Категорія 31
головуючий в I інстанції Чальцева Т.В.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що в провадженні Київського районного суду м. Донецька перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 122 ч. 1 КК України, за якою ОСОБА_1 було визнано потерпілим. 04 жовтня 2012 року постановою Київського районного суду м. Донецька ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закриттям кримінальної справи за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Даний факт не спростовує винуватості ОСОБА_2 у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та не звільняє його від обов'язку відшкодувати моральні та матеріальні збитки. Позивач просив суд з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14 125,12 грн., з яких 805,35 грн. - витрати на придбання медичних препаратів, 455,50 - виготовлення препаратів, 400,00 грн. - обстеження в клініці, 10 200,00 грн. - вартість операції, 2 264,27 грн. - втрачена заробітна плата за час непрацездатності. Стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначає, що зазначені в Постанові підстави звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не пов'язані з відсутністю вини ОСОБА_2 у спричиненні тілесних ушкоджень позивачу. Відповідно до висновків судово-медичних експертиз у позивача було виявлено тілесні ушкодження, пов'язані саме із травмою ока. Крім того про травму ока свідчать медичні документи про лікування пошкодженого ока. Судом не досліджено докази, що свідчать про причинно-наслідковий зв'язок між отриманими ушкодженнями ока та діями відповідача, а саме: висновок судово-медичної експертизи, історію хвороби, висновок офтальмологічної клініки, амбулаторної картки пацієнта.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, діючий за довіреністю (а.с.59), підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4, діючий на підставі договору (а.с.57), заперечували проти апеляційної скарги та просили її відхилити.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що причинно-наслідковий зв'язок між конфліктом, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та травмою ока, на яку посилається позивач відсутній, оскільки при первинному огляді ОСОБА_1 18 березня 2007 року у ОТЛ м. Донецька ніяких травм ока встановлено не було.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Київського районного суду м. Донецька перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 122 ч. 1 КК України (по даній справі позивача було визнано потерпілим).
Апеляційний суд задовольнив клопотання апелянта, оскільки таке клопотання було заявлено ним в суді першої інстанції але безпідставно відхилено, що відповідає положенням частини другої статті 303 ЦПК України, та дослідив матеріали кримінальної справи в трьох томах за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні умисного тяжкого тілесного ушкодження, за ч. 1 статті 121 КК України. А саме за те, що ОСОБА_2 17 березня 2007 року приблизно о 23.30 години, знаходячись біля будинку 6 по вулиці Будапештській в Київському районі м. Донецька, на підставі неприязливих відносин, побив ОСОБА_1 дерев'яною палкою по голові та тілу, чим спричинив останньому відповідно до висновку судово-медичної експертизи рану нижнього віка правого ока, з контузією, гематомою ок та інше.
04 жовтня 2012 року постановою Київського районного суду м. Донецька ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закриттям кримінальної справи за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.8). Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 було залишено без розгляду, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру.
За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома моментами: 1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не постановляється); 2) до винного не застосовується покарання; 2) через відсутність обвинувального вироку звільнена від кримінальної відповідальності особа вважається такою, що не має судимості.
Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У даному випадку КК виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому передбачені розділом ІХ Особливої частини КК підстави звільнення від кримінальної відповідальності визнаються нереабілітуючими.
Стаття 49 КК України «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності» знаходиться в розділі ІХ Особливої частини КК.
Отже, факт завдання відповідачем тілесних ушкоджень встановлено постановою Київського районного суду м. Донецька 04 жовтня 2012 року. Зазначена постанова не була оскаржена сторонами по справі.
Суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону увагу не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в зв'язку з відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між конфліктом, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та травмою ока. А тому апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди.
Згідно ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
Відповідно до частини 2,3 ст.1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 у зв'язку з тілесними ушкодженнями, які йому спричинив ОСОБА_2, поніс значні матеріальні витрати в розмірі 14 125,12 грн., з яких 805,35 грн. - витрати на придбання медичних препаратів та 400,00 грн. за обстеження в клініці, які не підлягають стягненню, в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, 455,50 грн. - виготовлення окулярів, також не підлягають стягненню, оскільки позивач не оспорює той факт, що окуляри він носив ще й до травми ока, 2 264,27 грн. вартість втраченої заробітної плати за час непрацездатності, також не підтверджено відповідними доказами. Щодо стягнення вартості операції, яку необхідно провести позивачу в зв'язку з травмою ока, в розмірі 10 200,00 грн., то зазначена сума також не підлягає стягненню наперед, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок відповідної лікарської експертизи із встановленням відповідних строків, що відповідає положенням частини другої статті 1202 ЦК України та статті 1195 ЦК України.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд з урахуванням вимог ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України приходить до висновку, що внаслідок дій відповідача завдано шкоди здоров'ю ОСОБА_1, а саме травму ока. Позивач відчував фізичний біль, тривалий час лікувався, був порушений нормальний спосіб його життя. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує характер правопорушення та обсяг заподіяних моральних страждань, ступінь провини відповідача, засади розумності, виваженості та справедливості, а тому апеляційний суд вважає можливим стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2013 року скасувати.
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривен 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 229,40 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: