Справа №22ц-2129/06                                                                 Суддя першої інстанції Шкірай М.І.

Категорія 18                                                Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                     Буренкової К.О.,

суддів:                                                                   Довжук Т.С., Козаченка В.І.

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стя­гнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

12 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що відповідач безпідставно відмовляється повернути їй 9027 грн., позичених , ним у травні 2003 року, із зобов'язанням повернути до 27 липня 2003 року, без нарахуван­ня відсотків.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача вказану суму боргу та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Корабельного районного суду від 27 вересня 2006 року 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на ко­ристь позивачки 9027 грн. боргу, а в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази, колегія судців вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказами, які надали сторони, і дійшов правильно­го висновку, що згідно ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1053 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачці 9027 грн., за укладеним між ними 27 травня 2003 року нотаріально посвідченим письмовим грошовим зобов'язанням.

Факт укладення такого правочину підтверджено договором позики, укладеним між сторонами 27 травня 2003 року (а.с. 5) та посвідченим в той же день приватним нотаріу­сом Миколаївського міського нотаріального округу, ОСОБА_5.

Сам відповідач не оспорює укладення вказаного договору, але безпідставно не вико­нує взяте на себе зобов'язання своєчасно повернути позикодавцеві зазначену суму грошей.

Також вірно районний суд відмовив позивачці у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки ст. ст. 625, 1050 ЦК України, які визначають наслідки порушення договору пози­чальником, не передбачають відшкодування моральної шкоди. Указаний договір позики теж не передбачав такої умови.

Посилання апелянта на недійсність вказаного договору спростовується п. 6 цього договору, в якому зазначено, що спори сторін про тлумачення договору, чи визнання його недійсним, вирішуються в судовому порядку. Однак, як визнав сам відповідач в судовому засідання апеляційного суду, такі позови він не подавав.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків ра­йонного суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ко­рабельного районного суду - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.