ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 грудня 2013 року Справа № 8/5005/9825/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Татькова В.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Прокопанич Г.К.,

розглянувши касаційну скаргуФОП ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р.

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 р.

у справі№ 8/5005/9825/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТОВ "Морефрост 2004"

доФОП ОСОБА_3

простягнення заборгованості у розмірі 38 130,63 грн.

в с т а н о в и в :

Подана ФОП ОСОБА_3 касаційна скарга на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 р. не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

На останньому аркуші касаційної скарги в розділі додатки до касаційної скарги скаржник зазначив - документи по сплаті судового збору в розмірі 266,92 гривень, згідно п. 5.2.2. ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві від 07.02.2012 року № 06-08/512-1512 реквізитами для сплати судового збору зі скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України є: одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві; рахунок: 31211254700007; ЄДРПОУ: 38004897; МФО: 820019; код платежу за бюджетною класифікацією: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності: 254.

Наданий скаржником фіскальний чек від 11.10.2013 року зазначеним вимогам не відповідає, оскільки зазначені вище обов'язкові реквізити взагалі не вказані в ньому.

Крім того, у даному чеку в графі призначення платежу зазначено: "Судовий збір", однак без зазначення, за що саме сплачується судовий збір.

Таким чином, наданий скаржником фіскальний чек від 11.10.2013 року не є належним доказом про сплату судового збору за подання касаційної скарги ФОП ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 р. у справі № 8/5005/9825/2011.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано касаційну скаргу з пропуском процесуального строку, встановленого для оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 р.

Враховуючи, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відновлення строку, суд прийшов до висновку щодо неповажності причин його пропуску.

Колегія суддів зазначає, що у заяві про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України.

Як вбачається з матеріалів поданої касаційної скарги заявником - адвокатом ОСОБА_4, який представляє інтереси ФОП ОСОБА_3, в якості причини пропуску процесуального строку вказано, що він (ОСОБА_4) випадково дізнався про прийняте господарським судом рішення, отримавши неофіційно від свого знайомого в державній виконавчій службі копію наказу від 23.09.2011 року у справі № 8/5005/9825/2011. Також, оскаржувач вказав, що відповідач - ФОП ОСОБА_3 - жодного разу не був належними чином повідомлений..

Однак, такі твердження адвоката ОСОБА_4 спростовуються матеріалами справи № 8/5005/9825/2011.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 р. було задоволено позов ТОВ "Морефрост 2004" та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 30 504,50 грн. основного боргу, 7 626,13 грн. - неустойки (штраф), 390 грн. виплат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з даним рішенням, саме відповідач - ОСОБА_3 особисто звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вказавши в ній свою адресу: АДРЕСА_1.

Саме на вказану адресу місцевим та апеляційним господарськими судами надсилалися всі прийняті процесуальні документи у справі № 8/5005/9825/2011, оскільки іншої адреси для листування відповідачем суду надано не було.

За таких обставин, оскаржувачем не доведено поважності причини звернення до суду касаційної інстанції з пропуском встановленого для касаційного оскарження процесуального строку як необхідну складову підстави відповідної вимоги щодо відновлення цього строку. Водночас, колегія суддів таких обставин не вбачає.

Врахувавши положення ст.ст. 43, 53 ГПК України, не визнавши причини пропуску встановленого законом процесуального строку для подання касаційної скарги поважними, колегія суддів відмовляє в задоволенні заявленого скаржником клопотання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

У зв'язку з вище зазначеними обставинами, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та додані до неї матеріали повернути заявнику.

Головуючий суддя В.І. Татьков

Судді І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич