ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.12.2013 Справа № 901/576/13-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурзуфський торговий дім»
до відповідача Комунального підприємства «Гурзуф»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гурзуфської селищної ради
про визнання договору оренди продовженим.
Суддя Лагутіна Н.М.
Представники сторін та третьої особи не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурзуфський торговий дім» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства «Гурзуф» про визнання продовженим договору оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 на такий самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, до 01.01.2028р.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 01.01.1998 між позивачем та Територіальним виробничим управлінням ЖКГ смт. Гурзуф було укладено договір оренди державного майна №18-8, згідно до умов якого позивач прийняв від орендодавця у користування нежитлові приміщення, розташовані у смт. Гурзуф по вул. Будівельників, 11 під підсобне приміщення, по вул. Ленінградська, 50 контора-магазин, по вул. Ленінградська, 34 під гуртожиток. В подальшому зазначене майно 27.01.1998 було передано на баланс Комунального підприємства "Гурзуф" за відповідним акту приймання-передачі на підставі рішення Гурзуфської селищної ради №46 від 29.12.2004. Відповідно до п. 10.1 договору оренди №18-8 даний договір діє з 01.01.1998 по 01.01.2013. Разом з тим, п. 10.6 договору передбачає, що в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміни договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. З метою добровільного вирішення питання продовження дії договору оренди позивач відповідним листом звернувся до відповідача з пропозицією про продовження строку договору оренди до 01.01.2028, проте належної відповіді позивач від відповідача не отримав, що й стало підставою для звернення із позовом до суду.
Також позивачем у відповідних письмових поясненнях зазначено, що згідно приписів законодавства строк подачі заяви про припинення договору становить один місяць після закінчення строку дії договору, а відтак відповідач повинен був повідомити позивача про припинення дії договору оренди у межах передбаченого законодавством строку - з 01.01.2013 по 31.01.2013, а отже право відповідача подати заяву про припинення договору оренди до закінчення строку договору є необґрунтованим. Можливість продовження договору оренди пов'язується не тільки з відсутністю заяви орендодавця про припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а і з дотриманням інших умов, зокрема, належного виконання обов'язків орендаря за діючим договором оренди.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, ним зазначається, що за період дії договору оренди позивач показав себе не з найкращої сторони, утримував об'єкти оренди не у належному стані та порушував умови договору. Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, в яких вказував, що не бажає продовжувати з ним договірні відносини та просив передати майно. Вказана обставина виключає можливість застосування норм матеріального права - ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог та згідно яких строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін та у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відповідач у відзиві посилається на вимоги ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди. Така оцінка не проводилась, а отже це виключає можливість продовження договору. Відповідач також зазначає, що позивач просить продовжити договір не змінюючи його інших умов, проте не враховує, що на даний час сам об'єкт значною мірою змінився та з користування позивача вибули приміщення по вул. Гайдара в смт Гурзуф. Відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, вимоги є безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову.
Також відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2013 по справі №5002-5/4545-2012 суд прийняв до провадження зустрічну позовну заяву КП "Гурзуф" про усунення перешкод у користуванні майном. Фактично подання до суду зустрічної позовної заяви про усунення перешкод у користуванні майном, яке передано за договором оренди, є волевиявленням орендодавця про припинення договору оренди та може бути розцінено, як заява про припинення договору оренди в розумінні ст. 764 Цивільного кодексу України. Окрім цього, КП "Гурзуф" неодноразово повідомляло позивача про те, що не бажає продовжувати договору з ним листами від 17.09.2012, 15.10.2012 та від 20.12.2012. Окрім того, позивач просить суд визнати факт, який має юридичне значення, - «визнати договір продовженим». Проте позивачем не враховано, що законом не встановлено такого способу захисту порушених прав.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гурзуфську селищну раду.
07.03.2013 на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що 24.09.1999 між Закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговій дім" (Орендар) та Територіальним виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Гурзуф (Орендодавець) було укладено додаткову угоду до договору оренди №18-8 від 01.01.1998, якою сторони змінили пункт 10.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Договір діє з моменту його укладення до 31 грудня 2015 року". Таким чином, договір оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 діє до 31.12.2015.
