Дата документу Справа № 332/1878/13-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
ЄУ № 332/1878/13-к Головуючий в 1 інстанції
Провадж. № 11-кп/778/457/13 Ретинська Ю.І.
Категорія ст. 125 ч.2 Доповідач в 2 інстанції
КК України Тютюник М.С.
УХВАЛА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Тютюник М.С.,
суддів Городовенка В.В., Симонця О.І.,
при секретарі Дмитренко Ю.Ф.,
за участю прокурора Безлер Л.В.,
обвинуваченого ОСОБА_3,
його захисника - адвоката ОСОБА_4
розглянула 28 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 20 вересня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, який проживає у АДРЕСА_2,
засуджений за ч.2 ст. 125 КК України до одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного судом покарання з випробуванням іспитовим строком на один рік.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 08 березня 2013 року, приблизно о 23 годині 00 хв. маючи умисел, спрямований на умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_5, яка сталась на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, наніс останньому не менше 2 ударів в область голови та обличчя, чим завдав ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 701 від 17 квітня 2013 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та його кваліфікацію, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м'якості, судом не врахована думка прокурора та потерпілого з приводу призначеного покарання. Апелянт просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст. 75 КК України строком на 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.2,3,4 ст. 76 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляцію з підстав її необґрунтованості, потерпілого ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, які вважали вирок суду законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Таким чином дії ОСОБА_3, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється кваліфікація дій обвинуваченого, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому покарання, то колегія суддів, за відсутності переконливих доводів, вважає їх безпідставними.
Так, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 суд врахував невелику тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення та думку як прокурора так і потерпілого, які вважали за необхідне призначити покарання відносно ОСОБА_3 з застосуванням ст. 75 КК України, що підтверджено потерпілим у судовому засіданні апеляційної інстанції та обрав ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі у межах санкції статті за вчинений злочин і за своїм видом є найбільш суворим з числа покарань, передбачених санкцією ч.2 ст. 125 КК України, яке на думку колегії суддів, є достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України та меті призначення покарання.
Крім цього, суд врахувавши, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має родину, постійне місце проживання та роботи, на утриманні якого перебувають батьки-пенсіонери обґрунтовано прийшов до висновку про можливість його перевиховання і виправлення без ізоляції від суспільства, тому звільнив обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням необхідного та достатнього для доведення обвинуваченим свого виправлення без реального відбуття основного покарання іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За наведеного вище колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2013 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст. 125 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
М.С. Тютюник В.В. Городовенко О.І. Симонець