Справа № 455/265/13ц Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.

Провадження № 22-ц/783/6786/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретаря Мариняк О.І.

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

встановила:

Позивач ОСОБА_2 21.02.2013 року звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_3, просила суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між ними, зареєстрований 28 липня 2001 року у Ясениця-Замківській сільській раді, Старосамбірського району, Львівської області, актовий запис № 11.

В обґрунтування зазначеної вимоги покликається на те, що їх подружнє життя не склалось, оскільки відповідач зловживав спиртними напоями, зневажав та принижував її, приділяв мало уваги та безпідставно ревнував. Через постійні сварки вона в жовтні 2012 року переїхала жити до своїх батьків. Вважає, що шлюбні відносини фактично припинені, сімейних зв'язків вони не підтримують, а шлюб носить лише формальний характер, зберегти його неможливо тому просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_2

Вважає, що оскаржуване рішення є незаконне та несправедливе.

Стверджує, що подружнє життя не склалося, оскільки відповідач зловживає спиртними напоями, зневажав та принижував її, приділяв мало уваги сім"ї та безпідставно ревнував.

Суд, відмовляючи в позові не взяв до уваги те, що діти повністю перебувають на її утриманні, а відповідач, відповідно до рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 12.04.2013 року сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів своїх доходів.

Крім цього, суд вживав заходи для збереження їх сім"ї, зупинивши розгляд справи на чотири місяці. Це не дало жодного результату, вони не змогли примиритися. На її думку суд невірно трактував їх спільний відпочинок, оскільки вони разом із дітьми їздили відпочивати тому, що вона боялася відпустити з чоловіком дітей самих, щоб він не напився, а діти залищилися на воді без догляду.

Вважає, що суд незаконно відмовив їй у позові, перекрутив всі обставини справи і неправильно зазначив, що сім"я існує, в них нормальні стосунки.

Також, суд не врахував її інвалідність та важку хворобу, а стресові ситуації та скандали, що їх влаштовує відповідач в стані алкогольного сп'яніння, важко нею переносяться.

Запевняє, що сімейні відносини припинені, спільного господарства сторони не ведуть.

Просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким шлюб розірвати.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, в обґрунтування навела доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, на її переконання сім"я остаточно розпалася, подальшого подружнього життя з відповідачем не бачить, просить шлюб розірвати.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 03.12.2013 року не прибув, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення а.с. 60), не повідомив суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності відповідача, який не з»явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Статтею 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення районного суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що між сторонами існують нормальні відносини, сім»я збережена, відповідач характеризується виключно з позитивної сторони, турбується та забезпечує сім»ю, доказів, які б стверджували про неможливість спільного життя та збереження шлюбу немає.

З зазначеним висновком суду погодитись не можна з наступних підстав..

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом сторони перебувають у шлюбі з 28.07.2001 року, який зареєстровано у Ясениця-Замківській сільській раді, Старосамбірського району Львівської області, актовий запис № 11 (свідоцтво, а.с. 4 вкладення).

Від шлюбу у сторін є двоє дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6), які згідно довідки виконкому Ясениця-Замківської сільської ради № 654 від 11.06.2013 року проживають з батьком (а.с. 20).

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім»ї.

Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. (ст. 111 СК України).

Примирення між сторонами протягом строку, наданого судом, не відбулося, оскільки суд двічі ухвалами від 12.04.2013 року та від 12.06.2013 року надавав термін для примирення тривалістю кожного разу два місяці.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З висновками суду першої інстанції про можливість збереження сім»ї колегія суддів не погоджується, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, стверджує, що збереження шлюбу суперечить її інтересам, спільного господарства з відповідачем вона не веде.

Враховуючи те, що подружнє життя у сторін не склалось, сім'я фактично розпалася, сімейного господарства сторони не ведуть, подружніх відносин не підтримують через тривале проживання окремо один від одного, подальше спільне життя подружжя і збереження сім»ї суперечить інтересам позивачки, шлюб існує формально, колегія суддів приходить до висновку, що шлюб слід розірвати.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на це, слід стягнути з відповідача в дохід держави 57,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України), підлягає скасуваню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задвольнити

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 28 липня 2001 року у Ясениця-Замківській сільській раді Старосамбірського району Львівської області, актовий запис № 11.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 57 (п»ятдесят сім) грн. 35 коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин