УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/11861/13-к Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія ст.309 КПК Доповідач Жизнєвський Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року.Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жизнєвського Ю.В.

суддів: Михайловського В.І., Фоміна Ю.В.

при секретарі Парижан І.О.

за участі:

прокурора Колоші Є.В.

захисника-адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах підозрюваної ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 02.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах підозрюваної ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 оголошувалася в розшук та підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_1 в інтересах підозрюваної ОСОБА_2 звернувся в апеляційний суд зі скаргою на вищевказану ухвалу, в якій він просить її скасувати та ухвалити нову, якою змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: 53300, м.Орджонікідзе, Дніпропетровської області Орджонікідзевський виправний центр управління ДПтС України в Дніпропетровській області (№79) та покласти на неї, за необхідності, обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Вважає що дана ухвала не відповідає фактичним обставинам справи і постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК. Вважає, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного чи обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що після зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, вона буде перебувати під постійним наглядом персоналу Державної пенітенціарної служби України, не зможе вчинити дії, з якими пов'язують ризики, передбаченим ст.177 КПК України.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_1 - захисника підозрюваної ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу з зазначених в ній мотивів, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слідчим суддею в повній мірі враховані вимоги статей 184, 193, 196 КПК України. Зокрема, постанова суду містить обґрунтування такого рішення та мотиви, з яких він залишив клопотання адвоката без задоволення.

Злочин, передбачений ст.307 ч.2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.

В ході апеляційного розгляду даної скарги колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 засуджено за раніше вчинений злочин і їй призначено покарання у виді обмеження волі строком на три роки. Вирок відносно останньої набрав законної сили і підлягає виконанню.

Однак 06 грудня 2013 року обвинувальний акт по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12013060330000224 від 21 жовтня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 КК України відносно ОСОБА_2, в зв'язку з чим ОСОБА_2 обрано даний запобіжний захід, направлено для розгляду в Корольовський районний суд міста Житомира.

А тому доводи адвоката, що суд першої інстанції при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежився лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, чим порушив вимоги п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є безпідставними.

В зв'язку з вищевикладеним підстав для скасування даної ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах підозрюваної ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 02.12.2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: