28.11.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц/797/2481/13 Головуючий у першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Володіної Л.В.,
суддів - Клочка В.П., Колбіної Т.П.,
секретар - Малахова Н.В.,
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_3,
представника позивача - Коваленко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської Республіканської дирекції до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 01 липня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції звернулося до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_6 заборгованість по кредитному договору № 014/09-17/361-06 від 24.11.2006 р. в розмірі 352477,44 грн. за рахунок майна, яке відповідач отримав у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7.
Вимоги мотивовані тим, що 24.11.2006 р. між АППБ „Аваль" і ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 014/09-17/361-06, на підставі якого ОСОБА_7 видано кредит в розмірі 52000 доларів США на строк з 24.11.2006 р. по 24.11.2016 р. зі сплатою 14% річних. 24.11.2006 р. між АППБ „Аваль" і ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухомо майно - квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 померла. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.12.2008 р., ОСОБА_6 є спадкоємцем, прийняв спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_1. Станом на 02.10.2012 р. зобов'язання за кредитним договором № 014/09-17/361-06 від 24.11.2006 р. не виконуються, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 352477,44 грн.
В червні 2010 року ОСОБА_6 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської Республіканської дирекції, в якому просив визнати кредитний договір № 014/09-17/361-06 від 24112006 р. і договір іпотеки від 24.11.2006 р., укладені між АППБ „Аваль" і ОСОБА_7, недійсними. Свої вимоги мотивував тим, що кредит ОСОБА_7 видано в іноземній валюті, тоді як індивідуальні ліцензії на видачу і отримання кредиту в іноземній валюті сторонам договору не видавались, що є порушенням п.п. „в" п.4 ст.5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 01 липня 2013 року первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ „Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/09-17/361-06 від 24.11.2006 р. в сумі 352477,44 грн. за рахунок майна, триманого в спадщину після смерті ОСОБА_7, вирішено питання про судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, як ухваленого при неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права, просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка апеляційну скаргу підтримала, представника відповідача, яка просила апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині зустрічного позову не оскаржується.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про задоволення первісного позову, виходив з того, що спадкоємець зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що 24 листопада 2006 року між АППБ „Аваль" і ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 014/09-17/361-06 про надання кредиту з лімітом 52000 доларів США на термін 120 місяців з 24.11.2006 р. по 24.11.2016 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних (а.с. 10-13).
З метою забезпечення виконання за вказаним кредитним договором, 24.11.2006 р. між АППБ „Аваль" і ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2883. Предметом договору іпотеки є нерухомо майно - квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (а.с.17-20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 померла (а.с. 16). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.12.2008 р., відповідач ОСОБА_6 отримав в спадщину квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 14). На час смерті ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором складає 352477, 44 грн. (а.с. 122).
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов?язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов?язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов?язанням.
З урахуванням положення ст. 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов?язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов?язання фактично не пов?язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).
Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Разом з тим, при визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача, судом не з'ясовані обставини, що мають значення.
Суд стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в розмірі 44092,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2012 р. складає 352433,03 грн. При визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача, судом не враховано, що ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 проведені платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/09-17/361-06 від 24.11.2006 р. згідно його заяви до позивача від 17.04.2008 р., а саме: 05.05.2008 р. - 999,99 доларів США (еквівалент 5049,95 грн.), 10.06.2008 р. - 800 доларів США (еквівалент 3880 грн.), 16.07.2008 р. - 320 доларів США (еквівалент 1548,80 грн.), 19.11.2008 р. - 99,22 доларів США (еквівалент 583,41 грн.), 11.12.2008 р. - 500,73 доларів США (еквівалент 3740,45 грн.), 15.12.2008 р. - 500,73 доларів США (еквівалент 3740,45 грн.), 15.01.2009 р. - 474,73 доларів США (еквівалент 3655,42 грн.), 12.02.2009 р. - 62,48 доларів США (еквівалент 481,09 грн.), 11.12.2008 р. - 433,33 доларів США (еквівалент 3238,84 грн.), 27.10.2008 р. - 786,62 доларів США (еквівалент 4106,16 грн.), 27.10.2008 р. - 1008,76 доларів США (еквівалент 5265,73 грн.), 19.11.2008 р. - 846,04 доларів США (еквівалент 4977,23 грн.), 19.11.2008 р. - 396,89 доларів США (еквівалент 2332,76 грн.), 19.11.2008 р. - 1638,67 грн. (пеня), 19.11.2008 р. - 852,09 грн. (пеня), 27.10.2008 р. - 840,25 грн. (пеня), 27.10.2008 р. - 375,53 грн. (пеня). Всього на суму 46306,83 грн. Таким чином з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 306170,61 грн. (352477,44 грн. - 46306,83 грн.). Колегія суддів звертає увагу на те, що суми в квитанціях, в яких зазначено призначення платежу „пеня", зараховуються в рахунок повернення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості на день смерті ОСОБА_7 пеня була визначена в сумі 44,41 грн. (а.с. 122).
Доводи апеляційної скарги про те, що не визначена вартість майна, яке отримано у спадщину, спростовуються матеріалами справи. Відповідно до п.1.3 договору іпотеки, укладеного 24.11.2006 р. між позивачем і ОСОБА_7 вартість квартири АДРЕСА_1 визначена сторонами в сумі 373700 грн. (а.с. 17). Враховуючи, що між датою укладення договору іпотеки і датою смерті ОСОБА_7 пройшов не тривалий період часу, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову і стягнення заборгованості в межах вартості спадкового майна, яка зазначена в договорі іпотеки. Вартість спадкового майна в сумі 41580 грн., яка зазначена в свідоцтві про право на спадщину за законом, не є ринковою (дійсною), визначена відповідно до довідки-характеристики № 6183, яка видана КП СМР БТІ і ДРОНМ 06.12.2008 р. (а.с. 14).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не звернувся з позовною заявою у строки, передбачені ст. 1281 ЦК України, спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачем 17.04.2008 р. на адресу позивача надана заява, в якій відповідач зобов'язався здійснити погашення кредиту і відсотків за його користування згідно умов кредитного договору № 014/09-17/361-06 від 24.11.2006 р., крім цього, в період часу з 05.05.2008 р. по 12.02.2009 р. здійснив платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 46306,83 грн.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, підстави для скасування рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 575, 608, 1216, 1218, 1282 ЦК України, ст.ст. 17,23 Закону України „Про іпотеку", ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 01 липня 2013 року змінити в частині первісного позову.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/09-17/361-06 від 24.11.2006 року в сумі 306170,61 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Л.В. Володіна
Судді: В.П. Клочко
Т.П. Колбіна