Справа № 22ц-2070                                   Головуючий першої інстанції: Димитров B.I.

Категорія: 14                                               Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

5   грудня 2006  року                     колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                         Цвєтковій Ю.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника адвоката ОСОБА_5, представника адміністрації Ленінського району Сакари Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                            ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання недійсним договорів довічного утримання та купівлі-продажу квартири та визнання рішень незаконними,

встановила:

У жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів довічного утримання та купівлі-продажу квартири.

Позивачка вказувала, що є дочкою ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2001 р. його було визнано недієздатним у зв'язку з тим, що він страждав важкою психічною хворобою, був інвалідом другої групи. Рішенням НОМЕР_1 Ленінський районний виконавчий комітет Миколаївської міської ради ОСОБА_3 була призначена опікуном ОСОБА_7. На думку позивачки, це рішення є незаконним, оскільки прийнято в порушення п. 3.1 Правил опіки та піклування, оскільки ОСОБА_3 в силу свого віку (вона 1940 р. народження) та стану здоров'я (є інвалідом третьої групи внаслідок трудового каліцтва) не могла виконувати обов'язки опікуна.

18 жовтня 2002 р. на підставі рішення адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17 жовтня 2002 р. ОСОБА_3 від імені ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_4 договір довічного утримання, за яким відчужувач передав у власність набувача квартиру АДРЕСА_1, а останній зобов'язаний був утримувати ОСОБА_7, надавати йому необхідну допомогу. Посилаючись на те, що умови договору ОСОБА_4 не виконував, ОСОБА_7 до дня смерті проживав у квартирі ОСОБА_3, позивачка просила суд визнати даний договір недійсним, оскільки вважала його фіктивним та таким, що не відповідає вимогам закону. Також просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 14 липня 2005 р. між ОСОБА_4 й ОСОБА_6 як такий, що не відповідає вимогам закону.

В подальшому ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, заявила їх також до адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради та просила суд про визнання незаконними рішень про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_7 від 8 лютого 2002 р. та про надання дозволу на укладення договору довічного утримання від 17 жовтня 2002 p., які прийняті в порушення закону.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2006 р. в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення норм процесуального і матеріального права: не притягнення до участі у справі у якості третьої особи Миколаївське міське управління юстиції для представлення інтересів нотаріальних контор, на невідповідність висновків суду обставинам справи, і просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, її представника, відповідачів, їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2001 р. батька позивачки ОСОБА_7 визнано недієздатним.

Рішенням Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради НОМЕР_1 опікуном ОСОБА_7 призначено ОСОБА_3.

Призначення відповідачки опікуном повністю відповідало положенням ст. ст. 131, 138, 140 КпШС України та Правилам опіки та піклування, затвердженим наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88, а тому суд правильно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсним рішення Ленінського районного виконавчого комітету про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_7.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість виконання відповідачкою обов'язків опікуна внаслідок віку, стану здоров'я та інвалідності, то зазначені позивачкою обставини не були в силу наведених вище норм права, які регулювали питання призначення опікунів, перешкодою' для прийняття оскаржуваного рішення (довідка на а.с. 8). Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неможливість виконання ОСОБА_3 обов'язків опікуна та фактичне невиконання таких обов'язків або їх виконання всупереч інтересам ОСОБА_7.

Також колегія суддів вважає правильним відмову суду в задоволенні позову в частині визнання недійсними рішення адміністрації Ленінського району від 17 жовтня 2002 р. про надання дозволу на укладення договору довічного утримання, оскільки укладення такого договору відповідало інтересам ОСОБА_7, котрий залишився без піклування родичів, та сприяло забезпеченню його потреб у догляді та лікуванні.

За такого також були відсутні підстави для визнання недійсним з підстав, зазначених позивачем, договору довічного утримання який було укладено та виконувався відповідно до вимог закону. Доказів стосовно невиконання договору та його фіктивності ОСОБА_1 суду не надано. Відсутні у зв'язку із таким й підстави для визнання недійним договору купівлі-продажу квартири від 14 липня 2005 р.

Колегія суддів не може погодитись з вимогою апелянта про скасування рішення суду та направлення його на новий розгляд у зв'язку з непритягненням до участі у справі в якості третьої особи Миколаївського міського управління юстиції. Так, незалучення до справи у якості третьої особи нотаріусів, які посвідчили угоди, котрі є предметом спору, не може бути в даному випадку підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України такі наслідки наступають лише у разі вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Даним рішенням не вирішено питання про права або обов'язки нотаріусів. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Що стосується твердження представника апелянта в суді апеляційної інстанції про невідповідність договору довічного утримання ст. 145 КоБС України, то воно ґрунтується на помилковому тлумаченні закону, оскільки набувач за договором довічного утримання ОСОБА_4 є племінником ОСОБА_3, тобто не відноситься до категорії близьких родичів.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке ухвалено з дотриманням положень матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.