, що його знайомий ОСОБА_150 за прізвиськом "ОСОБА_150" познайомив його зі своїм братом ОСОБА_121, який був господарем бару "ІНФОРМАЦІЯ_10", розташованого у Студентському містечку м. Сімферополя, і міг запропонувати роботу. ОСОБА_121 запропонував йому зняти квартиру і допомагати йому стежити за порядком у барі, на що він погодився. Виконуючи функції охоронця заробітну плату він не отримував, але ОСОБА_121 дозволяв їсти в барі за рахунок закладу, а також він міг розраховувати на невелику матеріальну допомогу з боку "ОСОБА_150". У даному барі ОСОБА_37 пропрацював з 1993 до 1995 рік і дізнався про існування банди "ІНФОРМАЦІЯ_8". З 1995 року він став працювати у барі "Росіяни" на вул. Кечкеметській у будівлі гуртожитку, де дивився також за порядком. Баром керував батько ОСОБА_151 - ОСОБА_152, а в якості виконавчого директора даного бару була його дружина - ОСОБА_153, мати ОСОБА_103. Даний бар був "ІНФОРМАЦІЯ_8", і його відвідували ОСОБА_106 на прізвисько "ОСОБА_106", ОСОБА_134 і ОСОБА_154, ОСОБА_103, ОСОБА_121, ОСОБА_102 на прізвисько "ОСОБА_102", ОСОБА_135 і ОСОБА_34, ОСОБА_136 на прізвисько "ОСОБА_136", ОСОБА_130, ОСОБА_155, ОСОБА_20 ОСОБА_129, ОСОБА_156. Бар належав банді "ІНФОРМАЦІЯ_8". Угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" давала захист підприємцям від інших угруповань. У разі відмови даних підприємців від співпраці з "ІНФОРМАЦІЯ_8" з ними розбиралися по різному. Приблизно у серпні 1995 року ОСОБА_9 зрозумів, що він входить до складу угруповання, у зв'язку з чим був притягнутий до скоєння захоплення тренера футбольної команди ОСОБА_36. У банді "ІНФОРМАЦІЯ_8" у ОСОБА_9 був старшим ОСОБА_121 на прізвисько "ОСОБА_121", а він у свою чергу підпорядковувався ОСОБА_106 на прізвисько "ОСОБА_106". Останній підпорядковувався ОСОБА_103, а після став підпорядковуватися ОСОБА_41 на прізвисько "ОСОБА_41". Як тому відомо, ОСОБА_41, ОСОБА_103, ОСОБА_111 на прізвисько "ОСОБА_111" були лідерами в угрупованні "ІНФОРМАЦІЯ_8". Біля залізничного вокзалу в м. Сімферополі перебувала фірма «ІНФОРМАЦІЯ_8» під назвою "Сата", де всі бандити і збиралися, він там був декілька разів. На даній фірмі ОСОБА_37 бачив ОСОБА_41, ОСОБА_103, ОСОБА_106 на прізвисько "ОСОБА_106", ОСОБА_157", ОСОБА_102 на прізвисько "ОСОБА_102", ОСОБА_136. Також йому відомо, що "ІНФОРМАЦІЯ_8" відвідували бар "Оріон", розташований на АДРЕСА_10. Приблизно у серпні 1995 року за кілька днів до самого злочину зателефонував на пейджер ОСОБА_136 і сказав, щоб він, ОСОБА_121 під'їхали до стадіону "Локомотив". Коли приїхали на місце, ОСОБА_136 пояснив, що є такий ОСОБА_36 - тренер футбольної команди, і що з ним "треба поговорити, так як ОСОБА_36 лізе не в свої справи". Як він зрозумів, дане завдання ОСОБА_136 давав ОСОБА_106 на прізвисько "ОСОБА_106". ОСОБА_37 так зрозумів, що когось цікавила футбольна база, господарем якої був ОСОБА_36. Після цього йому, ОСОБА_121 і ОСОБА_136 показав безпосередньо ОСОБА_36, який знаходився біля свого автомобіля "Москвич" бежевого кольору. Даний автомобіль знаходився на стоянці на відстані 100 метрів від центральних воріт у стадіон. ОСОБА_136 сказав, що повинні приїхати два брати ОСОБА_134 і ОСОБА_34 ОСОБА_134 на машині і проїхали на туристичну базу, щоб подивитися, де ОСОБА_36 ставить машину. Брати ОСОБА_134 повинні їм були показати місце паркування автомобіля ОСОБА_36. Після цього, він та ОСОБА_121 спільно з братами ОСОБА_134, ОСОБА_130 на автомобілі "БМВ" їздили на туристичну базу, яка розташована біля с. Фрунзе, де вони вивчали місце роботи ОСОБА_36 і маршрути його пересування. Після цього вони поїхали у м.Сімферополь. Наступного дня о 04 годині до нього додому приїхали ОСОБА_134 і ОСОБА_34 ОСОБА_134, ОСОБА_121 і ОСОБА_20. ОСОБА_135 на своєму автомобілі "ВАЗ 21013" червоного кольору спільно з ОСОБА_130 перебували у с.Фрунзе біля дороги і чекали їх на відстані 100 метрів від будинку ОСОБА_36. Через кілька годин вийшов ОСОБА_36, за яким почав рухатися автомобіль ОСОБА_135. В автомобілі "ВАЗ 21013" перебували ОСОБА_135 - за кермом, на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_130, а на задньому сидінні - ОСОБА_20. В автомобілі "БМВ" за кермом перебував ОСОБА_134, поруч на пасажирському передньому сидінні - його брат ОСОБА_34, на задніх сидіннях перебували ОСОБА_121 і він. Наздогнавши ОСОБА_36, ОСОБА_134 ОСОБА_134 наказав йому сидіти у машині, а сам спільно з ОСОБА_121 та ОСОБА_146 вийшли з автомобіля і попрямували до ОСОБА_36. ОСОБА_135, ОСОБА_130 і ОСОБА_20 ОСОБА_129 вийшли зі своєї машини і підійшли ззаду до ОСОБА_36. Брати ОСОБА_134 запропонували ОСОБА_36 проїхати з ними у м. Сімферополь, на що ОСОБА_36 відмовився, після чого всі особи, що були з ним поруч взяли під руки ОСОБА_36 і заштовхали в автомобіль "БМВ", і обидва автомобілі виїхали. Під час руху в салоні автомобіля ОСОБА_36 намагався вирватися, проте ОСОБА_34 ОСОБА_134 затиснув його рукою, нахиливши його голову, і утримував. Після того, як ОСОБА_36 став кричати, ОСОБА_134 звернув у лісосмугу і на відстані 300 метрів від дороги зупинив автомобіль, після чого наказав всім присутнім в автомобілі вивести ОСОБА_36 для розмови. ОСОБА_121 під руки потягнув за собою ОСОБА_36, а він його витягнув за ноги з автомобіля і кинули його на землю. Підійшли брати ОСОБА_134, ОСОБА_135, почали різко бити ОСОБА_36 Побиття проходило приблизно дві хвилини, наносилися удари ногами, а при спробі піднятися його збивали з ніг, роблячи підніжку і завдаючи ударів руками. Чи бив ОСОБА_36 ОСОБА_20, він не бачив. ОСОБА_121 сказав, щоб усі йшли в машину і припинили побиття ОСОБА_36, після чого ОСОБА_135, ОСОБА_130, ОСОБА_20 ОСОБА_129 сіли в автомобіль "ВАЗ-21013", а він, ОСОБА_121 сіли в автомобіль "БМВ". Йдучи, один з братів ОСОБА_134 взяв колоду з землі і вдарив ОСОБА_36 в область потилиці, після чого всі поїхали. Увечері того ж дня в барі "Росіяни" він дізнався, що ОСОБА_36 помер у лікарні (т. 12 а.с. 68-75);

- оголошеними у порядку ст. 306 КПК України свідченнями ОСОБА_20, даними у ході досудового слідства, згідно до яких у 1993 році він приїхав проживати у м.Сімферополь, здавав на реалізацію різну сільгосппродукцію. Навесні 1994 він зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_9, який йому сказав що "працює" з ОСОБА_121, і вони "роблять дах" продавцям на авторинку. Старшим у ОСОБА_9 був "ОСОБА_121". В один з днів у барі "ІНФОРМАЦІЯ_10" ОСОБА_37 познайомив його з ОСОБА_121, кличка якого була "ОСОБА_121". ОСОБА_121 запропонував приєднатися до них і працювати разом з ними, на що він погодився. По вихідних вони їздили на авторинок, де ОСОБА_121 і ОСОБА_37 відбирали у продавців запчастини, а він відносив їх в автомобіль ОСОБА_121 - "ВАЗ-2107". "Робота" ОСОБА_9 і ОСОБА_121 полягала у тому, що у них були свої комерсанти, які платили їм гроші за те, щоб їх не чіпали члени інших угруповань. Восени 1995 року ОСОБА_121 у барі "ІНФОРМАЦІЯ_10" познайомився з ОСОБА_158, який був членом злочинного угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". ОСОБА_135 познайомив ОСОБА_121 з ОСОБА_103, який був одним з "бригадирів" злочинного угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". Після цього ОСОБА_121 став спілкуватися з ОСОБА_103 і увійшов до складу злочинного угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", після чого ОСОБА_121 сказав, що далі вони будуть працювати від "ІНФОРМАЦІЯ_8" і саме від ОСОБА_103. Влітку 1995 ОСОБА_135 наказав йому, ОСОБА_9 та ОСОБА_121 їхати до ОСОБА_103, який при зустрічі спілкувався з ОСОБА_158. Останній, повернувшись від ОСОБА_103, повідомив, що їм доручили вирішити проблему з тренером однієї з футбольних команд, з яким виникли якісь проблеми, пов'язані з футболістами. З цією метою їм необхідно було поїхати до ОСОБА_36, вивезти його у ліс і "поговорити з ним", тобто побити, щоб спонукати тренера прийняти висунуті йому умови. Приїхавши у с.Фрунзе Сакського району, вони дочекались виходу із дому ОСОБА_36, заштовхали його у машину, після чого поїхали у лісопосадку неподалік цього села, де витягли ОСОБА_36 з машини, і брати ОСОБА_134 почали бити його руками і ногами, у тому числі вже лежачого. Били дуже сильно і довго, навіть палицею, поки ОСОБА_121 не відтягнув їх від ОСОБА_36, при цьому говорили йому, щоб він зрозумів, за що його б'ють, і більше ніколи "не переходив дорогу". (т. 12 а.с. 23-30);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю ОСОБА_20, в якому зафіксовані показання підсудного, який пояснив на місцевості, за яких обставин було скоєно вбивство ОСОБА_36 (т. 12 а.с. 116-125);

- протоколами очних ставок між ОСОБА_40 і ОСОБА_20, ОСОБА_20 і ОСОБА_121, ОСОБА_20 і ОСОБА_149, в яких містяться показання свідків, що викривають ОСОБА_9 та ОСОБА_20 в участі в інкримінованих злочинах (т. 12 а.с.149-152).

Винуватість засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_20 в умисному знищенні та пошкодженні майна МТЦ "Акктусит" саме у складі озброєної банди підтверджується наступними доказами:

- показаннями засудженого ОСОБА_20, даними у ході досудового слідства, з яких вбачається, що у 1996 році у барі "Оріон" або "Росіяни" він, ОСОБА_37 та ОСОБА_121 зустріли ОСОБА_103, який відкликав убік ОСОБА_121 і дав йому якісь вказівки. Через деякий час ОСОБА_121 повернувся до них і сказав, що за наказом ОСОБА_111 на прізвисько "ОСОБА_111", який був головним в "сім'ї" "ІНФОРМАЦІЯ_8", їм потрібно зіпсувати магазин і відмовитися неможна. Вони погодилися скоїти цей злочин, тому що знали про те, що ОСОБА_111 - лідер "ІНФОРМАЦІЯ_8", і за відмову їх можуть суворо покарати. Наступного дня ОСОБА_121 передали готові вибухові пристрої, зібрані з тротилу, каністру з чимось і шнурами. До вибуху він сховав вибухівку під навісом біля будинку № 16 на вул.Червоноармійській. Перед скоєнням злочину ОСОБА_103 зустрічався з ОСОБА_121, після чого останній сказав їм, що потрібно терміново підривати, інакше у них будуть проблеми. По дорозі до місця злочину, вони заїхали до місця зберігання вибухівки, він її забрав і приніс до машини. Один пристрій був більшим, та розрахований на те, щоб пошкодити будівлю, а другий поменший, щоб пошкодити скло. Він, ОСОБА_37 та ОСОБА_121 під'їхали на машині до місця скоєння злочину, взяли вибухівку, після чого ОСОБА_121 і ОСОБА_37 пішли до задньої частини будівлі, а він взяв вибухівку і пішов до передньої частини. Він взяв пристрій трохи менше, а ОСОБА_37 з ОСОБА_121 побільше. Вони заклали вибухівку, підпалили шнури і втекли до машини, після чого поїхали. Куди і як закладали вибухівку ОСОБА_121 і ОСОБА_37, він не знає. Він просто підпалив шнур пристрою і кинув її перед входом в магазин, після чого втік до машини. Також до машини прийшли ОСОБА_121 і ОСОБА_37, після чого вони поїхали. В результаті їх дій стався вибух, і було пошкоджено будівлю торгового центру (т. 12 а.с.23-30);

