Справа № 22-10766/ 2006 рік Категорія 21
Головуючий в 1 інстанції Никифоряк Л.П. Доповідач Новодворська О.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
24 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Новодворської О.І.
Суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
При секретарі Андрусь В.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою виконавчої дирекції відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівки на рішення Центрально - міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ: Рішенням Центрально - міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 вересня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 22000.00 грн. -
Не погодившись із рішенням суду, відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівки та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що - позивачем не надано доказів щодо заподіянні йому моральної шкоди та не ураховано судом того, що згідно Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дію ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від. нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " призупинено.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в квітні 2006' року позивач звернувс у суд з позовом до відповідача про відшкодування моральної' шкоди, посилаючись на те, що позивач перебував у трудових відносинах з шахтою їм. В.ї. Леніна, працював у якості ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За час роботи у шкідливих умовах він отримав професійне захворювання вібраційну хворобу. Відповідно до довідки МСЕІС позивачу було- встановлено втрату працездатності вперше - 40 % у зв 'язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба з 02.03.2005 року безстроково. Згідно довідки МСЕК від 20.02.2006 року позивачу було встановлено втрату працездатності 65 % за сукупністю: 40%- у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба повторно і 25% - у зв"язку з. професійним захворюванням хронічний бронхіт з 16.02.2006 року. Позивач вважає, що внаслідок значного погіршення його здоров'я, він пережив та переживає на даний час моральні страждання, від самого процесу лікування, яке тривало довгий час та триває на даний час, було порушено його звичний образ життя, і в теперішній час потребує, додаткових зусиль для його організації. За виюіадених обставив: позивач просив суд стягнути у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 40000.00грн. .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги викладені в позові в повному обсязі, просили позов
задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав повністю.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд обґрунтовано виходив із положень п. "є " ст. 21, ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " (Далі Закону), згідно до яких, на Фонд покладено обов'язки з відшкодування страхових виплат як утраченого заробітку так і моральної шкоди. При цьому необхідність надання висновків МСЕК щодо заподіяння такої шкоди у разі стійкої втрати працездатності Законом не передбачено.
Згідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року ( із подальшими змінами) розмір моральної ( немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Якщо законодавством установлено межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж.
Частиною 3 ст. 34 Закону встановлено, що сума страхової виплати на
відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної
заробітної плати. Суд першої інстанції обґрунтовано не узяв до уваги доводи відповідача
про те, факт заподіяння позивачеві моральної шкоди повинен бути підтвердженим
висновком МСЕК.
Суд, також, обґрунтовано не прийняв до уваги довід відповідача про те, що з 1 січня 2006 року ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію абзацу четвертого ст. 1 (у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та .. членам їх, сімей), підпункту „є" пункту 1 частини першої ст. 21, частини третьої ст., 28 та частини третьої ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пославшись на те, що відповідно до ст. 58 Конституції Україні закон зворотної дії у часі не має.
При цьому слід також урахувати те, що згідно ст. 46 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання фінансування Фонду соціального страхування здійснюється за рахунок внесків роботодавця, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, прибутку, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству, а не за рахунок Державного бюджету.
Стягуючи на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 22000 грн., суд навів у рішенні мотиви, згідно з якими він дійшов до висновку про саме таку суму відшкодування моральної шкоди. Урахував те, що позивач, вимушений пристосовуватися до нових умов життя, врахував стан його здоров'я, тяжкість професійних захворювань та її наслідки, ступень фізичних та. моральних страждань, вимоги розумності та справедливості, роз'яснення, які містяться у п. 9 Постанови Пленумі Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 3 1.03. 1995 року (із подальшими змінами ).
Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права, тому підстав до його скасування немає.
Керуючись ст. 3.08, ст.ї,ст. 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівки відхилити.
Рішення Центрально - міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 вересня 2006 року залишити без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у Верховний Суд України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.