У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        22 грудня 2006 року                                                                                       м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі ВР України, казенного підприємства “Південекогеоцентр” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  про усунення перешкод в користування власністю та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду від 26 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 6 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2003 року прокурор м. Ялти в інтересах держави в особі ВР України, казенного підприємства “Південекогеоцентр” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування власністю та виселення, мотивуючи тим, що відповідачі самовільно зайняли приміщення, власником якого є держава в особі ВР України на праві державної власності.

Рішенням Ялтинського міського суду від 26 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 6 квітня 2004 року, позов прокурора м. Ялти задоволено. Усунено перешкоди в користування адміністративним приміщення шляхом виселення відповідачів.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

            Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду від 26 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 6 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

              Судді:                                                                                Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Охрімчук Л.І.