ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2013 рокуСправа №827/2694/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Александрова О.Ю.,
за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій в частині відмови в задоволенні клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах міста Севастополя, що відноситься до Севастопольської міської Ради; скасування рішення №5979 від 17.09.2013 в частині відмови у виділенні у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд; зобов'язання винести на засідання сесії Севастопольської міської Ради та розглянути подане клопотання у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям аргументованого рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка звернулася до Севастопольської міської Ради з клопотанням про отримання безоплатно у власність земельної ділянки в межам міста Севастополь, а рішенням Севастопольської міської Ради №5979 від 17.09.2013 позивачці відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з підстав, непередбачених статтею 118 Земельного кодексу України.
Ухвалами суду від 04.11.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач письмової думки щодо суду не надав.
28.11.2013 від позивачки до суду надійшла заява (вх. №10734) про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно, про причини неявки суду не повідомив, тому суд розглядає справу у відсутність представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню, не підлягають виходячи з наступного.
Судом встановлено, що "повірений" (термін, що вжитий у клопотанні) ОСОБА_2, звернувся до Севастопольської міської Ради з клопотанням від 25.04.2013 та доданими до нього графічними матеріалами, стосовно гарантованого права позивачки на отримання безоплатно у власність земельної ділянки.
У своєму клопотанні ОСОБА_2 просив від імені позивачки (місце проживання якої зареєстровано АДРЕСА_1 /а.с.7/, визначити без її погодження та виділити їй земельну ділянку орієнтовним розміром до 0,10 га в межах міста Севастополь, АР Крим, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд /а.с.9-10/.
Севастопольською міською Радою 17.09.2013 прийнято рішення №5979 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої у місті Севастополі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)» /а.с.12/.
Зі змісту вказаного рішення вбачається що в основу відмови покладено «відсутність у наданих документах належним чином оформленого викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких означено розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, враховуючи рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 08.02.1977 № 3/93 «Про межі районів м. Севастополя»».
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, діючої на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки ОСОБА_2 надав в якості графічних матеріалів аркуш паперу, на якому нанесено план частини півострову Крим з нанесеними пунктирами межами міста Севастополя. Ніяких інших графічних документів, або документів з визначенням меж земельної ділянки, яку намагається набути зацікавлена особа, відповідної орієнтовної площі, ОСОБА_2 до клопотання не надано. /арк. с. 11/.
Відповідно до частини 7 цієї статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VІ з дня набрання чинності Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (в межах населеного пункту (за винятком) - землі комунальної власності, за межами (за винятком) - державної власності).
Відповідно до пункту 7 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.
На даний час вказана інвентаризація земель не проведена.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За чинним законодавством площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат (так звана аналітична площа). Саме вона фіксується в правовстановлюючих документах. На противагу аналітичній може бути також обчислена фізична площа, що враховує рельєф фізичної поверхні - пагорби, схили, западини тощо і може бути більшою.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.
Таким чином, графічний матеріал - одна із тих частин документації, без якої оформлення чи переоформлення прав на землю не можливе. Цей документ характеризує місце розташування земельної ділянки. Виготовлення графічного матеріалу - це виготовлення документації із землеустрою при оформленні земельної ділянки у власність (користування), що регулюється Законом України "Про землеустрій".
Враховуючи вищенаведене, одним із факторів, що дозволяють встановити, чи відноситься розпорядження вказаною у клопотанні земельною ділянкою до повноважень Севастопольської міської Ради та чи відсутні накладки на вже існуючі землеволодіння (землекористування), є графічні матеріали, на яких відображені межі запитуваної земельної ділянки та по яким можливо встановити її місцезнаходження відносно інших земельних ділянок, які обтяжені правами інших осіб, чи мають обмеження у їх використанні.
Діючим законодавством України не передбачене таке повноваження Севастопольської міської Ради, як самостійне визначення розміру, меж та місцеположення земельної ділянки, запитуваної фізичною чи юридичною особою.
Законом України «Про землеустрій» визначені правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, зокрема, види робіт та документації із землеустрою, розробники документації із землеустрою, їх права та обов'язки, кваліфікаційні вимоги до них, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері землеустрою, тощо.
Види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.
Повноваження здійснювати такі роботи у Севастопольської міської Ради відсутні.
Таким чином, суд вважає що додані до клопотання представника позивачки від 25.04.2013 графічні матеріали не відповідають діючому законодавству.
Щодо посилання позивачки про те, що відповідач має сам визначити без її погодження земельну ділянку, слід вказати, що порядок оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру встановлений статтею 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів.
Відомості, зазначені у частині 1 статті 36 даного Закону, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта).
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Пунктом 162 цього Порядку зазначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються Державними кадастровими реєстраторами у формі:
витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території);
викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Таким чином, Севастопольська міська Рада не веде облік вільних земельних ділянок та не має правових підстав для надання інформації щодо вільних земельних ділянок.
Позивачка вимагає від суду визнати протиправними дії Севастопольскої міської Ради щодо порушення порядку розгляду її клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах м. Севастополя. Проте, в судовому засіданні встановлено, що клопотання представника позивачки було розглянуте та прийняте обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні клопотання.
Доводи позивача з приводу того, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог та нормативів щодо оформлення графічних матеріалів спростовуються нормами чинного законодавства, наведенимі вище.
Крім того, судом встановлено, що до Севастопольської міської Ради з клопотанням від 21 жовтня 2012 року звернувся громадянин ОСОБА_2 У клопотанні ОСОБА_2 зазначив, що звертається від імені ОСОБА_1 за договором доручення від 25.04.2013 № 300/04/2013.
Відповідно до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідносини, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно з частиною першої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно з частиною першою статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Заявник ОСОБА_2 при зверненні до Севастопольської міської Ради не надав довіреності від ОСОБА_1 щодо права вчинення від його імені дії, у тому числі надання клопотання про передачу земельних ділянок.
Договір доручення без видачі довірителем довіреності представнику на вчинення юридичних дій за договором, не є достатнім та належним документом на практичне здійснення представником відповідних дій.
Тобто, до Севастопольської міської Ради з клопотанням від 25.04.2013 звернулась не уповноважена на це особа.
Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Заявником клопотання ОСОБА_2 не надано доказів того, що зацікавленій особі - ОСОБА_1 не передавались безоплатно у власність земельні ділянки за цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
Крім того, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 13 лютого 2007 року № 1479 "Про відмову в передачі у власність земельних ділянок громадянам України, які не мають реєстрації на території міста Севастополя", підлягають відмові у задоволенні заяви громадян, які не мають реєстрації на території міста Севастополя, про безоплатну передачу ним у власність земельних ділянок до створення Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень, та до надання інформації, що підтверджує факти відсутності реалізації заявником прав на отримання земельних ділянок за відповідним цільовим призначенням.
Дане рішення ні у судовому, ні у будь-якому іншому порядку не скасовано та є чинним.
Як зазначалося вище, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано АДРЕСА_1. Тобто вона не має реєстрації на території міста Севастополя.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наданими суду доказами позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення.
За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення є правомірним, й підстави для його скасування та для задоволення позовних вимог відсутні.
При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.
За правилом частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати , пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Вказаних витрат судом під час розгляду справи не встановлено.
У судовому засіданні 03.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України враховуючі складність справи постанову складено у повному обсязі 09.12.2013 (07-08.12.2013 - неробочі дні).
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.Ю. Александров