ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2013 Справа № 905/7823/13

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Будводоканал», м. Маріуполь

про стягнення 42 760,68грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: ОСОБА_2 - за дов.

відповідача: Оксаніченко М.Є. - за дов.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Будводоканал» 44 123,00грн., у тому числі:

- 42 680,00грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- 1 443,33грн. - 3% річних.

Заявою від 20.11.2013р. позивач частково змінив підстави позову і зменшив розмір позовних вимог, зокрема:

- вимогою оплати наданих послуг в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України вважає заявлену 21.10.2013р. претензію, а не виставленні рахунки на загальну суму 119 190,00грн., як зазначено у позовній заяві;

- наполягає на стягненні з відповідача 42 680,00грн. заборгованості і 80,68грн. - 3% річних за період з 29.10.2013р. по 20.11.2013р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору від 03.01.12р. у період березень 2012р. - жовтень 2013р. відповідачеві були надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 119 190,00грн., з яких останнім оплачено було тільки 76 510,00грн. Оскільки умовами договору строк оплати послуг обумовлений не був, на неоплачену суму 42 680,00грн. відповідачеві 21.10.2013р. була виставлена претензія, яка є вимогою в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України і яку відповідач протягом 7 днів не задовольнив і кошти за надані послуги не перерахував.

Відповідач, не заперечуючи факту надання автопослуг протягом 2012-2013рр. на загальну суму 119 190,00грн., оплату їх у сумі 76 510,00грн., позов не визнав з посилання на його безпідставність і передчасність звернення позивача до суду. На думку відповідача претензія не є вимогою в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, а тому звернення позивача до суду мало місце до настання строку оплати послуг (передчасність подання позивачем позовної заяви).

Позивач наполягає на тому, що претензія є вимогою в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки цією правовою нормою не передбачена конкретна форма вимог і у претензії він вимагав перерахувати кошти і посилався не тільки на норми Господарського процесуального кодексу України, а і на ст.530 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

03.01.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Будводоканал» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений договір на надання послуг, предметом якого є надання виконавцем послуг з перевезення вантажів своїм транспортом за рахунок замовника та на підставі актів виконаних робіт. Строк дії договору з моменту підписання і до 31.12.2012р. з можливістю подальшої пролонгації за обопільною згодою (п. 6.1 Договору). Термін дії договору сторонами не подовжувався (ніяких документів щодо цього сторонами суду надано не було і відповідних заяв зроблено не було). Додатковою угодою №1 від 04.05.2012р. сторони внесли зміни до п.3.1 і вартість послуг збільшили до 140,00грн. за 1 маш/год роботи механізму (до коригування цього пункту вартість послуг становила 130,00грн. за 1 маш/год роботи механізму).

Відповідно до п.3.2 договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Строк оплати послуг умовами договору не обумовлений.

На виконання умов договору позивачем протягом березня - жовтня 2012р. були надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, що відповідачем не оспорюється і підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- №2 від 31.03.2012р. на суму 33 930,00грн. (без ПДВ);

- №3 від 15.04.2012р. на суму 9 100,00грн. (без ПДВ);

- №4 від 30.05.2012р. на суму 14 280,00грн. (без ПДВ);

- №5 від 15.06.2012р. на суму 10 780,00грн. (без ПДВ);

- №6 від 30.06.2012р. на суму 9 940,00грн. (без ПДВ);

- №7 від 16.07.2012р. на суму 12 040,00грн. (без ПДВ);

- №8 від 31.07.2012р. на суму 12 320,00грн. (без ПДВ);

- №9 від 31.08.2012р. на суму 11 620,00грн. (без ПДВ);

- № 1 від 01.10.2012р. на суму 2 800,00грн. (без ПДВ).

Загальна сума наданих послуг протягом дії договору становить 116 810,00грн.

Також протягом лютого-березня 2013р., тобто поза межами дії договору, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, ним відповідачеві були послуги на суму 2 380,00грн. (без ПДВ), підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- №1 від 05.02.2013р. на суму 1 260,00грн. (без ПДВ);

- №2 від 11.03.2013р. на суму 1 120,00грн. (без ПДВ).

Відповідачем надані в межах дії договору послуги оплачені у розмірі 71 510,00грн., що підтверджено платіжними дорученнями:

- № 167 від 14.05.2012р. на суму 10 000,00грн. (оплата рахунку № 2 від 29.02.2012р.);

- № 257 від 26.06.2012р. на суму 2 000,00грн. (оплата рахунку № 2 від 29.02.2012р.);

- № 285 від 06.07.2012р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 4 від 30.05.2012р.);

- № 303 від 18.07.2012р. на суму 10 000,00грн. (оплата рахунку № 6 від 30.06.2012р.);

- № 407 від 05.09.2012р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 6 від 30.06.2012р.);

- № 418 від 11.09.2012р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 8 від 30.08.2012р.);

- № 429 від 14.09.2012р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 7 від 30.07.2012р.);

- № 491 від 05.10.2012р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 8 від 30.08.2012р.);

- № 497 від 09.10.2012р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 5 від 30.05.2012р.);

- № 512 від 16.10.2012р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 7 від 30.07.2012р.);

- № 41 від 28.01.2013р. на суму 5 000,00грн. (оплата рахунку № 7 від 30.07.2012р.);

- № 82 від 12.02.2013р. на суму 7 010,00грн. (оплата рахунку № 5 від 30.05.2012р.);

- № 225 від 08.04.2013р. на суму 2 500,00грн. (оплата рахунку № 7 від 30.07.2012р.).

