Справа № 761/21100/13-ц
Провадження №2/761/7348/2013
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29 листопада 2013 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Подмазко О.Д.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби в м.Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, -
в с т а н о в и в:
У серпні 2013р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про визнання відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування кватирою за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби в м.Києві зняти ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником 2-о кімнатної квартири АДРЕСА_1, в якій він зареєстрований. Крім нього, у вказаній квартирі, зареєстрована його донька - ОСОБА_3 (далі - відповідач). Як зазначає позивач, відповідач у вказаній квартирі фактично ніколи не проживала, оскільки на протязі свого життя проживала окремо від нього зі своєю бабусею. На даний час, відповідач також не проживає у вказаній квартирі, оскільки має свою сім'ю та проживає окремо зі своїм чоловіком за іншою адресою.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач вказаною квартирою не цікавиться, за житло та комунальні послуги не сплачує, не приймає участі у її ремонті, в той час, як а він є пенсіонером та вимушений нести матеріальні затрати по сплаті за житло за відповідача, в якому відповідач не проживає більше одного року, він звернувся до суду з вказаним позовом про визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав викладених в ньому.
Відповідач, у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду оповіщалася у встановленому законом порядку за місцем своєї реєстрації, про поважність причин неявки суд не повідомляла та не просила розглядати справу у її відсутність, заперечення проти позову не подавалися.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст.ст.169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є власником 2-о кімнатної, квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 27.09.2010р., виданого Головним Управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 20.09.2010р. №1255-С та копією витягу з реєстру про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №28665632 від 13.01.2011р. (а.с.4,5).
Згідно довідки житлово-будівельного кооперативу «Імпульс» №14 від 02.04.2013р., виданої ОСОБА_1 (позивачу у справі), в квартирі АДРЕСА_1, разом з позивачем зареєстрована його донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Згідно акту, складеного комісією житлово-будівельного кооперативу «Імпульс» у складі бухгалтера ЖБК «Імпульс» - ОСОБА_4 та мешканців кв.АДРЕСА_2 - ОСОБА_5 та кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_6 №30 від 06.08.2013р. та затвердженого 06.08.2013р. головою правління ЖБК «Імпульс» Дюкаревою Н.О., відповідач за адресою у квартирі АДРЕСА_1 фактично не проживає, а лише зареєстрована. Участі в фінансово-господарській діяльності даної квартирі ніколи не приймала (а.с.3).
Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст.319 ЦК України).
Частиною 1 ст.383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, ст.150 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 № 5464-X із змінами, передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Отже, з перелічених норм закону вбачається, що саме власнику квартири належить право користування та розпорядження своєю квартирою, а також поряд з ним мають право користування цією квартирою і члени його сім'ї. Право члена сім'ї власника квартири на користування квартирою існує лише до тих пір поки право власності на квартиру не припинене, а при втраті права власності членом сім'ї на квартиру, при відсутності відповідного договору з новим власником припиняється й право членів колишнього власника на користування цією квартирою.
За таких обставин, оскільки на даний час позивч є єдиним власником квартири АДРЕСА_1, а зареєстрована в цій квартирі відповідач у цій квартирі не проживає та не перебуває з позивачем у родинних відносинах, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання відповідача, такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби в м.Києві зняти з реєстрації відповідача за вказаною адресою, суд зазначає наступне.
Так, ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
За таких обставин, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання третьої особи Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби в м.Києві зняти з реєстраційного обліку відповідача за адресою: АДРЕСА_1, оскільки в розумінні норм ст.3 ЦПК України дана вимога є передчасною, оскільки права позивача в даному випадку не порушені, оскільки позивач до відповідача не звертався з відповідною заявою про зняття з реєстрації відповідача у казаній квартирі, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 57,35грн.
На підставі викладеного, керуючись 9, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 88, 169, 212-215, 223-226, 294 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 57,35 (п'ятдесят сім гривень 35 коп.).
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя