11
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2013 року Справа № 812/9632/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання: Запорожцевій І.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання надати відповідь на письмове звернення від 29.11.2010, -
ВСТАНОВИВ:
18 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання надати відповідь на письмове звернення від 29.11.2010.
Ухвалою суду від 22 лютого 2011 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання надати відповідь на письмове звернення від 29.11.2010.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
20 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України надійшла вищезазначена справа.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 листопада 2010 року позивач направив до Київського апеляційного адміністративного суду письмове звернення, але станом на 16.02.2011 відповіді не отримав.
Позивач вважає, що Київський апеляційний адміністративний суд порушив його конституційне право на своєчасне отримання обґрунтованої відповіді на письмове звернення, встановлене ст.40 Конституції України, що перевищує один місяць.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протизаконним ненадання відповіді та зобов'язати відповідача надати відповідь на письмове звернення від 29.11.2010.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких просив провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить до наступного.
Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює, згідно преамбули, Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон N 393/96-ВР).
Закон N393/96-ВР, згідно преамбули, також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право згідно з ч.1.ст.1 Закону N 393/96-ВР звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян, відповідно до ч.1 ст.3 Закону N 393/96-ВР слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ч.3,4 ст.3 Закону N 393/96-ВР, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають відповідно до ч.1 ст.7 Закону N 393/96-ВР обов'язковому прийняттю та розгляду, а якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно згідно з ч.3 цієї ж статті в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону N 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань), при цьому згідно з ч.3 та ч.4 цієї ж статті, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки, а рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону N 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів, однак відповідно до ч.2 цієї ж статті, на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29.11.2010 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду було направлено письмове звернення від 29.11.2010 з проханням повідомити про перспективи розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Київа від 30.03.2010 (а.с.12).
Факт направлення зазначеного звернення рекомендованим листом підтверджено копією фіскального чеку від 29.11.2010 (а.с.12).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості, що Київським апеляційним адміністративним судом на час розгляду адміністративної справи зазначене звернення отримано.
За таких обставин судом встановлено, що відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано належних доказів щодо отримання письмового звернення відповідачем і як наслідок виконання певних дій.
Згідно довідки Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського апеляційного адміністративного суду, лист ОСОБА_1 від 29.11.2010 про повідомлення про перспективи розгляду апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Київа від 30.03.2010, відповідно до комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» до Київського апеляційного адміністративного суду не надходив (а.с.74).
Враховуючи викладене, суд не вбачає бездіяльності відповідача стосовно надання відповіді на звернення позивача, тому позовні вимоги в частині визнання протизаконним ненадання відповіді є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати відповідь на звернення, суд зазначає наступне.
Вказана вимога, є похідною від вимоги про визнання протизаконним ненадання відповіді, яка визнана судом необґрунтованою, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду про визнання протизаконним ненадання відповіді, зобов'язання надати відповідь на письмове звернення від 29.11.2010 повністю.
Оскільки, судове рішення ухвалене не на користь позивача, судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету України.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 04 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 09 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання надати відповідь на письмове звернення від 29.11.2010 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 09 грудня 2013 року.
Суддя О.О. Цицюра