У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        7 червня 2006 року                                                                                                                                                                                                                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Шпачинський Василь Михайлович, приватний нотаріус ОСОБА_3 - про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

в с т а н о в и л а:

У березні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом 2 групи і йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. З 7 лютого 2001 року він не може попасти до своєї квартири, оскільки до неї заселилась інші люди, які посилаються на те, що вони придбали квартиру через його довірену особу ОСОБА_4, а договір нотаріально посвідчено. Оскільки він нікого не уповноважував продавати свою квартиру, грошей від продажу квартири не отримував, іншого житла не має, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, який було укладено 13 грудня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 серпня 2003 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 13 грудня 2000 року між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_2, що було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а видане реєстраційне посвідчення про право власності на квартиру анульовано. Також постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 6680 грн. вартості квартири за договором.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, просить судові рішення в справі скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд  перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, серед яких є порушення або неправильне застосування норм процесуального права за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Під час касаційного розгляду виявлено порушення судами норм процесуального права, що вплинули на правильність висновків, викладених у судових рішеннях.

Статтею 202 ЦПК України (1963 року) передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року №11 “Про судове рішення”).

Судом не враховано, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, який придбав квартиру у ОСОБА_4 на підставі діючої на момент укладення договору довіреності, яка при цьому не була у встановленому порядку оскаржена ОСОБА_1, а лише анульована ним після вчинення правочину.

Позбавити права власності на квартиру ОСОБА_2 можливо лише у випадку незаконних дій ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_1 З матеріалів справи таких обставин не вбачається, і їх не було встановлено судом. У зв'язку з викладеним висновок суду щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири порушує право власності відповідача. При цьому судом не було перевірено витрат ОСОБА_2 щодо здійснення ремонту в спірній квартирі за власні кошти.

Посилання апеляційного суду на необхідність погодження дій з ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки в його інтересах діяв ОСОБА_4 на підставі належним чином оформленої довіреності. Належне оформлення довіреності підтвердила під час судового розгляду й приватний нотаріус, яка завіряла підпис ОСОБА_1

Обставин, які б свідчили про відсутність дієздатності та правоздатності ОСОБА_1 судом також встановлено не було.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки такі рішення законними та обґрунтованими відповідно до статті 202-1 ЦПК України (1963 року) вважати не можна.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України  

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2003 року та  ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 серпня 2003 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                     О.Ф. Волков

Судді:                                                                                  В.В. Бондарєв

В.М. Барсукова

М.І. Балюк

В.І. Гуменюк