Справа № 461/10061/13-к Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 11-кп/783/239/13 Доповідач: Голубицький С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Голубицького С.С.

суддів Гаврилова В.М., Михайлишин Г.Я.

при секретарі Нікітчуку П.В.

у кримінальному провадженні № 12013150050000192 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця м. Львова,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,

за участю :

прокурора Горин У.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката ОСОБА_2

розглянула апеляційну скаргу прокурора прокуратури Галицького району м. Львова Сенюти А.В. на вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України і, з застосуванням ст. 70 КК України, призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України, та звільнено з-під варти у залі суду.

В апеляційній скарзі прокурор, покликаючись на невідповідність покарання, призначеного судом ОСОБА_1, тяжкості кримінальних правопорушень та його особі, просить суд апеляційної інстанції вирок районного суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким, із застосуванням ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що наведені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене покарання не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Вважає, що при обранні міри покарання ОСОБА_1 судом недостатньо враховано тяжкість вчинених ним злочинів, один з яких віднесений кримінальним законом до категорії тяжких. Крім цього, неповно враховано особу обвинуваченого, який не відшкодував потерпілій матеріальної шкоди, завданої вчиненим ним правопорушенням та не вжив жодних заходів до її відшкодування, що свідчить про відсутність щирого каяття у обвинуваченого. Зазначає, що щире каяття ОСОБА_1 у вчинених правопорушеннях, підтверджується лише його словами, які спрямовані на ухилення від відповідальності за скоєне.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор свою апеляційну скаргу підтримав.

Захисник-адвокат ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 в суді вимоги апеляційної скарги прокурора заперечили та просили залишити її без задоволення.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, 23 січня 2013 року о 19.30 год., перебуваючи на АДРЕСА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом віджиму вікна проник у квартиру НОМЕР_1, звідки таємно викрав ноутбук фірми « Lenovo » вартістю 4000 грн., золоті вироби загальною вартістю 5700 грн., та пляшку коньяку вартістю 300 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 10000 грн..

Крім того, 23 січня 2013 року о 19.30. год. перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, маючи умисел на викрадення та привласнення офіційних документів, ОСОБА_1 незаконним шляхом заволодів платіжною банківською карткою «Приватбанк» з номером НОМЕР_2, оформленою на ім'я ОСОБА_4.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про обставини справи і зміст апеляційної скарги, виступ прокурора на її підтримку, думки адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу апеляції, вивчивши матеріали провадження, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, встановила наступне.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини провадження та дав вірну юридичну оцінку діям засудженого.

Як вбачається з вироку, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно і у вчиненому щиро розкаявся.

З врахуванням цих даних суд прийшов до переконання про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування призначеного покарання і призначив йому покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді п'яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком три роки та покладенням обов'язків визначених ст. 76 КК України.

При цьому судом було роз'яснено ОСОБА_1 правові наслідки звільнення від покарання з випробуванням, передбачені ст. 78 КК України.

З врахуванням викладеного призначене ОСОБА_1 покарання не можна визнати явно несправедливим унаслідок м'якості. Навпаки, на думку колегії суддів, таке покарання призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого, і за своїм видом і розміром є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Безпідставними є доводи апеляції щодо відшкодування заподіяної шкоди обвинуваченим. Як вбачається з матеріалів справи, цивільний позов потерпілою не заявлявся і в матеріалах є її заява про те, що претензій до ОСОБА_1 вона не має (т. 2 а.с. 20).

З врахуванням наведеного доводи апеляції колегія суддів вважає надуманими і підстав для її задоволення не вбачає та залишає вирок районного суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді :

Голубицький С.С. Михайлишин Г.Я. Гаврилов В.М.