Категорія 46

головуючий в I інстанції Іванов В.М.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Петровської районної в м. Донецьку ради про визначення порядку, часу ті місця спілкування з дитиною, зобов'язання вчиняти певні дії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Петровської районної в м. Донецьку ради про визначення порядку, часу ті міста спілкування з дитиною та онукою, зобов'язання вчиняти певні дії, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтували тим, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5. 15 квітня 2013 року шлюб розірвано. Донька проживає з відповідачкою, яка постійно чинить перешкоди позивачу ОСОБА_2 та його батькам, позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 в спілкуванні з дитиною, чим спричинила їм моральну шкоду. Зазначали, що відповідач почала порушувати рішення, яке стосується їх прав на безперешкодне спілкування з дитиною, а тому вони змушені звернутися до суду з вимогами про встановлення режиму спілкування з дитиною. Позивачі з урахуванням уточнення позовних вимог просили суд визначити вільне спілкування із дитиною щосуботи для ОСОБА_2 за місцем його проживання та щонеділі з 11 до 14 за місцем проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 у присутності відповідача. Зобов'язати відповідача у разі виїзду її за кордон або за межі області на час триваліший ніж 2 дні, віддавати дитину батькові на період знаходження за межами області. Зобов'язати відповідача постійно знаходитись на зв'язку та щотижня інформувати про стан здоров'я дитини, щонеділі домовлятись про місця культурного розвитку дитини, що знаходяться поза межами Петровського району м. Донецька. Заборонити відповідачу чинити перешкоди позивачам у спілкуванні із дитиною в місці мешкання у разі несприятливої погоди. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 800,00 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 16 жотвня 2013 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Петровської районної в м. Донецьку ради про визначення порядку, часу ті міста спілкування з дитиною, зобов'язання вчиняти певні дії, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визначено порядок спілкування та виховання дитини, ОСОБА_2 - батьком малолітньої доньки, та ОСОБА_3, ОСОБА_4 - бабусею та дідусем ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволено їм спілкуватись з дитиною щонеділі у неділю з 10 год. до 18 год. по місту їх проживання за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод батьку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 - бабусі та дідусю в спілкуванні з донькою та онукою, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що суду не надано доказів, що вона чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з дитиною. Проте позивач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки. Заперечує проти встановлення днем спілкування позивачів з дитиною саме у неділю, оскільки зайнятість батька дозволяє бачити дитину у робочі календарні дні згідно графіку, встановленому органом опіки та піклування. Крім того, неділя - єдиний вихідний день для відповідачки, який вона може провести з дитиною. Позивач ОСОБА_2 - батько дитини не мав права подавати позов від імені бабусі та дідуся дитини, яких не було зазначено в жодних процесуальних документах, а зазначено лише в рішенні суду.

В засіданні апеляційного суду 13 листопада 2013 року апелянт ОСОБА_1, підтримала доводи апеляційної скарги, та просила її задовольнити. 27 листопада 2013 року в засідання апеляційного суду апелянт не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином особисто під розписку (а.с.72). Крім того, її матір просила долучити довідку про те що вона знаходиться в лікарні (а.с. 81) та розглядати справу по суті без ОСОБА_1 Отже, клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду від ОСОБА_1 не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином листом і телефонограмою №1275, зареєстрованою у відповідному порядку від 14 листопада 2013 року (а.с.75,76), відповідно до заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили справу розглядати за їх відсутності (а.с.65,66), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та просив її відхилити.

В засідання апеляційного суду представник Органу опіки та піклування Петровської районної в м. Донецьку ради не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином листом і телефонограмою №1276, зареєстрованою у відповідному порядку від 06 листопада 2013 року (а.с.58), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, надали лише висновок, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, судом першої інстанції враховано інтереси дитини, її вік, зайнятість сторін, стан здоров'я та визначено порядок спілкування з дитиною батьку, бабусі та дідусю щонеділі у неділю з 10 год. до 18 год. по містку їх проживання.

З таким висновком суду не можна погодитися в оскаржуваній його частині.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 15 квітня 2013 року.

На час розгляду справи ОСОБА_5, за існуючою між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовленістю, проживає разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2

Позивач ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, має своє постійне житло, проживає разом з батьками, позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є бабою та дідом дитини.

Згідно витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини Петровської районної в м. Донецьку ради від 14 травня 2013 року з метою захисту прав малолітньої дитини був встановлений певний порядок побачень позивача ОСОБА_2 з дитиною, щочетверга та п'ятницю з 10-00 години до 13-00 години за попередньою згодою матері.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. якщо

Відповідно до ст. 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Таким чином, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно. (ст. 157 СК України).

Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (ст. 158 СК України). І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема кожен із батьків зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини не тільки в період канікул, тобто відпочинку, а й під час навчального процесу. Не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування одного з батьків з дитиною виключно під час канікул, може обмежити його участь у вихованні дитини під час навчального процесу, який в житті дитини займає значний проміжок часу та має вагоме значення у розвитку особистості дитини.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції інстанцій, при вирішенні питання про встановлення способу спілкування позивача із донькою, а також бабусі та дідуся з онукою повинен був правильно визначити характер спірних правовідносин, правові норми, що їх регулюють, та з'ясувати, чи дотримано позивачем встановлений законом порядок встановлення способу спілкування з дитиною, чи належним чином сторони виконують прийняте уповноваженим органом рішення про встановлення порядку спілкування з дитиною, чи хтось із сторін ухиляється від виконання прийнятого органом опіки та піклування рішення, чи відповідають інтересам дитини позовні вимоги про встановлення спілкування з батьком у неділю - єдиний вихідний день матері (відповідачки по справі), крім того в матеріалах справи відсутні докази, що вона чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з дитиною, як батьку дитини, так і бабусі з дідусем, тому доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтовані.

Оскільки судом, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, не враховані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та порушені норми процесуального права, відповідно до ст. 309 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення з наступних підстав.

ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував, що відповідачка дійсно працює і в неї один вихідний день неділя, але і він улаштувався теж на роботу та в нього змінилися обставини, за яких він звертався до районної у м. Донецьку ради з проханням надати йому час для спілкування з дитиною з 12.00 до 16.00 щосуботи та з 12.00 по 16.00 щонеділі. Крім того, відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та просив апеляційний суд прийняти нові докази, які існували на час розгляду справи, але він їх не надав суду першої інстанції, оскільки такі обставини не заперечувались.

Апеляційним судом задоволено клопотання ОСОБА_2 про прийняття нових доказів , а саме те, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 01 липня 2013 року (а.с. 82), заяву ОСОБА_2, відповідно до якої він дійсно звертався 23 липня 2013 року до районної у м. Донецьку ради з проханням надати йому час для спілкування з дитиною з 12.00 до 16.00 щосуботи та з 12.00 по 16.00 щонеділі (а.с. 83), та лист відповідачки на ім'я ОСОБА_2 з пропозицією звернення до суду для вирішення питання щодо визначення часу спілкування з дитиною (а.с. 85-87).

Також, Петровська районна у місті Донецьку рада надала висновок органу опіки та піклування про встановлення порядку побачення ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яким вважають доцільним залишити рішення комісії з питання захисту прав дитини від 14 травня 2013 року без змін (а.с. 84).

Зазначені вище докази, надані як ОСОБА_2 так і Петровською районною у місті Донецьку радою, апеляційний суд приймає до уваги, оскільки зазначені вище докази мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті, що відповідає положенням частини другої статті 303 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже апеляційний суд дійшов висновку, що такий висновок органу опіки та піклування не в повній мірі може відповідати інтересам саме дитини, а тому не погодився з ним в частині самого порядку та часу участі позивачів у спілкуванні та вихованні дитини.

Крім того, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України, а висновок органу опіки та піклування є ні чим іншим як одним із доказів у справі.

А тому суд апеляційної інстанції оцінує належність, допустимість, достовірність висновку як окремо, а також достатність і взаємний його зв'язок у сукупності з іншими доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з онукою є обґрунтованими та не спростовуються дослідженими матеріалами справи, оскільки позивачами не надано доказів, що відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні саме бабусі та дідусю з онукою.

Доводи апеляційної скарги що, звернення батька дитини ОСОБА_2 до суду з позовом від імені баби та дідуся ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не відповідає вимогам процесуального законодавства спростовано матеріалами справи, а саме позовною заявою, з якої вбачається, що позов подано трьома позивачами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.2).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що крім батька дитини в процесуальних документах суду першої інстанції не зазначено бабу та дідуся дитини, а також наявність заборгованості по аліментам не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Оскільки судом першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, не враховані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та порушені норми процесуального права, відповідно до ст. 309 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволених вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3, ОСОБА_4, бабусі та дідусю, в спілкуванні з онукою з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині визначення ОСОБА_2 порядку спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щонеділі у суботу з 10.00 годині до 18.00 години за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1, враховуючи вік дитини та інтереси обох батьків, як матері так і батька, в решті позовних вимог слід відмовити про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3, ОСОБА_4, бабусі та дідусю, в спілкуванні з онукою та визначення порядку, часу ті місця спілкування ОСОБА_3, ОСОБА_4, бабусі та дідусю з онукою, оскільки такі вимоги недоведені; із залишенням рішення суду в іншій частині без змін.

Судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, та предметом перегляду не було (ст.303 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2013 року скасувати в частині задоволених вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3, ОСОБА_4, бабусі та дідусю, в спілкуванні з онукою, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та змінити рішення в частині визначення порядку, часу ті місця спілкування з дитиною.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3, ОСОБА_4, бабусі та дідусю, в спілкуванні з онукою та визначення порядку, часу ті місця спілкування ОСОБА_3, ОСОБА_4, бабусі та дідусю з онукою.

Визначити ОСОБА_2 порядок спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щонеділі у суботу з 10.00 годині до 18.00 години за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: