Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Леска В.В., при секретарі Пудак О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 01.06.2010 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № MKL1GA00000125, а 14.09.2006 року додаткова угода до нього.

Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 6559 доларів США (далі: $), з яких 6200 $ на споживчі потреби та 359 $ на оплату страхових платежів, а позичальник зобов'язався сплатити Банку за користування кредитом 12% річних та повернути кредит до 31.05.2010 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 13.06.2006 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 29.04.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 216 103,53 грн. (27 046,75 $ за курсом НБУ на цю дату 7,99), з яких: - заборгованість за кредитом становить 5351,02 $; - заборгованість за відсотками 10 425 $; - комісія 208,36 $; - пеня 11 061,48 $.

Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, ЖК України, Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору і договору іпотеки позивач просив постановити рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 216 103,53 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання права Банку на продаж предмета іпотеки від імені відповідача будь-якій особі-покупцеві, надати для здійснення такого продажу Банку необхідні повноваження, а також виселити відповідача та інших осіб, що проживають у будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку в територіальному органі міграційної служби України.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.07.2013 року у задоволенні позовної вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено та додатковим рішенням цього ж суду від 18.10.2013 року відмовлено у задоволенні позовної вимоги Банку про виселення відповідача та членів її сім'ї з будинку.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідач подала заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на її думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Додаткове рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18.10.2013 року, яким відмовлено у задоволенні позовної вимоги Банку про виселення відповідача та членів її сім'ї з будинку позивачем не оскаржено, тому колегія суддів не робить висновків щодо нього.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що Банк не вказав у позові початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а порушення відповідачем зобов'язання за кредитним договором не завдає банку збитків і не змінює обсяг його прав.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що 01.06.2010 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № MKНОGA00000125, а 14.09.2006 року додаткова угода до нього.

Згідно умов договору та додаткової угоди до нього Банк надав позичальнику кредит в розмірі 6559 доларів США (далі: $), з яких 6200 $ на споживчі потреби та 359 $ на оплату страхових платежів, а позичальник зобов'язався сплатити Банку за користування кредитом 12% річних та повернути кредит до 31.05.2010 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 13.06.2006 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1.

Правовідносини, які складися між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» та умовами кредитного договору і договору про іпотеку.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55), ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленим статтею 119 ЦПК України, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві. Зокрема, у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у заяві має бути викладено обставини, необхідні для ухвалення рішення, зокрема, відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

У разі недодержання позивачем при подачі позовної заяви вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, наслідком такого є постановлення суддею ухвали про залишення заяви без руху, а якщо недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК).

Якщо ж порушення правил статей 119, 120 ЦПК України виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені п. 8 ч. 2 ст. 207 ЦПК України (постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду).

У даному випадку суд першої інстанції, відкривши провадження у справі та минаючи визначену процесуальним законом процедуру, не вправі був відмовляти в задоволенні позову з підстав недотримання вимог щодо змісту позовної заяви.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відтак, у резолютивній частині рішення суду, за змістом п. 42 вищезгаданої постанови Пленуму, має зазначатись, в тому числі, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Отже, незазначення Банком у позовній заяві конкретної початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Встановлено, що взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 29.04.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 167062,11 грн. (20908,90 $ за курсом НБУ на цю дату 7,99), з яких: - заборгованість за кредитом становить 5351,02 $; - заборгованість за відсотками 10 425 $; - комісія 208,36 $; - пеня 4923,63 $ (розмір пені в межах одного року згідно вимоги пункту 1. ч. 2 ст. 258 ЦК України).

З цього приводу банк 14.03.2013 року за № 30.1.0.0/2-62В надсилав відповідачу письмову претензії в якій зазначав, що у неї є заборгованість за кредитним договором і у разі непогашення цієї заборгованості банк буде змушений звернути стягнення на переданий в іпотеку будинок.

Претензію банку відповідач отримала, проте ніяких заходів на погашення заборгованості не вжила. Після цього банк 06.06.2013 року звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції цим обставинам належної оцінки не дав і дійшов помилкового висновку про те, що банк недовів вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд помилково виходив з того, що вправі відмовити у задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки допущене боржником порушення основного зобов'язання не завдає банку збитків і не змінює обсяг його прав.

Дані висновки суду не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, розмір заборгованості відповідача перед Банком підлягає зменшенню, оскільки розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором слід визначати в межах одного року перед зверненням Банку до суду з позовом.

Також колегія суддів констатує, що в червні - вересні 2011 року позичальник вчиняв дії, що свідчили про визнання нею боргу (погашав заборгованість за кредитним договором) і тим самим переривав перебіг загальної позовної давності.

Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № MKНОGA00000125 від 01.06.2006 року в розмірі 167062 (сто шістдесят сім тисяч шістдесят дві) грн. 11 коп. звернути стягнення на переданий в іпотеку належний ОСОБА_3 житловий будинок за літерею «А» загальною площею 94,10 кв. м., житловою площею 42,80 кв.м. з надвірними спорудами, а саме, гаражу за літерею «В», садового будинку за літерею «в», споруд за №№ 1-3 та мощення, що знаходяться за адресою: в АДРЕСА_1.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права продажу предмета іпотеки від імені ОСОБА_3 будь-якій особі-покупцеві, визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Для цього надати ПАТ КБ «Приватбанк» всі повноваження, необхідні для здійснення продажу, в тому числі, право отримати витяги з Державного реєстру прав власності та дублікати правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від їх форм власності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: