Справа N 22 ц - 2097/06 Головуючий 1 інстанції Старжинська О.Є.
Категорія - 21 Доповідач апеляційної інстанції Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
Іменем України.
28 листопада 2006 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча група» ( далі - ТОВ «Вознесенська продовольча група») про визнання недійсним акту розслідування нещасного випадку на виробництві,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Вознесенська продовольча група» про визнання недійсним акту форми НТ про розслідування нещасного випадку на виробництві.
Вона зазначала, що з 8 грудня 1998 року працювала маляром - штукатуром в ТОВ «ВПК». 27 грудня 2001 року під час виконання робіт з нею стався нещасний випадок - вона впала з висоти понад двох метрів та отримала тілесні ушкодження.
Через деякий час з нею стався другий нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого, 30 липня 2002 року був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 .
Однак в 2005 році вона дізналася, що такий же акт повинен бути складений і в першому випадку, чого відповідач не зробив. У зв'язку з цим вона зверталася до ТОВ «Вознесенська продовольча група» із заявами про складення відповідного акту. В процесі переписки з товариством 26 січня 2006 року дізналася, що відповідачем відносно нещасного випадку, що стався з нею 27 грудня 2001 року, складено акт форми НТ від 29 січня 2002 року, про нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом. Між тим, вказаний акт є недійсним, оскільки суперечить обставинам нещасного випадку та вимогам закону.
Посилаючись на викладене, позивачка просила поновити їй строк на звернення до суду та задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд. На її думку, рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка з 8 грудня 1998 року працювала в ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» штукатуром - маляром. 27 грудня 2001 року, під час повернення з роботи, з нею стався нещасний випадок - перелом лівої променевої кістки в нетиповому місті. Внаслідок розслідування випадку Комісією по розслідуванню нещасних випадків, створеною в товаристві, був складений акт НОМЕР_1 про нещасний випадок невиробничого характеру (а.с. 54).
Встановивши, що порушень при складанні акту не допущено, суд дійшов вірних висновків про безпідставність вимог позивачки, у звязку з чим обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд в мотивувальній і резолютивній частинах рішення помилково зазначив про відмову в поновленні позивачці строку на звернення до суду. Оскільки позов ОСОБА_1 не доведений, суду не потрібно було вирішувати питання щодо вказаного строку.
За такого, колегія суддів вважає, що рішення суд відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід змінити, виключивши з нього висновки про відмову в поновленні строку звернення до суду.
Посилання апелянта на пояснення свідків - безпідставні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з позивачкою, через деякий час після отримання в грудні 2001 року травми невиробничого характеру, а саме 30 липня 2002 року, стався нещасний випадок на виробництві - падіння з висоти при виконанні штукатурних робіт, внаслідок чого вона забила хребет (а.с.21-22). Пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (який працював в товаристві водієм), ОСОБА_5 стосуються останнього випадку.
Зокрема, свідок ОСОБА_4 пояснив, що дійсно підвозив позивачку на автомобілі ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» до лікарні після нещасного випадку, який з нею стався. Між тим, коли конкретно це сталося він не сказав. Ні цей свідок, ні інші свідки не вказували на два нещасних випадка, що сталися з позивачкою. Навпаки, свідок ОСОБА_6, медична сестра, яка надавала позивачці медичну допомогу пояснила, що пам'ятає лише один нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 влітку 2002 року. Саме тоді потерпілу з травмою хребта було доставлено в лікарню на автомобілі товариства. Щодо свідка ОСОБА_7, на яку як на очевидця події посилалась в судовому засіданні позивачка, то вона не підтвердила пояснень ОСОБА_1, а в письмових поясненнях даних Державному інспектору охорони праці взагалі підтверджувала те, що ушкодження позивачки не пов'язано з виробництвом (а.с. 36).
Вказані висновки підтверджуються письмовими поясненнями самої ОСОБА_1 від 28 грудня 2001 року, яка зазначала, що отримала травму під час повернення до дому (а.с.53).
Таким чином висновки суду про безпідставність позову відповідають доказам по справі.
Керуючись ст.ст. 303, 309,316 ЦПК України, колегія суддів ,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2006 року змінити, виключивши з нього висновки про відмову в поновленні строків на звернення до суду.
В інший частині зазначене рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено з цього часу в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.