ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 9104/102676/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2011 року та апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

позивач 09.09.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії, зобов'язання нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату за період, починаючи з 01.01.2006 року і продовжувати надалі виплачувати надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 09 вересня 2011 року адміністративний позов за період з 01.01.2006 року по 08.03.2011 року включно - залишено без розгляду, з підстав передбачених ст. 100 КАС України.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено частково, визнано бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.03.2011 року по 23.07.2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, в решті позову відмовлено, постанову допущено до негайного виконання.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про поновлення пропущеного строку.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати, а адміністративний позов про зобов'язання зробити перерахунок пенсії залишити без розгляду.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього кодексу.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (09.09.2011 року), відсутність заяви та поважних причин для поновлення строку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 08.03.2011 року включно слід залишити без розгляду.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року N 3491-VI, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

З огляду на викладене, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягає застосуванню до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто по 22 липня 2011 року включно.

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню за період з 09.03.2011 року до 22.07.2011року включно.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200 ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2011 року у справі № 5873/11 без змін

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково. Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а-5873/11 в частині допущення до негайного виконання змінити. Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а-5873/11 залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В.Глушко

В.Я. Макарик