АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/13411/13 Головуючий в 1 інстанції - Кізюн Л.І.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 19.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11348002000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 000,00 доларів США, з розрахунку 15% річних на строк з 19.05.2008 року по 21.05.2028 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 19.05.2008 року було укладено договір іпотеки №85812 між АКІБ «УкСиббанк» та ОСОБА_2, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку наступне майно, а саме квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 40,60 кв. м. та житловою площею 20,00 кв. м., яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Так як відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за договором кредиту, у нього виникла заборгованість, яка станом на 22.02.2013 року становить 848 857,88 гривень., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 606 839,91 грн.; та заборгованості по відсотках - 242 017,97 грн., яку позивач просив стягнути з боржника, а також шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить другому відповідачу по справі, шляхом його продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Також, позивач просив стягнути з відповідачів судовий збір.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11348002000 від 19 травня 2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, у розмірі 848 857 (вісімсот сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 88 коп. та 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача посилався на те, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновок суду про те, що ОСОБА_2 не попереджалась про наявність боргу та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, спростовується матеріалами справи. Позивачем на виконання вимог статей 33,35 Закону України «Про іпотеку» 15.10.2012 р. вих. № 48.2-08/5078/12 відповідачці ОСОБА_2 направлено досудову вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, в якій також було попереджено відповідачку про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки. Висновок суду про неможливість одночасного задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки не ґрунтується на законі.

До апеляційного суду представник позивача не з`явився, просив розглядати справу у його відсутності.

Представники відповідачів ОСОБА_1та ОСОБА_2 доводи скарги не визнали, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 19.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11348002000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 000,00 доларів США, з розрахунку 15% річних на строк з 19.05.2008 року по 21.05.2028 року, а позичальник відповідно до п.п. 1.2.2 зобов'язувався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору.

Відповідно до п.п. 1.3.3 кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом 30/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Внаслідок укладання вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором про надання споживчого кредиту № 1134800200 від 19.05.2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_1

Так, як позичальник не виконував умови кредитного договору № 11348002000 від 19.05.2008 року, у нього станом на 22.02.2013 року виникла заборгованість, яка включає в себе: заборгованість по кредиту - 75 921,42 доларів США, що по курсу НБУ становить 606839,91 грн., заборгованість по відсотках - 30 278, 74 доларів США, що по курсу НБУ становить 242 017,97 грн.

Правильність нарахування заборгованості, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді ні боржником ні майновим поручителем , а також їх представниками не оскаржувалась.

Заперечення , щодо суми боргу не наводились.

Встановивши вищенаведені обставини, а також правильно застосувавши вищенаведені норми матеріального права, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, щодо стягнення заборгованості з боржника.

Разом, з тим відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не повно встановив обставини справи, не вірно застосував норми матеріального права, вирішив справу без врахування роз`яснень, викладених в постанові Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»,

Так, судом було встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 19.05.2008 року було укладено договір іпотеки №85812 між АКІБ «УкСиббанк» та ОСОБА_2, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку наступне майно, а саме квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 40,60 кв. м. та житловою площею 20,00 кв. м., та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до п. 4.1 договору іпотеки №85812 від 19.05.2008 року іпотекодкржатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодержателем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення вимог стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином, враховуючи, що предмет іпотеки не належить позичальнику, а іншій особі, позивач мав право одночасно заявити вимоги про стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить іншій особі, а висновок суду першої інстанції про неправильно обраний спосіб захисту не ґрунтується на законі.

Відмовляючи в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, через не повідомлення майнового поручителя про наявність боргу, судом також не були враховані положення п.37 тієї ж постанови Пленуму, відповідно до якого невиконання вимог частини першої ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов`язанння не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотеко держателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, зазначаючи, що ОСОБА_2, не була повідомлена про усунення порушень, суд не надав жодної оцінки вимозі від 15.10.2012 р. вих. № 48.2-08/5078/12, яка направлялась відповідачці ОСОБА_2, що підтверджено реєстром відправлень поштової кореспонденції (а.с.34-36).

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ті обставини справи які суд вважав встановленими є недоведеними, а висновок суду про неможливість заявлення одночасно вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно особи відмінної від боржника не ґрунтується на законі.

Вимогами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, вважає позовні вимоги позивача, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення наявної заборгованості доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 309 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню шляхом задоволення цих позовних вимог.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11348002000 від 19.05.2008 року, яка нарахована станом на 22.02.2013 року та включає в себе: заборгованість по кредиту - 75 921,42 доларів США, що по курсу НБУ становить 606839,91 грн., заборгованість по відсотках - 30 278, 74 доларів США, що по курсу НБУ становить 242 017,97 грн.

Необхідно звернути стягнення на нерухоме майно: однокімнатну квартиру № 158 загальною площею 40, 60 кв. м житловою 20,00 кв. м, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 08.10.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 4238, право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12.10.2004 року та записано у реєстраційну книгу № д. 982-162 за реєстраційним № 3142, яку передано АКІБ «УкрСиббанк» за договором іпотеки № 85812 від 19.05.2008 року.

Звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Разом з тим посилання в апеляційній скарзі на не проведення судом розподілу судових витрат є безпідставним, оскільки з відповідача ОСОБА_1, понесені позивачем судові витрати стягнуті в повному обсязі в сумі 3441 грн. 00 коп.

Так як питання розподілу судових витрат, судом було вирішено у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, підстав для скасування рішення в цій частині немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11348002000 від 19.05.2008 року, яка нарахована станом на 22.02.2013 року в сумі 848 857, 88 грн., та включає в себе: заборгованість по кредиту - 75 921,42 доларів США, що по курсу НБУ становить 606839,91 грн., заборгованість по відсотках - 30 278, 74 доларів США, що по курсу НБУ становить 242 017,97 грн.

Звернути стягнення на нерухоме майно: однокімнатну квартиру № 158 загальною площею 40, 60 кв. м, житловою 20,00 кв. м, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 08.10.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 4238, право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12.10.2004 року та записано у реєстраційну книгу № д. 982-162 за реєстраційним № 3142, яку передано АКІБ «УкрСиббанк» за договором іпотеки № 85812 від 19.05.2008 року.

Звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: