Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Морозова С.М.

                                                                                                    Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2008 року                                                                                          Справа № 22-а-13243/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів:                     Старосуда М.І.,

                                  Юрченко В.П.,

при секретареві      Кірсановій М.В.,

розглянула апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 18 вересня 2008р. у справі № 2а-249/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області  про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И Л А :

15.07.2008 року позивач ОСОБА_1.. звернувся до суду з позовом  про визнання неправомірними дій посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради, яке фінансується  Головним управлінням Державного казначейства України в Луганській області, щодо виплати йому допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за 2003-2005 роки по 26,7 грн., за 2007-2008 роки по 120,0 грн., стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради, яке фінансується  Головним управлінням Державного казначейства України в Луганській області, за рахунок державного бюджету України недоотриману суму  за 2003-2005, 2007-2008 роки в розмірі 7924,9 грн.

Постановою постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 18 вересня 2008р.  ОСОБА_1. задоволенийі: визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради щодо нарахування  позивачеві щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2005, 2007, 2008 роки в розмірі, встановленому Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнуто з за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача суму допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007, 2008 роки у розмірі 7924,9 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача (УПСЗН)  в судове засідання не прибув, про час, дату і місце апеляційного розгляду відповідач повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Представник відповідача - головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити і справу розглянути без участі представника відповідача.

Позивач в судове засідання не прибув, про час, дату і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшли письмові заперечення від представника позивача з проханням залишити без задоволення апеляційну скаргу і без змін постанову суду першої інстанції та розглянути справу у його відсутність.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до 1 категорії, має 2 групу інвалідності, у зв'язку з чим у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати компенсації, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, письмові заперечення на апеляційну скаргу дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.7), є інвалідом 2 групи, причина інвалідності, пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.8). Ці встановлені обставини не оспорюються жодною з сторін. Предметом спору є розміри виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення.

Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи, допомоги у розміри 5 мінімальних заробітних плат.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо необхідності застосування частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 років була чинною і підлягає застосуванню.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, оскільки ніякого обмеження стосовно зазначеного у спеціальному Законі розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував. Постанова № 836 була прийнята відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1995 року № 373/95-ВР, з метою реалізації конкретного плану дій на 1996 рік.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України  № 796-XII зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі України № 796-XII викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796-XII, є безпідставним.

Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смерті.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставним посилання  відповідача на застосування у межах спірних відносин річного строку для звернення до суду, оскільки приписами частини 2 статті 99 КАС України, передбачено його застосування у випадку, якщо законом не встановлено інше. Інше як свідчить аналіз даних норм не встановлено.  

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно за суттю вирішив позовні вимоги ОСОБА_1., але при проведенні розрахунку невиплаченої суми застосував не ті розміри мінімальної заробітної плати, які були встановлені чинним законодавством.

За рішенням суду  1 інстанції сума одноразової щорічної допомоги на оздоровлення розрахована без врахування дат виплат допомоги: за 2003 рік з урахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 205,00 грн., за 2004 рік - 237,0 грн за 2007 рік - 420,0 грн., за 2008 рік - 525 грн. 

Відповідно довідки УПСЗН Артемівської районної в м.Луганську ради №01-03/10195 від 11.11.2008р., з урахуванням дати виплат допомоги на оздоровлення, розмір заробітної плати, яка підлягає застосуванню при розрахунку становить:

Тобто недоплачені суми виплат складають: за 2003 рік - 185,00 грн. х  5 - 26,7 грн.  = 898,3 грн.

За 2004 рік - 205,00 грн. х  5 - 26,7 грн.  = 998,3 грн.

За 2005 рік - 332,00 грн. х 5 -120,0 грн.  = 1540,0 грн.

За 2007 рік - 440,00 грн. х  5 - 120,0 грн.  = 2080,0 грн.

За 2008 рік - 515,0  грн. х  5 - 120,0 грн.  = 2455,0 грн. Тобто недоплачена сума одноразової допомоги на оздоровлення становить 7971,60грн.

Слід зауважити, що суд, задовольняючи позовні вимоги частково тільки до відповідача УПСЗН (не задовольняючи позовні вимоги до відповідача - головного управління Державного казначейства України в Луганській області ) і обґрунтовуючи це в мотивувальній частині, в резолютивні частині про це не зазначив.  

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно  вирішив справу за суттю, але допустив помилку при розрахунку заборгованості, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні щодо розміру суми задоволених позовних вимог за 2003, 2004, 2007, 2008 роки і виходячи з приписів ч.1 ст.2, ч.4 ст.105 КАС України відповідач зобов'язаний не тільки здійснити перерахунок суми щорічної одноразової допомоги, але й здійснити виплату заборгованості по щорічній допомозі  на оздоровлення за період 2003-2005, 2007-2008 років в сумі 7971,6 грн.

Керуючись ч.1 ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради задовольнити частково.

Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 18 вересня 2008р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії змінити.

Перший абзац  резолютивної частини постанови доповнити словом «частково».

В третьому абзаці резолютивної частини постанови суму «7924грн.90коп.» замінити на «7971,60грн. (сім тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 60 копійок)».

Доповнити резолютивну частину постанови реченням:  «В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до головного управління Державного казначейства України в Луганській області відмовити».

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. 

                Головуючий:      

                Судді: