Судове рішення #34022
5/20-А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

29.06.06                                                                                           Справа  № 5/20-А



УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.

                                                    Орищин Г.В.

при секретарі   Горбач Ю.Б.


з участю представників:

від скаржника (відповідач) –Бежинець С.І.

від позивача –Січка В.В., Павлюк В.


розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області від 18.05.2006 року вих.№12206/9/10

на постанову господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006 року, суддя О.С.Йосипчук

у справі №5/20-А,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс», м.Ужгород

до відповідача  Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області, м.Ужгород

про визнання частково протиправними податкові повідомлення-рішення №189/23-0/31682702/1501-0006762341/1 від 23.01.2006 року та №190/23-0/31682702/1502-0006772341/1 від 23.01.2006 року


Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.


Постановою господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006 року по справі №5/20-А задоволено позов повністю - визнано протиправними прийняті ДПІ у м.Ужгороді по відношенню до ТзОВ «Аттіс»м.Ужгород податкове повідомлення-рішення №189/23-0/31682702/1501-0006762341/1 від 23.01.2006 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 17033 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 6533,97 грн. та податкове повідомлення-рішення №190/23-0/31682702/1502-0006772341/1 від 23.01.2006 року в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 12985,34 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 6492,67 грн.


Суд свій висновок мотивував тим, що відправка позивачем металобрухту метало переробним підприємствам здійснювалась залізницею з відповідним оформленням квитанцій про приймання вантажу та накладних, які відображали кількісні показники відправника, а приймання металобрухту в пункті призначення, проводилась шляхом складання актів приймання-передачі форми №69.

Господарський суд вказує на те, що згідно з поданими позивачем документами, зокрема угод купівлі-продажу вбачається, що передача металобрухту від позивача у власність покупцям відбувалася на підставі акту приймання-передачі форми №69, дані яких містять різницю по кількості в сторону зменшення.

Відповідно до п.7.5. ст.7 правил приймання вантажу Державного стандарту України 4121-2002 „Метали чорні вторинні” металобрухт приймають за масою НЕТТО на терезах споживача, яка визначається як різниця між масою БРУТТО та масою транспортного засобу, або тари з урахуванням фактичного перевищення допустимих цим стандартом значень засміченості.

Таким чином, суд першої інстанції вказує на те, що із наявних у справі матеріалів, зокрема з/д накладних, актів форми №69, на підставі приймальних актів, одержаних від отримувачів металобрухту, вбачається, що позивач обґрунтовано, на підставі документів первинного обліку проводив коригування валового доходу в сторону зменшення, що відповідно відображав і в податкових накладних.

Одночасно суд першої інстанції зазначає, що здійснюючи коригування, позивач, збільшує на встановлені розбіжності залишки брухту на складі, а вартість металобрухту, на яку збільшено залишки відображаються у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, і, як наслідок, зменшує валові витрати на суму збільшених залишків запасів. Позивачем надано суду звіти матеріально відповідальної особи по складу, згідно з якими, позивачем відображалось збільшення запасів металобрухту на встановлені перевіркою розбіжності. При цьому, різниця між даними складських звітів та висновками ДПІ складає 2680,66 грн., яка виникла внаслідок того, що відвантаження проводилось по відпускним цінам, а оприбуткування на складі (поворотне) здійснювалось по собівартості металобрухту.


Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006 року по справі №5/20-А скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТзОВ «Аттіс»повністю, з підстав того, що висновки суду не відповідають нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник вказує на те, що в ході перевірки перевіряючими встановлено, що при прийманні металобрухту металургійними переробними підприємствами мали місце розбіжності у тоннажі при відправленні металобрухту з території Закарпатської області та при отримані брухтоотримувачами (метало переробними підприємствами).

При цьому в даних актах форми 69, які були пред'явлені до перевірки, не вказано за якими причинами не було прийнято решту тоннажу, що складає різницю між кількістю відвантаженого та отриманого металобрухту. Крім того, перевіряючим не було представлено будь-які документи, які б свідчили про проведену претензійну роботу із залізною дорогою.