- показаннями засудженого ОСОБА_9, який у ході досудового слідства показав, що влітку 1995 ОСОБА_106 цікавився у ОСОБА_121, чи може він зробити вибуховий пристрій, щоб щось підірвати. Через деякий час ОСОБА_121 наказав йому проїхати в район медичного інституту, де раніше незнайомий чоловік передав ОСОБА_121 каністру з вибуховою сумішшю. ОСОБА_121 сказав, що з цієї каністри треба буде виготовити вибуховий пристрій. По закінченні двох днів ОСОБА_121, проїжджаючи біля торгового центру, сказав йому, що ОСОБА_106 хоче підірвати цей магазин, і їм треба буде підвезти безпосередньо до торгового центру вибуховий пристрій. У цей же день ОСОБА_121 заїхав до нього, і вони удвох поїхали в бар "Росіяни", де стали чекати команди "ОСОБА_106", яку він повинен був передати на пейджер. ОСОБА_121 відлучиться ненадовго, а повернувшись, повідомив, що за вказівкою "ОСОБА_106" вибуховий пристрій він відвіз до торгового центру і сховав у траві біля проїжджої частини і, що потрібно виїжджати туди і зробити вибух. У барі "Росіяни" до них приєднався ОСОБА_20, після чого ОСОБА_121 сказав, щоб усі (він, ОСОБА_20) їхали до торгівельного центру, розташованому недалеко від кільця на вул. Бородіна у м.Сімферополі. Біля торговельного центру ОСОБА_121 дістав з кущів каністру з вибуховою сумішшю і попрямував до будівлі торгового дому, а він повинен був попрямувати до Ялтинської об'їзної дороги і зустріти ОСОБА_159 на автомобілі "ВАЗ -2108", червоного кольору, який повинен був забрати їх. Він виконав вказівки ОСОБА_121, а ОСОБА_20 пішов подивитися на дії ОСОБА_121. Через деякий час під'їхав їх знайомий, і вони разом з ОСОБА_121 поїхали у бар "ІНФОРМАЦІЯ_10". Наступного дня ОСОБА_121 передав їм наказ "ОСОБА_106" мовчати про даний вибух у торговому центрі, якщо хочуть жити. Про наслідки вибуху він дізнався з газет (т. 12 а.с.77-80);

- свідченнями ОСОБА_121 оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, згідно до яких у березні 1996 року ОСОБА_103 наказав йому підірвати будівлю МТЦ "Акктусит" у м. Сімферополі, погрожуючи розправою у разі відмови, і передав йому каністру з вибухівкою. Для виконання цього завдання він залучив ОСОБА_9 і ОСОБА_20, які разом з ним сховали цю вибухівку і зберігали її до виконання завдання біля будинку знайомого Коцюби. Увечері 23 березня 1996 року він, ОСОБА_37 і ОСОБА_20 забрали вибухові пристрої та на автомобілі знайомого ОСОБА_9, якого він залучив для їх перевезення, приїхали до будівлі МТЦ "Акктусит", де ОСОБА_20. взяв один вибуховий пристрій і пішов його закладати самостійно, а він і ОСОБА_9 взяли другий вибуховий пристрій і пішли його закладати разом з іншого боку будівлі. Підійшовши до місця закладки, ОСОБА_37 забрав у нього вибуховий пристрій і сказав, що він сам підірве будівлю, після чого він залишився на місці, а ОСОБА_9 пішов закладати вибухівку. Через деякий час вони зустрілися біля автомобіля і поїхали у бар. Наступного дня вони дізналися, що будівля МТЦ "Акктусіт" було пошкоджено вибухами (т. 53 а.с. 23-28);

- показаннями свідка ОСОБА_159, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства показав, що він був знайомий з ОСОБА_9, і через нього він діставав запчастини на свою автомашину. Навесні 1996 року в барі "Росіяни" він зустрів ОСОБА_9 та за його поведінкою зробив висновок, що ОСОБА_9 відноситься до керівництва цього бару. У ОСОБА_9 у цьому барі були знайомі молоді люди, які теж вели себе по-господарськи. Іноді на прохання ОСОБА_9 він возив його на своєму автомобілі ВАЗ або возив його знайомих ОСОБА_20 і ОСОБА_121. 23 березня 1996 він міг возити ОСОБА_9, ОСОБА_20 та ОСОБА_121 з бару "Росіяни" до бару "ІНФОРМАЦІЯ_10" і зупинятися у районі проспекту Перемоги (т.15 а.с.142-144);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_9 і ОСОБА_20, згідно якого обидва підтвердили свою участь у підриві МТЦ "Акктусит" (т. 12 а.с. 141-144);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю обвинуваченого ОСОБА_9, який на місці розповів про події скоєного злочину (том 12 а.с. 127-132);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю ОСОБА_20, який розповів про події скоєного злочину і показав все на місці скоєння злочину (т.12 а.с. 109-114);

- протоколами очних ставок між ОСОБА_121 і ОСОБА_20 та ОСОБА_121 з ОСОБА_9, у ході яких кожен з учасників підтвердив свою участь у вчиненні підриву МТЦ "Акктусіт" (т. 12 а.с. 145-148, 156-158);

- висновком вибухотехнічної експертизи № 368 від 10 травня 1996 року, згідно з яким у "Центрі міжнародної торгівлі" на пр. Перемоги, буд. № 207, у м. Сімферополі 23 березня 1996 року спрацювали два саморобних вибухових пристрої типу підривного заряду. Потужність зарядів була близько 400 і близько 1000 гр. у тротиловому еквіваленті. Небезпека для життя і здоров'я людей існувала на відстані 50 - 150 метрів (т. 15 а.с.112-113).

Винуватість ОСОБА_10 у замаху на умисне вбивство ОСОБА_15, вчиненому в складі озброєної банди, підтверджується:

- оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями потерпілого ОСОБА_15 про те, що з 1993р. по 1994р. він працював експедитором фірми "Русь", а з 1994р. став засновником фірми "Жасмін -94". Разом з ним засновником фірми був ОСОБА_160 на прізвисько "ОСОБА_160". Ця фірма займалася продажем коньячного спирту і реалізацією вино - горілчаної продукції. Він був членом угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" і мав клички "ОСОБА_160", "ОСОБА_160" і "ОСОБА_160". За розподілом обов'язків, він контролював ринок на пр.Перемоги у м. Сімферополі, керував фірмою "Жасмін-94", яка 30% прибутку передавала в "общак" угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". За ієрархією угруповання його старшим, тобто "ОСОБА_103", був ОСОБА_10. та ОСОБА_161 25.12.1996р., приблизно о 10 годині до нього додому приїхав ОСОБА_10. та наказав прибути на ринок на пр.Перемоги для з'ясування стосунків між ними. Приблизно через хвилин п'ятнадцять разом з ОСОБА_10. він приїхав на вказаний ринок, де у підвалі універсаму знаходився склотарний пункт, який слугував "офісом". На момент їхнього приїзду вже зібралося багато хлопців. ОСОБА_10. у підвал спустився першим, а він зайшов у підвал кількома хвилинами пізніше. У підвалі він побачив приблизно чоловік двадцять, серед яких у тому числі були ОСОБА_38, ОСОБА_46 на прізвисько "ОСОБА_46" тощо. Також були присутні особи з бригади "ОСОБА_41", а так само люди "ОСОБА_162" - "ОСОБА_171", "ОСОБА_200" та інші. Він підійшов до ОСОБА_10 і запитав, що відбувається. У відповідь на це ОСОБА_10. схопив його за обидві руки і сказав, що "зараз йому все пояснять". У цей момент він відчув, як йому стали наносити удари ножем в спину, в область легенів, серця, в ліву руку, в область передпліччя. Всі удари ножем були проникаючі. ОСОБА_10. весь цей час продовжував тримати його за руки. Хто завдавав йому ударів ножем ззаду, він не бачив. Потім, втратив свідомість і впав на підлогу в підвалі. Коли отямився, побачив, як його вивели з підвалу та посадили у машину "таксі". Він чув, як "ОСОБА_171" та "ОСОБА_200" кричали, що б його не випускали з підвалу, а відвезли на ГРЕС, щоб там вбити і закопати. За нього заступилися ОСОБА_38 та ОСОБА_46. Вони стали битися з "ОСОБА_171", "ОСОБА_200" та іншими, відбивали його від них. На таксі його відвезли у "Старе місто" м. Сімферополя до знайомих. Через деякий час туди приїхав ОСОБА_38, "організував" приїзд лікаря, який за гроші надав необхідну медичну допомогу, зашив рани "по-живому" та рекомендував обов'язкову госпіталізацію. Оскільки у лікарнях появлятися було небезпечно, внаслідок його розшуку з боку членів банди, ОСОБА_38 відвіз його в район Мар'їно в домоволодіння ОСОБА_74, привіз туди його дружину і дитину та умовив уїхати з Криму, оскільки скрізь його шукали люди "ОСОБА_162" (ОСОБА_162). На його машині "Рено" ОСОБА_74 відвіз його з сім'єю до Російської Федерації - до батьків дружини. У січні 1997р., коли він телефонував ОСОБА_74., дізнався, що був убитий ОСОБА_38. Причиною, з якої його намагалися вбити, з'явилися його розмови серед членів угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" про те, що ОСОБА_160 і ОСОБА_163 займаються "крисяцтвом", тобто витрачають кошти з "общака" угруповання. Після таких розмов його і вирішили усунути. Сам ОСОБА_160 просив у нього і ОСОБА_10 згоди на те, що б взяти з "общака" 5000 доларів США та використати їх на погашення боргів. Він був проти і не дозволив йому взяти ці гроші. ОСОБА_10. був старшим над ним і "ОСОБА_160". ОСОБА_38 вбили за те, що він у підвалі склотарного пункту заступився за нього та не дав вбити. Також потерпілий пояснив, що у нього були пошкоджені легені, йому пробивали грудну клітину та відкачували жидкість та кров. Фактично він знаходився у стані клінічної смерті та до життя його повернули лікарі, які надали кваліфіковану допомогу на території Російської Федерації (т.50 а.с.37-45, т.16 а.с.242-247, 248-253,257-259). Будучи додатково допитаним за обставинами справи, ОСОБА_15 пояснив, що після дачі ним первісних показань йому дзвонив ОСОБА_46 та повідомив про зустріч з адвокатом ОСОБА_10 - ОСОБА_164, працюючою в ТОВ ПК "Кримтел", яка просила не давати показань проти ОСОБА_10 (т.16 а.с.254-256);

- показаннями свідка ОСОБА_74, який підтвердив дані ним на досудовому слідстві показання про те, що у 1995р. - 1996р. він працював у кафе-барі на ринку біля залізничного вокзалу в м.Сімферополі. Ринок перебував у повному віданні фірми "Русь", підконтрольній злочинному угрупованню "ІНФОРМАЦІЯ_8". Останнє на залізничному вокзалі м.Сімферополя контролювало майже всю комерційну діяльність. Обстановку, що панувала на ринку він протягом тривалого часу спостерігав особисто. Так, до угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" входили працюючі на ринку контролерами ОСОБА_38, ОСОБА_129 на прізвисько ОСОБА_46, ОСОБА_165, ще ряд хлопців. Старшими від угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" у контролі за привокзальним бізнесом були ОСОБА_10 ОСОБА_106 та ОСОБА_161. Його знайомство з ОСОБА_10 на прізвисько "ОСОБА_10" відбулося при обставинах, коли в кафе, де він працював, були покликані хлопці з ринку фірми "Русь", які входили в угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", щоб угамувати нетверезих відвідувачів. В кафе-бар прийшли ОСОБА_10. та ОСОБА_161, які, застосувавши фізичну силу, вигнали компанію відвідувачів. Після цього він і познайомився з вказаними особами особисто. Потім через них він познайомився і з іншими хлопцями, які входили в угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" - ОСОБА_46 на прізвисько ОСОБА_46, ОСОБА_38, ОСОБА_165 та іншими хлопцями. В 1996р. на ринку "Русь" залізничного вокзалу став періодично з'являтися член угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" на прізвисько "ОСОБА_162", який займав більш високе становище, ніж ОСОБА_161 та ОСОБА_10. Він приїжджав до останнього обговорювати якісь питання. З ОСОБА_15. він познайомився у той же час через ОСОБА_10. У ОСОБА_15. з останнім були спільні справи, хоча той працював на ринку на пр. Перемоги, який теж був підконтрольний угрупованню "ІНФОРМАЦІЯ_8". В один із днів кінця грудня 1996р. до нього додому приїхали ОСОБА_38., ОСОБА_165 та ще якійсь хлопець. Повідомили, що у машині марки "Рено" лежить тяжко поранений ОСОБА_15, і його треба терміново відвезти до Російської Федерації. Йому пояснили, що до нього звернулися оскільки довіряють, дали грошей. Він погодився та відвіз ОСОБА_15 разом з сім'єю до Смоленської області. Сам ОСОБА_15. більшу частину шляху спав, так як був знесилений у результаті сильної крововтрати. У дорозі у якомусь населеному пункті ОСОБА_15 стало зовсім погано, та вони прямо в готель викликали йому "швидку допомогу". ОСОБА_15. був госпіталізований та прооперований. Повернувшись до м. Сімферополя, дізнався, що вбили ОСОБА_38 (т.58 а.с. 74, т.17 а.с.32-33,34-39);

- оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_46 про те, що приблизно у 1992 - 1993роках він влаштувався працювати у фірму "Русь", помічником контролера на ринку залізничного вокзалу у м.Сімферополі. Разом з ним на ринку помічником контролера працював ОСОБА_38. Старшим у них був ОСОБА_10., який підпорядковувався ОСОБА_111. Фактично вони стежили за порядком на ринку, захищали продавців від представників інших злочинних угруповань. Йому було відомо, що він працює під керівництвом ОСОБА_100. На початку 1994 року ОСОБА_10. познайомив його з ОСОБА_162 на прізвисько "ОСОБА_162", і сказав, що той працюватиме з ними. Після того, як ОСОБА_162 позбувся ОСОБА_161 і став контролювати його підприємства у м.Алушті, у нього почалися обвинувачення на адресу ОСОБА_15 на прізвисько "ОСОБА_15" і ОСОБА_160 на прізвисько "ОСОБА_160" в "крисятництві", тобто у розтраті "общаковських" грошей. Особисто він був присутнім на фірмі "Сата", коли ОСОБА_162 став пред'являти наявні у нього рахунки із зазначенням хто, скільки і на які цілі брав кошти, скільки грошей направлялось у "общак". Претензії були пред'явлені ОСОБА_15 та ОСОБА_160. За ОСОБА_15 тоді заступився ОСОБА_38., який намагався довести ОСОБА_162 безпідставність обвинувачень, що призвело до конфлікту між ними. Під час "розборок" ОСОБА_162 запросив його до себе та наказав розібратися з ОСОБА_15. Однак він відмовився виконувати цей наказ. Після цього у ОСОБА_160 була забрана машина та інше майно. Приблизно 25-26 грудня 1996р. з ранку він дізнався, що ОСОБА_162 призначив зустріч ОСОБА_15 у підвалі склотарного пункту на ринку на пр. Перемоги у м.Сімферополі. На "стрілку" з'їхалися з привокзального ринку в тому числі він, ОСОБА_38, ОСОБА_10. та інші. З боку ОСОБА_162 були присутні його люди, у тому числі на прізвисько "ОСОБА_171", "ОСОБА_13", "ОСОБА_14". ОСОБА_15 приїхав останній, коли вони всі вже перебували у підвалі. Коли ОСОБА_15 встав у центрі приміщення, йому на зустріч вийшов ОСОБА_10. На запитання ОСОБА_15, що відбувається, ОСОБА_10. у відповідь схопив його за руки, став утримувати і сказав, що зараз йому все пояснять. У цей момент на ОСОБА_15 ззаду напав ОСОБА_162 та став наносити йому удари ножем у спину. ОСОБА_38 кинувся між ОСОБА_162 та ОСОБА_15., почав захищати останнього, відтиснув його від ОСОБА_162, а хтось із "вокзальних" витягнув ОСОБА_15 на вулицю та увіз на машині. Йому ОСОБА_162 сказав тоді, що цю "стрілку" всі запам'ятають та наказав шукати ОСОБА_15 по лікарнях і "добити його". У той же день він відвіз ОСОБА_10. додому, а сам поїхав у "старе місто" м. Сімферополя, куди відвезли ОСОБА_15. Туди ж ОСОБА_38 привіз хірурга, який за гроші надав ОСОБА_15 можливу в тих умовах медичну допомогу, зашив рани. Потім він з ОСОБА_38 відвезли ОСОБА_15 до ОСОБА_74, де умовили останнього вивезти ОСОБА_15 з сім'єю за межі Криму. Всіх "вокзальних" ОСОБА_162 наказав зібрати у п.ГРЕС. Вночі того ж дня на Залізничному вокзалі він зустрівся з ОСОБА_38 сказав, що тому не можна йти на зустріч до ОСОБА_162, той може вбити - такий був настрій "ОСОБА_162". Тієї ж ночі він, приїхавши додому, забрав дружину і поїхав з нею за межі України. Повернувшись через деякий час, від знайомого ОСОБА_201 дізнався, що той бачив ОСОБА_38 незадовго до смерті. ОСОБА_38. тоді збирався у бар "Іскра" на зустріч з ОСОБА_162. ОСОБА_201 тоді намагався відмовити ОСОБА_38, переконував його не ходити до "ОСОБА_162", що той його вб'є, але ОСОБА_38 пояснював, що ОСОБА_10. запевнив його, що "ОСОБА_162" не буде його чіпати у барі "Іскра" (т.16 а.с. 209-217,240-241). Будучи додатково допитаним, свідок ОСОБА_46 повідомив, що після даних показань з ним зустрічався представник ОСОБА_10 - жінка на ім'я ОСОБА_164, яка повідомила, що йому не бажано при допитах говорити про діяльність ОСОБА_10 та ОСОБА_162, та вони взагалі не могли нікого вбити. Пояснила, що її, як захисника ОСОБА_10, усунули від участі у справі, та вона не може тепер належним чином захищати інтереси ОСОБА_10 Незважаючи на це, у слідства, крім показань ОСОБА_15, не має більше ніяких доказів. Крім того, напередодні цієї зустрічі йому безпосередньо дзвонив ОСОБА_10., та у них стався фактично аналогічний розговор (т.16 а.с.225-228). У зв'язку із дачею свідчень проти ОСОБА_162 йому продовжують надходити погрози (т.16 а.с.234-239);

- оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_45 про те, що у 1994 році він влаштувався працювати у фірму "Серпантин" на посаду касира-контролера збирав гроші з власників автомашин, які приїжджали для паркування на автостоянку залізничного вокзалу. Привокзальний бізнес у той час контролювався злочинним угрупованням "ІНФОРМАЦІЯ_8". Частина виручених фірмою "Серпантин" грошей здавалася в "общак" цього угруповання. Гроші передавалися представникам угруповання - ОСОБА_10 та ОСОБА_161 На Залізничному вокзалі м.Сімферополя від угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" старшими були саме зазначені особи. Прізвисько ОСОБА_161 він не пам'ятає, а ОСОБА_10. називали "ОСОБА_10", "ОСОБА_10". Останні займали нерядове положення в угроповуванні. Всі контролери ринку на залізничному вокзалі були їм підпорядковані. Він з ОСОБА_161. і ОСОБА_10. був знайомий, але особисто з ними спілкувався мало. Той факт, що ОСОБА_10. і ОСОБА_161 збирають гроші у касу угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", таємницею у 1995р. - 1996р. ні для кого не було. Він особисто неодноразово бачив, як ОСОБА_10. і ОСОБА_161 отримували гроші у старшого контролера, а так само у директора фірми "Серпантин", перераховували отримані гроші і їхали. Йому відомо, що 30% з усіх грошових коштів, зібраних на вокзалі через ОСОБА_161 і ОСОБА_10. йшли безпосередньо у "общак" злочинного угруповання. Після ОСОБА_10 та ОСОБА_161 на привокзальному ринку старшим був ОСОБА_38. Працюючи на вокзалі, він познайомився з ОСОБА_15., який працював контролером на ринку на пр.Перемоги у м.Сімферополі. ОСОБА_15. теж був підпорядкований ОСОБА_10 та здавав йому регулярно частину виручених грошей. Про це він дізнався у тому числі від самого ОСОБА_15, його контролерів, які не робили з цієї обставини тайни. Приблизно у 1995-1996 роках разом з ОСОБА_161. і ОСОБА_10. на ринок став приїжджати ОСОБА_162, на прізвисько "ОСОБА_162", який теж збирав гроші зі старших контролерів. Незабаром після його появи стали ходити чутки, що ОСОБА_162 звинуватив ОСОБА_161 у "крисятництві", тобто у тому, що останній втаював частину грошових коштів від угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" та використовував їх у своїх цілях. Після зникнення у 1996р. ОСОБА_161 гроші з привокзальної території регулярно продовжували збирати тільки ОСОБА_10. та ОСОБА_162 Останній проживав у п ГРЕС та з числа молодих людей, що мешкали там, створив своє невелике угруповання, яке підпорядковувалося безпосередньо йому та входило до угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". У групі ОСОБА_162. знаходилися у тому числі ОСОБА_13 ОСОБА_34 на прізвисько "ОСОБА_13", ОСОБА_14 на прізвисько "ОСОБА_14". Про все це йому відомо, як зі слів ОСОБА_38, так і з власних спостережень. Через якийсь час після подій з ОСОБА_161, все у тому ж 1996р., у ОСОБА_162 виникли претензії до ОСОБА_15, нібито теж підозрював його у приховуванні і привласненні грошей бандитського угруповання. Йому відомо, що ОСОБА_162 став пред'являти аналогічні претензії також до ОСОБА_10 Приблизно у кінці грудня 1996р. ОСОБА_162 викликав на склотарний пункт ринку на пр. Перемоги ("офіс" ОСОБА_15) всіх, хто працював контролерами на вокзалі. Йому, як і всім іншим контролерам, про необхідність прибути на склотарний пункт повідомив ОСОБА_38. Наказу ОСОБА_162. підкорилися всі, тому що не прибути, означало порушити дисципліну і накликати на себе гнів лідерів угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". Прибувши на місце, він бачив ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_162 та його оточення - ОСОБА_14., ОСОБА_13 та інших. Зазначені особи зайшли у склотарний пункт, в тому числі ОСОБА_38. Він та інші особи залишилися на вулиці. У середині склотарного пункту стали голосно кричати, чітко почув крики ОСОБА_38 про те, що порізали ОСОБА_15. Кричав ОСОБА_38. на ОСОБА_162. і ОСОБА_10. Почалася метушня, з склотарного пункту люди стали спішно виходити на вулицю. Вибіг ОСОБА_10 та крикнув йому, що б він "тримав ОСОБА_38". Це йому чітко запам'яталося, тому що вибіг тоді ж з склотарного пункту ОСОБА_38, та продовжуючи висловлюватися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_162 та ОСОБА_10, поривався підійти до них і фізично з'ясувати відносини. Він не бажаючи допустити бійки, намагався зупинити ОСОБА_38 та загороджував йому дорогу до ОСОБА_10 та ОСОБА_162. З викриків ОСОБА_38 стало зрозуміло, що той обурюється тим, що ОСОБА_162 та ОСОБА_10 "порізали" ОСОБА_15. Після цих подій, всі швидко роз'їхалися. На наступний день ОСОБА_10 зібрав контролерів з вокзалу, у тому числі ОСОБА_38, повідомив, що старшим тепер буде ОСОБА_162, і вони всі повинні наступного дня приїхати до нього у бар "Іскра" у с. ГРЕС для вирішення організаційних питань. Приблизно наступного дня він з іншим контролером з вокзалу поїхали у бар "Іскра", де знаходився "ОСОБА_180", "ОСОБА_14" і ще декілька хлопців з угруповання ОСОБА_162. Останнього не було. Уповноважені ОСОБА_162 особи повідомили про необхідність подальшої роботи на залізничному вокзалі, наявність претензій до ОСОБА_10, ОСОБА_161, ОСОБА_15 з приводу приховування грошей, які передавались у "общак". Було також повідомлено про необхідність прибуття у бар "Іскра" всіх контролерів з вокзалу, у тому числі обов'язково ОСОБА_38 та ОСОБА_46 на прізвисько "ОСОБА_46", тобто старших. Приїхавши на вокзал, він передав цю розмову ОСОБА_38. Останній збирався їхати у бар "Іскра" на зустріч з ОСОБА_162 разом з іншими хлопцями. Після того, як дізналися, що ОСОБА_38. помер, на вокзалі кілька днів ніхто з контролерів не з'являвся, побоюючись гніву "ОСОБА_162". Після цього з залізничного вокзалу зник ОСОБА_10. Стали приїжджати збирати гроші люди ОСОБА_162. - "ОСОБА_180" і "ОСОБА_14". Ніяких розмов між "вокзальними" з приводу вбивства ОСОБА_38 не велося, всі були дуже залякані. Однак для всіх було очевидно, що ОСОБА_38 вбили в покарання за те, що він фактично чинив відкритий опір ОСОБА_162 на склотарному пункті (т.17 а.с. 44-59). Будучі додатково допитаним в якості свідка, ОСОБА_45 пояснив, що 08.10.2009р. на нього невідомою особою (зі слів - адвокатом ОСОБА_162) було вчинено психологічний тиск, який виразився у залякуванні та погрозах розправи над близькими родичами. Його примусили написати дві заяви про те, що він відмовляється від раніше даних свідчень щодо ОСОБА_162 і ОСОБА_10. Заяви (до суду і прокуратури) він написав за підготовленими невідомими особами зразками. Дізнався, що аналогічним чином "вирішено питання з ОСОБА_15., ОСОБА_46". Свідком було надано слідчому "проект заяви" (т.17 а.с.62-66,67-69);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_15, у ході якого потерпілий детально пояснив про обставини скоєння на нього замаху на вбивство та показав на місті розташування колишнього склотарного пункту про розташування осіб, які там знаходились (у тому числі ОСОБА_10), механізм нанесення йому тілесних ушкоджень (т.16 а.с. 285-289);

- оголошеними та дослідженими судом у порядку ст.306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_166, ОСОБА_167, які були присутніми у якості понятих при проведенні відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_15, про те, що потерпілий спокійно та впевнено розказував про обставини скоєного злочину. Ніякі заходи примусу з боку співробітників міліції до нього не застосовувалися (т.30 а.с.182-184, 185-187);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_10. та ОСОБА_15. у ході якого останній розповів про обставини скоєного злочину, викриваючи ОСОБА_10. у вчиненні замаху на його умисне вбивство (т.24 а.с. 110-112);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання у ході якого ОСОБА_74 вказав на ОСОБА_162 як на особу, відому йому на прізвисько "ОСОБА_162", та ОСОБА_10. - на прізвисько "ОСОБА_10" (т.17 а.с.40,41);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання у ході якого ОСОБА_46 вказав на ОСОБА_168. як на особу, яка схиляла його змінити показання (т.16 а.с.229-230);

- протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання у ході яких ОСОБА_45 вказав на ОСОБА_162, який був йому відомий на прізвисько "ОСОБА_162" та ОСОБА_10., який був відомий йому на прізвисько "ОСОБА_10" (т.17 а.с.60, 61);

- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 від 01.12.2008р., під час проведення якого була виявлена та вилучена папка з копіями процесуальних документів з матеріалів кримінальної справи, у тому числі протоколами допитів свідка ОСОБА_46, ОСОБА_45, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_78, ОСОБА_79 (т.29 а.с.15-90).