У судовому засіданні 09.04.2013 представник відповідача надав суду письмові пояснення в яких зазначає, що додаткова угода від 24.09.1999 є підробленою оскільки рішенням Гурзуфської селищної ради №46 від 29.12.2004 з балансу ТПУ УЖКГ на баланс КП «Гурзуф» було передано все майно, яке знаходилося в оренді та перебувало на балансі ТПУ УЖКГ. В додатку до вказаного рішення вказано, зокрема, що договір оренди нерухомого майна №18-8 від 01.01.1998 діє до 01.01.2013. Додаток до вказаного рішення підписаний директором ТПУ УЖКГ Меметовою У.А., підпис якої нібито міститься на додатковій угоді від 20.09.1999. Окрім того, при вирішенні питань щодо зміни істотних умов договорів нерухомого майна комунальної власності необхідна наявність відповідної згоди органу уповноваженого управляти комунальним майном - Гурзуфського виконавчого комітету селищної ради. За відсутністю такої згоди будь-яка додаткова угода до договору є нікчемною.
28.03.2013 на адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх. №901/19252/13) про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів з метою створення об'єктивних та сприятливих умов для всебічного аналізу доказів, доданих сторонами до матеріалів справи, а також клопотання (вх. №901/18352/13) про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Гурзуфської селищної ради та Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, оскільки рішення зі справи може вплинути на їх права та обов'язки, як власника і розпорядника майном.
У судовому засіданні 09.04.2013 відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів - додаткової угоди до договору оренди №18-8 від 01.01.1998 - з метою перевірки обставин, що мають істотне значення для вірного вирішення спору, оскільки відповідач вважає, що вказану додаткову угоду підроблено.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2013 зупинено провадження у справі №901/576/13-г до вирішення пов'язаної з нею справи №5002-5/4545-2012 Севастопольським апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 14.11.2013 провадження у справі поновлено відповідною ухвалою.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені рекомендованою кореспонденцією за адресами, вказаними у позовній заяві, які відповідають їх юридичним адресам. У матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гурзуфський торговий дім» та Гурзуфській селищній раді.
З наведеного виходить, що сторони належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи судом, однак не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У зв'язку з тим, що сторони не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд
ВСТАНОВИВ:
01.01.1998 між Територіальним виробничим управлінням житлового комунального господарства смт. Гурзуф (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Гурзуфський торговий дім» (Орендар) був укладений договір оренди державного майна №18-8, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення, розташовані у смт. Гурзуф, а саме по: вул. Ленінградська, 21 - під склад та підвал 86,0 кв. м; вул. Ленінградська, 50 - під контору, магазин 120,2 кв. м; вул. Ленінградська, 34 - під гуртожиток 37,3 кв. м; вул. Ленінградська, 32 - під продовольчий магазин-кафе 59,73 кв. м, а також під гуртожиток 59,37 кв. м; вул. 9 Травня, 5 - під подібне приміщення-магазин 54,9 кв. м; вул. Тіниста - під подібне приміщення-магазин 125, кв. м; вул. Будівельників, 11 - під підсобне приміщення-магазин 132,0 кв. м (а. с.11-12, том 1).
Згідно з п. 10.6 договору у випадку відсутності заяви одної із сторін про припинення або зміни договору після закінчення його строку протягом місяця він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, яки були передбачені договором.
Дія договору оренди припиняється у випадках, зокрема закінчення строку, на який він був укладений (п. 10.8 договору).
Згідно з п. 5.3 договору у випадку припинення договору оренди Орендар зобов'язався повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані з урахуванням фізичного зносу.
Строк дії договору передбачений у п. 10.1, договір діє з 01.01.1998 по 01.01.2013.
Вказані у договорі нежитлові приміщення були передані позивачу за актом приймання передачі від 27.01.1998 (а. с. 13, том 1).
Додатковою угодою від 27.01.1998 (а. с .137, том 1) до спірного договору оренди сторони домовились, що Орендар може у випадку виробничої необхідності виключити окремі об'єкти зі складу орендованого майна, шляхом передачі його Орендодавцю, а також може організувати та розмістити на всіх орендованих площах на свій розсуд додаткові торгівельні точки роздрібної торгівлі, магазини та відділи з продажу продовольчих та промислових товарів, товарів народного споживання, відділи, філії, цеха та ділянки з виробництва власної продукції та продукції з громадського харчування, а також структурні підрозділи, що виконують статутні завдання підприємства.
