ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.04.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 в справі № 2/226 за позовом приватного підприємства "Торгівельно-промислова компанія "Поділля" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Позивач –приватне підприємство "Торгівельно-промислова компанія "Поділля" у березні 2008 року звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" про стягнення основного боргу за поставлений товар у сумі 26087,19 грн., трьох процентів річних в сумі 424,54 грн. та 3912,25 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.04.2008 (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 26087,19 грн. основного боргу, 76,98 грн. три проценти річних з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог; відмовлено в частині стягнення 347,56 грн. трьох процентів річних та 3912,25 грн. інфляційних нарахувань з підстав неправильного розрахунку.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 (колегія суддів: Пасічник С.С. – головуючий, Гулова А.Г., Щепанська Г.А.) рішення залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що рішення прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2007 приватне підприємство "Торгово-промислова компанія "Поділля" по накладній від 30.08.2007 на підставі довіреності, серії ЯОЖ № 257426 від 30.08.2007 передало, а товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" прийняло товари промислової групи, побутової хімії та парфумів на загальну суму 26087,19 грн.

Приватне підприємство "Торгово-промислова компанія "Поділля" 29.01.2008 звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" з вимогою оплатити отриманий товар до 04.02.2008, яка була залишена відповідачем без відповіді, що призвело до подачі позову про стягнення основного боргу за товар, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно прийшов до висновку про наявність між сторонами правовідносин з купівлі-продажу товару.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Судами обох інстанцій правильно встановлено, що на вимогу позивача від 29.01.2008 оплатити товар відповідач не розрахувався, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 26087,19 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суди обох інстанцій правильно встановили, що строк виконання боржником обов'язку починається з 09.02.2008, а не з 31.08.2007, враховуючи дату направлення відповідачу вимоги - 29.01.2008 і приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Суди обох інстанцій також дійшли правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в сумі 76,98 грн.

Окрім того, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позов в частині стягнення 3912,25 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, оскільки інфляційні витрати були нараховані позивачем до настання строку виконання зобов'язання.

Посилання скаржника на те, що невиконання відповідачем зобовязання передати разом з товарно-матеріальними цінностями сертифікати якості (відповідності) товару спонукало його звернутися до позивача про повернення останньому цих цінностей, про що свідчать листи відповідача до позивача, тому правильно судом апеляційної інстанції не взято до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Тому продавець має передати покупцю документи, якщо це передбачено договором або актами цивільного законодавства, і в разі не передання у розумний встановлений строк покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар.

Однак як встановлено судом апеляційної інстанції сторонами не було узгоджено умови купівлі-продажу товару.

Водночас суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" лише у грудні 2007 року поставило питання перед приватним підприємством "Торгівельно-промислова компанія "Поділля" про передачу податкових документів за поставлений товар, а у лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" вперше звернулося з вимогою до приватного підприємства "Торгівельно-промислова компанія "Поділля" про передачу йому сертифікатів якості товару, а лист № 58 від 28.03.2008 товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" був направлений приватному підприємству "Торгівельно-промислова компанія "Поділля" вже під час розгляду справи судом.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних   висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, відтак рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 24.04.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 в справі № 2/226 залишити без змін.