Поряд з цим, апелянт зазначає, що підприємством не було виконано вимоги п.16, п.17, п. 18 Інструкції  „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” №П-6 від 15.06.1965 року, із змінами та доповненнями (Постанова Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 29.12.1973р. №81, від 14.11.1974 року №98, від 23.07.1975р. №115) та не було представлено документи, які б засвідчували про виконання вимог зазначених п.5, п.16, п.17, п.18 Інструкції ДП «Аттіс», який перепродує металолом отриманий від ТзОВ „Аттіс” на метало переробні комбінати.

Також скаржник вказує на те, що позивачем  не було представлено до перевірки головні книги, журнали - ордери, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам, розрахунки з дебіторами та кредиторами, документи складського обліку та інші бухгалтерські документи, що не дало змоги встановити, яким чином знайшла своє відображення у бухгалтерському обліку кількісна різниця між відвантаженим ТОВ„Аттіс” металобрухтом та отриманим вантажем метало переробними комбінатами, згідно приймально-здавальних актів форми 69. Таким чином відповідач вказує на те, що перевіряючими валові доходи позивача було збільшено на 66,834 тис. грн.

Одночасно скаржником відзначено, що відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, проте позивачем в порушення зазначеного віднесено до складу валових витрат 4-го кварталу 2003 року витрати на загальну суму 3540 грн.

Поряд з цим, перевіряючими встановлено, що різниця у тоннажу між відвантаженими та отриманим металобрухтом в окремих випадках ТзОВ «Аттіс»лягала на зменшення валових доходів та податкових зобов’язань по ПДВ шляхом коригування кількісних та вартісних показників. В інших випадках ТзОВ «Аттіс»включало до складу валових доходів та податкових зобов’язань по ПДВ вартість кількості тонн отриманого металобрухту, який отримано метало переробними металургійними підприємствами без коригування кількісно/вартісних показників, тобто по факту приймально-здавальних актів метало переробних комбінатів. Таким чином, скаржник вказує на те, що перевіряючими було збільшено податкові зобов’язання підприємства з ПДВ на 13366,79 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у вересні 2004 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №19/09 від 13.09.2004 року, отриманій від ПП «Техноресурс Пром». Згідно вищевказаної податкової накладної, ТОВ „Аттіс” мало право на податковій кредит у розмірі 2559,90 грн., (12799,50 грн. х 20%). в той час, коли ТОВ „Аттіс” віднесено до складу податкового кредиту суму 3559,90 грн. про що зроблено запис у книзі придбання на сторінці 48 за номером 176.


Представник відповідача (скаржника) вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримала, просила постанову господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006 року по справі №5/20-А скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТзОВ «Аттіс»повністю, з підстав наведених в апеляційній скарзі  та доповненні до апеляційної скарги (від 20.06.2006 року вих.№15539/9/10).

Представники позивача проти вимог наведених в апеляційній скарзі заперечили, просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу, просили постанову господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006 року по справі №5/20-А залишити без змін. Представники позивача вказували на те, що в ході документальної перевірки ТОВ «Аттіс»надавало звіти матеріально - відповідальної особи по складу (копії зазначених документів в додатку), в яких було відображено збільшення запасів металобрухту на встановлені розбіжності по актах форми №69.

Відповідно: в І кварталі 2004 року - на 2 360,00 грн.; в II кварталі 2004 року - на 1481.20 грн.; в ІІІ кварталі 2004 року-на 11 984,71 грн.; в IV кварталі 2004 року-на 14734,18 грн.; в І кварталі 2005 року - на 8 654,25 грн.; в II кварталі 2005 року - на 24939,00 грн. Всього-64 153.34 грн.

Таким чином, збільшення валових доходів підприємства на суму 66 834.00 грн. (різниця у 2 680,66 грн. пояснюється тим, що відвантаження проводилось по відпускних цінах, а оприбуткування по складу здійснювалось по собівартості металобрухту) в результаті розрахунку кількісної різниці між відвантаженим металобрухтом за з/д квитанціями та прийнятим металобрухтом металургійними комбінатами є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно, представники позивача вказують на те, що безпідставним є і донарахування податку на додану вартість, визначеного із суми збільшених валових доходів підприємства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської області проведено перевірку ТзОВ «Аттіс», про що 09.11.2005 року складено акт №415/23-0/10/31682702 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період 4-й кв. 2003 року –І півріччя 2005 року.

За результатами перевірки було збільшено валові доходи підприємства на кількісну різницю між відвантаженим металобрухтом за з/д квитанціями в прийому вантажу та прийнятим металобрухтом металургійними комбінатами на 66834 грн., і як наслідок, донараховано податок на прибуток.

Також, на підставі висновків, щодо включення до валового доходу різниці у сумі 66834 грн., податковим органом, відповідно, було збільшено податкові зобов'язання, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість.


Зокрема, відповідачем прийнято 23.01.2006 року наступні податкові повідомлення-рішення :

- №189/23-0/31682702/1501-0006762341/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 25159,97 грн. (з яких 1809,00 грн. –основний платіж та 7064,97 грн. –штрафні (фінансові) санкції, яке позивач просить визнати недійсним у суму 23566,97 грн. (з яких 17033 грн. –основний платіж та 6533,97 грн. –штрафна санкція).

- №190/23-0/31682702/1502-0006772341/1 від 23.01.2006 року, яки позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем – податок на додану вартість в розмірі 20540,01 грн. ( з яких 13693,34 грн. –основний платіж та 6846,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції).


Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Під документальною перевіркою слід розуміти здійснювану органами державної податкової служби на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, у тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників ЕККА і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інших документів, незалежно від способу подання Інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів на предмет достовірності даних звітності та відповідність податковому законодавству порядку ведення податкового обліку.

Відповідно, висновки контролюючого органу щодо дотримання платником податків податкового законодавства, при проведенні документальної перевірки, повинні ґрунтуватися виключно на висновках дослідження документів звітності та первинного обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, що містить відомості про фінансово-господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п.1 ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Відправка позивачем металобрухту метало переробним підприємствам здійснювалась залізницею з відповідним оформленням квитанцій про приймання вантажу та накладних, які відображали кількісні показники відправника, а приймання металобрухту в пункті призначення, проводилась шляхом складання актів приймання-передачі форми №69.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із угод купівлі-продажу, передача металобрухту від позивача у власність покупцям відбувалася на підставі актів приймання-передачі форми №69, дані яких містять різницю по кількості в сторону зменшення.

Відносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі, переробці, транспортуванні та реалізації металобрухту регулюються Законом України «Про металобрухт».

Підприємство здійснює свою діяльність  на підставі зазначеного закону, а також у відповідності до Державного стандарту України 4121-2002 «Метали чорні вторинні», затвердженого Наказом Держстандарту України від 30.09.2002 року №516.

Відповідно до п.7.5 ст.7 правил приймання металобрухту Державного стандарту України 4121-2002 «Метали чорні вторинні» металобрухт приймають за масою НЕТТО на терезах споживача, яка визначається як різниця між масою БРУТТО та масою транспортного засобу, або тари з урахуванням фактичного перевищення допустимих цим стандартом значень засміченості.

Як вбачається матеріалів справи, зокрема залізничних накладних (квитанція про приймання вантажу) та актів форми №69, на підставі приймальних актів, одержаних від отримувачів металобрухту, позивач обґрунтовано, на підставі документів первинного обліку проводив коригування валового доходу в сторону зменшення, що відповідно відображав і в податкових накладних.

Здійснюючи коригування, позивач, як свідчать подані ним матеріали, збільшує на встановлені розбіжності залишки брухту на складі, а вартість металобрухту, на яку збільшено залишки відображаються у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, і, як наслідок, зменшує валові витрати на суму збільшених залишків запасів.

Позивачем надано суду звіти матеріально відповідальної особи по складу, згідно з якими, позивачем відображалось збільшення запасів металобрухту на встановлені перевіркою розбіжності по актах форми №69.

Таким чином, збільшення валових доходів підприємства на суму 66834 грн., різниця між даними складських звітів та висновками ДПІ 2680,66 грн. пояснюється тим, що відвантаження проводилось по відпускних цінах, а оприбуткування на складі (поворотне) здійснювалось по собівартості металобрухту.

З вищенаведеного вбачається, порушення які викладені в акті перевірки на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                         у х в а л и в:

постанову господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006 року по справі №5/20-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.


Головуючий-суддя:                                                        Якімець Г.Г.


Судді:                                                                                Дубник О.П.

       

                                                                                           Орищин Г.В.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація