УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 121/2874/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В.

СуддівАдаменко О.Г., Макарчук Л.В.

При секретаріКраснощоковій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Масандрівської селищної ради АР Крим, про стягнення заборгованості за договором та виселення з предмету іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

02 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Масандрівської селищної ради АР Крим, про стягнення заборгованості за договором та виселення з предмету іпотеки. Вимоги мотивовані тим, що 16.09.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Ялтинського відділення № 4549 ВАТ «Ощадбанк» /далі - Банк/ та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір на суму 40 000 доларів США з кінцевим строком повернення 16.09.2018 року з оплатою 15 % річних за користування кредитом. У забезпечення виконання зазначеного договору 16.09.2008 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки. За умовами зазначеного договору ОСОБА_6 було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. 16.09.2008 року між Банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед кредитором за належне /своєчасне, повне/ виконання умов кредитного договору. У зв'язку з невиконанням відповідачами умов договору ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12.04.2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки у погашення заборгованості у розмірі 296090 грн. 12 коп., яка існувала станом на 08.04.2011 року. Рішення набрало законної сили 15.09.2011 року. Посилається на те, що на час звернення до суду з зазначеним позовом відповідачами заборгованість за кредитом не погашена, сума заборгованості, яка виникла з 09.04.2011 року по 15.03.2012 року становить 104739, 19 грн. та складається з: заборгованості за простроченими процентами у сумі 72905,35 грн.; пені за простроченою заборгованістю та процентам у сумі 30095,72 грн.; поточної заборгованості по комісії за супроводження кредиту у сумі 58,25 грн.; простроченої заборгованості по комісії за супроводження кредиту у сумі 1514,50 грн.; пені простроченої заборгованості по комісії за супроводження кредиту у сумі 165,37 грн. Зазначає, що, незважаючи на наявність рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12.04.2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачі не звільнили квартиру і продовжують в ній проживати. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10011/0130 філії - КРУ АТ «Ощадбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 117 від 16.09.2008 року у розмірі 104739,19 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1047 грн. Виселити ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 114,70 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 117 від 16.09.2008 року, за простроченими процентами в сумі 72905, 35 грн., пеню за простроченою заборгованістю та процентами в сумі 30095,72 грн., поточну заборгованість по комісії за супроводження кредиту в сумі 58,25 грн., поточну заборгованість по комісії за супроводження кредиту в сумі 1514,50 коп., пеню простроченої заборгованості по комісії за супроводження кредиту в сумі 165,37 грн., а всього заборгованість в сумі 104739, 19 грн. Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати в сумі 561,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати в сумі 561,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати в сумі 38,23 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ «Державний ощадний банк України» за довіреністю Бек-Назаров В.В. просить апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, рішення суду залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 29.11.2013 року подали до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що 02.12.2013 року о 14-00 год. в Ялтинському міському суді АР Крим буде розглядатися цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Кримської республіканської філії, про поділ майна подружжя та визнання права власності.

Колегія суддів обговоривши заявлені клопотання, дійшла висновку про те, що причини, зазначені в клопотаннях є неповажними, оскільки справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Масандрівської селищної ради АР Крим, про стягнення заборгованості за договором та виселення з предмету іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року вже розглядом відкладалася, а крім того, вищезазначена справа в Апеляційному суді АР Крим призначена до розгляду на 02.12.2013 року о 11-30 год., а справа в Ялтинському міському суді АР Крим призначена на 02.12.2013 року о 14-00 год., а тому відповідачі мали можливість з'явитися на засідання суду, призначене в апеляційній інстанції, у зазначений час та на засідання суду, призначене у першій інстанції з урахуванням часу та відстані між судами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не виключає стягнення процентів, пені та інших витрат, передбачених договором, до дня фактичного задоволення вимоги (повного розрахунку).

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», і ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 117, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримала кредит у сумі 40000 доларів США зі сплатою 15 % річних, зі строком користування до 15 вересня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 вересня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України і ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки за реєстровим № 1555, за яким ОСОБА_6 передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Також, 16 вересня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_8 був укладений договір поруки, за якими ОСОБА_8 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором.

Позивач свої зобов'язання виконав, а відповідачка ОСОБА_6 допустила заборгованість, у зв'язку з чим, рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12 квітня 2011 року, яке ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 15 вересня 2011 року залишено без змін, достроково стягнуто з боржника ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у розмірі 296090 грн. за кредитним договорами № 117 від 16 вересня 2008 року станом на 08.04.2011 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с. 35-36, 37-38).

Так, згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до наведеного та ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Таким чином, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, то саме по собі ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання ними грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом, пені, збитків та інших штрафних санкцій, передбачених договором, до дня фактичного задоволення вимоги (повного розрахунку).

Наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду від 12 квітня 2011 року з відповідачки достроково стягнута заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки 08.04.2011 року, тобто кредитний договір продовжував діяти, він не був розірваний або припинений.

Приписи статей 526, 612 Цивільного кодексу України встановлюють, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Нормами ст.ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки.

Відповідно до розрахунків позивача, заборгованість відповідачки за кредитним договором № 117 від 16 вересня 2008 року станом на 15 березня 2013 року складає: заборгованість за простроченими відсотками - 9121,15 доларів США, що по курсу НБУ складає 72905,35 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та процентам - 3765,26,15 грн., що по курсу НБУ складає 30095,72 грн., поточна заборгованість по комісії за супроводження кредиту - 58,25 грн., прострочена заборгованість по комісії за супроводження кредиту - 1514,50 грн., пеня за прострочену заборгованість по комісії за супроводження кредиту - 165,37 грн., а всього загальна сума заборгованості складає - 104739,19 грн. (а.с. 16, 19-26)

Оскільки ОСОБА_6 належним чином не виконувала умов кредитного договору, суд першої інстанції, враховуючи умови договору кредиту, поруки, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав у захисті прав ПАТ «Державний ощадний банк України» на отримання від боржника та поручителя відсотків за користування кредитом, комісії, пені за несвоєчасну сплату кредиту і процентів та комісії та правильно ухвалив рішення про задоволення позову.

Що стосується висновків суду в частині задоволення позову про виселення відповідачів, то колегія суддів з ними погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їхніх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

При прийнятті рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або іншій погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається на підставах, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятком, встановленим законом.

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7

10 липня 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» було направлено письмові вимоги на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за місцем їх фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 про звільнення в добровільному порядку житлового приміщення протягом одного місяця з моменту отримання цієї вимоги, що є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які були отримані ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 17 червня 2012 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 46 -52).

З огляду на наведене та встановивши, що відповідачі належним чином повідомлялися про необхідність звільнення квартири, однак у добровільному порядку звільнити спірну квартиру відмовилися, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права іпотекодержателя порушені та правильно ухвалив рішення про виселення відповідачів із спірної квартири.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачка ОСОБА_6 не надала доказів, які могли б спростувати висновки суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що умовами кредитного договору не передбачено для боржника обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, пені та комісії після звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно суперечить фактичним обставинам і вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, за рішенням Ялтинського міського суду від 12 квітня 2011 року з відповідачки достроково стягнута заборгованість за кредитним договором станом на 08.04.2011 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначене рішення набрало чинності, але на час розгляду даної справи виконання його не здійснене, предмет іпотеки не реалізовано, що свідчить про відсутність реального виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором. Позивач звернувся до суду з новим позовом і визначив заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, пені та комісії станом на 15.03.2013 року, тобто після ухвалення судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконання якого фактично не здійснено, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом, пені, інших витрат, передбачених кредитним договором, дія якого не припинилася.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка та інші відповідачі зареєстровані за адресою, відмінною від адреси розташування предмета іпотеки, тому вони не є мешканцями спірної квартири, яка є предметом іпотеки за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність правових підстав для їх виселення, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначені доводи відповідачки були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в рішенні суду наведені переконливі висновки з урахуванням фактичних обставин справи про їх безпідставність та наведені докази, які спростовують факт не проживання відповідачки та інших відповідачів в спірній квартирі.

Довід скарги про те, що протягом дії договору іпотеки відповідачка має право користуватися і володіти предметом іпотеки, а тому задоволення вимог про її виселення призвело до порушення її прав як іпотекодавця, колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи вважає хибним, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні матеріального закону.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 11, 60, 212 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Адаменко О.Г. Макарчук Л.В.