УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. КРИВИЙ РІГ
Справа № 22ц-12012/2006 Головуючий
Категорія - 20 (1У) у 1 інстанції - Бардін О.С.
Доповідач - Неклеса В.І.
Іменем України
2006р. листопада 15 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Неклеси В.І.
суддів: Ляховської І.Є., Митрофанової Л.В.
при секретарі Чубіній А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділення еміграції, громадянства і реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, виселення та зняття з реєстрації і по зустрічному позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа виконавчий комітет Довгинцівської районної ради м.Кривого Рогу про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, про право користування квартирою і стягнення моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
· відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5;
· представник позивача ОСОБА_1 та відповідача по зустрічному позову ОСОБА_4 - ОСОБА_6,-
Встановила:
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа Довгинцівський відділ еміграції, громадянства і реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про виселення із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 із членами сім'ї та про зняття їх з реєстрації за цією адресою, оскільки вона, як власник цієї квартири за договором купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року не може користуватися квартирою з вини відповідача ОСОБА_2, яка мешкає з сином в квартирі і відмовляється добровільно з неї виселиться.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги з доповненнями на підставі ст.48 ЗУ „Про власність", ст.391 ЦК України та ст.7 ЗУ „Про вільне пересування і вільний вибір місця проживання в Україні".
В листопаді 2005 року відповідач ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, про визнання за нею права користування квартирою разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та про стягнення моральної шкоди з тих підстав, що договором купівлі-продажу квартири були порушені права неповнолітнього сина, який живе у спірній квартирі.
Рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволений частково. Суд усунув перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3, 1992 року народження з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення і зобов"язав відділ еміграції, громадянства і реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти їх з реєстрації за цією адресою.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 127грн.83коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог і задоволенні зустрічного позову, оскільки суд не врахував положення ЗУ „Про охорону дитинства", ст.6, ст.203 і ч.1ст.215 ЦК України.
Крім того, суд невірно встановив розмір державного мита стягнутий з ОСОБА_2
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних та зустрічних позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_1 не належала на праві власності відповідачу по зустрічному позову ОСОБА_4 на підставі договору міни, що підтверджується дублікатом договору міни від 18 лютого 2004 року. В спірній квартирі мешкали власник квартири ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_2 та їх неповнолітній син ОСОБА_3, 1992 року народження. Після розірвання шлюбу в жовтні 2003 року в спірній квартирі залишились проживати відповідачка ОСОБА_2 та неповнолітній син.
28 вересня 2005 року власник спірної квартири, - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року.
На момент укладення вказаного договору в спірній квартирі проживали відповідач ОСОБА_2 з своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3.
На підставі вказаних обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, - нового власника спірної квартири про виселення з спірної квартири ОСОБА_2 з неповнолітнім сином із зняттям їх з реєстрації обгрунтовані і підлягають задоволенню, а зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 28 вересня 2005 року задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Згідно ст.18 ЗУ „Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року, - діти -члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Органи опіки та піклування зобов"язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Частина 6 ст.203 ЦК України встановлює, правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатним дітям.
Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Виходячи із встановлених обставин та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири були порушені права неповнолітнього ОСОБА_3, 1992 року народження, оскільки його батько ОСОБА_4 - власник квартири продав квартиру без згоди органу опіки та піклування і фактично позбавив свого неповнолітнього сина права на користування жилим приміщенням.
На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про задоволення зустрічного позову, так як шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири без згоди органу опіки та піклування були порушені права на житло неповнолітнього ОСОБА_3, 1992 року народження, тобто вказаний правочин був укладений з порушенням ст.18 ЗУ „Про охорону дитинства" та ч.6ст.203 ЦК України, а тому його необхідно визнати недійсним на підставі ч.1ст.215 ЦК України та повернути сторони по договору в первісний стан згідно ст.216 ЦК України.
Зустрічні позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що діями відповідачів по зустрічному позову була завдана моральна шкода ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_3.
Судові витрати понесені позивачем по зустрічному позову на сплату державного мита та одержання правової допомоги в загальній сумі 283 грн.66коп. підлягають стягненню з відповідача по зустрічному позову ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2
Державне мито, яке не було сплачено при подачі зустрічного позову в сумі 127грн.83коп., підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст.ст.301, п.3ч.1ст.309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 червня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ еміграції, громадянства і реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, виселення та зняття з реєстрації відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та стягнення моральної шкоди, третя особа виконавчий комітет Довгинцівської районної ради м.Кривого Рогу, -задовольнити частково.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, - недійсним.
Привести сторони по цьому договору купівлі-продажу у первісний стан і визнати право власності на квартиру за ОСОБА_4 та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 одержані по договору купівлі-продажу гроші в сумі 15 233грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 283грн.66коп. та на користь держави в сумі 127грн.83коп. державного мита.
В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.