Справа № 22.Ц-2053/06                                        Головуючий у 1 -й інстанції Гажа О.П.

Категорія 40                                                        Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

РІШЕННЯ Іменем України

28 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою Новоодеської лікарні ветеринарної медицини на рішення   Новоодеського    районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2006 року

за  позовом

ОСОБА_1 до Новоодеської лікарні ветеринарної медицини

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

і премії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Новоодеської лікарні ветеринарної медицини про поновлення на роботі, стягнення премії і 5000 грн. моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що знаходилась з відповідачем у трудових відносинах, наказом від 17 квітня 2006 р. була звільнена з посади завідуючої серологічним відділенням на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. З наказом не згодна, оскільки її звільнено з посади, яку вона не займала і прогулів не вчиняла. Згідно запису в трудовій книжці вона працювала ветлікарем-серологом. В зв'язку з тим, що мати чоловіка потребувала постійного догляду вона написала заяву про надання відпустки з 5 по 15 квітня 2006 p., a 17 квітня 2006 р. вийшла на роботу. Начальник запропонувала їй переписати заяву про надання відпустки за свій рахунок, а коли вона відмовилася, то їй сказали, що її звільнено з посади і усунено від роботи. Незаконним звільненням з роботи відповідач заподіяв їй моральну шкоду. До теперішнього часу їй не виплатили премію у розмірі місячного окладу згідно наказів НОМЕР_1 і НОМЕР_2.

В подальшому позивачка заявила позовні вимоги про скасування наказу про звільнення її з роботи та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2006 р. скасований наказ НОМЕР_3 про звільнення позивачки з роботи, позивачка поновлена на роботі, на її користь стягнено з відповідача 3097 грн. 57 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 812 грн. премії, а всього 3909 грн. 57 коп.

В апеляційній скарзі начальник Новоодеської лікарні ветеринарної медицини просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та положенням закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки і її представника, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір про поновлення на роботі, суд повно та всебічно з'ясував обставини, за якими ОСОБА_1 була звільнена з роботи за прогули без поважних причин, і прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для розірвання з нею трудового договору по п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Так, судом встановлено, що з 15 жовтня 1996 р. ОСОБА_1 працювала ветеринарним лікарем-серологом Новоодеської районної державної лабораторії ветеринарної медицини. Наказом начальника Новоодеської районної державної лікарні ветеринарної медицини НОМЕР_3 вона звільнена з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України без зазначення днів прогулів, на що 14 квітня 2006 р. дав згоду профспілковий комітет, засідання якого відбулося без повідомлення позивачки.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 послужило те, що 4 квітня 2006 р. вона залишила директору лікарні заяву про надання їй відпустки з 5 по 15 квітня 2006 р. за рахунок планової відпустки в зв'язку з сімейними обставинами і без згоди на те керівництва була відсутня на роботі з 5 по 14 квітня 2006 р. У вказаний час ОСОБА_1 здійснювала у лікарні догляд за тяжкохворою матір'ю свого чоловіка ОСОБА_3, яка після перенесеної операції потребувала постійного стороннього догляду, що підтверджується медичними документами та показаннями свідків ОСОБА_4 -медсестри реанімації лікарні, ОСОБА_5 - дочки ОСОБА_3 та інших. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Враховуючи зазначене, не можна вважати, що позивачка скоїла прогули без поважних причин.

Крім того, відповідач не врахував перед пенсійний вік і попередню роботу позивачки, що вона неодноразово заохочувалася обласним управлінням ветеринарної медицини за високий професіоналізм та сумлінне ставлення до своїх службових обов'язків. Тоді як, звільнення з роботи є крайньою мірою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду про незаконність звільнення позивачки.

Визнавши, що позивачка незаконно звільнена і підлягає поновленню на попередній роботі, у відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України суд обґрунтовано вирішив питання про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, суд взяв за основу розрахунок, наведений позивачкою, тоді як він суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно наданої відповідачем довідки заробітна плата ОСОБА_1 за лютий і березень 2006 р. складала 638 грн. 69 коп. та 668 грн. (а.с. 10). Виходячи з цього середньомісячна заробітна плата її за останні два місяця роботи буде 653 грн., а середньоденна - 31 грн. 10 коп. (653:21р.д.). Отже, за час вимушеного прогулу з 17 квітня по 2 жовтня 2006 р. (5 місяців 11 робочих днів) середній заробіток позивачки складає 3607 грн. 10 коп. (653х5міс.+31,10х11р.д.).

Після звільнення з роботи позивачці була виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку 493 грн. 79 коп. (а.с.43). Оскільки позивачка поновлюється на роботі, то вказана грошова компенсація підлягає відрахуванню від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому стягненню на користь позивачки підлягає 3113 грн. 31 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

За таких обставин у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення в цій частині підлягає зміні.

Позивачкою були заявлені позовні вимоги про стягнення 5000 грн. моральної шкоди, тобто відшкодування такої шкоди у грошовому виразі.

При вирішенні зазначених позовних вимог, суд прийшов до висновку про те, що незаконним звільненням з роботи позивачці завдана моральна шкода, але для відшкодування такої шкоди достатньою компенсацією буде поновлення її на роботі.

Однак, суд помилково зазначив в мотивувальній частині рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог. Крім того, зазначений вище свій висновок відносно способу компенсації моральної шкоди суд виклав в резолютивній частині рішення, що є зайвим. Поряд з цим, суд правильно зазначив в резолютивній частині, що не підлягають задоволенню інші позовні вимоги, тобто відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, зазначене підлягає виключенню, а рішення в цій частині зміні згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Розглядаючи спір про стягнення премій в розмірі місячного посадового окладу, якими позивачка заохочувалася за добросовісну роботу згідно наказів начальника управління ветеринарної медицини в Миколаївській області НОМЕР_1 і НОМЕР_2, суд прийшов до правильного висновку про обгрунтованість цих позовних вимог.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що премії повинні були виплачуватися за рахунок економії заробітної плати, а економії не було, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказів такого не надано.

Однак, суд не звернув уваги на те, що до даних позовних вимог застосовується встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України трьохмісячний строк і для звернення до суду з заявою про стягнення премії за наказом НОМЕР_1 позивачка його пропустила. Поважних причин пропуску цього строку позивачка не назвала, а тому підстав для його поновлення немає. Вказана обставина є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення премії за наказом НОМЕР_1 в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Новоодеської лікарні ветеринарної медицини задовольнити частково.

Рішення Новоодеського  районного суду Миколаївської області від 2 жовтня

2006 р.   в  частині  позовних  вимог  про  стягнення  середнього  заробітку  за час

вимушеного прогулу та моральної шкоди змінити.

Стягнути з Новоодеської лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 3113 грн. 79 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Виключити: з мотивувальної частини рішення - висновок суду про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з резолютивної частини - слова "В рахунок відшкодування завданої моральної шкоди вважати достатньою компенсацію у вигляді факту поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі в займаній посаді".

Вказане рішення в частині стягнення 287 грн. премії за наказом НОМЕР_1 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення премії за наказом НОМЕР_1 відмовити.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.