донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.11.2008 р. справа №35/82пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Мирошниченка С.В. |
суддів | Колядко Т.М. , Скакуна О.А. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Дуріцин А.В.-за довір., |
від відповідача: | Мащенко Л.І.-паспорт, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецька область |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 09.10.2008 року |
по справі | №35/82пд (Мальцев М.Ю) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецька область |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичніпослуги" м.Маріуполь Донецька область |
про | визнання недійсними додаткових угод від 28.01.2002р., від 29.07.2002р., від 30.11.2005р. до договору від 25.01.2002р |
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецька область подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2008р. по справі №35/82пд.
Цим рішенням господарський суд Донецької області (суддя Мальцев М.Ю.) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичні послуги" м.Маріуполь Донецька область про визнання недійсними додаткових угод від 28.01.2002р., від 29.07.2002р., від 30.11.2005р. до договору від 25.01.2002р. відмовив.
Позивач наполягає на скасуванні рішення в зв"язку з тим, що воно суперечить вимогам закону та не відповідає фактичним обставинам справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив:
25.01.2002р. сторони уклали договір №17/2002р, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає доручення про надання довірителю юридичних послуг, які включають ведення від його імені та за його рахунок претензійних, судових справ, а також надання консультацій з питань, які виникають в процесі діяльності довірителя та виконання визначених юридичних дій, які пов"язані з цими консультаціями. (а.с.109-110).
Після укладення цього договору, сторони уклали наступні додаткові угоди до нього:
28.01.2002р. сторони уклали додаткову угоду до договору від 25.01.2002р., ст.1 якої встановили, що довіритель доручає повіреному ведення справ про стягнення збитків з КБ "Приватбанк". Оскільки угода укладена під час дії Цивільного кодексу УРСР, зміст угоди повинен відповідати вимогам цього кодексу. Спірний договір за своєю правовою природою є договором доручення, це сторони передбачили в ст.1 договору. Таким чином договір та усі додаткові угоди до нього повинні відповідати вимогам, які встановлювалися гл.34 "Доручення" ЦК УРСР.
Відповідно до ст.386 ЦК УРСР встановлювала, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов"язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителю) визначені юридичні дії. За договором доручення повірений по укладеним ім угодам с третіми особами ніяких прав та обов"язків не набуває. Ці права та обов"язки виникають між довірителям та особою, з якою повіреним укладена угода. Особливостю договорного доручення є те, що ті дії, які виконуються повіреним, здійснюються тільки від імені довірителя та тільки за його рахунок. Тобто майнові наслідки, які виходять з договору доручення у повному обсязі покладаються на довірителя. Таким чином, усі угоди доручення, відповідно до вимог закону, повинні містити у своєму змісті положення про те, що дії, передбачені угодою, виконуються повіреним від імені довірителя та за його рахунок. Спірна додаткова угода від 28.01.2002р. (ст.1) не містить в собі цього положення (а.с.67): ця стаття додаткової угоди передбачає, що довіритель доручає повіреному ведення справ про стягнення збитків з КБ "Приватбанк", але не встановлено, що ці справи ведуться від імені та за рахунок довірителя-відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз". Таким чином, апеляційний суд вважає, що додаткова угода від 28.01.2002р. не відповідає вимогам закону, який діяв на час укладання. Стаття 48 ЦК УРСР, яка діяла на час укладання додаткової угоди, встановлювала, що угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсною.
29.07.2002р. сторони уклали додаткову угоду до договору доручення від 25.01.2002р., якою встановили, що довіритель доручає повіреному ведення справ про стягнення з КБ "Приватбанк" суму неповернутих депозитних вкладів (ст.1) (а.с.11). Оскільки ця додаткова угода за своєю правовою природою є угодою доручення, вона повинна відповідати вимогам гл.34 ЦК УРСР. Але в порушення вимог ст.386 ЦК УРСР, ст.1 угоди не встановлює, що довіритель доручає повіреному здійснювати дії від імені та за рахунок довірителя. Таким чином, апеляційний суд робить висновок, що спірна додаткова угода від 29.07.2002р. не відповідає вимогам закону, що діяв на час укладання цієї угоди. Тому відповідно до ст.48 ЦК УРСР, яка діяла на той час, ця угода повинна бути визнана недійсною.
30.11.2005р. сторони уклали додаткову угоду до договору від 25.01.2002р. (а.с.12), якою встановили (ст.1), що довіритель доручає повіреному ведення справ про стягнення з ВАТ КБ "Приватбанк" відсотків за користування депозитними вкладами відповідно договорів. Оскільки ця угода укладалася у 2005р., тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, зміст угоди повинен відповідати гл.68 "Доручення" ЦК України. Стаття 1000 ЦК України встановлює, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов"язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (повірителю) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки довірителя. В порушення вимог цієї статті додаткова угода не містить в собі умови, що дії за угодою вчиняються від імені та за рахунок довірителя. Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Ця стаття-203 ЦК України встановлює, серед іншого, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства. У даному випадку зміст правочину-додаткова угода суперечить вимогам Цивільного кодексу, а саме ст.1000, тому ця угода повинна бути визнана недійсною.
Господарський суд , приймаючи рішення не дав належної оцінки відносинам сторін, суд в рішенні дійшов висновку, що оскільки спірні додаткові угоди містять усі істотні умови, то позовні вимоги задоволенню не підлягають. Цей висновок не є вірним , оскільки підставою для визнання угоди недійсною є не відсутність істотних умов, а невідповідність на час укладання вимогам закону. (ст.48 ЦК УРСР; ст.215 ЦК України). Крім того, господарський суд дійшов невірного висновку про те, що відповідність спірних угод вимогам підтверджується наданням позивачу юридичних послуг та видачею позивачем довіреності. Виконання угоди не впливає на її законність чи незаконність. Як вже відмічено, підставою для визнання угоди недійсною є невідповідність вимогам закону на час укладання.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд скасовує рішення та задовільняє позов.
Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1)Апеляційну скаргу задовольнити.
2)Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2008р. по справі №35/82пд скасувати.
3)Позов задовольнити.
Головуючий С.В. Мирошниченко
Судді: Т.М. Колядко
О.А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1 у справу
1 ДАГС
1.госп.суду