№ справа:123/8896/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Білоусов Михайло Миколайович
№ провадження:11-кп/190/889/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.
_________________________________________________________________________________
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" грудня 2013 р. м. Сімферополь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Рижової І.В.
Суддів -Балахонова Б.Л., Мельник Т.О.
при секретарі -Іоновій С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 123/8896/13-к за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27.09.2013 р., за яким
ОСОБА_7, 1975.03.23 року народження, уродженця м. Судака, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України.
за участю прокурора -Аметової Д.С. захисника - ОСОБА_6 обвинуваченого - ОСОБА_7
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження щодо його підзахисного закрити, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти із зали суду.
Свої доводи мотивує тим, що висновки суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Так, захисник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав в якості доказу провини його підзахисного ОСОБА_7 протокол пред'явлення особи для впізнання, оскільки він складений з порушенням норм його проведення, так як при затриманні ОСОБА_7 були присутні потерпіла ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10
Також, захисник звертає увагу на те, що в основу обвинувального вироку покладені суперечливі свідчення потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10, які в той вечір знаходилися у стані алкогольного сп'яніння, та не бачили моменту відкритого заволодіння майна, що належало потерпілій, а з висновку судово - медичної експертизи не вбачається, що потерпілій ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження в область обличчя, про що стверджує потерпіла.
Крім того, захисник вважає, що судом першої інстанції не звернута увага на ту обставину, що органами досудового слідства не встановлена сума викрадених у потерпілій ОСОБА_9 грошових коштів, так як поставлена у провину його підзахисного ОСОБА_7 сума грошових коштів у розмірі 150 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, а також не звернута увага на те, що протокол виявлення і огляд вилучених речей складені після складання рапорту про затримання, при якому не було виявлено у обвинуваченого ОСОБА_7 ніяких речей.
Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.09.2013 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. В силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Судацького міського суду АР Крим від 01.08.2007 р. і остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційні скарзі захисника, колегія суддів приходить до висновку, що вони є необґрунтованими з наступних підстав.
Як вказано у вироку, ОСОБА_7, визнаний винним і засуджений за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.
Так, 20.07.2013 р., приблизно о 3 годині 30 хвилин, ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, розташованої на площі Куйбишева в м. Сімферополі, де побачив раніше не знайому йому ОСОБА_9, у руці якої була сумочка - клатч. Усвідомлюючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_10, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадання чужого майна, керуючись корисливими намірами, підійшов до ОСОБА_9, схопив її за руку, тим самим позбавивши її можливості чинити опір, ударив долонею руки в область обличчя, від яких у ОСОБА_9 з руки злетіла на землю належна їй сумка. Потім, ОСОБА_7 підібрав сумку - клатч, вартістю 100 грн., у якій знаходився гаманець з грошовими коштами у розмірі 150 грн. Після чого, ОСОБА_7 з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 280 грн.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України при обставинах, встановлених судом першої інстанції, знайшли своє повне підтвердження під час судового провадження, підтверджуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку.
Судова колегія визнає доведеним провину обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України.
При цьому колегія суддів виходить з наступного:
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заперечуючи свою вину у відкритому заволодінні майном, належного потерпілій ОСОБА_9 пояснив, що в той вечір, він гуляв спільно з потерпілою ОСОБА_9 та її подругою ОСОБА_10, пригощав останніх вином.
Крім того, обвинувачений в суді пояснив, що він не спричиняв потерпілій ОСОБА_9 ніяких тілесних ушкоджень, та не заволодівав її майном.
Указані обвинуваченим ОСОБА_7 обставини про те, що він ніякого відношення до вчиненого щодо потерпілої ОСОБА_9 кримінального правопорушення немає не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично свідчення обвинуваченого про те, що він не заволодівав майном потерпілої ОСОБА_9, оскільки вони є надуманими і правильно розцінені судом першої інстанції, як спосіб захисту.
Так, потерпіла ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що в той день, вона спільно зі своєю подругою ОСОБА_10 гуляли в парку, де до них підійшов незнайомий чоловік, як потім було встановлено ОСОБА_7, який почав з ними знайомитися, але вони його ігнорували, так як не бажали з ним спілкуватися, але він їх переслідував. Перебуваючи на зупинці громадського транспорту, до них знову підійшов ОСОБА_7, та попросив її відійти з ним убіг, але вона відмовилася, та попередила, що буди дзвонити до міліції, відала телефон ОСОБА_10, щоб вона подзвонила до міліції. Тоді, ОСОБА_7 схопив її за руку та вдарив долонею в обличчя, від чого у неї впала сумка, яку забрав ОСОБА_7 Згодом частина її речей і 30 грн. були виявлені на землі біля входу в парк.
Тобто із свідчень потерпілої вбачається, що вона бачила момент викрадення обвинуваченим ОСОБА_7 належного їй майна, а саме сумці, що на думку колегії суддів спростовує доводи захисника щодо непричетності його підзахисного до вчиненого кримінального правопорушення.
Аналогічні свідчення в суді були дані свідком ОСОБА_10
Свідчення потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 у сукупності з іншими, дослідженими судом першої інстанції доказами, узгоджуються між собою у деталях, логічно доповнюють один одного, створюючи картину злочину у цілому, тому не довіряти їм підстав не має.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_9, будучи попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 УК України звернулася із заявою в органи міліції, в якому зазначила, що незнайомий чоловік хапаючи її за праве плече, тричі вдарив долонею по її правій щоки, після чого відкрито заволодів її сумкою, в якій знаходилися не тільки її особисті речі, але і грошові кошти у сумі 150 грн. (а.с.7 - 9).
Свідчення потерпілої ОСОБА_9 підтверджуються протоколом пред'явлення особи для впізнання від 20.07.2013 р., де ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7, як особу, яка відкрито заволоділа належній їй сумкою, в якій знаходилися речі (а.с. 40 - 41).
Необґрунтованими є доводи захисника про те, що протокол пред'явлення особи для впізнання не можна визнати в якості доказу провини його підзахисного, так як потерпіла була присутня при затриманні ОСОБА_7, оскільки на думку колегії суддів не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_9 вже під час надання заяви про злочин детально описала особу, яка вчинила щодо неї кримінальне правопорушення та під час свідчень вказувала на те, що обвинувачений якийсь час спілкувався з нею та її подругою, після чого викрав у неї сумку.
Доводи захисника про те, що свідчення потерпілої ОСОБА_9 і свідка ОСОБА_10 необ'єктивні, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки свої свідчення свідки надавали у судовому засіданні, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Крім того, їх свідчення послідовні, не суперечливі та підтверджуються іншими доказами, тому підстав не довіряти їм не має.
Матеріалами кримінального провадження достовірно встановлено, що ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_9 Про це зокрема свідчить висновок судово - медичної експертизи № 1462 від 23.07.2013 р., згідно якому у ОСОБА_9 був виявлений синець правого плеча, дане тілесне ушкодження відноситься до легких, яке не спричинило за собою короткочасного розладу здоров'я (а.с. 28).
Судом першої інстанції перевірялися доводи захисника про те, що на обличчі потерпілої ніяких тілесних ушкоджень не виявлено та ці доводи обґрунтовано були визнані неспроможними, оскільки не від кожного удару залишаються видимі тілесні ушкодження.
Даною експертизою спростовуються доводи захисника про те, що потерпіла ОСОБА_9 в той день перебувала у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, потерпіла не могла об'єктивно розповісти про фактичні обставини того дня.
Також, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що свідок ОСОБА_10 перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Крім свідчень потерпілої та свідка, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується іншими письмовими матеріалами кримінального провадження дослідженими в судовому засіданні, серед яких протокол огляду місця події та фото таблиця до неї від 20.07.2013 р., де на землі біля входу в «Дитячий Парк» виявлені речі, а саме: гаманець, 30 грн., 2 квітки на поїзд, косметичка (а.с. 14 - 17).
Що стосується доводів захисника про те, що ні органами досудового слідства ні судом не встановлена сума викрадених у потерпілій грошових коштів, то на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки сума викрадених грошових коштів у потерпілій в розмірі 150 грн. підтверджується матеріалами кримінального провадження, а те, що при затриманні обвинуваченого була вилучена інша сума грошових коштів, то він бачив як до нього наближаються працівники міліції і у нього була можливість позбутися від речей потерпілої, частина яких згодом була виявлена біля входу в парк.
Колегія суддів вважає, що факт того, що протокол виявлення і огляд вилучених речей складений після складання рапорту про затримання не є підставою для скасування вироку та не впливає на фактичні обставини кримінального провадження.
Доводи захисника про недопустимість ряду доказів по справі, які покладені судом в основу обвинувального вироку, ретельно перевірялися судом першої інстанції і підтвердження не знайшли. Крім того, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що суд першої інстанції вимог зазначеного закону дотримався.
Таким чином, фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, повністю підтверджуються сукупністю викладених вище доказами і сумнів у колегії суддів не викликають.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), поєднаний з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Вказівка на неповноту досудового і судового слідства також є безпідставною, оскільки як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового слідства та судом були прийняті всі заходи, направлені на всебічне і об'єктивне дослідження обставин справи.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального законодавства України, що ставлять під сумнів законність і обґрунтованість вироку не встановлено, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку.
Міра покарання призначена ОСОБА_7 відповідно до ст.ст. 65 - 67 КК України, з урахуванням всіх обставин по справі і даних про його особу.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2013 р. щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
С У Д Д І:
І.В. Рижова Б.Л. Балахонов Т.О. Мельник