Рахунки № 2 від 29.02.2012р., № 5 від 30.05.2012р., № 7 від 30.07.2012р., № 8 від 30.08.2012р., в оплату яких відповідачем буцімто перераховувались кошти позивачем не виставлялись. До позовної заяви позивачем були додані тільки 2 копії рахунків, в оплату яких відповідачем перераховувались кошти, а саме №4 від 30.05.2012р. і № 6 від 30.06.2012р., але зазначена у них сума і сама перерахувань не співпадають. Так, згідно копії рахунку № 4 від 30.05.2012р. оплаті підлягала сума 14 280,00грн., відповідачем оплачена сума 5 000,00грн., а згідно копії рахунку № 6 від 30.06.2012р. оплаті підлягала сума 9 940,00грн., у той час як відповідачем в оплату цього рахунку перераховано значно більшу суму - 15 000,00грн.

Також платіжним дорученням № 389 від 26.07.2013р. відповідачем позивачеві було перераховано 5 000,00грн. в оплату рахунку № 3 від 30.03.2013р. Такий рахунок позивачем відповідачеві не виставлявся.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору строк оплати наданих позивачем автопослуг не обумовлений, тобто строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України кредитор (в даному випадку позивач по справі) має право вимагати його виконання у будь-який час; а боржник (відповідач) повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (відповідно). Обов'язок негайної оплати наданих автопослуг не випливає ні з договору, ні з актів цивільного законодавства, а тому позивач мав заявити відповідачеві вимогу щодо оплати послуг у будь-який час. Така вимога мала бути заявлена (направлена) в межах матеріального права шляхом пред'явлення рахунку, направлення листа-вимоги і т.п.

Як на документ про пред'явлення вимоги про оплату спірних автопослуг в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України позивач посилається тільки (заявою від 20.11.2013р. позивач частково змінив підстави позову) на заявлену 21.10.2013р. претензію.

Претензія є процесуальним документом, підстави і порядок пред'явлення якої обумовлені процесуальним законодавством, а саме розділом 2 „Досудове врегулювання господарський спорів" Господарського процесуального кодексу України, у той час як вимога про оплату послуг має заявлятись в межах матеріального права, а саме ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України;

Ч.2 ст.6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що „підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією", тобто відповідно до чинного процесуального законодавства претензія пред'являється тоді, коли права і законні інтереси порушено (у даному випадку позивач повинен був спочатку пред'явити вимогу в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України і тільки після сплину 7-ми денного строку та за умови неперерахування коштів боржником міг пред'явити останньому претензію, строк розгляду якої відповідно до ст.7 Господарського процесуального кодексу України становить один місяць).

З огляду на зазначене претензія не є вимогою в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України, а тому з нею не можна пов'язати настання строку оплати наданих позивачем відповідачеві автопослуг. Інших підстав щодо цього позивачем не заявлялось.

Також з огляду на надані сторонами документи і пояснення, заявлені під час розгляду справи, суд констатує, що послуги в 2013 році були надані поза межами укладеного між сторонами договору від 03.01.12р., а тому посилання позивача як на підставу своїх вимог щодо цих послуг на договір від 03.01.12р. є безпідставним.

За таких обставин, в межах заявлених позивачем підстав своїх вимог суд вважає позов безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає. В той же час це не позбавляє позивача права звернутись до суду з позовом з інших підстав.

Зазначення відповідачем у відзиву на позов того факту, що позивачем після звернення до суду була направлена йому вимога про оплату послуг № 5 від 21.11.2013р. (отримана відповідачем за його твердженням 27.11.2013р.), не впливає на прийняття рішення по справі, оскільки на таку підставу як пред'явлення вимоги уже після звернення до суду з позов позивач не посилався і відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України після початку розгляду господарським судом справи по суті позивач не має право змінити предмет або підставу позову

Судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі і керуючись ст.ст. 5, 6, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Будводоканал» про стягнення 42 680,00грн. заборгованості і 80,68грн. - 3% річних.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя В.І. Матюхін

Повний текст рішення складено 09.12.2013р.

Надруковано примірників:

1 - до справи;

1 - позивачу;

1 - відповідачу.

Тел.381-9