Справа № 22ц-2159\06                      Головуючий у 1 інстанції Подзігун Г.В.

Категорія    12                                     Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

5 грудня 2006 року                                                                   м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                             Славгородської Н.П.,

суддів:                                                         Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання            Цвєтковій Ю.В.,

за участю:

представника позивачки                           ОСОБА_1,

відповідачки                                                ОСОБА_2,

представника відповідача                         ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2006 року

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Миколаївської міської ради (далі - Міськрада) про переведення прав та обов'язків покупця,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, Міськради про переведення на неї прав та обов'язків покупця.

Вона зазначала, що на підставі договору купівлі - продажу від 10 грудня 2003 року, укладеного між нею та з Міськрадою, придбала у власність 39/100 часток нежилого приміщення - підвалу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,1 кв.м. Влітку 2005 року дізналася, що 7/100 часток цього ж приміщення Міськрада продала ОСОБА_2. Посилаючись на те, що має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, просила перевести на неї права та обов'язки покупця по договору купівлі -продажу від 24 травня 2004 року, укладеному між ОСОБА_4 та Міськрадою.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2003 року територіальній громаді міста Миколаєва видано свідоцтво про право комунальної власності на нерухоме майно - підвал АДРЕСА_1 загальною площею 111 кв. м. ( а.с.27).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон) розпорядження комунальним майном здійснюють органи місцевого самоврядування. Вони визначають доцільність, порядок та умови відчуження майна (ст. 60 Закону).

Протягом 2003 року Міськрада прийняла декілька рішень щодо розпорядження комунальним майном.

Так, 28 лютого 2003 року нею прийнято рішення НОМЕР_1 про продаж частки спірного підвалу позивачці, а 10 грудня 2003 року Міськрада уклала з нею договір купівлі - продажу 39/100 часток підвалу, що складається із конкретних приміщень у літ. «БПД»: 12-1,12-2,12-3, 13-4,13-3,13-2, загальною площею 80,1 м. кв. (а.с.5-6).

16 жовтня 2003 року Міськрада прийняла рішення № 15/29 про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади, які підлягають відчуженню шляхом викупу, в тому числі про продаж нежитлового приміщення за вказаною адресою. При цьому, рішенням затверджено не лише перелік об'єктів для відчуження, а і в додатку № 2 до рішення було вказано конкретного покупця спірного приміщення - ОСОБА_2.

Відповідно до названого рішення, 24 травня 2004 року Міськрадою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу 7/100 частки вказаного об'єкту, які по договору є окремим приміщенням НОМЕР_2 (а.с. 11-12).

Таким чином, вказані докази свідчать про те, що як позивачці, так і відповідачці у власність передані не долі у праві спільної власності, а конкретне майно (приміщення) з визначенням в договорах купівлі - продажу часток, які вони складають.

Виходячи з цього та встановивши особливості правового регулювання розпорядження комунальним майном, суд дійшов правильного висновку про те, що не має підстав для переведення прав та обов'язків покупця з відповідачки на позивачку. Крім того, остання при подачі позову, не внесла на відповідний рахунок грошову суму, яку за договором сплатив покупець по договору від 24 травня 2004 року. У звязку з чим, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

За такого, доводи апелянта про невідповідність рішення суду обставинам справи є необгрунтованим.

Посилання апелянта на невідповідність розміру приміщення проданого відповідачці технічним планам не мають правового значення, оскільки не стосуються змісту позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом   двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.