Справа № 22-а-12818/08 Суддя у 1-ій інст.: Бухтіярова І.О.
Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.
донецький апеляційний адміністративний суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2008 року місто Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шаптала Н.К.
суддів апеляційного суду: Міронової Г.М., Арабей Т.Г.
при секретарі судового засідання: Білоус К.І.
З участю сторін: ОСОБА_1., представника відповідача Закіпної Л.П.;
|
розглянувши апеляційну скаргу |
Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у місті Донецьку Ради |
|
|
|
|
на постанову |
Ворошиловського районного суду міста Донецька |
|
від |
18 вересня 2008 року |
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у місті Донецьку Ради |
|
про |
стягнення одноразової компенсації за встановлення групи інвалідності, стягнення недоотриманих сум допомоги до 5 травня та допомоги на оздоровлення; |
|
|
|
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 вересня 2008 року з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у місті Донецьку Ради на користь ОСОБА_1. стягнуто суму заборгованості з щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 рік у розмірі 3118 грн., суму одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності у розмірі 5905,20 грн. та суму щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2928,48 грн.
Відповідач з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне:
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1. має статус інваліда війни, якому встановлена 2 група інвалідності, та відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, якому встановлена 3 група інвалідності, а з 05.02.2007 року ОСОБА_1. була встановлена 2 група інвалідності, та йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, як інваліду 2 групи та у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, як інваліду 3 групи, встановленої на момент її виплати.
Відповідно до норм ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року - одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Колегія суддів, вважає, що суд 1-ї інстанції вірно виходив з вимог закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, сплачуючи позивачу щорічну допомогу у зменшених розмірах, замість встановлених за нормами ст. 48 Закону № 796- XII від 28.02.1991 року, - тобто чотирьох мінімальних заробітних плат, як інваліду 3 групи та п'яти мінімальних заробітних плат, як інваліду 2 групи, розмір яких не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.
Колегія суддів приймає до уваги норми ст.ст. 46, 48 Конституції України, відповідно до яких громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.
Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.
Відповідно до ст.17 ЗУ № 2017 основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. щодо стягнення щорічної грошової допомоги за 2006 рік, оскільки обґрунтовано врахував, що нормами ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік була призупинена.
Колегія суддів, поділяє висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в частині стягнення недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, оскільки вважає, що судом було вірно враховано Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V, щодо обмеження виплат встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були визнані неконституційними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, і має бути залишена без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення,
Повний текст ухвали виготовлено 27 листопада 2008 року.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія;-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у місті Донецьку Ради - залишити без задоволення.
Постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 вересня 2008 року щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у місті Донецьку Ради на користь ОСОБА_1. суму заборгованості з щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 рік у розмірі 3118 грн., суму одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності у розмірі 5905,20 грн. та суму щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2928,48 грн. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Колегія суддів: Н.К.Шаптала
Г.М.Міронова
Т.Г.Арабей