Головуючий в 1 інстанції - Суконцева Л.Г.
Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 грудня 2008 року справа № 22а-14646/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Арабей Т.Г.
суддів Шаптала Н.К., Міронової Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області
на постанову Кіровського міського суду Луганської області
від 20 жовтня 2008 року
по справі № 2а-302/2008
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області
про стягнення недоотриманої грошової компенсації у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до Кіровського міського суду Луганської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області про стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2008 року у справі № 2а-302/2008 позовна заява задоволена, а саме: стягнуті з відповідача на користь позивача різницю в компенсаціях за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 2380,20 грн.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без урахування розміру цього виду допомоги, встановленому постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Позивач ОСОБА_1.- учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та мав інвалідність ІІІ групи. Згідно довідки МСЕК серії НОМЕР_1. встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС(а.с.6).
Перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області, як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Як вбачається з матеріалів справи позивачеві було виплачено 21.11.2001р. одноразова виплата у зв'язку із зміною групи інвалідності у розмірі 94,80 грн.(а.с.7).
Статтею 48 зазначеного Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” різниця між встановленням ІІІ та ІІ групами інвалідності одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю учасникам ліквідації наслідків на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської виплачується у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.
Як вважає заявник скарги, при виплаті одноразової компенсації на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону одноразової компенсації на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті одноразової компенсації на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір одноразової компенсації як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої компенсації - 94,80 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2001 рік, а не вказаної Постанови КМУ.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Наряду з викладеним, постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.
Суд першої інстанції стягуючи компенсацію за 2001 рік виходив із розміру мінімальної заробітної плати 165 грн., в той час, як на момент її виплати 21.11.2001 рік мінімальна заробітна плата складала 118 грн., а тому стягненню підлягає за 2001р.-1675,20 грн.(118х15-94,80).
Керуючись ст. 71, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201,ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради - задовольнити частково.
Змінити постанову Кіровського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-а-302/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради про стягнення різниці в компенсаціях за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 2380,20 грн., а саме в абзаці другому резолютивної частини постанови вказати: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС у розмірі 1675,20 грн.»
В іншій частині постанову Кіровського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-а-302/2008 - залишити без змін.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного провадження вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.Г. Арабей
Судді: Н.К.Шаптала
Г.М.Міронова