Винуватість ОСОБА_10 у незаконному позбавленні волі та умисному вбивстві ОСОБА_38, вчинене саме у складі озброєної банди, підтверджується наступними доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_78 - матері загиблого ОСОБА_38. яка підтвердила показання, дані нею на досудовому слідстві, про те, що приблизно з 1996р. її син став працювати контролером на ринку залізничного вокзалу м. Сімферополя. Ввечері 27.12.1996р. вона звернула увагу, що син прийшов з роботи нервовий, без настрою, повідомив, що він звільнився з роботи та після Нового Року він з сім'єю переїздить проживати у м.Одесу до родичів дружини. Після вечері він ходив по квартирі, нервував, говорив сам із собою, в тому числі говорив, що "…так не робиться…." Пояснив, що ОСОБА_10. та ОСОБА_162 намагалися вбити людину, а він не дав їм цього зробити. Казав, що ОСОБА_10. заліз в "общак" і намагався підставити невинну людину. В той же вечір подзвонив телефон і коли вона взяла трубку, незнайомий їй чоловік, що назвався "ОСОБА_10", запитав сина. Вона бачила, що ОСОБА_38 неохоче розмовляв з ним, від чогось відмовлявся. Вранці наступного дня знову зателефонував цей чоловік. У ході розмови ОСОБА_38 погодився прийти в бар "Іскра" у п.ГРЕС. На її питання, хто дзвонив, син сказав, що це "ОСОБА_10". Син пішов у бар у денний час, а вже в вечорі того ж дня його виявили з численними важкими травмами і ножовими пораненнями у районі птахокомбінату на "Московському кільці". Коли почався суд, до неї приходили незнайомі люди та пропонували 3000 доларів США за зміну нею показань на користь ОСОБА_10 Показання у ході досудового слідства у 2007-2009р.р. підтверджує в повному обсязі (т.58 а.с. 51);

- аналогічними показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_79, яка підтвердила показання дані в ході досудового слідства, та пояснила, що 28.12.1996р., коли вони повернулися з чоловіком з Центрального ринку м. Сімферополя в с. ГРЕС, ОСОБА_38 наказав йти їй додому, пояснивши про необхідність зайти в бар "Іскра" на якусь зустріч. Після того, як чоловік пішов у цей бар, живим вона його вже не бачила (т.16 а.с.135-136, 166-170, т.58 а.с.67);

- вищенаведеними показаннями потерпілого ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_38 вбили за те, що він у підвалі склотарного пункту заступився за нього та не дав вбити (т.16 а.с.242-247, 248-253,257-259);

- вищенаведеними показаннями свідків ОСОБА_46, ОСОБА_45 про те, що 25.12.1996р. ОСОБА_38. не дав ОСОБА_162 та ОСОБА_10. вбити ОСОБА_15 у підвалі склотарного пункту на ринку по пр. Перемоги у м. Сімферополі, вивіз та сховав його від розправи, за що ОСОБА_38 й було вбито (т.16 а.с. 209-217,240-241, т.17 а.с. 44-59);

- оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями ОСОБА_10 у ході досудового слідства в якості підозрюваного, даними в присутності захисника ОСОБА_168. про те, що приблизно на початку 1994 р. його знайомий ОСОБА_169, який працював директором фірми "Русь", запросив його на посаду директора ринку фірми "Русь" на залізничному вокзалі м.Сімферополя. Він погодився і приступив до роботи на ринку. Фірма "Русь" була підконтрольна злочинному угрупованню ОСОБА_100. Йому достеменно було відомо, що фірму "Русь" контролює ОСОБА_100 - лідер бандитського угруповання. З 1994 р. він, як директор, став займатися благоустроєм ринку. Разом з ним на той час на ринку працювали ОСОБА_46 на прізвисько "ОСОБА_46", ОСОБА_38, ОСОБА_161, інші особи - всі контролерами. Зазначені особи на роботу були прийняті через ОСОБА_38, а останній працював на ринку контролером ще до того, як його призначили директором. Частина зібраних контролерами грошей використовувалася на розвиток і благоустрій ринку, а частина - 30% віддавалася в "общак" угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". Він розумів, що працює в угрупованні "ІНФОРМАЦІЯ_8". Як директор ринку, він автоматично став бригадиром від угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", якому підпорядковувалися контролери ринку на залізничному вокзалі м.Сімферополя. У свою чергу він підпорядковувався ОСОБА_111. по кличці "ОСОБА_111". Від фірми "Русь" він офіційно отримував зарплату. Крім зазначеної зарплати ОСОБА_38. щомісячно передавав йому частку від зібраних на ринку грошей. В процесі роботи на ринку він познайомився з членами угрупування "ІНФОРМАЦІЯ_8" ОСОБА_162 на прізвисько "ОСОБА_162", ОСОБА_100, ОСОБА_170, ОСОБА_13 на прізвисько "ОСОБА_13", хлопцем на прізвисько "ОСОБА_171", ОСОБА_160 на прізвисько "ОСОБА_160", ОСОБА_15 на прізвисько "ОСОБА_15". На прохання ОСОБА_161 ОСОБА_169 влаштував ОСОБА_15. працювати на ринок фірми "Русь" на пр.Перемоги у м.Сімферополі. З жовтня 1995 р. він став відходити від роботи на ринку та більше часу приділяти справам ТОВ ПК "Кримтел". Займаючись роботою ТОВ ПК "Кримтел", він відійшов від справ угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" і не брав участі у його діяльності (т.24 а.с.56-60);

- показаннями свідка ОСОБА_76, який підтвердив, що підприємство "Електон", одними із співзасновників якого були ОСОБА_172 і ОСОБА_173, перебувало під контролем представників злочинного угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", представником якого на "ЕЛЕКТОН" був ОСОБА_10. Поки "Електон" був прибутковим підприємством, ОСОБА_172, ОСОБА_173, як керівники підприємства, були в пошані лідерів угруповання. Приблизно в 1995 році, як тільки "Електон" став збитковим, перестав приносити фінансовий прибуток, відносини між ОСОБА_172. і представниками угруповання загострилися. Генеральним директором ЗАТ "Електон" він став восени 1995р. В 1997 році ОСОБА_10. перестав з'являтися на території заводу "Електон". Після цього діяльність підприємства "Електон" від угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" стала курирувати людина, відома на прізвисько "ОСОБА_162" (т.58 а.с.76, т.27 а.с.234-236; т.28 а.с.185-188);

- показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_174., ОСОБА_175 ОСОБА_176 та оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_77, ОСОБА_173, ОСОБА_177, ОСОБА_178 про те, що фірма "Електон" контролювалася злочинним угрупованням "ІНФОРМАЦІЯ_8", представником від якого був ОСОБА_10 (т.58 а.с.76, т.28 а.с.92-96,115-121,136-142,143-148,149-153,154-157,164-167,168-171,172-176,189-190);

- оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_84 - співробітника СБ України, який знаходився у дружніх відносинах з ОСОБА_10., підтверджуючого алібі підсудного про те, що йому відомо, що ОСОБА_10. являвся кумом ОСОБА_111 - одного з лідерів злочинного угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", однак потім відійшов від діяльності останнього (т.25 а.с.218-227);

- свідченнями ОСОБА_75 оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, про те, що з 1992р. по 1996р. він працював у фірмі "Русь" директором ринка на проспекті Перемоги у м. Сімферополі. По роботі йому довелося познайомитися з лідерами угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", у тому числі з ОСОБА_10., ОСОБА_15., ОСОБА_38, ОСОБА_46 Всі вони перебували у злочинному угрупуванні "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т.17 а.с.76-79);

- показаннями ОСОБА_179. про те, що ОСОБА_15 та ОСОБА_160 на прізвисько "ОСОБА_160", які входили до угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" та безпосередньо підпорядковувалися ОСОБА_10 (бригадиру), у 1995р. запропонували йому стати директором фірми "Жасмін-94", на що він погодився. Вони займалися закупкою та реалізацією вина, бізнес давав гарний прибуток. Використання отриманого прибутку контролював ОСОБА_160 Останній також брав у нього гроші на будівництво житла, придбання автомобіля. Приблизно у 1996р. ОСОБА_160 був запідозрений ОСОБА_162 в "крисятництві", за це забрали автомобіль, вимагали 20000 доларів США. З ОСОБА_10, якого знав особисто, він часто зустрічався на ринку, знав про його причетність до банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т.17 а.с.98-103, 104-105);

- оголошеними у порядку ст. 306 КПК України свідченнями ОСОБА_160 про те, що у період з 1982р. по 1987р. він працював водієм в "Кримсовхозвінтресті" разом із ОСОБА_100. Після розвалу СРСР він почав займатися комерційною діяльністю з реалізації вина разом з ОСОБА_15. Приблизно у 1994-1995р.р. ОСОБА_100 познайомив його з ОСОБА_10., який входив до угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8", та сказав, що працювати він буде з ним в частках 50 на 50. Крім виного бізнесу, вони також займалися дискотекою у м. Алушта. У подальшому ОСОБА_10. познайомив його з ОСОБА_161., ОСОБА_162 Останній в осені 1996р. звинуватив його в невнесенні частини прибутку від комерційної діяльності в "общак" угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8". За це у нього забрали автомобіль, відсторонили від справ дискотеки у м. Алушта. Він неодноразово пояснював ОСОБА_162, що обговорені обов'язкові частини прибутку він передавав ОСОБА_10, однак йому не вірили (т.17 а.с.110-112,113-117);

- оголошеними у порядку ст. 306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_41 про те, що ОСОБА_10. йому знайомий особисто, як підприємець, близький до ОСОБА_111. Зі слів останнього йому відомо, що ОСОБА_10 за місцем свого проживання у 1992-1993 роках зберігав вогнепальну зброю з арсеналу банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т.31 а.с. 77- 89);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, у ході якого ОСОБА_76 вказав на ОСОБА_10 та ОСОБА_162, як на осіб, які контролювали діяльність підприємства з боку злочинного угруповання (т.27 а.с.237-238).