Згідно акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 09.06.1999 (а. с. 136, том 1) Закрите акціонерне товариство «Гурзуфський торговий дім» (Орендар) припинив орендне користування та здав Територіальному виробничому управлінню житлового комунального господарства смт. Гурзуф (Орендодавцю), а Територіальне виробниче управління житлового комунального господарства смт. Гурзуф (Орендодавець) прийняв нежитлові приміщення по вул. 9 Травня та вул. Тіниста. У акті зазначено, що приміщені здані у повному обсязі та у належному стані, сторони одна до одної претензій не мають.
29.12.2004 Гурзуфською селищною радою 42 сесії 4 (24) скликання було прийнято рішення №46 (а. с. 111, том 1), яким з балансу Територіального виробничого управління житлового комунального господарства смт. Гурзуф на баланс Комунального підприємства "Гурзуф" було передано комунальне майно згідно додатку №1 (а. с. 112-113, том 1).
06.01.2012 між сторонами була укладена додаткова угода (а. с. 90, том 1) до договору оренди №18-8 від 01.01.1998, згідно умов якої сторони погодилися змінити найменування Орендаря у всьому тексті договору з ВАТ "Гурзуфський торговий дім" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім", у зв'язку з перереєстрацією та внесення відповідних змін до Статуту. Інші умови договору сторони залишили без змін.
Листами вих. № 01/01-11/276 від 17.09.2012 та №01/01-11/302 від 15.10.2012 (а. с. 93, 94, том 1) Комунальне підприємство "Гурзуф" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім", що строк дії договору оренди №18-8 від 01.01.1998 продовжуватись не буде.
В свою чергу позивач звернувся до відповідача з листом від 30.11.2012 №116 (а. с. 37, том 1), яким повідомив про намір подовжити дію договору та направив проект відповідної додаткової угоди для підписання.
Листом за вих. №01/01-11/443 від 20.12.2012 (а. с. 43, том 1) відповідач за первісним позовом повідомив позивача, що строк дії договору оренди №18-8 від 01.01.1998 закінчується 01.01.2013, у зв'язку з чим направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім" для підписання два екземпляри акту прийому-передачі приміщень.
Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що відповідач протягом передбаченого законодавством строку - місяця після закінчення строку дії договору оренди №18-8 від 01.01.1998 - не звернувся до позивача із заявою про припинення або зміну умов вказаного договору, яка б містила відповідну вимогу щодо припинення його дії, а тому будь-які листи чи повідомлення, в тому числі ті, що подані до моменту закінчення строку дії договору оренди, які не містять такої вимоги, не можуть свідчити про намір відповідача припинити дію договору оренди. З огляду на викладені обставини позивач стверджує, що договір оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 є продовженим на той самий строк і на тих саме умовах, які ним були передбачені, до 01.01.2028.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім" такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Наведений припис також міститься у п. 10.6 договору оренди № 18-8 від 01.01.1998.
Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм та умов договору оренди, суд дійшов висновку, що закінчення строку договору оренди тягне за собою його припинення і виникнення у орендаря зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Разом з тим, з положень статей 1, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 4 статті 284 Господарського кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який він укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Таким чином, після закінчення строку дії договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який даний договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені останнім як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом одного місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листами, зокрема, № 01/01-11/443 від 20.12.2012, який було надіслано орендарю в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Листом вих. №01/01-11/276 від 17.09.2012 КП "Гурзуф" повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім", що строк договору оренди 01.01.1998 продовжуватися не буде, оскільки орендна плата вноситься на підставі розрахунків 1998 року, експертна оцінка протягом 15 років не проведена, внаслідок чого недоотримані грошові кошти як КП "Гурзуф" так і місцевим бюджетом.
Листом вих. №01/01-11/302 від 15.10.2012 КП "Гурзуф" вдруге повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім", що не має змоги надавати в оренду нерухоме майно.
Вищевикладене свідчить про дотримання відповідачем вимог закону про належне повідомлення орендаря про відсутність наміру продовжувати відносини оренди, внаслідок чого договір оренди №18-8 від 01.01.1998 припинив свою дію після спливу строку, на який він був укладений - 01.01.2013, а тому суд вважає вимоги позивача про визнання продовженим договору оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 на такий самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, до 01.01.2028, такими що не засновані на законі, та не підлягають задоволенню.
Крім того слід зазначити, що позивач ще до закінчення терміну дії договору, усвідомлюючи намір відповідача припинити орендні правовідносини, звернувся до суду із позовом про внесення змін до договору оренди, а у свою чергу відповідач подав зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном. Вказані вимоги було розглянуто Господарським судом Автономної Республіки Крим в межах провадження у справі №5002-5/4545-2012.
Позивачем у даній справі заявлялось клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №5002-5/4545-2012, що розглядається Севастопольським апеляційним господарським судом.
При цьому позивач мотивував заявлене клопотання тим, що оскільки у справі №5002-5/4545-2012 встановлено факт припинення договору оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, а у справі №901/576/13-г Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурзуфський торговий дім» просить визнати продовженим цей же договір оренди на такий самий строк і на тих саме умовах до 01.01.2028, то дані справи є взаємопов'язаними, оскільки стосуються одного і того ж договору оренди і одного і того ж питання, а саме - встановлення факту продовження чи припинення договору оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998. Тому встановлені судом у справі №5002-5/4545-2012 обставини щодо припинення вказаного договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, у разі їх підтвердження Севастопольським апеляційним господарським судом прямо вплинуть на подання і оцінку доказів у справі №901/576/13-г та матимуть, в тому числі, факти, які мають преюдиціальне значення у даній справі.
Також позивач у клопотанні вказував, що у разі залишення Севастопольським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-5/4545-2012 від 11.02.2013 без змін, а апеляційної скарги без задоволення, що підтвердить факт припинення договору оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, виключається можливість задоволення позову у справі №901/576/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурзуфський торговий дім» до Комунального підприємства «Гурзуф» про визнання продовженим договору оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 на такий саме строк і на таких саме умовах, які були ним передбачені, до 01.01.2028.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 у справі №5002-5/4545-2012, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім" до Комунального підприємства "Гурзуф" про внесення змін до пункту 10.1 договору оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 шляхом викладення його в наступній редакції: « 10.1. Дійсний договір діє з 01 січня 1998 року по 01 січня 2028 року». Зустрічний позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні комунальним майном шляхом звільнення нежитлових приміщень: в літ. Б №5-1, в літ. В з №6-1 по №6-3, з №7-1 по №7-3 (за матеріалами БТІ) загальною площею 120,2 кв. м, розташованих за адресою: смт Гурзуф, вул. Ленінградська, 50; в літ. А з №3-1 по №3-5 (за матеріалами БТІ) загальною площею 37,3 кв. м, розташованих за адресою: смт Гурзуф, вул. Ленінградська, 34; цокольного поверху в літ. А з №15-1 по №15-11 (за матеріалами БТІ) загальною площею 133,0 кв. м, що розташовані за адресою: смт Гурзуф, вул. Будівельників, 11. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський торговий дім" передати Комунальному підприємству "Гурзуф" нежитлові приміщення в літ. Б №5-1, в літ. В з №6-1 по №6-3, з №7-1 по №7-3 (за матеріалами БТІ) загальною площею 120,2 кв. м, розташовані за адресою: смт Гурзуф, вул. Ленінградська, 50; в літ. А з №3-1 по №3-5 (за матеріалами БТІ) загальною площею 37, 3 кв м, розташовані за адресою: смт Гурзуф, вул. Ленінградська, 34; цокольного поверху в літ. А з №15-1 по №15-11 (за матеріалами БТІ) загальною площею 133,0 кв. м, що розташовані за адресою: смт Гурзуф, вул. Будівельників, 11.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 у справі №5002-5/4545-2012 у касаційному порядку не оскаржене, не скасоване, набрало законної сили, та на момент прийняття рішення у справі №901/576/13-г є чинним, на його примусове виконання 29.05.2013 Господарським судом Автономної Республіки Крим видано відповідні накази.
Слід зазначити, що вказаним рішенням встановлено, що договір оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 припинив свою дію з 01.01.2013, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Що стосується доводів позивача відносно належного виконання ним обов'язків орендаря за спірним договором, з чим, на його думку, також пов'язується можливість продовження договору оренди, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
З наведеного суд робить висновок, що факт належного виконання відповідачем обов'язків орендаря та можливість використання ним переважного права на продовження договору оренди на новий термін не має значення при вирішенні даного спору, оскільки умови договору оренди на новий строк повинні бути встановлені за домовленістю сторін. Також законодавцем визначено, що у разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється. Отже, оскільки, як вже встановлено судом, відповідач не мав бажання продовжувати строк дії договору, про що повідомив позивача, то між сторонами не досягнуто домовленості, а тому переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно наданих у матеріали справи пояснень позивача, 24.09.1999 між Закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговій дім" (Орендар) та Територіальним виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Гурзуф (Орендодавець) було укладено додаткову угоду до договору оренди №18-8 від 01.01.1998, якою сторони змінили пункт 10.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Договір діє з моменту його укладення до 31 грудня 2015 року". Таким чином, договір оренди державного майна №18-8 від 01.01.1998 діє до 31.12.2015.
У свою чергу відповідач у відповідних поясненнях стверджує, що додаткова угода від 24.09.1999 є підробленою оскільки рішенням Гурзуфської селищної ради №46 від 29.12.2004 з балансу ТПУ УЖКГ на баланс КП «Гурзуф» було передано все майно, яке знаходилося в оренді та перебувало на балансі ТПУ УЖКГ. В додатку до вказаного рішення вказано, зокрема, що договір оренди нерухомого майна №18-8 від 01.01.1998 діє до 01.01.2013. Додаток до вказаного рішення підписаний директором ТПУ УЖКГ Меметовою У.А., підпис якої нібито міститься на додатковій угоді від 20.09.1999. Окрім того, при вирішенні питань щодо зміни істотних умов договорів нерухомого майна комунальної власності необхідна наявність відповідної згоди органу уповноваженого управляти комунальним майном - Гурзуфського виконавчого комітету селищної ради. За відсутністю такої згоди будь-яка додаткова угода до договору є нікчемною.
Також у матеріалах справи містяться пояснення Меметової У.А., яка у 1999 році обіймала посаду директора ТПУ УЖКГ та якою нібито підписано додаткову угоду від 20.09.1999. Згідно вказаних пояснень Меметова У.А. стверджує, що дана додаткова угода не є дійсною, оскільки на той час усі додаткові угоди та зміни в існуючі договори підписувались сторонами, після чого затверджувались «Фондом» (виконкомом селищної ради). Тобто будь-які зміни до договору оренди нерухомого майна комунальної власності потребували затвердження Гурзуфським виконавчим комітетом селищної ради. Вказану додаткову угоду належним чином затверджено не було, будь-які докази такого затвердження у матеріалах справи відсутні.
З метою перевірки справжності додаткової угоди від 20.09.1999 до договору оренди №18-8 від 01.01.1998 представником відповідача у судовому засіданні 09.04.2013 було заявлено клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів.
Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з тим, що сторонами у справі не було надано суду передбачених законодавством документів для проведення заявленої судової експертизи, як то оригінал додаткової угоди від 20.09.1999 до договору оренди №18-8 від 01.01.1998, зразків почерку Меметової У.А., яка нібито підписала вказану додаткову угоду, тощо, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості призначити у справі заявлену судову експертизу.
У звязку з наведеним суд не приймає до уваги наявну у матеріалах справи ксерокопію вказаної додаткової угоди як документ, який має відповідне юридичне значення відносно заявлених позовних вимог.
Стосовно клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів суд зазначає, що згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Суд не вважає дану справу складною та може розглянути її одноособово, позивачем доказів складності даної категорії справ також не представлено, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи.
У задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Гурзуфської селищної ради та Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради суд також відмовляє у зв'язку з його безпідставністю, оскільки спірний договір, продовження дії якого бажає позивач, укладено безпосередньо між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурзуфський торговий дім» та Комунальним підприємством «Гурзуф». До Гурзуфської селищної ради та Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради позовних вимог не заявлено.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 03.12.2013.
Повне рішення складено 06.12.2013.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.М. Лагутіна