АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1619/1106/12
Номер провадження 11/786/631/2013
Категорія: ч. 1 ст. 296, н.т.
Головуючий у 1-й інстанції Косик Світлана Миколаївна
Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Рябішина А.О.
суддів - Куліша В.М. , Юренко Л.А.
з участю прокурора -Гомлі О.В.,
потерпілої - ОСОБА_2,
представника потерпілої - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
засудженого -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляціями старшого прокурора прокуратури Машівського району Полтавської області, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 28 січня 2013 року,-
УСТАНОВИЛА:
Указаним вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Карлівка, зареєстрований в смт. Машівка Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, працюючий продавцем магазину «АТБ», не судимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.296 КК України на 4 місяці
арешту.
Згідно вироку ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.
Так 18 червня 2011 року близько 3-ї години засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території літнього майданчику кафе-бару «Семіраміда» в смт. Машівка Полтавської області, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливо ставлячись до загальновизнаних правил поведінки, почав нахабно себе поводити, висловлюватися в присутності інших осіб нецензурними словами, на зауваження не реагував та безпричинно вилив в сторону потерпілої ОСОБА_2 келих пива. Після чого кинув пляшку, яка попала їй в область скроні, а потім наніс потерпілій удар стільцем по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В результаті таких дій ОСОБА_5 було тимчасово припинено нормальну роботу розважального закладу.
В апеляції прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності юридичної кваліфікації дій засудженого , просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_5 на 6 місяців арешту.
Потерпіла ОСОБА_2 в апеляції просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винуватим та засудити за ч.1 ст.121, ч.1 ст.296 КК України на 6 років позбавлення волі. При цьому, не заперечуючи висновків суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, вважає, що внаслідок його хуліганських дій їй спричинене тяжке тілесне ушкодження у вигляді непоправного знівечення обличчя, а отже, у суду не було підстав для перекваліфікації дій засудженого.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, врахувавши те, що він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, позитивно характеризується, має постійне місце роботи, крім того зазначає, що судом не враховано неправильну поведінку потерпілої, яка спровокувала вчинення ним злочину.
Справа розглядається за правилами КПК України (в редакції 1960 року) відповідно до п.15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України, який встановлює, що апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Заслухавши суддю-доповідач, прокурора , який підтримав апеляцію прокурора , що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та просив її задовольнити з наведених у ній підстав , потерпілу , яка також підтримала апеляцію та просила її задовольнити , представника потерілої , який підтримав доводи апеляції потерпілої , засудженого та його захинска , які підтримали апеляцію засудженого та просили задовольнити , провівши судові дебати , заслухавши останнє слово засудженого , перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій , колегія суддів приходить до висновку , що апеляції прокурора, засудженого та потерпілої не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Так винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин в апеляціях не спростовується.
Доводи апеляції потерпілої про необхідність додаткової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.121 КК України з тих підстав, що їй спричинене тілесне ушкодження у виді шраму, яке знівечило її обличчя, а тому є тяжким, не заслуговують на увагу.
Відповідно до приписів ст.76 КПК України (в редакції 1960 року) та п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи», для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов'язковим. При цьому слід враховувати, що визначення наявності ознак знівечення обличчя є компетенцією суду.
Як вбачається з висновку судово-медичного експерта №1516 від 2 серпня 2011 року у потерпілої ОСОБА_2 встановлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Шрам шкіри в ділянці лобу з переходом на волосисту частину голови шириною від 0,3 до 0,5 см., довжиною до 3,5 см., який є наслідком загоєння рани, з часом поблідне, стане менш помітним, але без хірургічного лікування повністю не зникне, тобто є невиправним ушкодженням м'яких тканин обличчя і при умові, що в суді буде визнаним таким, що нівечить обличчя - може бути кваліфікований як тяжке тілесне ушкодження. (т.1, а.с.176-177).
За змістом закону факт знівечення обличчя визначається стосовно потерпілої особи, виходячи з естетичної (що базується на загальноприйнятій) оцінки нормального вигляду людського обличчя.
Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, потворний, огидливий вигляд, не властивий нормальному людському обличчю (відсутній ніс, губи, вухо, наявні глибокі численні шрами, асиметрія обличчя тощо).
Суд першої інстанції, оцінюючи обличчя потерпілої ОСОБА_2 на момент судового слідства, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, дійшов до правильного висновку, що обличчя потерпілої не можна вважати знівеченим.
Колегія суддів, дивлячись на потерпілу, виходячи з естетичної оцінки нормального вигляду людського обличчя, також не вбачає будь-яких загальноприйнятих ознак його відштовхуючого вигляду.
Твердження в апеляції потерпілої про її моральні страждання внаслідок отриманих тілесних ушкоджень не можуть бути підставою для визнання її обличчя знівеченим.
Тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про кваліфікацію дій засудженого лише за ч.1 ст.296 КК України.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарг прокурора щодо призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та доводи апеляційної скарги засудженого є також необґрунтованими, оскільки воно призначене відповідно до вимог ст..ст.50,65 КК України.
Так відповідно до ст.50 КК України , покарання є заходом примусу , що застосовується від імені держави за вироком суду до особи , визнаної винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару , а й виправлення засудженого , а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим , так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно із приписами ст.65 КК України , суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини та у межах статті Особливої частини Кримінального Кодексу , що передбачає відповідальність за вчинений злочин , враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного та обставини , що пом"якшують покарання . Особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів. При цьому призначене покарання має бути вочевидь справедливим.
Як вбачається з матеріалів справи , при вирішенні питання про призначення засудженому покарання , суд першої інстанції у повній мірі дотримався зазначених законів , належним чином вмотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані , що характеризують особу засудженого. Зокрема, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину , дані про особу засудженого , який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, позитивно характеризується, є досить молодою людиною, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи.
В зв'язку з викладеним , колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, які просили посилити призначене ОСОБА_5 покарання.
На думку колегії суддів не є обґрунтованими і доводи апеляції засудженого про можливість призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі з наступних підстав.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції правильно врахував, характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, але й одним з небезпечних та поширених злочинів проти громадського порядку, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, думку потерпілої, яка в результаті вчиненого злочину отримала травму голови, втратила можливість займатися жіночим футболом, яким займалася професійно.
Не заслуговують на увагу посилання засудженого на неправильну поведінку потерпілої, яка своїми діями спровокувала вчинення ОСОБА_7 злочину, як на пом'якшуючу обставину, оскільки зазначені доводи спростовуються доказами (висновком судово-медичної експертизи, показами свідків) які підтверджують умисел підсудного на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю.
Зазначені докази судом першої інстанції у повній мірі дослідженні і враховані при призначені покарання засудженому.
З огляду на наведене, покарання, призначене ОСОБА_5 слід визнати таким, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження скоєння ним нових злочинів.
Керуючись ст..ст.365,366 КПК України в ред.. 1960 року, п.15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України , колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги прокурора прокуратури Машівського району Полтавської області, потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення , а вирок Машівського районного суду від 28 січян 2013 року щодо ОСОБА_5 без змін;
Суддді
Рябішин А.О. Куліш В.М. Юренко Л.А.