Провина ОСОБА_14, ОСОБА_13 у замаху на умисне вбивство ОСОБА_31, вчиненому у складі озброєної банди, підтверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_31 про те, що 17.07.1999 року приблизно о 21 годині він вийшов з дому у м. Алушті та, підійшовши до своєї машини "БМВ", яку було припарковано біля будинку АДРЕСА_9, сів за кермо, щоб їхати до офісу, завів машину і зрозумів, що спущено заднє колесо. Вийшовши з машини, присів біля колеса. Через декілька хвилин рядом проходив чоловік, запитавши, чи не пробито колесо машини. Одночасно ОСОБА_31 побачив, що з боку вул. Виноградній також до нього йшов чоловік. Несподівано ОСОБА_31 отримав удар по шиї, після чого на нього посипалися удари руками та ногами, та нібито металевими предметами. У результаті побиття він втратив свідомість і опритомнів вже у лікарні. Наполягає на тому, що нападників, які його побили, було троє: ОСОБА_180, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, яких він розгледів у світлі вікон будинків. Їх прізвища потерпілий дізнався з матеріалів кримінальної справи, а до цього знав їх за прізвиськами, як ОСОБА_180, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 відповідно. Хто саме з цих трьох, в якій кількості, які саме та чим саме наносили удари, сказати він не може, оскільки, захищаючись від ударів, закривався руками. Пояснив, що до цього в нього був конфлікт з ОСОБА_162 за прізвиськом "ОСОБА_162" зі злочинного угруповування "ІНФОРМАЦІЯ_8" щодо оренди кінотеатру "ІНФОРМАЦІЯ_12" у м. Алушті, були судові тяжби. Люди ОСОБА_162 погрожували його життю, щоб він "один по вулицях не ходив". Нападників знав з приводу переговорів з ведення бізнесу (т.58 а.с.66 зворот.);

- свідченнями ОСОБА_86, який підтвердив свої показання, дані ним у ході досудового слідства, про те, що 17 липня 1999 року він працював разом з напарником ОСОБА_85 у державній службі охорони Алуштинського РВ міліції. Близько 22-23 години коло будинку АДРЕСА_9 вони побачили автомобіль "БМВ", біля якого лежала людина. Під'їхавши ближче, вони побачили біля голови чоловіка кров, проте він був живий. Повз проїжджала машина швидкої допомоги, яка на їх прохання й забрала потерпілого до лікарні. Вони з ОСОБА_85 залишилися чекати на міліцію, яку самі ж і викликали 9т.58 а.с.75 зворот.);

- показаннями свідка ОСОБА_48., який пояснив, що працював слідчим СУ ГУ МВС України в АРК, і 18.06.2005р. допитував ОСОБА_31 у якості потерпілого, після чого пред'являв йому фотознімки для впізнання осіб, які скоїли напад на потерпілого. У ОСОБА_31 була адекватна поведінка, у своїх показаннях зазначав, що на нього напали троє чоловіків. Потерпілий ОСОБА_31 впізнав осіб, які скоїли на нього напад, назвавши за якими саме зовнішніми даними він їх впізнав;

- оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_42, який в ході досудового слідства показував, що знає ОСОБА_31, як бізнесмена, приблизно з 1998 року той займався бізнесом на території м. Алушти та контактував з їх спільним другом ОСОБА_182. В якому саме році, не пам'ятає, але ОСОБА_31 повідомив йому, що їде на фірму "Сата" до "ІНФОРМАЦІЯ_8" для вирішення робочих питань. Як свідок зрозумів, ОСОБА_31 їхав на зустріч з ОСОБА_41. Також свідок підтверджує належність ОСОБА_162 до "сім'ї "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т. 33 а.с. 170-173);

- свідченнями ОСОБА_41, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який на досудовому слідстві показав, що знайомий з ОСОБА_162 особисто, він також відомий свідку за прізвиськом "ОСОБА_162". ОСОБА_13 він знає візуально, особисто з ним не спілкувався, той відомий за прізвиськом "ОСОБА_13". Також йому відомі особи під прізвищами ОСОБА_180 і ОСОБА_14, він знайомий з ними особисто, ОСОБА_14 за прізвиськом "ОСОБА_14". Перелічені особи входили до складу організованого злочинного угруповування "ІНФОРМАЦІЯ_8", базувалося їх угруповування у районі ГРЕС у м. Сімферополі. Старшим цих трьох осіб був ОСОБА_162, а останній підпорядковувався ОСОБА_111 та був його кумом. Також свідок показав, що особисто знайомий з ОСОБА_31, познайомився у 1994-1995 роках, коли останній був працівником Банку "Відродження". Цей банк був підконтрольним угруповуванню "ІНФОРМАЦІЯ_8". Щодо конфлікту між ОСОБА_31 і угруповуванням "ІНФОРМАЦІЯ_8" з приводу кінотеатру "ІНФОРМАЦІЯ_12" у м. Алушта, ОСОБА_41. пояснив, що конкретних обставин цього конфлікту він не знає. Приблизно у 1995 році ОСОБА_111 сказав йому поїхати на фірму "Сата", щоб зустрітися з бізнесменом, з яким, за його словами, виникло взаємне непорозуміння. Зі слів ОСОБА_111 виходило, що ця людина з ними раніше працювала. Про кого йшла мова, він не знав. Приїхавши за вказівкою ОСОБА_111 в "Сату", він побачив там представників банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" ОСОБА_14, ОСОБА_183, ОСОБА_180. Також там знаходився ОСОБА_31 з якимось корейцем із "ОСОБА_202". У ході розмови між ними і ОСОБА_31 останній заявив, що тепер він працює під прикриттям угрупування "ІНФОРМАЦІЯ_8". Він нагадав ОСОБА_31, що раніше він працював у підконтрольному їх угрупуванню філіалі Банку "Відродження", на що ОСОБА_31 продовжував наполягати на своєму, в результаті обоюдного конфлікту він і ще один парень, хто саме, не пам'ятає, вдарили його, після чого всі розійшлися. Це було літом 1995 року. Крім того, у 1993-1995 роках кінотеатр "ІНФОРМАЦІЯ_12" у м.Алушті був підконтрольним "ІНФОРМАЦІЯ_8", його безпосередньо контролював член угруповування ОСОБА_161, а коли останнього вигнали, кінотеатр відійшов під контроль ОСОБА_162 (т. 31 а.с.66-71, 79-89, т.53 а.с.31-36);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання у ході яких потерпілий впізнав ОСОБА_14 та ОСОБА_13, як осіб, які скоїли на нього напад (т.23 а.с. 155-156, 186-207, т.33 а.с.74, т.52 а.с.108-109);

- протоколами очних ставок між ОСОБА_31 та ОСОБА_13 та між ОСОБА_31 та ОСОБА_14, у ході яких потерпілий підтвердив свої показання, що ОСОБА_14.ОСОБА_13 скоїли напад на нього (т. 33 а.с. 18-20, 75-76).

Участь ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в озброєній банді та у вчиненому неї нападі, крім вищезазначених доказів, також підтверджується:

- оголошеними у судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_130, який пояснив, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 знає візуально, у зв'язку зі спілкуванням з ОСОБА_103, зі слів якого, ці особи входили до складу злочинного угруповування "ІНФОРМАЦІЯ_8" і підпорядковувалися то ОСОБА_103, то ОСОБА_111. Відносин з вказаними особами не підтримував, чув, що засуджені приймали участь у низці вбивств, але яких саме, сказати не може, вони займали низове місце у ієрархії угруповування (т. 10 а.с. 153-155);

- оголошеними у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_46, який, у тому числі, показував, що при здійсненні замаху на вбивство ОСОБА_15 "ІНФОРМАЦІЯ_8", при зустрічі на фірмі "Сата" у 1996 році були присутні люди ОСОБА_162 за прізвиськом "ОСОБА_162", а саме: "ОСОБА_13" та "ОСОБА_14", а також "ОСОБА_171" (т.16 а.с.209-217);

- свідченнями ОСОБА_45, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України про те, що у дев'яностих роках існувало злочинне угруповування "ІНФОРМАЦІЯ_8", до складу членів якого входив ОСОБА_162 з прізвиськом "ОСОБА_162", у групі якого перебували ОСОБА_13, ОСОБА_14 (т. 17 а.с. 52-61, т.43 а.с. 233-237).

Суд всебічно перевірив всі докази, які логічні, послідовні і повністю узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку, обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість засуджених у скоєнні інкримінованих їм злочинів, спростовуючи тим самим доводи апелянтів про відсутність доказів у справі.

Колегія суддів вважає, що наявність деяких суперечностей у свідченнях потерпілих та свідків може мати місце у зв'язку з давністю подій, а також з вчиненням тиску на зазначених осіб та їх залякуванням з боку засуджених, про що неодноразово стверджували потерпілі й свідки.

Первинні свідчення засуджених, у яких вони зізнавалися у інкримінованих їм злочинах, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно визнав достовірними, оскільки у своїй сукупності вони не тільки не суперечать іншим доказам у справі, а і узгоджуються з ними і доповнюють їх, спростовуючи тим самим подальші позиції засуджених та їх захисників про невинуватість у скоєних злочинах, до такої зміни свідчень суд обґрунтовано віднісся критично та врахував, як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями засудженого ОСОБА_13 та його захисника про те, що в основу вироку за епізодом у замаху на умисне вбивство ОСОБА_31 покладені суперечливі показання свідків та потерпілого ОСОБА_31, при цьому останній не впізнав ОСОБА_13, як особу, яка скоїла відносно нього злочин, а також з посиланнями захисника ОСОБА_7 про суперечливі показання потерпілого та свідка ОСОБА_41.

Потерпілий ОСОБА_31 03.06.2000р. пояснив, що на нього напали не менш, як двоє осіб, і що це пов'язано безпосередньо з його судовими тяжбами з приводу кінотеатру «ІНФОРМАЦІЯ_12» у м. Алушті. Саме люди ОСОБА_162 погрожували його життю. У травні 2008 року надав слідству достатньо детальні показання про участь у нападі засуджених, зазначивши їх прізвиська (т.23 а.с.135-136).

Згідно до протоколу судового засідання потерпілий ОСОБА_31 назвав призвістка нападників, у тому числі прізвисько ОСОБА_13, та прямо вказав на підсудного ОСОБА_14, як на особу, яка приймала участь у нападі на нього. На засудженого ОСОБА_13 у останньому судовому засіданні він, дійсно, не вказав, як на особу, яка приймала участь у нападі на нього, але він, згідно звукозапису судового засідання, погано у той день почувався, вказував, що прийшов без лікаря, просив оголосити його попередні покази.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така помилка могла статися у зв'язку з тим, що спочатку у судовому засіданні ОСОБА_31 було запропоновано впізнати осіб, які приймали участь у його побитті, серед підсудних, які перебували за гратами, і серед них не було ОСОБА_13.

Крім того, оцінюючи показання потерпілого у своїй сукупності, суд приймає до уваги тяжкість та характер спричинених йому злочином тілесних ушкоджень (забиття головного мозку), довготривалість його лікування, наслідки для його здоров'я.

Не знайшла свого підтвердження й версія засуджених та їх захисників про те, що на ОСОБА_31 було здійснено напад у зв'язку з конфліктом потерпілого з ОСОБА_184 на підставі особистих неприязних стосунків, оскільки потерпілий у судовому засіданні заперечив, що у нього з ОСОБА_184 був конфлікт, крім того, ця версія спростовується зібраними по справі доказами - показами потерпілого (т.58 а.с.60).

У колегії суддів не викликає сумнівів правдивість покладених у основу вироку показань свідка ОСОБА_41, оскільки вони були послідовними, незмінними у частині причетності засуджених до скоєння інкримінованих їм злочинів, а причин для обмови ОСОБА_41 засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 жодні учасники процесу не навели. Крім того, колегія судів приймає до уваги, що ОСОБА_41 не заперечував своєї участі в угруповуванні «ІНФОРМАЦІЯ_8», надавав детальні пояснення з приводу існування, діяльності та членства численних осіб у діяльності угруповування, зустрічей та їх розмов.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховані свідчення потерпілих і свідків, які пояснили, що приблизно до 2007-2008 років вони боялися надавати правдиві показання, побоюючись за своє життя та життя своїх рідних. Саме приведеними факторами й пояснюється деякі суперечності у свідченнях потерпілого та свідків.

Посиланням засуджених та їх захисників на те, що дії нападників на потерпілого ОСОБА_31 необхідно правильно кваліфікувати за ст.101 КК України (в редакції 1960 року), як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, судом першої інстанції вірно дана критична оцінка, погоджується з нею й колегія суддів.

Враховуючи кількість нападників (троє), спосіб та локалізацію тілесних ушкоджень потерпілого, а саме нанесення чисельних сильних ударів у життєво важливі органи, те, що згідно медичних документів ОСОБА_31 надійшов до лікарні у коматозному, тяжкому стані, був екстреному порядку доставлений до відділення екстреної нейрохірургії та навіть після проведення операцій продовжував перебувати у реанімації у тяжкому стані (т.23 а.с.142-151), колегія вважає, що все це безперечно свідчить про направленість умислу нападників саме на позбавлення життя ОСОБА_31 Потерпілий залишився живим виключно завдяки наданню необхідної своєчасної медичної допомоги. Приведені факти та докази у повній мірі підтверджують, що засуджені передбачали настання смерті потерпілого і бажали цього, але злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від їх волі. Крім того, із показань потерпілого вбачається, що нападники жодним чином не маскували обличчя, що у тому числі свідчить про те, що їх не лякала та обставина, що потерпілий може їх у подальшому впізнати. Ця обставина також побічно свідчить про направленість умислу саме на позбавлення життя потерпілого.

Доводи апелянтів про відсутність корисливого мотиву злочину безпідставні. З урахуванням всіх обставин у справі, вбачається, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14 скоїли злочин у складі банди, лідери якої мали корисливий мотив, план був узгоджений бандою, і засуджені, як учасники злочину - члени банди, переслідували мету утвердження у злочинному угруповуванні, що передбачає отримання ними додаткових матеріальних благ від злочинної діяльності і безперечно свідчить про їх корисливі наміри.

Свідки ОСОБА_85 та ОСОБА_86, дійсно, не були очевидцями скоєного злочину відносно ОСОБА_31, проте їх свідчення дозволяють встановити обставини події більш детально, крім того вони не суперечать іншим зібраним по справі доказам, узгоджуються з ними, тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх у вирок, а доводи захисника ОСОБА_7 у цій частині безпідставні.

Позицію підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з невизнання винуватості у скоєному колегія суддів розцінює, як спосіб захисту з метою ухилитися від кримінальної відповідальності та покарання за скоєний злочин.

Безпідставні доводи засудженого ОСОБА_13 про те, що у вироку не дана оцінка усім свідченням, а саме засудженого ОСОБА_14, оскільки суд першої інстанції у повній мірі дав оцінку усім свідченням та письмовим доказам, вказав обставини, за яких приймає одні докази та не приймає інші. Суд першої інстанції не прийняв до уваги свідчення ОСОБА_185., оскільки він не був очевидцем подій, та його свідчення не підтверджують ані винуватість ані невинуватість або причетність чи непричетність засуджених до скоєних злочинів.

Доводи апелянтів про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що засуджені входили до банди, а пред'явлене їм обвинувачення у цій частині не конкретизовано, та їх дії невірно кваліфіковані за ст. 257 КК України, необґрунтовані та суперечать матеріалам справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 року "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" під бандою слід розуміти стійку і озброєну групу з трьох і більше осіб, які попередньо об'єдналися для здійснення одного або декількох нападів на громадян або підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності. Організацією банди є сукупність дій по об'єднанню осіб, для здійснення нападів. Ці дії можуть полягати у розробці планів злочинної діяльності або конкретного злочину, загальних правилах поведінки, розподілі ролей, пошуку можливостей для прикриття діяльності, як своїми силами, так і силами сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що засуджені та особи, які перебувають у розшуку і щодо яких справу виділено в окреме провадження або відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю, організувалися в банду для вчинення нападів на громадян, а також на підприємства, установи та організації будь-якої форми власності. Організувала банду і керувала нею особа, щодо якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т.45 а.с.199-201), після вбивства якої керувала бандою особа, щодо якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т.45, а.с.202-214), а після цього особи, які на даний час перебувають у розшуку. Даний факт підтвердили, будучи допитаними у період досудового слідства ОСОБА_41., ОСОБА_121, ОСОБА_51 та інші. Також вони вказали, що виплачувалась винагорода за злочинну

діяльність. Банда забезпечувалась мобільними телефонами, засобами зв'язку, підслуховуючими пристроями, транспортними засобами, зброєю, квартирами, винагородою за конкретні злочини, формою і посвідченнями працівників правоохоронних органів.

Про стійкість банди свідчить й те, що між засудженими був тісний зв'язок, що виражається в тому, що злочини вони скоювали у складі груп, у банді була спеціалізація. Угруповання ОСОБА_103 займалося розстрілом потерпілих, складалося з кілерів.

Перед скоєнням злочинів, засуджені розробляли план і розподіляли ролі кожного у його скоєнні, проводячи у деяких випадках вивчення місцевості, стеження за потерпілими, розвідку. Даний факт підтверджується показаннями ОСОБА_41, ОСОБА_51, ОСОБА_72, даними їм у період досудового слідства.

Про згуртованість групи свідчить та обставина, що нових членів банди працевлаштовували контролерами мережі ринків, або в інші підприємства, які були контрольовані або належали банді. З метою приховування злочинів і швидкого переміщення виконавців злочину в іншу місцевість використовували автомобілі та інший транспорт, підшукувалося їм житло.

У судовому засіданні також знайшов своє підтвердження факт наявності у банді вогнепальної зброї і бойових припасів до нього і його застосування. Як вбачається з матеріалів справи, про наявність зброї і бойових припасів до нього і застосуванні їх підтвердили на досудовому слідстві ОСОБА_41., ОСОБА_51, ОСОБА_72, ОСОБА_40 та у судовому засіданні ОСОБА_37 та ОСОБА_20.

Про участь засуджених у озброєній банді свідчать зазначені докази, серед яких у тому числі свідчення ОСОБА_186, ОСОБА_72, ОСОБА_51, ОСОБА_121, ОСОБА_40, ОСОБА_135, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_55., ОСОБА_52, ОСОБА_54

Колегія суддів звертає увагу, що особливістю свідчень зазначених осіб є те, що вони на протязі досудового слідства неодноразово, кожний окремо давали свідчення про те, що ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 входили до складу банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка налічувала велику кількість учасників банди, вказували на стійкість злочинного формування протягом тривалого часу, що виражалося у стабільності складу і тривалих зв'язках членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8", як у ході здійснення їх злочинної діяльності, так і в побуті, формування угруповання за принципом земляцтва, спорідненості, а також товариських відносин, існування єдиних правил поведінки для всіх членів організації, на ієрархічність злочинного формування, що виражалося у чіткому розмежуванні керівного складу банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" і рядових членів, на просторість і розгалуженість структури злочинної групи, що виражається у наявності у банді "ІНФОРМАЦІЯ_8" структурних підрозділів на всій території АР Крим, які є окремими бандами з єдиним центром керівництва, наявність місць зібрань (сходок), на спеціалізацію різних груп у складі банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», залежно від переслідуваних керівниками цілей, розподілів функцій членів банди у ході злочинної діяльності, здійснюваної за відпрацьованими схемами скоєння злочинів, ретельно спланованими і підготовленими, на функціональність банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», що виражалося у вживаних її членами заходів внутрішньої і зовнішньої безпеки, на озброєність банди «ІНФОРМАЦІЯ_8».

На правдивість та достовірність свідчень зазначених осіб вказує й та обставина, що вони не знали змісту свідчень одне одного, проте на протязі досудового слідства давали аналогічні показання про одні й ті самі події. Зміну показань свідками, членами банди слід розцінювати, як бажання уникнути відповідальності ними та іншими членами угруповування.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги первинні свідчення свідків та потерпілих, в яких вони викривали злочинну діяльність засуджених, оскільки вони не тільки узгоджуються між собою, а й з іншими доказами по справі, дозволяючи відтворити повну картину вчинених засудженими злочинів. Крім того, суд у належній мірі обґрунтував, чому приймає одні свідчення та відкидає інші.

Твердження апелянтів про те, що обвинувачення за ст. 257 не конкретизоване, безпідставні та спростовуються текстом самого вироку, згідно до якого судом встановлено, коли саме кожний з засуджених увійшов до складу банди, та їх роль у її складі (т. 58 а.с.135 зворот).

Колегія суддів не може погодитися з твердженням захисника ОСОБА_3, що те, що на період 1991 року ОСОБА_13 був учнем дев'ятого класу, виключає його участь у банді, оскільки було встановлено, що засуджений увійшов до складу не у певний рік, а у період з 1991 по 1993 рік. Більш того, як стверджували свідки та сам засуджений ОСОБА_13, він завжди займався спортом та був фізично розвинутим, тому, колегія суддів не виключає можливості його участі у банді ще у 1991 році.

Стосовно доводів засудженого ОСОБА_13 та його захисника про те, що наявність прізвиська у ОСОБА_13 не є достовірним доказом його участі у банді "ІНФОРМАЦІЯ_8", то колегія суддів, вважає за необхідне зазначити таке. Сам засуджений ОСОБА_13 неодноразово стверджував, що знає про своє прізвисько - "ОСОБА_13". Пояснив, що був фанатом актора ОСОБА_13 ще зі школи займався спортом - карате, у зв'язку з чим його так прозвали. Разом з тим, більшість допитаних у судовому засіданні осіб вказують на ОСОБА_13, називая його "ОСОБА_13", не у зв'язку з його спортивними досягненнями, а як члена банди, який мав таке прізвисько. Адже, члени банди спілкувалися між собою саме за певними прізвиськами, а не за повними прізвищем, ім'ям, та по батькові.

Та обставина, що за місцем проживання засуджених не було виявлено зброї та інших заборонених предметів, не доказує їх невинуватість у скоєнні злочину, передбаченого ст. 257 КК України, оскільки матеріалами справи встановлено, що зброя банди зберігалася не за місцем проживання засуджених, а у ряді спеціальних місць, у тому числі невстановлених досудовим слідством. Крім того, керівниками банди були призначені відповідальні за зберігання і видачу зброї членам банди, як невстановлені у ході досудового слідства особи, так і особи, відносно яких матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т.45 а.с.197-198).

Твердження засудженого ОСОБА_11 про те, що у вироку суд першої інстанції вибірково вказав свідчення ОСОБА_41, ОСОБА_59, ОСОБА_60 та ОСОБА_55, безпідставні, оскільки згідно до тексту вироку суд вказав усі свідчення потерпілих та свідків, дав їм належну оцінку та вказав підстави, за яких приймає їх та за яких відноситься до них критично.

Судом приймалися усі необхідні заходи для виклику та допиту свідків у судовому засіданні, проте згідно з наданих рапортів здійснити привід ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 та ОСОБА_64. не виявилося можливим та суд, з'ясувавши думку учасників процесу, які не заперечували проти оголошення свідчень, у порядку ст. 306 КПК України оголосив їх. Жодних порушень у діях суду, про що стверджує засуджений Джиги рей, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» ст. 257 КК України, яка містить законодавче визначення поняття бандитизму, не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандою нападів як обов'язкової ознаки складу цього злочину, ні відповідальності за вчинення її членами під час нападу злочинних діянь, які утворюють самостійні склади злочинів (крім відповідальності за організацію банди, участь у ній та у вчинюваних нею нападах). Тому у таких випадках судам належить керуватися положеннями ст. 33 КК України, згідно з яким за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Таким чином, доводи засудженого ОСОБА_11 та його захисника, що ст.257 КК України не потребує додаткової кваліфікації за п. «а», «е» ст. 93 КК Украины 1960 года, безпідставні.

Колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого ОСОБА_11 про те, що свідчення ОСОБА_54 не є доказом по справі, оскільки у справі є тільки копія протоколу допиту свідка, а у суді ОСОБА_54 відмовився від свідчень, даних на досудовому слідстві.

З протоколу судового засідання вбачається, що після допиту свідка ОСОБА_54, оскільки за давністю подій він не пам'ятав усіх обставин, за згодою учасників процесу його свідчення були оголошені у порядку ст. 306 КПК України, які свідок повністю підтвердив та зазначив, що на час допиту у ході досудового слідства він події пам'ятав краще та давав правдиві показання (т.58 а.с.86).

Не відповідають дійсності доводи засудженого Джигерея та його захисника про те, що у матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували наявність судових позовів стосовно підприємства «Алушта-Кіно», оскільки у томі №20 на аркушах справи 162-172 є матеріали стосовно цивільної справи №2-114/99 за позовом ОСОБА_31 до Алуштинського підприємства «Алушта-Кіно» про усунення перешкод у користуванні орендним приміщенням.

Доводи засудженого ОСОБА_11. та його захисника, у яких вони стверджують, що відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_11 по справі не проводилося, і засуджений не давав пояснень, за яких обставин ОСОБА_103 і ОСОБА_112 доручили йому брати участь у вбивстві ОСОБА_33 і описав свої дії, а також дії ОСОБА_112 і ОСОБА_103 12 липня 1995р., колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки вони спростовується показаннями свідків ОСОБА_114 та ОСОБА_113, які наполягали, що 8 жовтня 2008 вони були присутні при проведенні зазначеної процесуальної дії, у ході якої ОСОБА_11 добровільно давав свідчення за обставинами скоєного злочину. Таким чином, зазначена у протоколі допиту у якості обвинуваченого та відтворенні обстановки та обставин події дата та час свідчить лише про технічну помилку, яку допустив слідчий при складанні процесуальних документів, яка не може бути усунена, разом з тим не є безперечною підставою для скасування вироку (т. 31 а.с. 202-213).

Крім того, необхідно зазначити, що вказаний доказ не є ключовим у підтвердженні винуватості ОСОБА_11 у вчинених злочинах, а лише частково доповнює достатню сукупність доказів на підтвердження його провини.

Колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався, як на доказ, на протокол впізнання осіб за фотознімками з ОСОБА_52, оскільки дана слідча дія взагалі не проводилася.

З вироку вбачається, що суд першої інстанції не вказував у якості доказу протокол впізнання ОСОБА_52 осіб за фотознімками, а лише зазначив, що вказаний свідок у ході досудового слідства упізнав за фотознімками членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8». Вказане посилання суду повністю ґрунтується на матеріалах справи, згідно до яких ОСОБА_52 при проведені додаткового допиту у якості свідка надавався фотоальбом, у якому він упізнав членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8": "ОСОБА_11" - ОСОБА_11., "ОСОБА_101" - ОСОБА_101, "ОСОБА_107 ", ОСОБА_117 (т.31 а.с.32).

З протоколу впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_97 вбачається, що зазначена слідча дія проведена після допиту свідка, у присутності двох понятих, свідок вказав за якими рисами він впізнав ОСОБА_11 та за яких обставин він його бачив раніше. Жодних порушень при цьому колегія суддів не вбачає (т.5 а.с.108-109).

З протоколу судового засідання вбачається, що свідок ОСОБА_97 при допиті пояснив, що у зв'язку зі спливом часу, він вже погано пам'ятає події та на даний час з упевненістю не може впізнати осіб, яких бачив після скоєння злочину біля моста, оскільки боїться когось обмовити. Разом з тим, пояснив, що у ході досудового слідства події він пам'ятав краще, давав правдиві свідчення, після оголошення його показань у порядку ст. 306 КПК України, свідок їх підтвердив (т.58 а.с.54 зворот).

Таким чином твердження апелянтів про те, що впізнання осіб за фотознімками з ОСОБА_97 проведено з порушенням вимог ст. 174 КПК Україна та свідок відмовився від своїх показань, даних на досудовому слідстві, не ґрунтуються на матеріалах справи.

З акту, складеного працівниками суду першої інстанції вбачається, що 09.10.12р. відбувся збій комп'ютерної системи, у зв'язку з чим звукозапис судового засідання не зберігся (т.56 а.с.356). Разом з тим, з протоколу судового засідання вбачається, що у цей день розгляд справи проводився, та ніхто з учасників процесу не оспорює це. Зазначена обставина не може бути безперечною підставою для скасування вироку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_188 відмовився від своїх свідчень, даних у ході досудового слідства, та пояснив, що обмовив ОСОБА_10 у результаті застосування відносно нього недозволених методів ведіння слідства з боку працівників міліції (т.58 а.с.100). Згідно до постанови про закриття кримінального провадження від 19.03.2013р. доводи свідка не знайшли свого підтвердження (т.58 а.с.41-42). Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав у вирок свідчення ОСОБА_188, данні ним у ході досудового слідства, оскільки вони повністю узгоджуються з іншими доказами по справі.

Згідно до протоколу судового засідання потерпілий ОСОБА_15 частково відмовився від свідчень, які він давав у ході досудового слідства, пояснив, що був вимушений обмовити ОСОБА_10 у зв'язку з тиском з боку працівників міліції. Саме після цього судом першої інстанції для усунення суперечностей у свідченнях були оголошені показання потерпілого у ході досудового слідства (т.58 а.с.72). Більш того судом була призначена перевірка доводів потерпілого стосовно застосування до нього недозволених методів ведіння слідства, при проведенні якої доводи потерпілого не знайшли свого підтвердження (т.58 а.с.14, 91).

Враховуючи викладене, жодних порушень при оголошені свідчень потерпілого ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_74, на що посилається захисник ОСОБА_19 та засуджений ОСОБА_10, колегія суддів не вбачає. Навпаки, зазначені дії суду були спрямовані на об'єктивне та всебічне з'ясування усіх обставин справи.

Доводи захисника про те, що суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_74, ОСОБА_45 та ОСОБА_46 не відповідають дійсності та спростовуються текстом самого вироку.

Матеріалами справи встановлено, що свідки ОСОБА_74, ОСОБА_45 та ОСОБА_46 на протязі всього досудового слідства давали логічні, послідовні свідчення про участь засудженого ОСОБА_10 у банді "ІНФОРМАЦІЯ_8" та про злочини, які він скоював у її складі. Разом з тим у 2009 році, як пояснювали самі свідки, через погрози з боку ОСОБА_10 та його представників, вони були вимушені відмовитися від свідчень та мусили надіслати заяви, що обмовили ОСОБА_10 у результаті застосування до них недозволених методів ведіння слідства з боку працівників міліції (т.16 а.с.225-239, т.17 а.с.62-66,67-69). Зазначені обставини підтверджені наступним.

З оголошених та досліджених судом першої інстанції у порядку ст.306 КПК України показань допитаного у якості свідка ОСОБА_189 - слідчого Генеральної прокуратури України вбачається, що ОСОБА_46 первісні свідчення давав добровільно, недозволені методи ведіння слідства до нього не застосовувалися (т.30 а.с.153-155).

За результатами перевірки відповідної заяви ОСОБА_46 від 11.08.2009р. постановою прокурора Генеральної прокуратури України Таргонія О.В. від 07.10.2009р. у порушенні кримінальної справи відносно співробітників правоохоронних органів, які входили до складу слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури України по справі за ознаками складів злочинів, передбачених ст.ст.364,365,386 КК України, відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України (т.30 а.с.167-170).

Суд також враховує, що до ОСОБА_46 на підставі його особистої заяви про тиск з боку членів злочинного угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8" у зв'язку із дачею ним свідчень проти ОСОБА_10 та ОСОБА_162, протягом тривалого часу застосовувалися заходи щодо забезпечення його захисту (т.30 а.с.76-82, 68-170).

За результатами перевірки аналогічних доводів ОСОБА_15 про недозволені методи ведіння слідства з боку слідчих Генеральної прокуратури України постановою прокурора прокуратури АР Крим від 15.04.2011р. відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно співробітників правоохоронних органів, які входили до складу слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури України по справі (т.53 а.с.52-55).

Колегія суддів звертає увагу, що вказані процесуальні рішення заявниками не оскаржувалися.

Суд враховує також ту обставину, що, відмовляючись від свідчень у ході досудового слідства на користь ОСОБА_10, ОСОБА_15 пояснював зміну свідчень лише "поганою пам'яттю в силу віку та стану здоров'я" та стверджував, що ніхто йому не погрожував та не схиляв обмовити ОСОБА_10.

Також суд приймає до уваги рапорт співробітника СБ України в АР Крим про встановлення оперативним шляхом фактів організації роботи через можливості адвоката Кримської колегії адвокатів (захисника засудженого у справі, що розглядалася Одеським апеляційним судом стосовно членів угруповання "ІНФОРМАЦІЯ_8") з примушення потерпілих та свідків шляхом підкупу та залякування до зміни показань на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_162. Встановлення джерел фінансування такої діяльності (ОСОБА_82), конкретних фактів впливу на свідка ОСОБА_46, потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_78 (т.53 а.с.24), що остання фактично підтвердила у судовому засіданні.

За фактом примушування свідків та потерпілих до давання завідомо неправдивих показань шляхом погроз вбивством, насильством, підкупу, постановою слідчого з ОВД Генеральної прокуратури України Мацієвського О.С. від 15.06.2010р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.386 КК України (т.53 а.с.56-57).

У вироку суд першої інстанції належним чином врахував свідчення потерпілого ОСОБА_15, свідків ОСОБА_74, ОСОБА_45 та ОСОБА_46, які вони давали, як у суді, так й у ході досудового слідства, та з урахуванням зазначених обставин, що сприяли зміні свідчень, прийшов до обґрунтованого висновку про достовірність первісних показань зазначених осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що послідовні первісні показання свідка ОСОБА_74, ОСОБА_45 та ОСОБА_46 та потерпілого ОСОБА_15 об'єктивно узгоджуються як між собою, так і з сукупністю інших доказів у справі, та об'єктивно викривають винуватість ОСОБА_10 у скоєнні інкримінованого йому злочину, а зміна показань направлена лише на спробу допомогти ОСОБА_10 уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Твердження захисника ОСОБА_19 про те, що суд самостійно зробив висновок стосовно характеру тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_15, безпідставні, оскільки висновок суду про наявність у потерпілого проникаючих поранень ґрунтується виключно на матеріалах справи.

Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1820 від 26.06.2007р. у ОСОБА_15 на момент огляду виявлені рубці в області тулуба, лівої верхньої кінцівки зі слідами від хірургічних швів. У зв'язку з відсутністю будь-яких медичних документів, з пізнім проведенням судово-медичного огляду, судити про механізм утворення ран, на місці загоєння яких утворилися рубці, їх характері, а так само ступені тяжкості тілесних ушкоджень в даний час не виявляється можливим. По краях рубців (крім рубця на лівому локтьовому суглобі) виявлені точкові рубці білястого кольору, які могли утворитися на місці проведення первинної хірургічної обробки ран. Беручи до уваги морфологічні особливості рубців, можливо вважати, що вони утворилися на місці загоєння ран, отриманих більш, ніж півтора року до моменту огляду (т.16 а.с. 271-273).

Експерт ОСОБА_190 у судовому засіданні підтвердив вищенаведений висновок експертизи, а також пояснив, що незважаючи на відсутність медичних даних, можна стверджувати, що у потерпілого були проникаючі поранення (т.58 а.с.73).

Крім того, сам потерпілий ОСОБА_15 стверджував, що йому наносили проникаючи поранення ножем у спину, область легенів, серця, у ліву руку та область передпліччя.

Безпідставні твердження апелянтів, що обвинувачення стосовно ОСОБА_10 за епізодом вбивства ОСОБА_38 не конкретизоване, оскільки вони спростовуються, як пред'явленим обвинуваченням, так й вироком суду.

Згідно до зазначених процесуальних рішень саме засуджений ОСОБА_10, реалізуючі злочинний умисел банди, спрямований на вбивство ОСОБА_38, 28.12.1996 року обманним шляхом заманив останнього у кафе «Іскра», де також перебували інші члени банди «ІНФОРМАЦІЯ_8». Після цього ці особи, діючи взаємоузгодженно один з одним, відповідно до загального злочинного наміру членів банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" та розробленого плану, спрямованого на позбавлення життя потерпілого, стали наносити останньому численні тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 68 КПК України, як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Таким чином, колегія суддів не може погодитися з посиланнями захисника ОСОБА_19, що оскільки ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80 та ОСОБА_81 не були очевидцями скоєного злочину, то їх свідчення не можуть бути доказами по справі.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано віднісся критично до свідчень ОСОБА_82, ОСОБА_83 та ОСОБА_84, що на час скоєння інкримінованого ОСОБА_10 злочину він перебував у м.Київі.

Засуджений ОСОБА_10 та його захисник стверджують, що на період з 22.12.1996р. по 28.12.1996р. ОСОБА_10 перебував у відряджені у м.Київі, та, відповідно, не мав фізичної можливості на скоєння 25.12.1996р. замаху на вбивство ОСОБА_15 та 28.12.1996р. вбивства ОСОБА_38 На підтвердження зазначених доводів засуджений та його захисник посилаються на наказ ОСОБА_82. №154 про відрядження ОСОБА_10 до м. Києва на 7 днів з 22.12.1996р., показання свідків ОСОБА_83 - водія ТОВ ПК "Кримтел", генерального директора товариства ОСОБА_82. про те, що у період з 22 по 28 грудня 1996р. вони знаходились у відрядженні у м. Києві разом з ОСОБА_10., а також свідка ОСОБА_84 - співробітника СБ України про те, що він 25, 26, 28 грудня 1996р. у м. Києві зустрічався з ОСОБА_10. та ОСОБА_82 з особистих питань.

Судом враховано у повній мірі, що ОСОБА_82 та ОСОБА_10. як до подій, які інкримінуються засудженому, так і після цього фактично проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що не заперечувалось ОСОБА_10., як в ході досудового, так і судового слідства. Водій ТОВ ПК "Кримтел" - ОСОБА_83 знаходився у безпосередньому підпорядкуванні посадових осіб товариства, до яких відносився також і ОСОБА_10, та в ході досудового слідства не конкретизував дати знаходження у м. Києві, підтверджуючи лише факт відрядження наприкінці 1996р. та повернення до м.Сімферополя до Нового Року (т.25 а.с.207-210).

Свідок ОСОБА_84, показання якого були оголошені та дослідженні у порядку ст.306 КПК України, підтвердив, що він знаходився та знаходиться з ОСОБА_82 та ОСОБА_10. у дружніх стосунках. Вони часто бували один у одного у гостях, спільно відпочивали. 25, 26, 28 грудня 1996р. він спілкувався з ОСОБА_82 та ОСОБА_10 телефоном, вважав, що останні знаходяться у м. Києві. При цьому на запитання слідчого стосовно непослідовності, суперечливості показань свідка щодо обставин та часу спілкування з зазначеними особами, ОСОБА_84 лише пояснив, що у нього склалося внутрішнє переконання у тому, що ОСОБА_10 знаходився у м.Києві (т.25 а.с.218-227).

З урахуванням викладеного, характеру відносин між всіма зазначеними особами, неодноразових, послідовних показань потерпілого ОСОБА_15, свідка ОСОБА_46 про безпосередню участь ОСОБА_10 у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_15, свідчень потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_79 про неодноразові дзвінки ОСОБА_10 ОСОБА_38. у період з 27 по 28 грудня 1996р. та запрошення в бар "Іскра", показань свідка ОСОБА_45 про те, що наступного дня після подій на склотарному пункті (26.12.1996р.) ОСОБА_10 збирав на розмову контролерів залізничного вокзалу, наявність наказу про відрядження об'єктивно не підтверджує знаходження ОСОБА_10 у м. Києві у період інкримінованих йому злочинів. Документального підтвердження його перебування у відрядженні саме у м.Київі на якому-би то ні було підприємстві, установі то що, суду не надано.

З протоколу судового засідання вбачається, що засуджений ОСОБА_9 винним себе не визнав та пояснив, що йому не була відома мета поїздки до с.Фрунзе Сакського району. Він не приймав участі у побитті ОСОБА_36, а став мимовільним свідком подій. У складі банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" він не перебував, про її існування не знав.

Від зізнавальних свідчень, даних ним у ході досудового слідства, ОСОБА_9 відмовився, пояснивши, що свідчення від 08.06.2008 року він давав без участі захисника, а під час відтворення обстановки і обставин події йому стало погано, у зв'язку з чим була викликана швидка допомога, і що йому вкололи лікарі, він не знає. Згодом пояснив, що давав свідчення у результаті недозволених методів ведіння слідства (т.11 а.с. 62-74, т. 12 а.с.68-75).

Посилання ОСОБА_9 на те, що свідчення від 08.06.2008 року він давав без участі захисника, матеріалами справи не підтверджуються, оскільки з протоколі допиту вбачається, що при слідчій дії був присутній адвокат ОСОБА_191, який засвідчив правильність протоколу своїм підписом (т.12 а.с.67). Таким чином, доводи ОСОБА_9 про порушення його права на захист не знайшли свого підтвердження.

Заява засудженого ОСОБА_9 про те, що свідчення у ході досудового слідства він давав вимушено, у результаті протиправного впливу з боку працівників правоохоронних органів, спростовується проведеною перевіркою, за наслідком якої 04 квітня 2011 року прокурором відділу нагляду за спецпідрозділами прокуратури АР Крим за результатами перевірки заяви ОСОБА_9 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників правоохоронних органів, які брали участь у досудовому слідстві у справі. Постанова заявником не оскаржувалася (т. 53 а.с. 48-51);

Колегія суддів розцінює таку позицію засудженого, як спробу уникнути покарання за вчинені злочини, оскільки його показання, дані у суді, спростовуються його власними свідченнями, даними раніше у ході досудового слідства , у ході відтворення обстановки і обставин подій, в яких він описує свою активну роль у вчиненні злочину відносно ОСОБА_36, роль ОСОБА_20 і спільні, злагоджені дії підсудних та інших осіб, що призвели до загибелі ОСОБА_36, які він повторив при проведенні очних ставок з підсудним ОСОБА_20, а також узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_20, свідками ОСОБА_40, ОСОБА_121 (т. 11 а.с. 37-41, 53-57, 62-74, т.12 а.с.68-76, 77-80, 88-89, 141-145).

Крім того, колегія суддів враховує, що спілкуючись з членами злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» та будучи їх членами, ОСОБА_37 та ОСОБА_20 були обізнані у чому полягає діяльність банди, з методами її «роботи», методами досягнення цілей, направлених на збагачення і розширення сфер впливу. Тому вони розуміли зміст наданого керівництвом банди завдання «розібратися», «допомогти поговорити» з ОСОБА_36, «налякати», «поговорити, оскільки ОСОБА_36 лізе не в свої справи». Засуджені розуміли, що направлення для "розмови" з однією людиною сімох людей на двох автомобілях свідчить про те, що результат цієї "розмови" може бути будь-який, у тому числі вбивство ОСОБА_36.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_121 під час допиту показував, що ОСОБА_103 через ОСОБА_135 дав їм наказ поїхати і налякати якогось чоловіка, про це він сказав саме братам ОСОБА_134, а він, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_40, ОСОБА_135 повинні були підстрахувати, виступити у якості підтримки. Як тоді зрозумів ОСОБА_121, брати ОСОБА_134 повинні були побити ОСОБА_36, а вони повинні були бути присутніми при цьому (т.11 а.с. 39).

Таким чином, суть доручення була зрозуміла його виконавцям, серед яких одні повинні були слідкувати і усувати жодні можливі перешкоди у досягненні цілей цієї "розмови", а інші, у тому числі засуджений ОСОБА_37, - безпосередньо завдавати удари, і така їх участь охоплювалась спільною з іншими членами банди метою - "розібратися" з незговірливим тренером ОСОБА_36, завдати йому фізичного болю шляхом побиття, аж до його вбивства.

Готуючись до «розмови» з ОСОБА_36, ОСОБА_37 та інші учасники цього злочину з самого початку, усвідомлюючи небезпеку своїх дій, свідомо допускали їх наслідки - вбивство ОСОБА_36, і про це свідчать узгоджені дії засуджених та інших осіб, які приїхали на двох автомобілях, спільно затримали потерпілого, вивезли його насильно у лісосмугу, де жорстоко побили і, переконавшись, що він не подає ознак життя, накрили гілками його тіло і з місця злочину зникли. З матеріалів справи і свідчень свідків, а також експертиз вбачається, що ОСОБА_36 завдано тілесні ушкодження, не сумісні з життям. Кожен з них виконував роль, визначеною йому бандою і обставинами вчинення злочину. Викладене свідчить, що кожен з них усвідомлював, що вчиняє злочин у складі банди.

Колегія суддів приходить до висновку, що вбивство ОСОБА_36 ОСОБА_9 та іншими учасниками банди вчинено з прямим умислом, тобто кожний з них усвідомлював небезпечність своїх дій, передбачав можливі наслідки - вбивство ОСОБА_36 та свідомо припускали настання таких наслідків.

Спільність дій ОСОБА_9 та інших осіб, які вбили ОСОБА_36, підтверджується протоколом огляду місця події, в якому зафіксовано безпосереднє місце заподіяння ОСОБА_36 тілесних ушкоджень у лісосмузі, у дерева акації, яка стоїть у третьому ряду лісопосадки навпроти стовпа № 6/30, де були виявлені зрізані гострим предметом вісім гілок дерев (т. 7 а.с. 4-5), що свідчить про те, що ОСОБА_37 та інші особи постаралися приховати сліди злочину і замаскувати тіло загиблого.

Вчинення ОСОБА_9 умисного вбивства ОСОБА_36 з особливою жорстокістю, окрім свідчень зазначених осіб про тривалість нанесення загиблому тілесних ушкоджень, підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа № 196 від 6 вересня 1995, висновком судово-медичної експертизи № 122 від 17 січня 1997, висновком судово-медичної експертизи № 12 від 07 листопада 2007 року, у яких зафіксовані множинні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, розташовані на різних частинах тіла загиблого, що свідчить про те, що при побитті ОСОБА_36 переніс великі страждання, що свідчить про особливу жорстокість засуджених та інших осіб, які вбили його (т.7 а.с.19-22, 41-45, 61-64).

Доводи засудженого ОСОБА_9 та його захисника про те, що даний злочин було вчинено абсолютно спонтанно, без належної підготовки, умислу та плану на вчинення злочину, що ні в кого з них не було наміру на вбивство ОСОБА_36, спростовується матеріалами справи, зазначеними вище показаннями засуджених і свідків на досудовому слідстві про те, яким чином вони скоїли цей злочин, показаннями потерпілої ОСОБА_17 про те, що зі слів ОСОБА_36 їй стало відомо, що особи у кількості 6-7 чоловік били її чоловіка руками, ногами і палицею по голові та різним частинам тіла до тих пір, поки він не прикинувся мертвим, лише тоді вони припинили його побиття, прикрили його гілками і залишили у лісосмузі. Про умисел засудженого на умисне вбивство ОСОБА_36 також свідчать характер і локалізація численних тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_36, висновки експертів про те, що ці ушкодження несумісні з життям, що свідчить про вчинення цього злочину з особливою жорстокістю (т. 23 а.с.28-31, 107 -110).

Таким чином доводи апелянтів про те, що дії засуджених за п. «е» ст.93 КК України 1960 року кваліфіковані невірно, та у нападників на ОСОБА_36 не було умислу на вбивство потерпілого, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів не вбачає жодних порушень у тому, що у вироку зазначені показання потерпілих ОСОБА_34 та свідків ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93., ОСОБА_41, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, не дивлячись на те, що вони не були очевидцями скоєного злочину, оскільки вони послідовні, логічні, узгоджуються з іншими доказами по справі, дозволяючи тим самим встановити повну картину скоєного злочину. Більш того, колегія суддів не вбачає порушень при проведенні впізнання зі свідком ОСОБА_28.

З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195 підтвердили версію засудженого ОСОБА_12 та його захисника про те, що він на час інкримінованого йому злочину перебував у Російській Федерації. У судовому засіданні також досліджувалися показання свідків ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, допитаних у ході досудового слідства на території Російської Федерації, у порядку виконання міжнародного доручення, які в ході досудового слідства пояснили, що у жовтні 1997 року вони познайомились з ОСОБА_12 у АДРЕСА_12 під час його приїзду до своєї матері у гості з іншою ріднею. При цьому свідок ОСОБА_196 пов'язує дату приїзду ОСОБА_12 з днем народження її матері 09 жовтня. Чому саме їй запам'ятався рік приїзду, 1997, вона не пояснює. Далі вона доповнює, що про приїзд ОСОБА_12 у жовтні 1997 року може також підтвердити її чоловік - ОСОБА_197 Останній у своїх показаннях підтвердив, що ОСОБА_12 приїжджав до своєї матері восени, проте не пам'ятає, коли саме, оскільки пройшло багато років. Вважає, що це було приблизно до 2000 року. Свідок ОСОБА_198 підтвердила у своїх показаннях, що ОСОБА_12 приїжджав до матері у першій половині жовтня 1997 року. Свідок ОСОБА_199 пояснила, що в осені 1997 року ОСОБА_12 приїжджав до матері з іншою ріднею, гостили недовго, але більше 1-2 днів (т.58 а.с.81-82, т. 43 а.с.125-127, 131-135, 142-144).

Оцінюючи докази на підтвердження версії ОСОБА_12 та його захисника у їх сукупності, колегія суддів погоджується, що вони підтверджують лише ту обставину, що ОСОБА_12 з іншою ріднею дійсно приїжджав до своєї матері у АДРЕСА_12. Проте беззаперечних доказів перебування його там саме у ніч вчинення злочину з 10 на 11 жовтня 1997 року не встановлено. Так точно визначають час перебування в Оренбурзькій області свідки ОСОБА_194, ОСОБА_193, ОСОБА_192, які є близькими родичами засудженого та ОСОБА_195, яка перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах. Колегія суддів оцінює критично ці показання, як спробу родичів і близьких осіб засудженого допомогти ОСОБА_12 уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин. У свою чергу незаінтересовані свідки - сусіди ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199 не можуть назвати точного часу приїзду ОСОБА_12 до матері, а ОСОБА_196 пов'язує приїзд з днем народження своєї матері, тобто датою, яка буває щорічно. Чому саме їй запам'ятався рік приїзду ОСОБА_12, вона, як і інші свідки, не пояснює.

Такі показання свідків не можуть слугувати підтвердженням перебування ОСОБА_12 у АДРЕСА_12 саме у ніч з 10 на 11 жовтня 1997 року. Документального свідчення пересічення ОСОБА_12 кардону України та перебування у Російській Федерації у той час суду не надано.

Та обставина, що за ОСОБА_11 офіційно не зареєстровані автомобілі ВАЗ 2109 та ВАЗ 2108 не свідчить про те, що він не входив до складу банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», оскільки учасники банди могли використовувати автомобілі незалежно від його офіційного власника.

Не знайшли свого підтвердження доводи апелянтів, що допит потерпілого ОСОБА_15 проводився ще до порушення кримінальної справи, оскільки кримінальну справу було порушено 27.02.2007р., а допит потерпілого ОСОБА_15 проводився 07.09.2009р. (т.24 а.с.1, т.30 а.с.178).

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями апелянтів про те, що до свідчень ОСОБА_46 необхідно відноситися критично, оскільки свідок стверджував, що ОСОБА_14 був присутній при скоєні злочину відносно ОСОБА_15, проте ОСОБА_14 на той час перебував під вартою.

Зі свідчень ОСОБА_46 вбачається, що він не стверджував, що засуджений ОСОБА_14 був присутній при скоєнні нападу на ОСОБА_15, він лише пояснив, що бачив серед інших учасників банди «ОСОБА_14, на фірмі «Сата», коли вони обговорювали план нападу на потерпілого, при цьому свідок не вказував конкретної дати, а тому зазначені обставини могли відбутися до затримання ОСОБА_14.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями засудженого ОСОБА_9, що він припинив свою приступну діяльність у 1996 році, оскільки судом встановлено, що банда «ІНФОРМАЦІЯ_8», до складу якої він входив, існувала до затримання правоохоронними органами учасників цієї банди у 2006-2009 роках. Таким чином, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не сплили.

Та обставина, що потерпілій ОСОБА_38 не відомо, що ОСОБА_13 входив до складу банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», не свідчить, що він не був її учасником.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України усі питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок. Таким чином, доводи засудженого ОСОБА_13 про невірне обчислення строку відбування покарання, необхідне вирішувати суду першої інстанції у порядку ст. 409 КПК України.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_9 суд повною мірою врахував тяжкість скоєних ним злочинів, обставини справи, особу засудженого, а відповідно його стан здоров'я. З призначеного покарання вбачається, що судом враховані обставини, на які посилається засуджений у апеляції, оскільки він не призначив максимального покарання, передбаченого санкціями статей, за якими засудженого ОСОБА_9.

Покарання, призначене засудженому ОСОБА_9, повністю відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України, підстав для його пом'якшення, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які тягнуть за собою зміну або скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

У Х ВА Л И Л А:

Апеляційні скарги засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_11., ОСОБА_9 та захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 15 травня 2013 року відносно засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 - без зміни.

С У Д Д І:

І.В. Рижова Т.О.Мельник Б.Л.Балахонов