ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року № 2а-12271/10/1370

10 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

в присутності:

представника позивача Гордон Е.С.

відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про стягнення податку з власників транспортних засобів з ОСОБА_2.

Обставини справи.

Позивач, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, ОСОБА_2, податку з власників транспортних засобів в сумі 81760 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при першій реєстрації за відповідачем транспортних засобів, не сплачено податок з власників транспортних засобів у визначеному законом розмірі, відтак місцевий бюджет недоотримав кошти в сумі 81760 грн.

Ухвалою від 27.05.2011 року провадження у справі зупинено. Провадження у справі поновлено відповідно до ухвали від 18.10.2013 року.

У зв'язку з проведеною реорганізацією позивача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну позивача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, повідомив про ненадходження суми 81760 грн. до бюджету, просить позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача до суду не прибули, доказів сплати податку не надали.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в :

Відповідачем на підставі попередньої домовленості видано 02.07.2009 року нотаріально посвідчену довіреність (а.с.60), якою відповідач уповноважив ОСОБА_3, бути його представником:

- при купівлі за кордоном на ім'я відповідача автомобіля за ціною та на умовах відомих відповідачеві;

- в митних органах при розмитненні автомобіля та органах ДАІ, при державній реєстрації його на ім'я відповідача;

- в страхових організаціях;

- з правом керування.

Для цього відповідач надав повіреному право представляти інтереси відповідача в митних органах, органах ДАІ, страхових організаціях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, узгоджувати всі питання, що виникатимуть в процесі виконання повноважень, подавати та одержувати будь-які документи, включаючи заяви відповідного змісту, сплачувати кошти за виготовлення та оформлення документів, розписуватися за відповідача, в тому числі на договорах цивільно-правового характеру, що укладатимуться, сплачувати належні з відповідача платежі, включаючи державне мито (плату); а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.

За отриманою інформацією від Львівського ВРЕР ДАІ при ГУ МВСУ у Львівській області (лист №9/2074 від 31.08.2010р.) (а.с.7) на запит від 28.04.2010 року №9504/10/17-108/174 заступника голови ДПА у Львівській області, позивачем з'ясовано (а.с.8), що на ОСОБА_2 вперше зареєстровано в Україні:

- 08.07.2009 р. автомобіль FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_9,

- 11.08.2009 р. автомобіль PEUGEOT EXPERT д.н.з. НОМЕР_10,

- 04.09.2009 р. автомобіль CITROEN JUMPY д.н.з. НОМЕР_11,

- 24.02.2010 р. автомобіль VOLKSWAGEN Т4 д.н.з. НОМЕР_12.

За результатами перевірки щодо сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів позивачем складено довідку (а.с.6) у якій зафіксовано несплату податку при реєстрації за відповідачем вказаних автомобілів.

Згідно довідки позивача (а.с.5) кошти із сплати податку при реєстрації цих автомобілів до місцевого бюджету не поступали.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення несплаченого податку з власників транспортних засобів, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податку з власників транспортних засобів у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Обставини реєстрації відповідачем транспортних засобів виходять за межі предмета доказування у даній справі, відтак суд не може в межах заявленого позову, предметом якого є стягнення несплаченого податку, здійснювати дослідження правомірності реєстрації за позивачем транспортних засобів повіреним на підставі виданої відповідачем довіреності.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII у редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1251-XII) визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.2 Закону № 1251-XII, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є, відповідно до п.10. ч.1 ст.14 Закону № 1251-XII, загальнодержавним податком .

Правове регулювання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється у відповідності до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991р. N 1963-XII у редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1963-XII)

Статтею 20 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Аналогічними за змістом є завдання, функції та права органів державної податкової служби, встановлені Законом України «Про державну податкову службу» № 509-XII вiд 04.12.1990р. (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, ДПІ у Сихівському районі м. Львова звернулась до суду з вимогою про стягнення даного виду податку з фізичної особи в межах наданих законом повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1963-XII, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XI є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.

Перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу (ст. 3 Закону № 1963-XI).

Оскільки за відповідачем на підставі виданої ним довіреності повіреним зареєстровано 08.07.2009 р. автомобіль FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_9, 11.08.2009 р. автомобіль PEUGEOT EXPERT д.н.з. НОМЕР_10, 04.09.2009 р. автомобіль CITROEN JUMPY д.н.з. НОМЕР_11, 24.02.2010 р. автомобіль VOLKSWAGEN Т4 д.н.з. НОМЕР_12 (а.с.81-107), то саме відповідач є платником податку з власників транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1963-XI, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Фізичні особи - платники податку, відповідно до ч. 6 цієї ж статті, зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч. 5-8 ст. 6 Закону № 1963-XI, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування, з власників транспортних засобів відповідно до ст. 7 Закону № 1963-XI, стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно довідки ДПІ у Сихівському районі м. Львова (а.с.5), кошти по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (з громадян), при першій реєстрації в Україні від відповідача до місцевого бюджету Сихівського району м. Львова не надходили.

