Справа № 22ц-2084/06                                     Головуючий у 1 -й інстанції Карікова Л.В.

Категорія 3 8                                                      Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

УХ В А Л А Іменем України

5  грудня 2006 року колегія  суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення    Миколаївського    районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2006 року

за  позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, і сина ОСОБА_4.

Позивачка посилалася на те, що шлюб між нею і відповідачем розірвано 20 жовтня 2004 р., у 1999 р. вона з дітьми виїхала у м. Київ, де вони і проживають до теперішнього часу, відповідач дітьми не цікавився, не займався їх вихованням, добровільної допомоги на утримання дітей не надавав, на підставі рішення суду від 31 березня 2004 р. з нього стягуються аліменти та їх утримання у твердій грошовій сумі, на даний час у відповідача є заборгованість по аліментам.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову. На думку апелянта, рішення суду не відповідає вимогам сімейного законодавства та обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пред'являючи позов ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, як на підставу позбавлення батьківських прав, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Відмовляючи в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд правильно виходив з того, що позивачкою не надано достатніх доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Так, в обґрунтування позову ОСОБА_1 надала копію висновку управління освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 24 травня 2005 р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 За змістом цього документа такий висновок зроблений тільки на підставі характеристик на дітей зі школи та акту обстеження житлово-побутових умов.

Враховуючи зазначене, суд обґрунтовано не погодився із зазначеним висновком, так як з нього не вбачається, що орган опіки та піклування виходив з інтересів неповнолітніх дітей.

Сама по собі наявність рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей і заборгованості по ньому не є підставами для позбавлення відповідача батьківських прав. Відповідач має постійне місце роботи, де з нього утримуються аліменти за виконавчим листом.

Крім того, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки.

Враховуючи викладене, не є обґрунтованими доводи в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам сімейного законодавства та обставинам справи.

До того ж, на даний час син Андрій, 28 листопада 1988 р. народження, досяг повноліття, а позбавлення батьківських прав можливо тільки відносно дітей, які не досягли 18 років.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.