АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11408/13 Справа № 189/756/13 Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О.С. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Каратаєвої Л.О., Калиновського А.Б.

при секретарі: Нікуліній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду, Дніпропетровської області від 20 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побут» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Покровського районного суду, Дніпропетровської області від 20 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побут» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди відмовлено.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_2 02.01.1996 року була прийнята на роботу фотографом в Покровське виробниче комерційне об*єднання «Побут»- наказ № 1, яке 30.09.1997 року перейменоване в Покровське ТОВ «Побут».

Згідно заочного рішення Покровського районного суду, Дніпропетровської області від 19.03.2012 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнено з ТОВ «Побут», Покровського району заробітну плату в розмірі 17848 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн, дане заочне рішення було скасовано ухвалою Покровського районного суду, Дніпропетровської області від 22.04.2013 року.

Відповідно до табелів обліку робочого часу ОСОБА_2 відпрацьовано з грудня 2012 року по серпень 2013 року - 0 годин.

Згідно рішення Покровського районного суду, Дніпропетровської області від 24.09.2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Побут» Покровського району про стягнення заробітної плати та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24.09.2012 року залишено без змін

Згідно листа начальника відділу інформатизації та обліку платників податків Східно-Дніпровської ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - ОСОБА_2 являлася суб»єктом підприємницької діяльності в період з 24.02.2007 року по 23.01.2012 року.

Статею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується. Отже, як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов*язаних з виною працівника.

Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України.

Вирішуючи спір про оплату простою, суд повинен з*ясовувати факт простою й наявність чи відсутність вини працівника в цьому.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що невиплата заробітної плати позивачці сталася через несумлінне ставлення її до своїх трудових обов*язків, в зазначений період часу ОСОБА_2 на роботу не виходила, а використовувала ці дні на власний розсуд.

Також суд обґрунтовано відмовив позивачці і у задоволенні вимог відносно стягнення індексу інфляції, процентів від простроченої суми, про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони витікають із позовних вимог, в задоволенні яких, позивачці відмовлено.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, встановленим обставинам і матеріалам справи, преюдиціальним рішенням Покровського районного суду, Дніпропетровської області від 24.09.2012 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Побут» Покровського району про стягнення заробітної плати та стягнення моральної шкоди відмовлено, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 року залишено без змін.

Інші доводи скарги зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Апелянт не надала суду першої та апеляційної інстанції жодного доказу, який би свідчив про порушення відповідачем її трудових прав.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.,ст.209,303,307, 308,314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Покровського районного суду, Дніпропетровської області від 20 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: