Справа №1806/12917/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко Олександр Володимирович
Номер провадження 22-ц/788/661/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О.
Категорія - 20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Маслова В. О.,
суддів - Дубровної В. В., Сибільової Л. О.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» про визнання договору купівлі-продажу підвального приміщення будинку недійсним,
встановила:
06 листопада 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради та ТОВ "Атлас" 09 вересня 1998 року договір купівлі- продажу нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 є недійсним, оскільки укладений не з власником цього приміщення, а тому, покупець не набув права власності на це майно, згоди на відчуження зазначеного приміщення власники будинку не надавали.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 лютого 2013 року позов задоволено: визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1, укладений 09 вересня 1998 року між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради та ТОВ «Атлас».
В апеляційній скарзі ТОВ «Атлас», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на законних підставах товариство купило 9 вересня 1998 року нежитлове приміщення, провело в ньому переобладнання і досі використовує для своїх потреб. Задовольнивши позов і пославшись на ст. 48 ЦК УРСР 1963 року суд не вказав у рішенні який же саме закон, який діяв на той час, строни порушили при укладенні договору. Позивачка не має підстав для задоволення її позову, оскільки не була стороною у договорі. Позивачка пропустила строк позовної давності, товариство просило суд застосувати цей строк, однак суд, як і позивачка, вважали, що строк позовної давності не пропущенно.
Заслухавши пояснення представника ТОВ «Атлас» Челядіна С.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника Управління майна комунальної власності Пейкової І.О., яка підтримала позицію апелянта, пояснення представника позивачки ОСОБА_6, який вважав рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскільки суд допустив неправильне застосування норм матеріального права.
В даній справі розглядається спір відносно підвального приміщення пл. 91,4 кв.м. під багатоквартирним будинком АДРЕСА_1.
21 лютого 1995 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на квартиру №10 площею 30 кв.м, у вказаному будинку на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Ця обставина підтверджується копією свідоцтва на а.с. 7, виданого виконкомом Сумської міської ради народних депутатів.
З грудня 1996 року відділ комунального майна виконкому Сумської міськради уклав з ТОВ «Атлас» договір оренди вказаного приміщення. До укладення цього договору це приміщення пл. 91,4 кв.м. знаходилось на балансі ВЖРЄУ - 5 та використовувалося як складське виробниче приміщення.
25 лютого 1998 року Сумська міська рада прийняла рішення «Про перелік комунальної власності (нежитлові приміщення) які підлягають приватизації у 1998 році» У п.4 цього рішення передбачена приватизація такого об'єкта комунальної власності, як вказане приміщення пл. 91,4 кв.м. Це вбудоване нежитлове приміщення 17 липня 1998 року Сумським ООБТІ зареєстровано як комунальна власність, що підтверджується копією посвідчення на а.с. 29.
31 липня 1998 року управлінням майна та приватизації Сумської міської ради видано наказ № 107-а «Про приватизацію нежитлових приміщень шляхом викупу», копія якого є на а.с. 28, у пункті 2 якого передбачалося здійснити приватизацію вказаного приміщення, у пункті 3 передбачено опублікувати інформаційне повідомлення про приватизацію об'єктів шляхом викупу у місцевій пресі. Така інформація надана управлінням у Сумській газеті «Добрий день» № 36 за 21 серпня 1998 року, що підтверджується копією газетної публікації на а.с. 57.
9 вересня 1998 року Управління продало, а ТОВ «Атлас» купило вказане вбудоване нежитлове приміщення за 6480 грн. Покупець зобов'язаний провести ремонт і переобладнання у цьому приміщенні. Це підтверджується копією цього нотаріально посвідченого договору на а.с. 16-17.
27 лютого 2005 року ОСОБА_3 отримала у Сумській нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на квартиру №10 у цьому ж будинку, що підтверджується витягом з реєстрації права власності на нерухоме майно на а.с. 6 , виданим Сумським МБТІ.
Задовольняючи позов та визнаючи договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 9 вересня 1998 року недійсним, місцевий суд зазначив у рішенні, що цей договір порушує права позивачки ОСОБА_3, а тому цей договір є недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР 1963 року, а трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 71 цього Кодексу, нею не пропущений, оскільки про порушення свого права вона дізналася після рішення апеляційного суду Сумської області від 5 липня 2012 року щодо незаконності п. 4 вказаного рішення Сумської міської ради від 25 лютого 1998 року. Такі висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, суд неправильно витлумачив ст. 71 ЦК УРСР щодо перебігу строку позовної давності і щодо пропуску цього строку позивачкою.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми ЦК УРСР при розгляді позову щодо законності договору купівлі-продажу від 9 вересня 1998 року, тобто застосував той закон, який діяв на час укладення договору, однак неправильно витлумачив ст. 71 ЦК УРСР щодо трирічного строку позовної давності, який стосовно вказаного договору купівлі-продажу витік 9 вересня 2001 року.
В матеріалах справи немає ніяких даних, які б свідчили про те, що мати позивачки ОСОБА_7 не погоджувалася з вказаним договором купівлі - продажу нежитлового приміщення або спорювала його, з цього приводу немає ні копії позовної заяви, ні копії судового рішення. Як зазначено вище, після смерті ОСОБА_7 квартиру № 10 успадкувала ОСОБА_3, яка 27 лютого 2005 року отримала свідоцтво.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. З цього витікає, що у ОСОБА_3 не може бути більше прав, аніж їх було у ОСОБА_7, а ті правомочия, які втратила за життя остання, не могли бути успадковані позивачкою. Отже, якщо строк позовної давності відносно законності договору купівлі-продажу від 9 вересня 1998 року пропустила ОСОБА_7, то цього права не набула і позивачка, яка, згідно позовної заяви, проживає не в квартирі № 10, а по іншій вулиці. Більш того, з часу набуття права власності на квартиру № 10, згідно з свідоцтвом від 27 лютого 2005 року, позивачка з даним позовом звернулася тільки 6 листопада 2012 року, тобто через сім років. Обидва відповідача управління майна та комунальної власності та ТОВ «Атлас» посилаючись на законність укладеного між ними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 9 вересня 1998 року, просили суд першої інстанції застосувати до цього договору і до позивачки строк позовної давності. Це вбачається з письмових заперечень відповідачів, які є на а.с. 24-25, 59-61, та з пояснень представників відповідачів під час судових засідань у суді першої інстанції. Колегія суддів знаходить, що позивачкою пропущений строк позовної давності щодо законності договору купівлі-продажу, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню з постановлянням нового рішення про відмову у позові. Позиція позивачки, на яку пристав і суд першої інстанції, про те, що вона не пропустила трирічного строку позовної давності, оскільки узнала про порушення свого права тільки після рішення апеляційного суду Сумської області від 5 липня 2012 року, копія якого є на а.с. 8-9, не може бути правовою підставою стосовно непропуску строку позовної давності і задоволення позову, зважаючи на наступне.
По-перше, зміна форми власності і суб'єктів власності відбулася не у 2012 році, а у 1998 році за вказаним договором. По-друге, вказане рішення апеляційного суду не торкалося і не змінювало право власності на нежитлове приміщення пл. 91, 4 кв.м. Саме по собі визнання незаконним одного з пунктів рішення міської ради не тягне за собою автоматичного визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у повному об'ємі. З пояснень представника позивачки вбачається, що на час укладення договору - купівлі продажу 9 вересня 1998 року у багатоквартирному будинку приватизованими були тільки 4 квартири, а в інших квартирах комунальної власності проживали наймачі. Товариства співвласників будинку не створено і зараз. Тому, відлік строку позовної давності в даній справі від 5 липня 2012 року колегія суддів знаходить помилковим. Згідно з ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлених законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Позивачкою пропущено строк позовної давності за цим позовом як до набуття нею права власності на квартиру № 10 у 2004 році, так і після цього.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги з позивачки на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати по оплаті апеляційної скарги судовим збором, як це передбачено ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія
суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» задовольнити.
Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 лютого 2013 року в даній справі і постановити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у позові до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» про визнання недійсним договору купівлі-продажу підвального приміщення будинку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» 57 грн. 35 коп. судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення набрало законної сили, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -