№ справа:113/1117/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Климова Ганна Михайлівна

№ провадження:11-кп/190/910/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.

_________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Рижової І.В.

Суддів -Балахонова Б.Л., Мельник Т.О.

при секретарі -Іоновій С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 113/1117/13-к за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2013 р., за яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Зелений Гай Долинського району Кіровоградської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України.

за участю прокурора -Аметової Д.С.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного йому міри покарання, вважаючи її надто суворою, та призначити її не пов'язану з позбавленням волі.

В обгрантування своїх доводів обвинувачений посилається на те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, а саме: визнання провини та каяття у вчиненому злочині.

Також, обвинувачений просить при пом'якшенні йому міри покарання врахувати його стан здоров'я, а також ту обставину, що він працює.

Вироком Первомайського районного суду АР Крим від 25.09.2013 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. В силу ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2010 р. і остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційні скарзі обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що вони є необґрунтованими з наступних підстав.

Як вказано у вироку, ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.

Так, 09.08.2013 р., приблизно о 12 годині, ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні веранди, розташованої в будинку АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, з трельяжу викрав мобільний телефон марки «Самсунг GT - E 1150 і». Після чого, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 345 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю доказів по справі, досліджених судом першої інстанції в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, і не оспорюються в апеляційній скарзі.

Доводи обвинуваченого про пом'якшення йому міри покарання, на думку колегії суддів є необґрунтованими.

Висновок суду першої інстанції про призначення ОСОБА_6 реальної міри покарання є обґрунтованим і належним чином мотивований у вироку.

Так, призначаючи ОСОБА_6 міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який в силу ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Колегія суддів не можу прийняти до уваги доводи обвинуваченого про те, що однією із підстав для пом'якшення йому міри покарання є те, що він працює, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення ніде не працював, а лише влаштувався на працю 23.08.2013 р., тобто після вчиненого ним кримінального правопорушення (а.с. 33).

Необґрунтованими є доводи обвинуваченого про те, що суду необхідно врахувати при призначенні йому міри покарання стан його здоров'я, оскільки дана обставина не позбавляє його можливості відбувати реальну міру покарання у кримінально - виконавчій установі.

Також, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання врахував обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття у вчиненому злочині.

Обставин, які обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.

Ті обставини, що ОСОБА_6 в судовому засіданні вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, було враховано судом першої інстанції, через що йому було призначено покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, тобто відповідно до вимог Загальної частини Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів знаходить необґрунтованими доводи обвинуваченого про те, що йому призначено надмірно суворе покарання.

При цьому, колегія суддів враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив крадіжку маючи сім не погашених і не знятих судимостей, у зв'язку з чим, підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів не вбачає.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам кримінального закону є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження здійснення їм нових злочинів.

З урахуванням вказаних вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 тільки в умовах відбування покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуванням.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, або застосування ст.ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 р. щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С У Д Д І:

І.В. Рижова Б.Л. Балахонов Т.О. Мельник