28.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/2486/2013р. Головуючий у першій

інстанції Єзерський П.О.

Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Клочка В.П., Колбіної Т.П.,

секретар - Малахова Н.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Білан М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства „Сервісна компанія „Комфорт" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимущеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 02 липня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2013 року позивач звернувся з позовом до ПП „СК „Комфорт", просив суд скасувати наказ № 173 від 18.05.2012 р. про його звільнення, поновити на роботі на посаді керівника технічної служби ПП „СК „Комфорт", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, поновити строк звернення з позовом до суду.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_3 з 14.12.2011 р. перебував у трудових відносинах з ПП „СК „Комфорт". Наказом № 173 від 18.05.2012 р. він звільнений з посади керівника технічної служби територіального управління ПП „СК „Комфорт" в м. Севастополі в зв'язку з прогулом без поважних причин з 01.03.-18.05.2012 р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає що не з'являвся на роботу з 01.03.2012 р. по 18.05.2012 р. з поважних причин, оскільки був звільнений наказом від 29.02.2012 р. в зв'язку з незадовільним результатом строку випробування на підставі ст.28 КЗпП України. Звільнення вважав протиправним, звернувся до суду за захистом порушеного права. За таких підстав вважає друге звільнення наказом № 173 від 18.05.2012 р. протиправним.

Рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя від 02 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права. Просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних пропущений строк звернення з позовом до суду.

З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що наказом № 487 від 14.12.2011 р. ОСОБА_3 з 14.12.2011 р. прийнятий на роботу керівником технічної служби територіального управління ПП „СК „Комфорт".

Наказом № 173 від 18.05.2012 р. ОСОБА_3 звільнений з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України в зв'язку з прогулом без поважних причин з 01.03.2012 р. по 18.05.2012 р. Підставою для винесення наказу зазначені: доповідна записка ОСОБА_5, акти про відсутність на робочому місці, акт про відмову від надання пояснень від 18.05.2012 р. (а.с. 27). 26.05.2012 р. листом ПП „СК „Комфорт" вих. № 733 від 18.05.2012 р. ОСОБА_3 був повідомлений про звільнення на підставі наказу № 173 від 18.05.2012 р. (а.с. 29).

Позивач не спростовує, що він з 01.03.2012 р. по 18.05.2012 р. не з'являвся на роботу, оскільки вважав себе звільненим 29.02.2012 р. наказом № 76, тобто був відсутній на роботі з поважних причин.

Позивач після отримання копії наказу про звільнення від 29.02.2012 р. звертався за захистом своїх прав до відповідача з заявами про надання йому копій документів для можливості звернення до суду (а.с. 9,12), відповіді не отримав, звертався до інспекції по труду, що підтверджується матеріалами справи № 2704/4579/12 за позовом ОСОБА_3 до ПП „СК „Комфорт", яка оглядалась апеляційним судом в судовому засіданні (а.с. 105). 23.05.2012 р. позивач звернуся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку зі звільненням наказом № 76 від 29.02.2012 р.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.11.2012 р. позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 11.02.2013 року, зазначено рішення скасовано, ухвалено нове про відмову в задоволенні позову (а.с. 13-15).

Доводи позивача про неявку на роботу з 01.03.2012 по 18.05.2012 р. з поважних причин підтверджуються матеріалами справи: копією наказу від 29.02.2012 р., копією повідомлення (а.с. 7,8), копією розрахункового листа за лютий 2012 року, з якого вбачається, що з позивачем проведений остаточний розрахунок в зв'язку зі звільненням (а.с. 60 справи № 2704/4579/12), копіями заяв до відповідача (а.с. 9-12).

Доводи відповідача про те, що наказ від 29.02.2012 р. про звільнення позивача відповідачем не видавався і позивачу не вручався є недоведеними, з копій документів вбачається, що вони відправлені з номеру факсу, якій належить відповідачу. Крім того, з копії журналу реєстрації наказів (а.с. 73-79 справа № 2704/4579/12) вбачається, що запис № 76 від 29.02.2012 р. виправлений штрихом, про що є помітка головуючого судді по справі (а.с. 74 справа № 2704/4579/12).

Відповідачем надані копії листів на адресу позивача від 13.03.2013 р., 20.03.2012 р., 02.04.2012 р., 17.04.2012 р. з вимогою пояснити причини відсутності на робочому місці, однак відомості про їх відправлення і отримання позивачем в матеріалах справи відсутні (а.с. 29-30).

Суд першої інстанції обставини щодо звільнення позивача 18.05.2012 р. не з'ясував і не дав належної оцінки наданим сторонами доказам.

Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 11.02.2013 р. про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, на яке посилається суд першої інстанції, не встановлено, що наказ про звільнення позивача від 29.02.2012 р. не видавався та не вручався позивачу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача 18.05.2012 р. в зв'язку з прогулом без поважних причин проведено незаконно, оскільки позивач в період часу з 01.03.2012 р. по 08.05.2012 р. не з'являвся на роботі з поважних причин, тому підстав для звільнення по п.4 ст.40 КЗпП України немає.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, враховуючи, що позивач звертався до суду про поновлення на роботі в зв'язку зі звільненням 29.02.2012 р., в суді першої інстанції у судових дебатах також просив скасувати наказ про його звільнення 18.05.2012 р. Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.11.2012 р. позов задоволено, рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 11.02.2013 р. в задоволенні позову відмовлено. Копія рішення направлена на адресу позивача 14.02.2013 р. (а.с. 155 справи № 2704/4579/12), 07.03.2013 р. позивач звернувся до суду з позовом. Пропущений з поважних причин строк звернення до суду підлягає поновленню відповідно ст.234 КЗпП України.

Наказ № 173 від 18 травня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 підлягає скасуванню, з поновленням позивача на посаді керівника технічної служби територіального управління ПП «СК «Комфорт» в м. Севастополі з 01 березня 2012 року (ч. 1 ст.235 КЗпП України).

Частиною 2 ст.235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2, 3, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого Постановою Ккабінету Міністрів України України від 08.02.1995 р. № 100, враховуючи довідку про доходи (оклад 1800 грн. на місяць), на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2012 р. по 28.11.2013 р. включно (21 місяць) в сумі 37800 грн. (1800 грн. Х 21 місяць).

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 378 грн. на користь держави.

Згідно з пп. 2 і 4 ч 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

За таких обставин, відповідно до ч.ч. 1,3 ст.309 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.40, 117, 235 КЗпП України, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3 ч.1, ч.3 ст.309, 313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 02.07.2013 р. скасувати.

Поновити ОСОБА_3 строк звернення з позовом для захисту порушеного права.

Поновити ОСОБА_3 на роботі з 01.03.2012 р. на посаді керівника технічної служби територіального управління ПП „СК „Комфорт" в м. Севастополі.

Скасувати наказ № 173 від 18.05.2012 р. про звільнення по п.4 ст.40 КЗпП України.

Стягнути з ПП „СК „Комфорт" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2012 р. по 28.11.2013 р. в сумі 37800 грн. без врахування податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з ПП „СК „Комфорт" судовий збір на користь держави в сумі 378 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу в сумі 1800 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя - Л.В. Володіна

Судді - В.П. Клочко

- Т.П. Колбіна