Та обставина, що при реєстрації за відповідачем вказаних транспортних засобів не сплачено податок, відображена також у вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 року (а.с. 109-119), при цьому потерпілим відповідач у встановленому процесуальним законодавством порядку не визнавався, доказів протилежного відповідачем не надано.

Отже повірений належним чином свої обов'язки не виконав, отримані від відповідача кошти на сплату податку не сплатив, хоча й здійснив реєстрацію придбаних для відповідача транспортних засобів на його ім'я згідно виданої довіреності.

Оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована до місцевого бюджету, суд вважає, що відповідач не виконав обов'язку із сплати податку. При цьому та обставина, що транспортні засоби було зареєстровано, не є доказом того, що податок відповідачем сплачено, як і не є підставою для звільнення відповідача від конституційного обов'язку такий податок сплатити.

Згідно наведених вище положень Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками встановленими цим Законом.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, а саме п. 4.2 ст. 4, визначено в яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання, а саме у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Оскільки у спірних правовідносинах на податковий орган не покладено обов'язку самостійно здійснювати нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті, то податкове повідомлення рішення і податкові вимоги, відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з приводу сплати даного виду податку не виносяться.

Разом з тим, як зазначалось вище, податковий орган не позбавлений права щодо стягнення податків, в тому числі податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, за відповідачем зареєстровано 08.07.2009 р. автомобіль FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_9, 11.08.2009 р. автомобіль PEUGEOT EXPERT д.н.з. НОМЕР_10, 04.09.2009 р. автомобіль CITROEN JUMPY д.н.з. НОМЕР_11, 24.02.2010 р. автомобіль VOLKSWAGEN Т4 д.н.з. НОМЕР_12.

З урахуванням положень Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» сума належного до сплати податку за першу реєстрацію становить: автомобіль FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_9 (об'єм двигуна 1905 см. куб) - 19050 грн.; автомобіль PEUGEOT EXPERT д.н.з. НОМЕР_10 (об'єм двигуна 2461 см. куб) - 24610 грн., автомобіль CITROEN JUMPY д.н.з. НОМЕР_11 (об'єм двигуна 1905 см. куб) - 19050 грн. автомобіль VOLKSWAGEN Т4 д.н.з. НОМЕР_12 (об'єм двигуна 1905 см. куб) - 19050 грн., разом 81760 грн.

Суд звертає увагу відповідача, що проведення державної реєстрації транспортних засобів не може слугувати беззаперечним фактом сплати всіх податків та обов'язкових платежів власником транспортних засобів. Обов'язок органів ДАІ проводити таку реєстрацію лише за умови сплати всіх податків і обов'язкових зборів не спростовує наведеного висновку, а недотримання вказаного обов'язку з боку цього органу і не поступлення коштів до бюджету не звільняє власника транспортних засобів від сплати податку.

У матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано доказів визнання недійсною виданої довіреності чи доказів визнання в судовому порядку дій повіреного такими, що вчинені з перевищенням повноважень чи скасування в судовому порядку проведеної першої реєстрації транспортного засобу, чи доказів визнання у судовому порядку недійсними договорів купівлі-продажу автомобілів (тобто, не спростовано факту придбання автомобілів), чи доказів оскарження протиправних дій працівників ДАІ щодо проведення реєстрації автомобілів (тобто, не спростовано факт оформлення права власності на вказані автомобілі) тощо.

Суд також зазначає відповідачеві, що неправомірні дії повіреного, якому видана довіреність і кошти на придбання автомобілів та дії третіх осіб, які для ухилення від сплати податків ймовірно були залучені повіреним при реєстрації на відповідача придбаних для нього транспортних засобів, не звільняють відповідача від відповідальності за несплату податку, оскільки він є власником транспортних засобів придбаних за дорученням, але такі неправомірні дії є підставою для пред'явлення відповідачем у подальшому регресних вимог до повіреного та інших осіб про відшкодування шкоди.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте, згідно з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, відповідно до ч.4 цієї ж статті, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням викладеного, суд не може брати до уваги як доказ сплати податку факт реєстрації транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи є докази ненадходження податку до бюджету, а будь-які докази сплати відповідачем вказаної суми податку (дубліката банківської квитанції чи довідки банку про підтвердження прийняття коштів від відповідача), або ж докази неможливості такі надати, відповідачем протягом всього часу перебування справи на розгляді у суді не подано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на наведене, оскільки іншого не було встановлено у визначеному законом порядку, позов заявлено Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова у порядку та з підстав передбачених законом, розмір заявленого до стягнення податку з власників транспортних засобів, несплаченого відповідачем, відповідає визначеному Законом № 1963-XI, доказів сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів в сумі 81760 грн., як при реєстрації транспортного засобу, так і на час прийняття судом рішення, у матеріалах справи немає, відповідачем податок і надалі добровільно не сплачений, до повіреного вимог про повернення коштів наданих для сплати податку не заявлено, від банку відповідач дублікатів квитанцій чи довідки про сплату податку не подав, доказів які б спростовували вищенаведені фактичні обставини справи, встановлені судом, відповідачем суду не надано.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_8) до місцевого бюджету Сихівського району м. Львова податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 81760 (вісімдесят одну тисячу сімсот шістдесят) грн.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2013р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.